|
|
Строка 7: |
Строка 7: |
| <br>Найвідоміші твори: збірка поезій «Кобзар», поеми «Гайдамаки», «Кавказ», «Сон», «Катерина», «Наймичка», послання «І мертвим, і живим...», п'єса «Назар Стодоля» | | <br>Найвідоміші твори: збірка поезій «Кобзар», поеми «Гайдамаки», «Кавказ», «Сон», «Катерина», «Наймичка», послання «І мертвим, і живим...», п'єса «Назар Стодоля» |
| | | |
- | <br>Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринцях Київської губернії (тепер Черкаська область). Батько Тараса був кріпаком-хлі-боробом, стельмахом і чумаком; умів читати й писати. Його заповіт виявився пророчим: «Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; для нього спадщина по мені... нічого не значитиме...» | + | <br>[[Тарас Шевченко. Розповідь про письменника, його дитинство|'''Тарас Григорович Шевченко''']] народився 9 березня 1814 р. в с. Моринцях Київської губернії (тепер [[Центральний економічний район|'''Черкаська область''']]). Батько Тараса був кріпаком-хлі-боробом, стельмахом і чумаком; умів читати й писати. Його заповіт виявився пророчим: «Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; для нього спадщина по мені... нічого не значитиме...»<br>Коли Тарасові виповнилося вісім років, його віддали в [[Тема 24. Наука|'''науку''']] до дяка. Через рік померла мама майбутнього поета й батько залишився з п'ятьма дітьми. Згодом він одружився з жінкою, яка мала трьох дітей. У родині були постійні сварки і між дорослими, і між дітьми. В одинадцятирічному віці Тарас утратив і батька: «Там батько, плачучи з дітьми А ми малі були і голі),/Не витерпів лихої долі,/Умер на панщині!..» Мачуха вигнала Тараса з батьківської оселі. Деякі спогади про сирітське дитинство закарбовані в рядках вірша «Мені тринадцятий минало...», з яким ти ознайомишся найближчим часом.<br>Ставши служником-козачком пана Енгельгардта, Тарас разом із ним переїхав до тодішньої російської столиці [[16. Тарас Шевченко. Відомості про перебування поета в Санкт-Петербурзі. Провідний мотив вірша «Думка» («Тече вода в синє море...»)|'''Петербурга''']]. Саме тут (ти вже знаєш це з попередніх класів) майбутній поет у Літньому саду познайомився з художником Іваном Сошенком, який виявився його земляком. Завдяки Сошенку молодий художник і поет увійшов у коло передової інтелігенції, яка й допомогла викупити двадцятичотирирічного Тараса Шевченка з кріпацтва. |
- | | + | |
- | <br>Коли Тарасові виповнилося вісім років, його віддали в науку до дяка. Через рік померла мама майбутнього поета й батько залишився з п'ятьма дітьми. Згодом він одружився з жінкою, яка мала трьох дітей. У родині були постійні сварки і між дорослими, і між дітьми. В одинадцятирічному віці Тарас утратив і батька: «Там батько, плачучи з дітьми А ми малі були і голі),/Не витерпів лихої долі,/Умер на панщині!..» Мачуха вигнала Тараса з батьківської оселі. Деякі спогади про сирітське дитинство закарбовані в рядках вірша «Мені тринадцятий минало...», з яким ти ознайомишся найближчим часом. | + | |
- | | + | |
- | <br>Ставши служником-козачком пана Енгельгардта, Тарас разом із ним переїхав до тодішньої російської столиці Петербурга. Саме тут (ти вже знаєш це з попередніх класів) майбутній поет у Літньому саду познайомився з художником Іваном Сошенком, який виявився його земляком. Завдяки Сошенку молодий художник і поет увійшов у коло передової інтелігенції, яка й допомогла викупити двадцятичотирирічного Тараса Шевченка з кріпацтва. | + | |
| | | |
| [[Image:Ukr7.jpg]] | | [[Image:Ukr7.jpg]] |
| | | |
