«Книги, які читаються, мають теперішнє.<br> Книги, які перечитуються, мають майбутнє.»<br> Олександр Дюма-молодший<br><br> Всі ми чули вираз «Книга – джерело знань». Це вже стало аксіомою. Батьки з дитинства, потім вчителі запевняють: читайте, набирайтесь знань з книг. Власне, ніяких заперечень не виникає, але якщо поглянути на сьогоднішню літературу, то навряд чи «джерелом знань» можна назвати більше 20% книг.<br> Чому «джерело»? Просто в давнину, коли лише з'явилася писемність, вірніше всього лише наскальний живопис, люди не просто розмальовували стіни, а передавали для наступних поколінь інформацію, яка могла б губитися, переходячи з вуст у вуста.
+
«Книги, які читаються, мають теперішнє.<br> Книги, які перечитуються, мають майбутнє.»<br> Олександр Дюма-молодший<br><br> Всі ми чули вираз «Книга – джерело знань». Це вже стало аксіомою. Батьки з дитинства, потім вчителі запевняють: читайте, набирайтесь знань з книг. Власне, ніяких заперечень не виникає, але якщо поглянути на сьогоднішню літературу, то навряд чи «джерелом знань» можна назвати більше 20% [[Твій_друг_–_книга.Повні_уроки|'''книг''']].<br> Чому «джерело»? Просто в давнину, коли лише з'явилася писемність, вірніше всього лише наскальний живопис, люди не просто розмальовували стіни, а передавали для наступних поколінь інформацію, яка могла б губитися, переходячи з вуст у вуста.
-
[[Image:Z1-1.jpg|266x182px|Z1-1.jpg]]<br> У перших книгах записувалася мудрість людей, історія і досягнення. Саме вони і є невичерпним джерелом знань, яким користуємося і ми. До цих пір живі прислів'я, вік яких перевищує декілька століть.<br> Чому ж саме прислів'я дійшли до нас? По-перше, не було місця писати трактати, та що найголовніше - зашифрувати мудрість потрібно було якось від правителів, адже історія переписувалася не лише у наш час. А мудрі люди ніколи не були потрібні державі, путтю від них мало.<br> Невже мудрість збереглася лише в приказках? Звичайно ж ні, слов'янський народ виявився настільки мудрим, що передавав знання через казки, адже їх вбирають діти, як мовиться, з молоком матері.
+
[[Image:Z1-1.jpg|266x182px|Z1-1.jpg]]<br> У перших книгах записувалася мудрість людей, історія і досягнення. Саме вони і є невичерпним джерелом знань, яким користуємося і ми. До цих пір живі прислів'я, вік яких перевищує декілька століть.<br> Чому ж саме [[Скоромовка._«Дрізд_і_голуб»._Прислів%27я._Загадки._Підсумок_за_темою|'''прислів'я''']] дійшли до нас? По-перше, не було місця писати трактати, та що найголовніше - зашифрувати мудрість потрібно було якось від правителів, адже історія переписувалася не лише у наш час. А мудрі люди ніколи не були потрібні державі, путтю від них мало.<br> Невже мудрість збереглася лише в приказках? Звичайно ж ні, слов'янський народ виявився настільки мудрим, що передавав знання через казки, адже їх вбирають діти, як мовиться, з молоком матері.
{{#ev:youtube|VfP7DXAPk6Y&feature}} <br> Але не лише знання і мудрість дає книга: переживання, таке собі «виховання почуттів» - це теж книги, формування світогляду - книги, нові знання про природу, про людей, про історію і світ - книги, а головне - можливість зануритися у власну душу, краще зрозуміти себе - це теж книга! Прикро, що звичка читати - не так часто трапляється, як було раніше. Книга не лише учить, а і виховує, і розважає, і лікує.<br> {{#ev:youtube|8Fsa2ePqeJM&feature}}
{{#ev:youtube|VfP7DXAPk6Y&feature}} <br> Але не лише знання і мудрість дає книга: переживання, таке собі «виховання почуттів» - це теж книги, формування світогляду - книги, нові знання про природу, про людей, про історію і світ - книги, а головне - можливість зануритися у власну душу, краще зрозуміти себе - це теж книга! Прикро, що звичка читати - не так часто трапляється, як було раніше. Книга не лише учить, а і виховує, і розважає, і лікує.<br> {{#ev:youtube|8Fsa2ePqeJM&feature}}
-
Книги - це живі істоти. Адже книга потребує - як і людина - уваги, а понад усе вимагає розуміння. Інколи це розуміння дається нелегко, адже книга лише тоді стає Книгою, коли, ніби капелюх чарівника, містить подвійне дно, коли об'єм тексту є подвійним, коли підтекст - це найважливіше в тексті. Треба вчитися читати двічі: спочатку сам текст, складаючи букви в слова, а вже потім - учитись читати підтекст, складаючи прихований вміст і відчуття в чарівний світ художньої літератури! Тоді читання стає захоплюючим і корисним, тоді ти ніби переходиш з книгою "на ти" - як з людиною.<br>
