|
|
Строка 1: |
Строка 1: |
| '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Зарубіжна література|Зарубіжна література]]>>[[Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки|Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки]]>>Зарубіжна література:Федір Тютчев (1803-1873). Повні уроки<metakeywords>Зарубіжна література 5 клас, Повні уроки,Тема Федір Тютчев (1803-1873)</metakeywords>''' | | '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Зарубіжна література|Зарубіжна література]]>>[[Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки|Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки]]>>Зарубіжна література:Федір Тютчев (1803-1873). Повні уроки<metakeywords>Зарубіжна література 5 клас, Повні уроки,Тема Федір Тютчев (1803-1873)</metakeywords>''' |
| | | |
- | <br> '''Тема:''' Федір Тютчев (1803-1873) «Я знаю в праосені пору...». Тонкий ліризм поезії Тютчева, Замилування осінньою природою і майстерність поетичного вислову.<br>'''Мета:''' розширити знання учнів про творчысть Тютчєва.<br> - розвиток аналітичного мислення учнів;<br> - виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини.<br>'''Тип уроку''': навчально - виховний<br>'''Хід уроку:'''<br>''Не то, что мните вы, природа:<br>Не слепок, не бездушный лик - <br>В ней есть душа, в ней есть свобода,<br>В ней есть любовь, в ней есть язык…''<br>Особливості долі і характеру Ф. І. Тютчева (1803 - 1873гг.) визначили неправомірний сповільнене поширення його популярності не лише серед публіки, що широко читає, але і серед літераторів-сучасників. Лев Толстой згадував, як в 1855 році «...Тургенев, Некрасов ледве могли умовити мене прочитати Тютчева. Та зате коли я прочитав, то просто обімлів від величини його творчого таланту».<br>Адже Тютчев на той час вже чверть століття друкувався. І, проте, честь «відкриття» Тютчева належить Н. А. Некрасову, в 1850 році що звернув увагу читачів «Сучасника» на вірші вже немолодого поета, які він в своїй статті прирівнював до кращих зразків «російського поетичного генія».<br>Дійсна велич Тютчева виявляється в його ліриці. Геніальний художник, глибокий мислитель, тонкий психолог -- таким представляється він у віршах, теми яких вічні: сенс буття людського, життя природи, зв'язок людини з цим життям, любов. Емоційне забарвлення більшості тютчевських віршів визначається його мятущимся, трагічним світовідчуванням. | + | <br> '''Тема:''' Федір Тютчев (1803-1873) «Я знаю в праосені пору...». Тонкий ліризм поезії Тютчева, Замилування осінньою природою і майстерність поетичного вислову.<br>'''Мета:''' розширити знання учнів про творчысть Тютчєва.<br> - розвиток аналітичного мислення учнів;<br> - виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини.<br>'''Тип уроку''': навчально - виховний<br>'''Хід уроку:'''<br>''Не то, что мните вы, природа:<br>Не слепок, не бездушный лик - <br>В ней есть душа, в ней есть свобода,<br>В ней есть любовь, в ней есть язык…'' |
| + | |
| + | [[Image:T43st.jpeg]]<br>Особливості долі і характеру Ф. І. Тютчева (1803 - 1873гг.) визначили неправомірний сповільнене поширення його популярності не лише серед публіки, що широко читає, але і серед літераторів-сучасників. Лев Толстой згадував, як в 1855 році «...Тургенев, Некрасов ледве могли умовити мене прочитати Тютчева. Та зате коли я прочитав, то просто обімлів від величини його творчого таланту».<br>Адже Тютчев на той час вже чверть століття друкувався. І, проте, честь «відкриття» Тютчева належить Н. А. Некрасову, в 1850 році що звернув увагу читачів «Сучасника» на вірші вже немолодого поета, які він в своїй статті прирівнював до кращих зразків «російського поетичного генія».<br>Дійсна велич Тютчева виявляється в його ліриці. Геніальний художник, глибокий мислитель, тонкий психолог -- таким представляється він у віршах, теми яких вічні: сенс буття людського, життя природи, зв'язок людини з цим життям, любов. Емоційне забарвлення більшості тютчевських віршів визначається його мятущимся, трагічним світовідчуванням. |
