'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Історія України|Історія України]]>>[[Історія України 9 клас. Повні уроки|Історія України 9 клас. Повні уроки]]>> Історія України: Відродження громадівського руху в 70—90-х роках. Громадівський рух. «Київський телеграф». Емський указ.Повні уроки.'''
+
'''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Історія України|Історія України]]>>[[Історія України 9 клас. Повні уроки|Історія України 9 клас. Повні уроки]]>>Відродження громадівського руху в 70—90-х роках. Громадівський рух. «Київський телеграф». Емський указ.Повні уроки.'''
-
=== Тема ===
-
Відродження громадівського руху в 70—90-х роках. Громадівський рух. «Південно-Західний відділ Російського географічного товариства». «Київський телеграф». Емський указ. Російський громадсько-політичний рух народників в українських землях.
Наприкінці 60-х рр. в умовах послаблення антиукраїнської політики відбувалося відновлення громадівського руху, але вже як нелегального. Центром відродженого громадівського руху знову став Київ, де сконцентрувалися значні інтелектуальні сили. Поряд із колишніми громадівськими діячами з’явилася талановита молодь – М.Зібер, О.Русов, С.Подолинський та ін., яка додала динамізму українському рухові. Завдання кожного громадівця полягало в конкретних справах за своїм фахом: історія, мовознавство, література тощо. У 1873 р. громада виступила зі своєю політичною програмою, основною тезою якої була вимога федеративного ладу Росії з наданням широкої автономії Україні. У своїх переконаннях значна частка громадівців дотримувалася досить радикальних поглядів, особливо діячі Одеської громади (Л.Сименський, М.Климовський, М.Боровський, А.Крижановський, І.Луценко).
+
Наприкінці 60-х рр. в умовах послаблення антиукраїнської політики відбувалося відновлення громадівського руху, але вже як нелегального. Центром відродженого громадівського руху знову став Київ, де сконцентрувалися значні інтелектуальні сили. Поряд із колишніми громадівськими діячами з’явилася талановита молодь – М.Зібер, О.Русов, С.Подолинський та ін., яка додала динамізму українському рухові. Завдання кожного громадівця полягало в конкретних справах за своїм фахом: [[Історія_всесвітня|історія]], мовознавство, література тощо. У 1873 р. громада виступила зі своєю політичною програмою, основною тезою якої була вимога федеративного ладу [[Україна_в_геополітичних_стратегіях_Росії,_Німеччини,_Австро-Угорщини._Українське_питання._Хлопомани_і_народовці|Росії]] з наданням широкої автономії Україні. У своїх переконаннях значна частка громадівців дотримувалася досить радикальних поглядів, особливо діячі Одеської громади (Л.Сименський, М.Климовський, М.Боровський, А.Крижановський, І.Луценко).
+
+
-
[[Image:О.Русов.jpeg]]
+
[[Image:О.Русов.jpeg|О.Русов ]]
-
О.Русов
+
''О.Русов''
=== Поміркуйте ===
=== Поміркуйте ===
-
1. Охарактеризуйте світоглядні позиції київських громадівців.
+
''1. Охарактеризуйте світоглядні позиції київських громадівців.''
+
+
''2. Як ставилися громадівці до ідей націоналізму? Чим таке ставлення було зумовлене?''
+
-
2. Як ставилися громадівці до ідей націоналізму? Чим таке ставлення було зумовлене?
'''2. Південно-Західний відділ Російського географічного товариства'''
'''2. Південно-Західний відділ Російського географічного товариства'''
-
Відкриттю Південно-Західного відділу Російського географічного товариства сприяли декілька чинників, а саме: 1. Військове відомство в умовах загострення міжнародного становища потребувало даних необхідних для складання детальних топографічних карт. 2. Аграрна реформа та щоденні потреби її реалізації. 3. Зосередження в Києві значних наукових сил. Тут діяли: Комісія для розгляду давніх актів, а також Комісія для опису губерній Київського освітнього округу. Перша спроба заснувати відділ на початку 50-х рр. ХІХ ст. була невдалою – поліцейські перестороги взяли гору. Але час брав своє. У 1869 р. клопотаннями Російського географічного товариства та особисто його віце-президента П.П.Семенова (з 1906 р. – Семенов-Тянь-Шанський), П.П.Чубинському було доручено очолити експозицію в Південно-Західний край (землі Правобережної України).
