На сьогоднішньому уроці ми з вами попрацюємо над творами: «Похвала книгам», «Як з’явилася друкована книга» за В.Дацкевичем, «Друкар книг перед тим не бачених» за О.Єфімовим. Ще більше про історію друкарства ви дізнаєтеся з сьогоднішньої розповіді на нашому уроці. <br> Винахід друкарства стало одним з факторів, що забезпечили відродження науки в XV-XVI століттях, розвиток літератури на національних мовах, прийняття єдиних норм орфографії і графічних форм письма, сприяло більш широкому поширенню освіти.
На сьогоднішньому уроці ми з вами попрацюємо над творами: «Похвала книгам», «Як з’явилася друкована книга» за В.Дацкевичем, «Друкар книг перед тим не бачених» за О.Єфімовим. Ще більше про історію друкарства ви дізнаєтеся з сьогоднішньої розповіді на нашому уроці. <br> Винахід друкарства стало одним з факторів, що забезпечили відродження науки в XV-XVI століттях, розвиток літератури на національних мовах, прийняття єдиних норм орфографії і графічних форм письма, сприяло більш широкому поширенню освіти.
-
{{#ev:youtube| Khpn4oog_g0&feature }}<br> Друкарство було винайдено двічі: у Китаї і в середньовічній Європі. <br> Друкування вироблялося наступним чином: на дерев'яних козлах, на яких вирізувались опуклі букви, наносили рідку фарбу, потім зверху накладали аркуш паперу і терли м'якою щіткою. Цей спосіб друку, яка вживалася і в середні століття нідерландськими друкарями на дерев'яних друкованих дошках, зберігалися в Китаї до початку XX століття; спроба єзуїтів-місіонерів в XVII столітті вирізати слова з міді не пристосували. В середні століття, між 1041 та 1049 рр. придумали виготовляти рухливі слова з паленої глини; цей спосіб друкування був, мабуть, такий же, як і в Китаї; після його смерті значки були загублені, а спосіб друкування забутий.
+
{{#ev:youtube| Khpn4oog_g0&feature }}<br> Друкарство було винайдено двічі: у Китаї і в середньовічній [[Всесвітня_історія_9_клас|'''Європі''']]. <br> Друкування вироблялося наступним чином: на дерев'яних козлах, на яких вирізувались опуклі букви, наносили рідку фарбу, потім зверху накладали аркуш паперу і терли м'якою щіткою. Цей спосіб друку, яка вживалася і в середні століття нідерландськими друкарями на дерев'яних друкованих дошках, зберігалися в Китаї до початку XX століття; спроба єзуїтів-місіонерів в XVII столітті вирізати слова з міді не пристосували. В середні століття, між 1041 та 1049 рр. придумали виготовляти рухливі слова з паленої глини; цей спосіб друкування був, мабуть, такий же, як і в Китаї; після його смерті значки були загублені, а спосіб друкування забутий.
-
[[Image:G11.JPEG]]<br> Багаті римляни, щоб полегшити дітям вивчення грамоти, давали їм букви, вирізані зі слонової кістки або з металу, з яких діти навчалися складати окремі слова.<br> У Середні століття, після хрестових походів, коли посилилося прагнення до освіти, діяльність ченців, які займалися переписом книг (манускриптів), перестала задовольняти зростаючим потребам. З XIII століття почали вирізати картинки на дошках з текстом, на початку дуже коротким. Згодом текст почав займати більше місця, частіше у вигляді складеної з слів стрічки, що виходить із вуст дійової особи; слідом почали друкувати книги, що складалися з одного тексту, без малюнків. Для друку виготовлялися тонкі металеві дошки на яких вирізалися значки. <br> Існувало кілька методів: <br> лінії обриси літер залишалися, а все інше зрізали; <br> в дошці вглиб вирізувалося обрис літер - тоді літери при друкуванні виходили білими, а все інше залишалося чорним.<br> Пізніше почали вирізати текст ножем на дерев'яних дошках; це так звана ксилографія. <br> Історія друкарства в сучасному розумінні цього слова починається з того моменту, коли стали виготовляти металеві, рухливі, опуклі букви, вирізані у зворотному вигляді. З них набирали рядки і за допомогою преса відтискали на папері.Це геніальний винахід відноситься до другої третини XV століття, і майже всі дослідники приписують його німцеві Йогану Гутенбергу.