- | <br>Рання творчість митця (1837-1843) позначена передусім виходом 1840 р. поетичної збірки «Кобзар». У творах цього періоду проявився інтерес поета до незвичайного, яскравого, таємничого, навіть фантастичного, тобто до романтичного (балади «Тополя», «Причинна» та ін.). Деякі з творів цього періоду ти читав у 6 класі, серед них «Тарасова ніч», «Іван Підкова», «Думка».<br>У 1838 р. Тараса Шевченка викуплено з кріпацтва, після чого він став вільним слухачем Академії мистецтв, а згодом і одним із найулюбленіших учнів відомого російського художника Карла Брюллова. Молодий митець мав неабиякі успіхи в малярській справі, які були гідно оцінені: він був удостоєний срібної медалі Академії за картину «Хлопчик-жеб-рак, який дає хліб собаці». | + | <br>Рання творчість митця (1837-1843) позначена передусім виходом 1840 р. поетичної збірки «Кобзар». У творах цього періоду проявився інтерес поета до незвичайного, яскравого, таємничого, навіть фантастичного, тобто до романтичного (балади «Тополя», «Причинна» та ін.). Деякі з творів цього періоду ти читав у 6 класі, серед них «Тарасова ніч», «Іван Підкова», «Думка».<br>У 1838 р. [[Україна за часів Тараса Шевченка.|'''Тараса Шевченка''']] викуплено з кріпацтва, після чого він став вільним слухачем Академії мистецтв, а згодом і одним із найулюбленіших учнів відомого російського художника Карла Брюллова. Молодий митець мав неабиякі успіхи в малярській справі, які були гідно оцінені: він був удостоєний срібної медалі Академії за картину «Хлопчик-жеб-рак, який дає хліб собаці».<br>Поетичну творчість пізнішої доби (1843-1847) можна вважати «золотою порою» Шевченка-поета. Вона позначена виходом у світ циклу віршів «Три літа». У цей час він переважно жив в Україні. Поетичними здобутками згаданого періоду є поеми «Кавказ», «Наймичка», усесвітньо відомий вірш «Заповіт» («Як умру, то поховайте...»), а малярським здобутком — серія картин «Живописна Україна», де відображено історичні місця нашої країни, її природу й побут.<br>Третій період творчості — це так звана невольнича поезія (1847-1857). За участь у таємній політичній організації (Кирило-Мефодіївське братство), а передусім за написання творів, спрямованих проти царя й панів, поета було заарештовано. У Петербурзі, очікуючи вироку, Тарас Шевченко написав цикл віршів «У казематі». «За сочинение возмутительньїх и в вьісшей степе-ни дерзких стихотворений» поета було заслано до Оренбурзького окремого корпусу на десять років рядовим солдатом без права писати й малювати. Проте Тарасові Шевченку вдавалося й тут творити: за перші три роки заслання написано сто віршів і сім поем, однак за наступні сім років — лише один вірш через жахливі умови перебування в неволі.<br>Творчість після заслання (1857-1861) позначена виходом оновленого «Кобзаря», «Букваря» — посібника для навчання грамоти українською мовою, створенням гравюр. До речі, 1860 р. Рада Петербурзької академії мистецтв присвоїла Т. Г. Шевченкові звання акаде-міка-гравера.<br>У засланні здоров'я поета було підірвано: на автопортреті у сорок три роки він схожий на шістдесятилітнього дідуся. 10 березня 1861 р. Тарас Шевченко помер. |
- | | + | |
- | <br>Поетичну творчість пізнішої доби (1843-1847) можна вважати «золотою порою» Шевченка-поета. Вона позначена виходом у світ циклу віршів «Три літа». У цей час він переважно жив в Україні. Поетичними здобутками згаданого періоду є поеми «Кавказ», «Наймичка», усесвітньо відомий вірш «Заповіт» («Як умру, то поховайте...»), а малярським здобутком — серія картин «Живописна Україна», де відображено історичні місця нашої країни, її природу й побут. | + | |
- | | + | |
- | <br>Третій період творчості — це так звана невольнича поезія (1847-1857). За участь у таємній політичній організації (Кирило-Мефодіївське братство), а передусім за написання творів, спрямованих проти царя й панів, поета було заарештовано. У Петербурзі, очікуючи вироку, Тарас Шевченко написав цикл віршів «У казематі». «За сочинение возмутительньїх и в вьісшей степе-ни дерзких стихотворений» поета було заслано до Оренбурзького окремого корпусу на десять років рядовим солдатом без права писати й малювати. Проте Тарасові Шевченку вдавалося й тут творити: за перші три роки заслання написано сто віршів і сім поем, однак за наступні сім років — лише один вірш через жахливі умови перебування в неволі. | + | |