+
Книги - це живі істоти. Адже книга потребує - як і людина - уваги, а понад усе вимагає розуміння. Інколи це розуміння дається нелегко, адже книга лише тоді стає Книгою, коли, ніби капелюх чарівника, містить подвійне дно, коли об'єм тексту є подвійним, коли підтекст - це найважливіше в тексті. Треба вчитися читати двічі: спочатку сам [[Текст.Повні_уроки|'''текст''']], складаючи букви в слова, а вже потім - учитись читати підтекст, складаючи прихований вміст і відчуття в чарівний світ художньої літератури! Тоді читання стає захоплюючим і корисним, тоді ти ніби переходиш з книгою "на ти" - як з людиною.<br>
[[Image:Z1-2.jpg|186x248px|Z1-2.jpg]]<br> Книги - це переплетені люди. Вони мають свою душу. Для того, щоб читачеві відкрилася ця душа, він повинен налаштуватися на щиру бесіду, на справжнє спілкування, він повинен відкрити власну душу до нових знань, нових вражень, які обов'язково віллються в нього прямовисним потоком, якщо лише він цього захоче і буде готовий до цього.<br> Хтось з мислителів говорив, що серед книг, як і серед людей, можна попасти в хорошу компанію, і так же - в погану. Прикро, коли погана компанія, нещирі друзі, давні образи і зради закривають людині дорогу до нового повноцінного спілкування. Не менше прикрий - коли «погана компанія» в світі читання закриває читачеві дорогу до щирого спілкування з новими знайомими-книгами. Книги супроводжують людину впродовж всього життя. <br>
[[Image:Z1-2.jpg|186x248px|Z1-2.jpg]]<br> Книги - це переплетені люди. Вони мають свою душу. Для того, щоб читачеві відкрилася ця душа, він повинен налаштуватися на щиру бесіду, на справжнє спілкування, він повинен відкрити власну душу до нових знань, нових вражень, які обов'язково віллються в нього прямовисним потоком, якщо лише він цього захоче і буде готовий до цього.<br> Хтось з мислителів говорив, що серед книг, як і серед людей, можна попасти в хорошу компанію, і так же - в погану. Прикро, коли погана компанія, нещирі друзі, давні образи і зради закривають людині дорогу до нового повноцінного спілкування. Не менше прикрий - коли «погана компанія» в світі читання закриває читачеві дорогу до щирого спілкування з новими знайомими-книгами. Книги супроводжують людину впродовж всього життя. <br>
Строка 27:
Строка 27:
Книги - це не лише друкарські букви, а і будь-який текст. Усні перекази, які містять всю історичну пам'ять народу, чарівна мелодія колисанки - теж книга: мало не безцінна, щонайперша, найбільш дорога! Дивно, коли люди дорослішають і забувають ті відчуття, які захоплюють їх під час «прочитання» цих перших, усних, але тому лише найщиріших і ближчих «книг». Дивно, коли людина жива без книги. Так само, як людина самотня без друзів, людина самотня без книги.<br>
Книги - це не лише друкарські букви, а і будь-який текст. Усні перекази, які містять всю історичну пам'ять народу, чарівна мелодія колисанки - теж книга: мало не безцінна, щонайперша, найбільш дорога! Дивно, коли люди дорослішають і забувають ті відчуття, які захоплюють їх під час «прочитання» цих перших, усних, але тому лише найщиріших і ближчих «книг». Дивно, коли людина жива без книги. Так само, як людина самотня без друзів, людина самотня без книги.<br>
-
[[Image:Z1-4.jpg|180x267px|Z1-4.jpg]]<br> А ще - поезія. Це зовсім особливий світ. Світ людських почуттів, який зачаровує своєю красою і вишуканістю. Світ природи, світ тонких роздумів. Коли читаєш поезію, часто уявляєш, що це не букви, надруковані на папері, а різноколірні метелики сидять на білому - настільки квітчастими бувають поетичні образи! Помиляються ті, хто вважає, що поезія відірвана від реального життя. <br>
+
[[Image:Z1-4.jpg|180x267px|Z1-4.jpg]]<br> А ще - поезія. Це зовсім особливий світ. Світ людських почуттів, який зачаровує своєю красою і вишуканістю. Світ [[Тема_6._Природа_навколо_нас._У_природі_все_пов’язане.|'''природи''']], світ тонких роздумів. Коли читаєш поезію, часто уявляєш, що це не букви, надруковані на папері, а різноколірні метелики сидять на білому - настільки квітчастими бувають поетичні образи! Помиляються ті, хто вважає, що поезія відірвана від реального життя. <br>
Мета: нагадати учням про роль книги в житті людини.
Тип уроку: навчально виховний.