| + | |
| + | [[Image:T43st2.jpeg]] |
| | | |
| *'''Цікаво:''' ''У Росії канцелярії і казарми. Все рухається довкола батога і чину.'' | | *'''Цікаво:''' ''У Росії канцелярії і казарми. Все рухається довкола батога і чину.'' |
| | | |
- | Как жесточайшее бедствие и тяжкий грех ощущал поэт самовластье «человеческого Я» -- проявление индивидуализма, холодного и разрушительного. Отсюда бессильные порывы Тютчева к христианству, особенно к православию с его выраженной идеей «соборности», смирением и покорностью судьбе. Якщо для пантеїстичного світогляду А. К. Толстого характерний оптимізм, викликаний упевненістю, що «в одну любов ми всі зіл’ємось незабаром...», то Тютчеву перспектива «злиття» малюється вельми безрадісно. У вірші «Смотри как на речном просторе...» «человеческое Я» уподібнюється танучим крижинам, які<br>Все вместе -- малые, большие,<br>Утратив прежний образ свой,<br>Все -- безразличны, как стихия,--<br>Сольются с бездной роковой!<br>Переважання пейзажів - одна з прикмет його лірики. При цьому зображення природи і думка про природу споєднанні в Тютчева воєдино: його пейзажі отримують символічний філософський сенс, а думка знаходить виразність. У відношенні до природи Тютчев виявляє як би дві іпостасі: побутову, споглядальну, сприймаючу навколишній світ «за допомогою п'яти органів чуття», - і духовну, мислячу, прагнучу за видимим покривом вгадати велику таємницю природи. | + | Как жесточайшее бедствие и тяжкий грех ощущал поэт самовластье «человеческого Я» -- проявление индивидуализма, холодного и разрушительного. Отсюда бессильные порывы Тютчева к христианству, особенно к православию с его выраженной идеей «соборности», смирением и покорностью судьбе. Якщо для пантеїстичного світогляду А. К. Толстого характерний оптимізм, викликаний упевненістю, що «в одну любов ми всі зіл’ємось незабаром...», то Тютчеву перспектива «злиття» малюється вельми безрадісно. У вірші «Смотри как на речном просторе...» «человеческое Я» уподібнюється танучим крижинам, які<br>Все вместе -- малые, большие,<br>Утратив прежний образ свой,<br>Все -- безразличны, как стихия,--<br>Сольются с бездной роковой!<br>Переважання пейзажів - одна з прикмет його лірики. При цьому зображення природи і думка про природу споєднанні в Тютчева воєдино: його пейзажі отримують символічний філософський сенс, а думка знаходить виразність. У відношенні до природи Тютчев виявляє як би дві іпостасі: побутову, споглядальну, сприймаючу навколишній світ «за допомогою п'яти органів чуття», - і духовну, мислячу, прагнучу за видимим покривом вгадати велику таємницю природи. |
| + | |
| + | [[Image:T42st1.jpeg]] |
| | | |
| *'''Треба знати:''' ''Весна - єдина революція на цьому світі, гідна бути сприйнятою серйозно, єдина, яка принаймні завжди має успіх.'' | | *'''Треба знати:''' ''Весна - єдина революція на цьому світі, гідна бути сприйнятою серйозно, єдина, яка принаймні завжди має успіх.'' |
| | | |