+
[[Image:G11.JPEG]]<br> Багаті римляни, щоб полегшити дітям вивчення грамоти, давали їм букви, вирізані зі слонової кістки або з металу, з яких діти навчалися складати окремі [[Тема_17._Основа_слова._Частини_основи|'''слова''']].<br> У Середні століття, після хрестових походів, коли посилилося прагнення до освіти, діяльність ченців, які займалися переписом книг (манускриптів), перестала задовольняти зростаючим потребам. З XIII століття почали вирізати картинки на дошках з текстом, на початку дуже коротким. Згодом текст почав займати більше місця, частіше у вигляді складеної з слів стрічки, що виходить із вуст дійової особи; слідом почали друкувати книги, що складалися з одного тексту, без малюнків. Для друку виготовлялися тонкі металеві дошки на яких вирізалися значки. <br> Існувало кілька методів: <br> лінії обриси літер залишалися, а все інше зрізали; <br> в дошці вглиб вирізувалося обрис літер - тоді літери при друкуванні виходили білими, а все інше залишалося чорним.<br> Пізніше почали вирізати текст ножем на дерев'яних дошках; це так звана ксилографія. <br> Історія друкарства в сучасному розумінні цього слова починається з того моменту, коли стали виготовляти металеві, рухливі, опуклі букви, вирізані у зворотному вигляді. З них набирали рядки і за допомогою преса відтискали на папері.Це геніальний винахід відноситься до другої третини XV століття, і майже всі дослідники приписують його німцеві Йогану Гутенбергу.
[[Image:G4.JPEG]]<br> Першодруковані книги збереглися у вкрай незначній кількості екземплярів; вони зовсім схожі з рукописними книгами як у шрифті, так і по своїй зовнішності. Першодрукарі у всьому наслідували рукописів, тому що останні цінувалися значно дорожче, та й публіка в перший час за звичкою вимагала рукописи.
[[Image:G4.JPEG]]<br> Першодруковані книги збереглися у вкрай незначній кількості екземплярів; вони зовсім схожі з рукописними книгами як у шрифті, так і по своїй зовнішності. Першодрукарі у всьому наслідували рукописів, тому що останні цінувалися значно дорожче, та й публіка в перший час за звичкою вимагала рукописи.
-
[[Image:G10.JPEG]]<br> У Франції перша друкарня виникла порівняно пізно. Жоден з «дітей Гутенберга»,які розсіялися по різних країнах, не прибули у Париж: ймовірно, вони не були допущені туди підступами переписувачів і книгопродавців, які побоювалися що виникла конкуренція. <br> У Англії перша друкарня заснована Вільгельмом Какстоном близько 1474 р спочатку у Вестмінстері, потім в Лондоні, а число його видань перевищує 400. Взагалі, книгодрукування в Англії не поширилося з такою швидкістю, як на континенті: до кінця XV ст. друкарні були засновані тільки в Оксфорді.
+
[[Image:G10.JPEG]]<br> У Франції перша друкарня виникла порівняно пізно. Жоден з «дітей Гутенберга»,які розсіялися по різних [[Географія|'''країнах''']], не прибули у Париж: ймовірно, вони не були допущені туди підступами переписувачів і книгопродавців, які побоювалися що виникла конкуренція. <br> У Англії перша друкарня заснована Вільгельмом Какстоном близько 1474 р спочатку у Вестмінстері, потім в Лондоні, а число його видань перевищує 400. Взагалі, книгодрукування в Англії не поширилося з такою швидкістю, як на континенті: до кінця XV ст. друкарні були засновані тільки в Оксфорді.
{{#ev:youtube| zKH-g7MPzBA&feature }}<br> Таким чином, книгодрукування вже в XV ст. поширилося майже по всій Європі; відомо до 1000 імен друкарів того часу, число ж видань, ймовірно, доходить до 30000 (так звані інкунабули); 6 / 7 цієї кількості становлять твори релігійні і схоластичні, решта - наукові та древня і нова література. Формат - in folio, розділений на два стовпці, або in quarto. Шрифт залишився колишній - письмовий готичний прямокутний. Лише в Італії друкарі почали застосовувати вживався там ще з XIV століття круглий шрифт, так званий римський, який згодом і витіснив готичний. У XVI столітті друковане справа все більш і більш поширювалося: релігійні суперечки давали величезний матеріал для печаті. У Франції Сорбонна всіма силами намагалася накласти заборону на книгодрукування. Франциск I в 1534 р.видав наказ закрити всі друкарні, але опір парламенту врятував друкарів від небезпеки, яка їм загрожувала. В Англії було обмежено кількість друкарень; взагалі у всіх країнах, крім Німеччини, був встановлений пильний нагляд за друкарнями. У цьому столітті особливо відомий венеціанський друкар і гуманіст Альдо Манучо: він багато дбав про видання грецьких та латинських класиків, при виданні яких вперше застосував формат in octavo, раніше вживався лише для богослужбових книг; він же ввів новий італійський шрифт, названий альдінским. За прикладом Альдо друкування класичних творів поширилося по всій Європі. <br> Перша влаштована Іваном Грозним друкарня була обставлена, судячи за шрифтом і чистоті друку, дуже багато.