«Книги, які читаються, мають теперішнє. Книги, які перечитуються, мають майбутнє.» Олександр Дюма-молодший
Всі ми чули вираз «Книга – джерело знань». Це вже стало аксіомою. Батьки з дитинства, потім вчителі запевняють: читайте, набирайтесь знань з книг. Власне, ніяких заперечень не виникає, але якщо поглянути на сьогоднішню літературу, то навряд чи «джерелом знань» можна назвати більше 20% книг. Чому «джерело»? Просто в давнину, коли лише з'явилася писемність, вірніше всього лише наскальний живопис, люди не просто розмальовували стіни, а передавали для наступних поколінь інформацію, яка могла б губитися, переходячи з вуст у вуста.
У перших книгах записувалася мудрість людей, історія і досягнення. Саме вони і є невичерпним джерелом знань, яким користуємося і ми. До цих пір живі прислів'я, вік яких перевищує декілька століть. Чому ж саме прислів'я дійшли до нас? По-перше, не було місця писати трактати, та що найголовніше - зашифрувати мудрість потрібно було якось від правителів, адже історія переписувалася не лише у наш час. А мудрі люди ніколи не були потрібні державі, путтю від них мало. Невже мудрість збереглася лише в приказках? Звичайно ж ні, слов'янський народ виявився настільки мудрим, що передавав знання через казки, адже їх вбирають діти, як мовиться, з молоком матері.
Але не лише знання і мудрість дає книга: переживання, таке собі «виховання почуттів» - це теж книги, формування світогляду - книги, нові знання про природу, про людей, про історію і світ - книги, а головне - можливість зануритися у власну душу, краще зрозуміти себе - це теж книга! Прикро, що звичка читати - не так часто трапляється, як було раніше. Книга не лише учить, а і виховує, і розважає, і лікує.
Книги - це живі істоти. Адже книга потребує - як і людина - уваги, а понад усе вимагає розуміння. Інколи це розуміння дається нелегко, адже книга лише тоді стає Книгою, коли, ніби капелюх чарівника, містить подвійне дно, коли об'єм тексту є подвійним, коли підтекст - це найважливіше в тексті. Треба вчитися читати двічі: спочатку сам текст, складаючи букви в слова, а вже потім - учитись читати підтекст, складаючи прихований вміст і відчуття в чарівний світ художньої літератури! Тоді читання стає захоплюючим і корисним, тоді ти ніби переходиш з книгою "на ти" - як з людиною.
Книги - це переплетені люди. Вони мають свою душу. Для того, щоб читачеві відкрилася ця душа, він повинен налаштуватися на щиру бесіду, на справжнє спілкування, він повинен відкрити власну душу до нових знань, нових вражень, які обов'язково віллються в нього прямовисним потоком, якщо лише він цього захоче і буде готовий до цього. Хтось з мислителів говорив, що серед книг, як і серед людей, можна попасти в хорошу компанію, і так же - в погану. Прикро, коли погана компанія, нещирі друзі, давні образи і зради закривають людині дорогу до нового повноцінного спілкування. Не менше прикрий - коли «погана компанія» в світі читання закриває читачеві дорогу до щирого спілкування з новими знайомими-книгами. Книги супроводжують людину впродовж всього життя.
Книги - це не лише друкарські букви, а і будь-який текст. Усні перекази, які містять всю історичну пам'ять народу, чарівна мелодія колисанки - теж книга: мало не безцінна, щонайперша, найбільш дорога! Дивно, коли люди дорослішають і забувають ті відчуття, які захоплюють їх під час «прочитання» цих перших, усних, але тому лише найщиріших і ближчих «книг». Дивно, коли людина жива без книги. Так само, як людина самотня без друзів, людина самотня без книги.
А ще - поезія. Це зовсім особливий світ. Світ людських почуттів, який зачаровує своєю красою і вишуканістю. Світ природи, світ тонких роздумів. Коли читаєш поезію, часто уявляєш, що це не букви, надруковані на папері, а різноколірні метелики сидять на білому - настільки квітчастими бувають поетичні образи! Помиляються ті, хто вважає, що поезія відірвана від реального життя.
Оскільки поезія і є життям, оскільки життя і є поезією. Книги - це переплетені люди. Поетичні книги - найщиріші, найбільш чуйніші, може, найкращі з таких переплетених людей. Слід лише зустріти «свою», близьку по світосприйманню, навіть по світовідчуттях людину.
Запитання: 1. Чому книгу називають джерелом знань? 2. З допомогою чого мудреці передавали традиції та історію наступим поколінням? 3. Яке значення книг в житті кожної людини?
Домашнє завдання: Прочитайте книгу (на вибір вчителя) і розкажіть, чого нового вона вас навчила.
Список використаних джерел:рел: 1. Урок на тему: Значення книги в житті людини., Бочарова Л.В. учитель зарубіжної літератури, сш №10, м.Львів 2. Кутузов А.Г., Романова О.С. Зарубіжна література 8 клас - К., 2006. 3. www.slovo.ws 4. www.knigabook.ru
Відредаговано і надіслано Запорожець Н.В.
Над уроком працювали
Бочарова Л.В.
Запорожець Н.В.
Хорошун К.Е.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