- | Радість буття, щаслива згода з природою, безтурботна захопленість нею характерні переважно для віршів Тютчева, присвячених весні, і в цьому є своя закономірність. Постійні думки про крихкість життя були невідступними супутниками поета. «Відчуття туги і жаху вже багато років як стали звичайними моїм душевним станом» -- такого роду визнання нерідкі в його листах.<br>Незмінний відвідувач світських салонів, блискучий і дотепний співбесідник, «чарівний балакун», за визначенням П. А. Вяземського, Тютчев був вимушений «избегать, во что бы то ни стало, в течение восемнадцати часов из двадцати четырех всякой серьезной встречи с самим собой».І мало хто міг осягнути його складний внутрішній світ. Ось яким бачила батька дочка Тютчева Ганна: «Он мне представляется одним из тех изначальных духов, таких тонких, умных и пламенных, которые не имеют ничего общего с материей, но у которых нет, однако, и души. Он совершенно вне всяких законов и правил. Он поражает воображение, но в нем есть что-то жуткое и беспокойное».<br>Весняна природа, що прокидається, володіла чудодійною властивістю заглушати це постійне занепокоєння, утихомирювати тривожну душу поета. Могутність весни пояснюється її торжеством над минулим і майбутнім, повним забуттям колишнього і грядущого знищення і розпаду:<br>И страх кончины неизбежной<br>Не свеет с древа ни листа:<br>Их жизнь, как океан безбрежный,<br>Вся в настоящем разлита.<br>«Вечный строй» природи то захоплюють, то викликають смуток поета:<br>Природа знать не знает о былом,<br>Ей чужды наши призрачные годы,<br>И перед ней мы смутно сознаем<br>Себя самих -- лишь грезою природы.<br>Тютчев володіє даром відтворювати фарби і звучання в нероздільності стаорюваного ним враження. Так виникають в його поезії і «чуйні зірки», і сонячний промінь, що уривається у вікно «рум'яним гучним вигуком», повідомляючи динаміку і експресію поетичної фантазії Тютчева, допомагаючи перетворити поетичні етюди з натури в такі «пейзажі у віршах», де зрітельно0конкретниє образи пройняті думкою, відчуттям, настроєм, роздумом. | + | Радість буття, щаслива згода з природою, безтурботна захопленість нею характерні переважно для віршів Тютчева, присвячених весні, і в цьому є своя закономірність. Постійні думки про крихкість життя були невідступними супутниками поета. «Відчуття туги і жаху вже багато років як стали звичайними моїм душевним станом» -- такого роду визнання нерідкі в його листах. |
| + | |
| + | [[Image:t43st3.jpeg]]<br>Незмінний відвідувач світських салонів, блискучий і дотепний співбесідник, «чарівний балакун», за визначенням П. А. Вяземського, Тютчев був вимушений «избегать, во что бы то ни стало, в течение восемнадцати часов из двадцати четырех всякой серьезной встречи с самим собой».І мало хто міг осягнути його складний внутрішній світ. Ось яким бачила батька дочка Тютчева Ганна: «Он мне представляется одним из тех изначальных духов, таких тонких, умных и пламенных, которые не имеют ничего общего с материей, но у которых нет, однако, и души. Он совершенно вне всяких законов и правил. Он поражает воображение, но в нем есть что-то жуткое и беспокойное». |
| + | |
| + | [[Image:t43st4.jpeg]]<br>Весняна природа, що прокидається, володіла чудодійною властивістю заглушати це постійне занепокоєння, утихомирювати тривожну душу поета. Могутність весни пояснюється її торжеством над минулим і майбутнім, повним забуттям колишнього і грядущого знищення і розпаду:<br>И страх кончины неизбежной<br>Не свеет с древа ни листа:<br>Их жизнь, как океан безбрежный,<br>Вся в настоящем разлита. |
| + | |
| + | [[Image:t43st5.jpeg]]<br>«Вечный строй» природи то захоплюють, то викликають смуток поета:<br>Природа знать не знает о былом,<br>Ей чужды наши призрачные годы,<br>И перед ней мы смутно сознаем<br>Себя самих -- лишь грезою природы. |
| + | |
| + | <br>Тютчев володіє даром відтворювати фарби і звучання в нероздільності стаорюваного ним враження. Так виникають в його поезії і «чуйні зірки», і сонячний промінь, що уривається у вікно «рум'яним гучним вигуком», повідомляючи динаміку і експресію поетичної фантазії Тютчева, допомагаючи перетворити поетичні етюди з натури в такі «пейзажі у віршах», де зрітельно0конкретниє образи пройняті думкою, відчуттям, настроєм, роздумом. |
| | | |