+
Відкриттю Південно-Західного відділу Російського географічного товариства сприяли декілька чинників, а саме:
+
+
1. Військове відомство в умовах загострення міжнародного становища потребувало даних необхідних для складання детальних [[Види_карт._Топографічні_карти_та_їх_практичне_використання.|топографічних карт]].
+
+
2. Аграрна реформа та щоденні потреби її реалізації. 3. Зосередження в Києві значних наукових сил. Тут діяли: Комісія для розгляду давніх актів, а також Комісія для опису губерній Київського освітнього округу. Перша спроба заснувати відділ на початку 50-х рр. [[Велика_Британія_в_останній_третині_ХІХ_ст._Втрата_Англією_промислового_лідерства._Презентація_уроку|ХІХ ст.]] була невдалою – поліцейські перестороги взяли гору. Але час брав своє. У 1869 р. клопотаннями Російського географічного товариства та особисто його віце-президента П.П.Семенова (з 1906 р. – Семенов-Тянь-Шанський), П.П.Чубинському було доручено очолити експозицію в Південно-Західний край (землі Правобережної України).
Павло Платонович Чубинський (1839–1884) був людиною, в якій поєднувалися талант поета, організаційний хист і прискіпливість дослідника. Попри високі творчі злети, його особиста доля виявилась лихою. Його двічі висилали з Києва, наслідком чого стала тяжка хвороба, яка звела 45-річного діяча українського руху в могилу. Приводом до переслідування були його українофільські переконання, а особливо вірш «Ще не вмерла Україна», якому судилося стати національним гімном. П.Чубинський народився в Борисполі під Києвом. Навчався у 2-й київській гімназії, потім – на юридичному факультеті Петербурзького університету. Він активно працював у недільних школах Петербурга, співробітничав у журналі «Основа». Повернувшись після завершення навчання в Україну, Чубинський став активним членом Київської громади. Його активна наукова діяльність не раз відзначалася нагородами, тоді як громадсько-політична зазнавала переслідувань. Будучи в засланні в Архангельській губернії, він розгорнув там широку дослідницьку роботу. Авторитет дослідника-етнографа проторував йому шлях у рідну Україну.
+
+
+
'''Павло Платонович Чубинський '''(1839–1884) був людиною, в якій поєднувалися талант поета, організаційний хист і прискіпливість дослідника. Попри високі творчі злети, його особиста доля виявилась лихою. Його двічі висилали з Києва, наслідком чого стала тяжка хвороба, яка звела 45-річного діяча українського руху в могилу. Приводом до переслідування були його українофільські переконання, а особливо вірш «[[10._Пісні_літературного_походження._«Ще_не_вмерла_Україна»_П._Чубинського,_М._Вербицького_—_національний_гімн_нашої_держави|Ще не вмерла Україна]]», якому судилося стати національним гімном. П.Чубинський народився в Борисполі під Києвом. Навчався у 2-й київській гімназії, потім – на юридичному факультеті Петербурзького університету. Він активно працював у недільних школах Петербурга, співробітничав у журналі «Основа». Повернувшись після завершення навчання в Україну, Чубинський став активним членом Київської громади. Його активна наукова діяльність не раз відзначалася нагородами, тоді як громадсько-політична зазнавала переслідувань. Будучи в засланні в Архангельській губернії, він розгорнув там широку дослідницьку роботу. Авторитет дослідника-[[Значення_фольклору_та_етнографії_в_дослідженні_національних_ознак_українців._Пошук_науково-історичних_підвалин_української_окремішності|етнограф]]а проторував йому шлях у рідну Україну.
{{#ev:youtube|8_Bs_qFFkfw}}
{{#ev:youtube|8_Bs_qFFkfw}}
-
Почата в травні 1869 р. експедиція завершилася восени 1870 р. Вона дослідила 54 повіти 8 губерній і зібрала багатий етнографічний матеріал – пам’ятки усної народної творчості, записи весільних обрядів, місцевих говірок, звичаєве право Правобережної України. Дослідницька праця Чубинського довела безпідставність позиції противників відкриття Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
+
+
+
Почата в травні 1869 р. експедиція завершилася восени 1870 р. Вона дослідила 54 повіти 8 губерній і зібрала багатий етнографічний матеріал – пам’ятки усної народної творчості, записи весільних обрядів, місцевих говірок, звичаєве [[Право|право]] Правобережної України. Дослідницька праця Чубинського довела безпідставність позиції противників відкриття Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
<br> '''3. Емський указ'''
<br> '''3. Емський указ'''
Строка 80:
Строка 95:
Перший сигнал прозвучав уже в січні 1875 р. Київський цензор Позиревський дістав від начальника головного управління у справах друку конфіденційний наказ: «З огляду на те, що Головне управління дістало деякі відомості про газету «Киевский Телеграф», пропонується вам під час цензурування зазначеної газети ставитися до неї з особливою обачністю та, між іншим, не допускати в ній жодних статей, що проводять українські тенденції».