- | | + | |
- | <br>Творчість після заслання (1857-1861) позначена виходом оновленого «Кобзаря», «Букваря» — посібника для навчання грамоти українською мовою, створенням гравюр. До речі, 1860 р. Рада Петербурзької академії мистецтв присвоїла Т. Г. Шевченкові звання акаде-міка-гравера. | + | |
- | | + | |
- | <br>У засланні здоров'я поета було підірвано: на автопортреті у сорок три роки він схожий на шістдесятилітнього дідуся. 10 березня 1861 р. Тарас Шевченко помер. | + | |
| | | |
- | [[Image:L75.jpeg]]<br>N. N.<br>Мені тринадцятий минало. | + | [[Image:L75.jpeg]]<br>N. N.<br>Мені [[Назви чисел при відніманні. Додавання й віднімання виду 10 3, 14-4, 15-10. Задачі на знаходження суми й остачі|'''тринадцятий''']] минало. |
| | | |
| Я пас ягнята за селом. | | Я пас ягнята за селом. |
Строка 77: |
Строка 65: |
| Не був би в світі юродивим. | | Не був би в світі юродивим. |
| | | |
- | Людей і [Бога] не прокляв!<br><br> О.М. Авраменко "Українська література 7 клас" Вислано читачами інтернет-сайту | + | Людей і [Бога] не прокляв!<br><br> ''О.М. Авраменко "Українська [[Зарубіжна література|'''література''']] [[Українська література 7 клас|'''7 клас''']]" Вислано читачами інтернет-сайту'' |
| | | |
| <sub>[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|програма з української літератури]], [[Українська література|підручник]] з української літератури, [[Українська література 7 клас|тести з української літератури]] 7 класу</sub> | | <sub>[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|програма з української літератури]], [[Українська література|підручник]] з української літератури, [[Українська література 7 клас|тести з української літератури]] 7 класу</sub> |
Текущая версия на 07:26, 27 июня 2012
Гіпермаркет Знань>>Українська література>>Українська література 7 клас>>Українська література: Тарас Шевченко. Життєпис поета. Роздум про сирітське дитинство в поезії «Мені тринадцятий минало».
Український поет, прозаїк, драматург, художник, громадський діяч.
Найвідоміші твори: збірка поезій «Кобзар», поеми «Гайдамаки», «Кавказ», «Сон», «Катерина», «Наймичка», послання «І мертвим, і живим...», п'єса «Назар Стодоля»
Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринцях Київської губернії (тепер Черкаська область). Батько Тараса був кріпаком-хлі-боробом, стельмахом і чумаком; умів читати й писати. Його заповіт виявився пророчим: «Синові моєму Тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. Він не буде людиною абиякою, з нього вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; для нього спадщина по мені... нічого не значитиме...» Коли Тарасові виповнилося вісім років, його віддали в науку до дяка. Через рік померла мама майбутнього поета й батько залишився з п'ятьма дітьми. Згодом він одружився з жінкою, яка мала трьох дітей. У родині були постійні сварки і між дорослими, і між дітьми. В одинадцятирічному віці Тарас утратив і батька: «Там батько, плачучи з дітьми А ми малі були і голі),/Не витерпів лихої долі,/Умер на панщині!..» Мачуха вигнала Тараса з батьківської оселі. Деякі спогади про сирітське дитинство закарбовані в рядках вірша «Мені тринадцятий минало...», з яким ти ознайомишся найближчим часом. Ставши служником-козачком пана Енгельгардта, Тарас разом із ним переїхав до тодішньої російської столиці Петербурга. Саме тут (ти вже знаєш це з попередніх класів) майбутній поет у Літньому саду познайомився з художником Іваном Сошенком, який виявився його земляком. Завдяки Сошенку молодий художник і поет увійшов у коло передової інтелігенції, яка й допомогла викупити двадцятичотирирічного Тараса Шевченка з кріпацтва.