| *'''Завдання на закріплення нової теми:''' | | *'''Завдання на закріплення нової теми:''' |
| | | |
- | Назвіть роки життя поета.<br>Назвіть назву віршів про природу Ф. Тютчєва. | + | Назвіть роки життя поета.<br>Назвіть назву віршів про природу Ф. Тютчєва. |
| | | |
| *'''Домашнє завдання:''' | | *'''Домашнє завдання:''' |
| | | |
- | Вивчити на пам’ять вірш Ф. Тютчєва.<br>'''Список використаної літератури:'''<br>Урок на тему : Пейзажність поезії Тютчєва, Колісник Н. М., викладача світової літератури Сш. № 7 , м. Канів. <br>Урок на тему : Поезія Тютчєва, Колісніченко В. Д., викладача світової літератури Сш. № 12 ,м. Харків.<br>Ф. И. Тютчев «Избранная лирика»; Москва, 1986 год<br>А. Григорьев «Эстетика и критика»; Москва, 1980 год<br>А. А. Фет «Сочинения»; Москва, 1982 год<br>Литература, Справочник школьника; Слово, 1995 год<br>Ю. М. Лотман «О поэтах и поэзии»; Искусство, 1996 год<br>В. И. Коровин «Русская поэзия 19 века»; Москва, 1983 год<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br><br> Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br> Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].<br> | + | Вивчити на пам’ять вірш Ф. Тютчєва.<br>'''Список використаної літератури:'''<br>Урок на тему : Пейзажність поезії Тютчєва, Колісник Н. М., викладача світової літератури Сш. № 7 , м. Канів. <br>Урок на тему : Поезія Тютчєва, Колісніченко В. Д., викладача світової літератури Сш. № 12 ,м. Харків.<br>Ф. И. Тютчев «Избранная лирика»; Москва, 1986 год<br>А. Григорьев «Эстетика и критика»; Москва, 1980 год<br>А. А. Фет «Сочинения»; Москва, 1982 год<br>Литература, Справочник школьника; Слово, 1995 год<br>Ю. М. Лотман «О поэтах и поэзии»; Искусство, 1996 год<br>В. И. Коровин «Русская поэзия 19 века»; Москва, 1983 год<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br><br> Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам]. <br> Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].<br> |
| | | |
| [[Category:Зарубіжна_література_5_клас]] | | [[Category:Зарубіжна_література_5_клас]] |
Версия 14:26, 20 декабря 2010
Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки>>Зарубіжна література:Федір Тютчев (1803-1873). Повні уроки
Тема: Федір Тютчев (1803-1873) «Я знаю в праосені пору...». Тонкий ліризм поезії Тютчева, Замилування осінньою природою і майстерність поетичного вислову. Мета: розширити знання учнів про творчысть Тютчєва. - розвиток аналітичного мислення учнів; - виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини. Тип уроку: навчально - виховний Хід уроку: Не то, что мните вы, природа: Не слепок, не бездушный лик - В ней есть душа, в ней есть свобода, В ней есть любовь, в ней есть язык…
Особливості долі і характеру Ф. І. Тютчева (1803 - 1873гг.) визначили неправомірний сповільнене поширення його популярності не лише серед публіки, що широко читає, але і серед літераторів-сучасників. Лев Толстой згадував, як в 1855 році «...Тургенев, Некрасов ледве могли умовити мене прочитати Тютчева. Та зате коли я прочитав, то просто обімлів від величини його творчого таланту». Адже Тютчев на той час вже чверть століття друкувався. І, проте, честь «відкриття» Тютчева належить Н. А. Некрасову, в 1850 році що звернув увагу читачів «Сучасника» на вірші вже немолодого поета, які він в своїй статті прирівнював до кращих зразків «російського поетичного генія». Дійсна велич Тютчева виявляється в його ліриці. Геніальний художник, глибокий мислитель, тонкий психолог -- таким представляється він у віршах, теми яких вічні: сенс буття людського, життя природи, зв'язок людини з цим життям, любов. Емоційне забарвлення більшості тютчевських віршів визначається його мятущимся, трагічним світовідчуванням.
- Цікаво: У Росії канцелярії і казарми. Все рухається довкола батога і чину.