Перший сигнал прозвучав уже в січні 1875 р. Київський цензор Позиревський дістав від начальника головного управління у справах друку конфіденційний наказ: «З огляду на те, що Головне управління дістало деякі відомості про газету «Киевский Телеграф», пропонується вам під час цензурування зазначеної газети ставитися до неї з особливою обачністю та, між іншим, не допускати в ній жодних статей, що проводять українські тенденції».
-
[[Image:Михайло Юзефович.jpeg]]
-
Михайло Юзефович
-
Далі пішли доноси, в яких український рух звинувачувався в сепаратизмі. Найбільше зусиль для дискредитації українського руху доклав Михайло Юзефович – полтавський поміщик, колишній член Київської громади. Будучи відданим служителем імперії він не міг погодитися з українознавчою спрямованістю діяльності товариства. Зрештою, тривожні повідомлення занепокоїли царя. За його дорученням було створено спеціальну комісію, на яку покладалося завдання вироблення засобів боротьби проти українофільської діяльності. Комісія дійшла висновку, що «допустити окрему літературу на простонароднім українськім наріччі значило б покласти тривку основу для переконання в можливості відділення, хоча б і в далекій будучині, України від Росії». Комісія підготувала на підпис цареві таємний указ, що одержав назву Емського акту (від назви міста). 18(30) травня 1876 р. він набрав чинності. Емський указ було витримано в дусі Валуєвського циркуляра, але він різко посилив репресії проти української культури, заборонивши: ввіз книжок українською мовою; друкування і видання в Росії оригінальних українських творів та перекладів, п’єс для театральних вистав, текстів до нот, крім історичних пам’яток із збереженням правопису оригіналу; громади. Указ ліквідував Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, встановив суворий контроль над художніми творами українською мовою, які мали друкуватися російським правописом. Заборонялася діяльність театральних труп із суто українським репертуаром, українська п’єса повинна була йти в кінці вистави, після російських, щоразу вистави вимагали окремого дозволу. Окремий пункт Емського указу стосувався персонально Драгоманова й Чубинського, яким було заборонено жити в Україні. Водночас надавалася матеріальна допомога москвофільському рухові в Галичині, який завзято боровся проти руху українського. Окремо рекомендувалося чиновникам міністерства освіти особливо обережно добирати вчителів для шкіл у південно-західній частині імперії. Перевага мала надаватися росіянам. Ті ж учителі-українці, які здобули освіту в Київському, Харківському, Одеському навчальних округах, мали виїжджати на роботу поза межі України. Емський указ був тяжким ударом і для науки, і для українського руху в цілому. Він був спрямований на те, щоби вилучити українську тематику з серйозних культурних жанрів, загнати українську культуру в глухий кут провінційної відсталості, розгромити організаційні центри українського руху. Українці були єдиним народом Російської імперії, у якого репресій зазнала національна мова. Дикість Емського указу була дещо пом’якшена у 1881 р., коли було дозволено друкувати українською мовою словники, щоправда, російською абеткою. Питання про україномовні вистави вирішувала відтоді місцева влада. Але в 1884, 1892 та 1895 рр. його доповнили новими заборонами.