{{#ev:youtube| zKH-g7MPzBA&feature }}<br> Таким чином, книгодрукування вже в XV ст. поширилося майже по всій Європі; відомо до 1000 імен друкарів того часу, число ж видань, ймовірно, доходить до 30000 (так звані інкунабули); 6 / 7 цієї кількості становлять твори релігійні і схоластичні, решта - наукові та древня і нова література. Формат - in folio, розділений на два стовпці, або in quarto. Шрифт залишився колишній - письмовий готичний прямокутний. Лише в Італії друкарі почали застосовувати вживався там ще з XIV століття круглий шрифт, так званий римський, який згодом і витіснив готичний. У XVI столітті друковане справа все більш і більш поширювалося: релігійні суперечки давали величезний матеріал для печаті. У Франції Сорбонна всіма силами намагалася накласти заборону на книгодрукування. Франциск I в 1534 р.видав наказ закрити всі друкарні, але опір парламенту врятував друкарів від небезпеки, яка їм загрожувала. В Англії було обмежено кількість друкарень; взагалі у всіх країнах, крім Німеччини, був встановлений пильний нагляд за друкарнями. У цьому столітті особливо відомий венеціанський друкар і гуманіст Альдо Манучо: він багато дбав про видання грецьких та латинських класиків, при виданні яких вперше застосував формат in octavo, раніше вживався лише для богослужбових книг; він же ввів новий італійський шрифт, названий альдінским. За прикладом Альдо друкування класичних творів поширилося по всій Європі. <br> Перша влаштована Іваном Грозним друкарня була обставлена, судячи за шрифтом і чистоті друку, дуже багато.
Тема: з історії книгодрукування. Мета: ознайомлення дітей з історією друкування книг. Перша друкована книга. Тип уроку: навчально-пізнавальний.
На сьогоднішньому уроці ми з вами попрацюємо над творами: «Похвала книгам», «Як з’явилася друкована книга» за В.Дацкевичем, «Друкар книг перед тим не бачених» за О.Єфімовим. Ще більше про історію друкарства ви дізнаєтеся з сьогоднішньої розповіді на нашому уроці. Винахід друкарства стало одним з факторів, що забезпечили відродження науки в XV-XVI століттях, розвиток літератури на національних мовах, прийняття єдиних норм орфографії і графічних форм письма, сприяло більш широкому поширенню освіти.
Друкарство було винайдено двічі: у Китаї і в середньовічній Європі. Друкування вироблялося наступним чином: на дерев'яних козлах, на яких вирізувались опуклі букви, наносили рідку фарбу, потім зверху накладали аркуш паперу і терли м'якою щіткою. Цей спосіб друку, яка вживалася і в середні століття нідерландськими друкарями на дерев'яних друкованих дошках, зберігалися в Китаї до початку XX століття; спроба єзуїтів-місіонерів в XVII столітті вирізати слова з міді не пристосували. В середні століття, між 1041 та 1049 рр. придумали виготовляти рухливі слова з паленої глини; цей спосіб друкування був, мабуть, такий же, як і в Китаї; після його смерті значки були загублені, а спосіб друкування забутий.
Багаті римляни, щоб полегшити дітям вивчення грамоти, давали їм букви, вирізані зі слонової кістки або з металу, з яких діти навчалися складати окремі слова. У Середні століття, після хрестових походів, коли посилилося прагнення до освіти, діяльність ченців, які займалися переписом книг (манускриптів), перестала задовольняти зростаючим потребам. З XIII століття почали вирізати картинки на дошках з текстом, на початку дуже коротким. Згодом текст почав займати більше місця, частіше у вигляді складеної з слів стрічки, що виходить із вуст дійової особи; слідом почали друкувати книги, що складалися з одного тексту, без малюнків. Для друку виготовлялися тонкі металеві дошки на яких вирізалися значки. Існувало кілька методів: лінії обриси літер залишалися, а все інше зрізали; в дошці вглиб вирізувалося обрис літер - тоді літери при друкуванні виходили білими, а все інше залишалося чорним. Пізніше почали вирізати текст ножем на дерев'яних дошках; це так звана ксилографія. Історія друкарства в сучасному розумінні цього слова починається з того моменту, коли стали виготовляти металеві, рухливі, опуклі букви, вирізані у зворотному вигляді. З них набирали рядки і за допомогою преса відтискали на папері.Це геніальний винахід відноситься до другої третини XV століття, і майже всі дослідники приписують його німцеві Йогану Гутенбергу.
Першодруковані книги збереглися у вкрай незначній кількості екземплярів; вони зовсім схожі з рукописними книгами як у шрифті, так і по своїй зовнішності. Першодрукарі у всьому наслідували рукописів, тому що останні цінувалися значно дорожче, та й публіка в перший час за звичкою вимагала рукописи.