Как жесточайшее бедствие и тяжкий грех ощущал поэт самовластье «человеческого Я» -- проявление индивидуализма, холодного и разрушительного. Отсюда бессильные порывы Тютчева к христианству, особенно к православию с его выраженной идеей «соборности», смирением и покорностью судьбе. Якщо для пантеїстичного світогляду А. К. Толстого характерний оптимізм, викликаний упевненістю, що «в одну любов ми всі зіл’ємось незабаром...», то Тютчеву перспектива «злиття» малюється вельми безрадісно. У вірші «Смотри как на речном просторе...» «человеческое Я» уподібнюється танучим крижинам, які Все вместе -- малые, большие, Утратив прежний образ свой, Все -- безразличны, как стихия,-- Сольются с бездной роковой! Переважання пейзажів - одна з прикмет його лірики. При цьому зображення природи і думка про природу споєднанні в Тютчева воєдино: його пейзажі отримують символічний філософський сенс, а думка знаходить виразність. У відношенні до природи Тютчев виявляє як би дві іпостасі: побутову, споглядальну, сприймаючу навколишній світ «за допомогою п'яти органів чуття», - і духовну, мислячу, прагнучу за видимим покривом вгадати велику таємницю природи.
- Треба знати: Весна - єдина революція на цьому світі, гідна бути сприйнятою серйозно, єдина, яка принаймні завжди має успіх.
Радість буття, щаслива згода з природою, безтурботна захопленість нею характерні переважно для віршів Тютчева, присвячених весні, і в цьому є своя закономірність. Постійні думки про крихкість життя були невідступними супутниками поета. «Відчуття туги і жаху вже багато років як стали звичайними моїм душевним станом» -- такого роду визнання нерідкі в його листах.
Незмінний відвідувач світських салонів, блискучий і дотепний співбесідник, «чарівний балакун», за визначенням П. А. Вяземського, Тютчев був вимушений «избегать, во что бы то ни стало, в течение восемнадцати часов из двадцати четырех всякой серьезной встречи с самим собой».І мало хто міг осягнути його складний внутрішній світ. Ось яким бачила батька дочка Тютчева Ганна: «Он мне представляется одним из тех изначальных духов, таких тонких, умных и пламенных, которые не имеют ничего общего с материей, но у которых нет, однако, и души. Он совершенно вне всяких законов и правил. Он поражает воображение, но в нем есть что-то жуткое и беспокойное».
Весняна природа, що прокидається, володіла чудодійною властивістю заглушати це постійне занепокоєння, утихомирювати тривожну душу поета. Могутність весни пояснюється її торжеством над минулим і майбутнім, повним забуттям колишнього і грядущого знищення і розпаду: И страх кончины неизбежной Не свеет с древа ни листа: Их жизнь, как океан безбрежный, Вся в настоящем разлита.
«Вечный строй» природи то захоплюють, то викликають смуток поета: Природа знать не знает о былом, Ей чужды наши призрачные годы, И перед ней мы смутно сознаем Себя самих -- лишь грезою природы.
Тютчев володіє даром відтворювати фарби і звучання в нероздільності стаорюваного ним враження. Так виникають в його поезії і «чуйні зірки», і сонячний промінь, що уривається у вікно «рум'яним гучним вигуком», повідомляючи динаміку і експресію поетичної фантазії Тютчева, допомагаючи перетворити поетичні етюди з натури в такі «пейзажі у віршах», де зрітельно0конкретниє образи пройняті думкою, відчуттям, настроєм, роздумом.
- Завдання на закріплення нової теми:
Назвіть роки життя поета. Назвіть назву віршів про природу Ф. Тютчєва.
Вивчити на пам’ять вірш Ф. Тютчєва. Список використаної літератури: Урок на тему : Пейзажність поезії Тютчєва, Колісник Н. М., викладача світової літератури Сш. № 7 , м. Канів. Урок на тему : Поезія Тютчєва, Колісніченко В. Д., викладача світової літератури Сш. № 12 ,м. Харків. Ф. И. Тютчев «Избранная лирика»; Москва, 1986 год А. Григорьев «Эстетика и критика»; Москва, 1980 год А. А. Фет «Сочинения»; Москва, 1982 год Литература, Справочник школьника; Слово, 1995 год Ю. М. Лотман «О поэтах и поэзии»; Искусство, 1996 год В. И. Коровин «Русская поэзия 19 века»; Москва, 1983 год Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам. Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
Предмети > Зарубіжна література > Зарубіжна література 5 клас
|