+
[[Image:Михайло Юзефович.jpeg|Михайло Юзефович ]]
+
+
''Михайло Юзефович''
+
+
+
+
Далі пішли доноси, в яких український рух звинувачувався в сепаратизмі. Найбільше зусиль для дискредитації українського руху доклав Михайло Юзефович – полтавський поміщик, колишній член Київської громади. Будучи відданим служителем імперії він не міг погодитися з українознавчою спрямованістю діяльності товариства. Зрештою, тривожні повідомлення занепокоїли царя. За його дорученням було створено спеціальну комісію, на яку покладалося завдання вироблення засобів боротьби проти українофільської діяльності. Комісія дійшла висновку, що «допустити окрему [[Зарубіжна_література|літературу]] на простонароднім українськім наріччі значило б покласти тривку основу для переконання в можливості відділення, хоча б і в далекій будучині, України від Росії». Комісія підготувала на підпис цареві таємний указ, що одержав назву Емського акту (від назви міста). 18(30) травня 1876 р. він набрав чинності. Емський указ було витримано в дусі Валуєвського циркуляра, але він різко посилив репресії проти української культури, заборонивши: ввіз книжок [[Українська_мова_9_клас|українською мовою]]; друкування і видання в Росії оригінальних українських творів та перекладів, п’єс для театральних вистав, текстів до нот, крім історичних пам’яток із збереженням правопису оригіналу; громади. Указ ліквідував Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, встановив суворий контроль над художніми творами українською мовою, які мали друкуватися російським правописом. Заборонялася діяльність театральних труп із суто українським репертуаром, українська п’єса повинна була йти в кінці вистави, після російських, щоразу вистави вимагали окремого дозволу. Окремий пункт Емського указу стосувався персонально Драгоманова й Чубинського, яким було заборонено жити в Україні. Водночас надавалася матеріальна допомога москвофільському рухові в Галичині, який завзято боровся проти руху українського.
+
+
+
+
Окремо рекомендувалося чиновникам міністерства освіти особливо обережно добирати вчителів для шкіл у південно-західній частині імперії. Перевага мала надаватися росіянам. Ті ж учителі-українці, які здобули освіту в Київському, Харківському, Одеському навчальних округах, мали виїжджати на роботу поза межі України. Емський указ був тяжким ударом і для [[Біологічні_науки._Повні_уроки|науки]], і для українського руху в цілому. Він був спрямований на те, щоби вилучити українську тематику з серйозних культурних жанрів, загнати українську культуру в глухий кут провінційної відсталості, розгромити організаційні центри українського руху. Українці були єдиним народом Російської імперії, у якого репресій зазнала національна мова. Дикість Емського указу була дещо пом’якшена у 1881 р., коли було дозволено друкувати українською мовою словники, щоправда, російською абеткою. Питання про україномовні вистави вирішувала відтоді місцева влада. Але в 1884, 1892 та 1895 рр. його доповнили новими заборонами.
=== Запитання і завдання ===
=== Запитання і завдання ===
-
*Які причини відродження громадівського руху в 70-ті рр.?
+
#''Які причини відродження громадівського руху в 70-ті рр.?''
-
*Вкажіть основні відмінності громадівського руху 60 і 70-х рр.
+
#''Вкажіть основні відмінності громадівського руху 60 і 70-х рр.''
-
*Яку роль відіграв Південно-Західний відділ Російського географічного товариства в розвитку українського руху?
+
#''Яку роль відіграв Південно-Західний відділ Російського географічного товариства в розвитку українського руху?''
-
*Чому український рух 60 -70-х рр. не висував політичних вимог?
+
#''Чому український рух 60 -70-х рр. не висував політичних вимог?''
-
*Дайте оцінку Емському указові. Чим були зумовлені такі жорсткі заходи проти українського руху?<br>
+
#''Дайте оцінку Емському указу. Чим були зумовлені такі жорсткі заходи проти українського руху?''<br>
=== Список використаної літератури ===
=== Список використаної літератури ===
*За основу взятий тематичний план вчителя історії м.Луцька ЗОШ №1 Супрун Л.С
*За основу взятий тематичний план вчителя історії м.Луцька ЗОШ №1 Супрун Л.С
-
*Гісем О. В., Мартинюк О. О. Історія України. 6—9 класи: Наочний довідник. — Х.: * Вид-во «Ранок», 2009
+
*Гісем О. В., Мартинюк О. О. [[Історія_України|Історія України]]. 6—9 класи: Наочний довідник. — Х.: * Вид-во «Ранок», 2009
*Омсльченко І. Соціально-політична ситуація в Україні в першій половині XIX ст. //* * Нова політика. -2000
*Омсльченко І. Соціально-політична ситуація в Україні в першій половині XIX ст. //* * Нова політика. -2000
*Малик Я. та ін. Історія української державності. - Львів,2005
*Малик Я. та ін. Історія української державності. - Львів,2005
Строка 105:
Строка 128:
*youtube. com
*youtube. com
-
Скомпоновано та відредактовано Муха О.
-
<br> ----
-
'''<u>Над уроком працювали</u>'''
+
''Скомпоновано та відредактовано Муха О.''