Рання творчість митця (1837-1843) позначена передусім виходом 1840 р. поетичної збірки «Кобзар». У творах цього періоду проявився інтерес поета до незвичайного, яскравого, таємничого, навіть фантастичного, тобто до романтичного (балади «Тополя», «Причинна» та ін.). Деякі з творів цього періоду ти читав у 6 класі, серед них «Тарасова ніч», «Іван Підкова», «Думка». У 1838 р. Тараса Шевченка викуплено з кріпацтва, після чого він став вільним слухачем Академії мистецтв, а згодом і одним із найулюбленіших учнів відомого російського художника Карла Брюллова. Молодий митець мав неабиякі успіхи в малярській справі, які були гідно оцінені: він був удостоєний срібної медалі Академії за картину «Хлопчик-жеб-рак, який дає хліб собаці». Поетичну творчість пізнішої доби (1843-1847) можна вважати «золотою порою» Шевченка-поета. Вона позначена виходом у світ циклу віршів «Три літа». У цей час він переважно жив в Україні. Поетичними здобутками згаданого періоду є поеми «Кавказ», «Наймичка», усесвітньо відомий вірш «Заповіт» («Як умру, то поховайте...»), а малярським здобутком — серія картин «Живописна Україна», де відображено історичні місця нашої країни, її природу й побут. Третій період творчості — це так звана невольнича поезія (1847-1857). За участь у таємній політичній організації (Кирило-Мефодіївське братство), а передусім за написання творів, спрямованих проти царя й панів, поета було заарештовано. У Петербурзі, очікуючи вироку, Тарас Шевченко написав цикл віршів «У казематі». «За сочинение возмутительньїх и в вьісшей степе-ни дерзких стихотворений» поета було заслано до Оренбурзького окремого корпусу на десять років рядовим солдатом без права писати й малювати. Проте Тарасові Шевченку вдавалося й тут творити: за перші три роки заслання написано сто віршів і сім поем, однак за наступні сім років — лише один вірш через жахливі умови перебування в неволі. Творчість після заслання (1857-1861) позначена виходом оновленого «Кобзаря», «Букваря» — посібника для навчання грамоти українською мовою, створенням гравюр. До речі, 1860 р. Рада Петербурзької академії мистецтв присвоїла Т. Г. Шевченкові звання акаде-міка-гравера. У засланні здоров'я поета було підірвано: на автопортреті у сорок три роки він схожий на шістдесятилітнього дідуся. 10 березня 1861 р. Тарас Шевченко помер.
N. N. Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало, Неначе в Бога Уже прокликали до паю1,
А я собі у бур'яні Молюся Богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було.
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло! Та недовго сонце гріло, Недовго молилось... Запекло, почервоніло І рай запалило. Мов прокинувся, дивлюся: Село почорніло, Боже небо голубеє І те помарніло. Поглянув я на ягнята — Не мої ягнята! Обернувся я на хати —
Нема в мене хати! Не дав мені Бог нічого!.. І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина При самій дорозі Недалеко коло мене Плоскінь вибирала, Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привітала, Утирала мої сльози І поцілувала...
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... лани, гаї, сади!..
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води. Бридня!.. А й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому Господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, орючи на ниві,
Нічого б на світі не знав.
Не був би в світі юродивим.
Людей і [Бога] не прокляв!
О.М. Авраменко "Українська література 7 клас" Вислано читачами інтернет-сайту
програма з української літератури, підручник з української літератури, тести з української літератури 7 класу
Зміст уроку
конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|