У Франції перша друкарня виникла порівняно пізно. Жоден з «дітей Гутенберга»,які розсіялися по різних країнах, не прибули у Париж: ймовірно, вони не були допущені туди підступами переписувачів і книгопродавців, які побоювалися що виникла конкуренція. У Англії перша друкарня заснована Вільгельмом Какстоном близько 1474 р спочатку у Вестмінстері, потім в Лондоні, а число його видань перевищує 400. Взагалі, книгодрукування в Англії не поширилося з такою швидкістю, як на континенті: до кінця XV ст. друкарні були засновані тільки в Оксфорді.
Таким чином, книгодрукування вже в XV ст. поширилося майже по всій Європі; відомо до 1000 імен друкарів того часу, число ж видань, ймовірно, доходить до 30000 (так звані інкунабули); 6 / 7 цієї кількості становлять твори релігійні і схоластичні, решта - наукові та древня і нова література. Формат - in folio, розділений на два стовпці, або in quarto. Шрифт залишився колишній - письмовий готичний прямокутний. Лише в Італії друкарі почали застосовувати вживався там ще з XIV століття круглий шрифт, так званий римський, який згодом і витіснив готичний. У XVI столітті друковане справа все більш і більш поширювалося: релігійні суперечки давали величезний матеріал для печаті. У Франції Сорбонна всіма силами намагалася накласти заборону на книгодрукування. Франциск I в 1534 р.видав наказ закрити всі друкарні, але опір парламенту врятував друкарів від небезпеки, яка їм загрожувала. В Англії було обмежено кількість друкарень; взагалі у всіх країнах, крім Німеччини, був встановлений пильний нагляд за друкарнями. У цьому столітті особливо відомий венеціанський друкар і гуманіст Альдо Манучо: він багато дбав про видання грецьких та латинських класиків, при виданні яких вперше застосував формат in octavo, раніше вживався лише для богослужбових книг; він же ввів новий італійський шрифт, названий альдінским. За прикладом Альдо друкування класичних творів поширилося по всій Європі. Перша влаштована Іваном Грозним друкарня була обставлена, судячи за шрифтом і чистоті друку, дуже багато.
Для друкарні побудували будівлю поряд з Нікольським грецьким монастирем, де потім перебував Московський друкарський двір.
Видавці першої надрукованої тут книги мали під руками чимало слов'янських списків різних редакцій і внесли в текст списки, що були в той час у загальному вживанні, багато нових виправлень; виправлення ці в більшій частині випадків вдалі і взагалі більше всіх відомі нам, списки наближають слов'янський апостольський текст до прийнятого нині. «Апостол» Примірник «Апостола», як найбільша бібліографічна рідкість, зберігається в Публічній бібліотеці, в срібному окладі, на особливому аналозі. «Апостол» видрукуваний з чистотою, виразністю і витонченістю на клеєному папері, в лист малого формату, на 267 аркушах. .Літери її відповідні одна одній і завдяки правильній литві мають в боках рівномірний одна від одної відстань, скрізь складають рівний прямий рядок. Повна сторінка - 25 рядків .Важний недолік набору первопечатного «Апостола» полягає в невідповідності проміжків, що відокремлюють одне слово від іншого; часто зустрічаються по кілька слів, надрукованих без всяких поділів. Цей недолік компенсується дуже багатьма достоїнствами, якими не завжди відрізняються наступні видання.
Діти подумайте над таким виразом і скажіть, що означають ці слова: «У книгах укладено особливу чарівність; книги викликають у нас насолоду: вони розмовляють з нами, дають нам добру пораду, вони стають живими друзями для нас.» А тепер давайте трішки повідгадуємо загадок: **** Не дерево, а з листами, Не сорочка, а зшита, Не рослина, а з корінцем, Не людина, а з розумом. (Книга) **** Сама мала, а розуму надала. (Книга) **** Хоч не капелюх, а з полями, Не квітка, а з корінцем. Розмовляє з нами Всім зрозумілою мовою. (Книга)
Список використаних джерел: Урок на тему : «Винекнення книги» учителі української мови та літератури, сш №152 м. Харків Урок на тему : «Історія книгодрукування» учителі української літератури сш № 2 м.Київ
Бойко В.М. ,. Створення книги Т.: Богдан 2009. - 324с. Коротун В.Л. Книгодрукування. К: Веселка» 2006.- 138с. Савченко О.Я. Читанка, Підручник для навч.закл. К.: Освіта, 2002.- 311с. Вашуленко М.С., Мельничайко О.І.Рідна мова 3 клас : Підручник для навч.закл. - К.: Освіта 2003. - 295c.
Відредаговано і надіслано Дідковська І.П.
----
Над уроком працювали
Дідковська І.П.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