-
Муха О.
+
<br>
-
Супрун Л.С
----
----
+
'''Над уроком працювали'''
-
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на [http://xvatit.com/forum/ '''Образовательном форуме'''], где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав [http://xvatit.com/club/blogs/ '''блог,'''] Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. [http://xvatit.com/school/guild/ '''Гильдия Лидеров Образования'''] открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.<br>
+
Муха О.
+
+
Супрун Л.С
+
+
----
-
+
<br> Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на [http://xvatit.com/forum/ '''Образовательном форуме'''], где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав [http://xvatit.com/club/blogs/ '''блог,'''] Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. [http://xvatit.com/school/guild/ '''Гильдия Лидеров Образования'''] открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.<br>
Вивчення нового матеріалу. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.
Дискусія, робота по групам. Висновок по темі
Домашнє завдання
1. Громадівський рух на початку 70-х рр.
Наприкінці 60-х рр. в умовах послаблення антиукраїнської політики відбувалося відновлення громадівського руху, але вже як нелегального. Центром відродженого громадівського руху знову став Київ, де сконцентрувалися значні інтелектуальні сили. Поряд із колишніми громадівськими діячами з’явилася талановита молодь – М.Зібер, О.Русов, С.Подолинський та ін., яка додала динамізму українському рухові. Завдання кожного громадівця полягало в конкретних справах за своїм фахом: історія, мовознавство, література тощо. У 1873 р. громада виступила зі своєю політичною програмою, основною тезою якої була вимога федеративного ладу Росії з наданням широкої автономії Україні. У своїх переконаннях значна частка громадівців дотримувалася досить радикальних поглядів, особливо діячі Одеської громади (Л.Сименський, М.Климовський, М.Боровський, А.Крижановський, І.Луценко).
О.Русов
Поміркуйте
1. Охарактеризуйте світоглядні позиції київських громадівців.
2. Як ставилися громадівці до ідей націоналізму? Чим таке ставлення було зумовлене?
2. Південно-Західний відділ Російського географічного товариства
Відкриттю Південно-Західного відділу Російського географічного товариства сприяли декілька чинників, а саме:
1. Військове відомство в умовах загострення міжнародного становища потребувало даних необхідних для складання детальних топографічних карт.
2. Аграрна реформа та щоденні потреби її реалізації. 3. Зосередження в Києві значних наукових сил. Тут діяли: Комісія для розгляду давніх актів, а також Комісія для опису губерній Київського освітнього округу. Перша спроба заснувати відділ на початку 50-х рр. ХІХ ст. була невдалою – поліцейські перестороги взяли гору. Але час брав своє. У 1869 р. клопотаннями Російського географічного товариства та особисто його віце-президента П.П.Семенова (з 1906 р. – Семенов-Тянь-Шанський), П.П.Чубинському було доручено очолити експозицію в Південно-Західний край (землі Правобережної України).
П.П.Семенов
Цікаво знати
Павло Платонович Чубинський
Павло Платонович Чубинський (1839–1884) був людиною, в якій поєднувалися талант поета, організаційний хист і прискіпливість дослідника. Попри високі творчі злети, його особиста доля виявилась лихою. Його двічі висилали з Києва, наслідком чого стала тяжка хвороба, яка звела 45-річного діяча українського руху в могилу. Приводом до переслідування були його українофільські переконання, а особливо вірш «Ще не вмерла Україна», якому судилося стати національним гімном. П.Чубинський народився в Борисполі під Києвом. Навчався у 2-й київській гімназії, потім – на юридичному факультеті Петербурзького університету. Він активно працював у недільних школах Петербурга, співробітничав у журналі «Основа». Повернувшись після завершення навчання в Україну, Чубинський став активним членом Київської громади. Його активна наукова діяльність не раз відзначалася нагородами, тоді як громадсько-політична зазнавала переслідувань. Будучи в засланні в Архангельській губернії, він розгорнув там широку дослідницьку роботу. Авторитет дослідника-етнографа проторував йому шлях у рідну Україну.
Почата в травні 1869 р. експедиція завершилася восени 1870 р. Вона дослідила 54 повіти 8 губерній і зібрала багатий етнографічний матеріал – пам’ятки усної народної творчості, записи весільних обрядів, місцевих говірок, звичаєве право Правобережної України. Дослідницька праця Чубинського довела безпідставність позиції противників відкриття Південно-Західного відділу Російського географічного товариства.
3. Емський указ
Перший сигнал прозвучав уже в січні 1875 р. Київський цензор Позиревський дістав від начальника головного управління у справах друку конфіденційний наказ: «З огляду на те, що Головне управління дістало деякі відомості про газету «Киевский Телеграф», пропонується вам під час цензурування зазначеної газети ставитися до неї з особливою обачністю та, між іншим, не допускати в ній жодних статей, що проводять українські тенденції».
Михайло Юзефович
Далі пішли доноси, в яких український рух звинувачувався в сепаратизмі. Найбільше зусиль для дискредитації українського руху доклав Михайло Юзефович – полтавський поміщик, колишній член Київської громади. Будучи відданим служителем імперії він не міг погодитися з українознавчою спрямованістю діяльності товариства. Зрештою, тривожні повідомлення занепокоїли царя. За його дорученням було створено спеціальну комісію, на яку покладалося завдання вироблення засобів боротьби проти українофільської діяльності. Комісія дійшла висновку, що «допустити окрему літературу на простонароднім українськім наріччі значило б покласти тривку основу для переконання в можливості відділення, хоча б і в далекій будучині, України від Росії». Комісія підготувала на підпис цареві таємний указ, що одержав назву Емського акту (від назви міста). 18(30) травня 1876 р. він набрав чинності. Емський указ було витримано в дусі Валуєвського циркуляра, але він різко посилив репресії проти української культури, заборонивши: ввіз книжок українською мовою; друкування і видання в Росії оригінальних українських творів та перекладів, п’єс для театральних вистав, текстів до нот, крім історичних пам’яток із збереженням правопису оригіналу; громади. Указ ліквідував Південно-Західний відділ Російського географічного товариства, встановив суворий контроль над художніми творами українською мовою, які мали друкуватися російським правописом. Заборонялася діяльність театральних труп із суто українським репертуаром, українська п’єса повинна була йти в кінці вистави, після російських, щоразу вистави вимагали окремого дозволу. Окремий пункт Емського указу стосувався персонально Драгоманова й Чубинського, яким було заборонено жити в Україні. Водночас надавалася матеріальна допомога москвофільському рухові в Галичині, який завзято боровся проти руху українського.
Окремо рекомендувалося чиновникам міністерства освіти особливо обережно добирати вчителів для шкіл у південно-західній частині імперії. Перевага мала надаватися росіянам. Ті ж учителі-українці, які здобули освіту в Київському, Харківському, Одеському навчальних округах, мали виїжджати на роботу поза межі України. Емський указ був тяжким ударом і для науки, і для українського руху в цілому. Він був спрямований на те, щоби вилучити українську тематику з серйозних культурних жанрів, загнати українську культуру в глухий кут провінційної відсталості, розгромити організаційні центри українського руху. Українці були єдиним народом Російської імперії, у якого репресій зазнала національна мова. Дикість Емського указу була дещо пом’якшена у 1881 р., коли було дозволено друкувати українською мовою словники, щоправда, російською абеткою. Питання про україномовні вистави вирішувала відтоді місцева влада. Але в 1884, 1892 та 1895 рр. його доповнили новими заборонами.
Запитання і завдання
Які причини відродження громадівського руху в 70-ті рр.?
Вкажіть основні відмінності громадівського руху 60 і 70-х рр.
Яку роль відіграв Південно-Західний відділ Російського географічного товариства в розвитку українського руху?
Чому український рух 60 -70-х рр. не висував політичних вимог?
Дайте оцінку Емському указу. Чим були зумовлені такі жорсткі заходи проти українського руху?
Список використаної літератури
За основу взятий тематичний план вчителя історії м.Луцька ЗОШ №1 Супрун Л.С
Гісем О. В., Мартинюк О. О. Історія України. 6—9 класи: Наочний довідник. — Х.: * Вид-во «Ранок», 2009
Омсльченко І. Соціально-політична ситуація в Україні в першій половині XIX ст. //* * Нова політика. -2000
Малик Я. та ін. Історія української державності. - Львів,2005
Довідник з історії України. Т. 2. — К.: Генеза, 2003
О. К. Струкевич, Історія України, 9 клас, 2008
Історія України. Документи і матеріали . – Укладач Король. – К., 2001
youtube. com
Скомпоновано та відредактовано Муха О.
Над уроком працювали
Муха О.
Супрун Л.С
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
