|
|
Строка 1: |
Строка 1: |
| '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Географія|Географія]]>>[[Географія 10 клас|Географія 10 клас]]>> Географія: Країни Латинської Америки. Центральна та Південна Америка. ЕГП та склад території. Різноманітність країн (за територією, кількістю населення, адміністративно-територіальним устроєм, формами правління, рівнем економічного розвитку тощо). Особливості населення латиноамериканських держав. Темпи економічного розвитку, структура економіки, участь регіону в міжнародному географічному поділі праці''' <metakeywords>Географія, клас, урок, на Тему, Латинська, Америка</metakeywords> <br> | | '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Географія|Географія]]>>[[Географія 10 клас|Географія 10 клас]]>> Географія: Країни Латинської Америки. Центральна та Південна Америка. ЕГП та склад території. Різноманітність країн (за територією, кількістю населення, адміністративно-територіальним устроєм, формами правління, рівнем економічного розвитку тощо). Особливості населення латиноамериканських держав. Темпи економічного розвитку, структура економіки, участь регіону в міжнародному географічному поділі праці''' <metakeywords>Географія, клас, урок, на Тему, Латинська, Америка</metakeywords> <br> |
| + | '''Загальні відомості.''' До Латинської Америки належать країни, що розташовані в Америці на обох материках на південь від США. Цей регіон, відокремлений від Старого Світу, має величезну доколумбову історію розвитку людських цивілізацій. Його населяли різні племена індіанців. У XV — XVI ст. він був колоніальною територією ''Португалії'' та ''Іспанії''. Поступово його території відійшли до ''Великої Британії, Франції, Нідерландів''. Місцеве населення знищували, пригнічували і витісняли на несприятливі для життя землі. Перші визвольні рухи зародилися в XIX ст., а повне визволення завершилося лише в 50-х роках XX ст. Нині в регіоні — 33 незалежні держави і 13 територій, що залишаються володіннями ''США, Великої Британії, Франції і Нідерландів''. |
| + | Країни цього регіону відносять до країн, що розвиваються, хоча рівень їх економічного розвитку значно вищий, ніж у країнах |
| + | Африки та Азії. Це зумовлено сусідством із США, що позитивно впливає на стан економіки регіону. |
| + | Найбільша країна за площею і кількістю населення — ''Бразилія'' (8,5 млн квадратних кілометрів; 176 млн осіб), найменша — ''Суринам'' (163,8 тис. квадратних кілометрів; 436 тис. осіб). |
| + | '''Географічне положення.''' Країни Латинської Америки займають південь Північної Америки і всю Південну Америку з прилеглими до неї островами. На заході їх І омивають води ''Тихого океану'', на сході — ''Атлантичного''. Океани з'єднані штучним ''Панамським каналом''. Майже всі країни регіону мають вихід до моря. |
| + | '''Природні умови і ресурси.''' У рельєфі Латинської Америки переважають гори (''Кордильєри, Анди, Мексиканське нагір'я'') та плоскогір'я (''Бразильське і Гвіанське''). Є великі рівнини — ''Амазонська, Ла-Платська, Орінокська''. |
| + | Територія Латинської Америки лежить у межах різних кліматичних поясів — екваторіального, субекваторіального, тропічного, |
| + | субтропічного, помірного. Велика кількість тепла і вологи на значних територіях створює сприятливі умови для цілорічної |
| + | вегетації рослин. На низовинах поширені родючі чорноземні ґрунти, у Бразилії— фералітні та ін. Країни Латинської Америки мають значні лісові, гідренергетичні (могутні водні системи і ''Амазонки, Оріноко, Парани'' та інших річок) ресурси, але на території регіону воньї розташовані нерівномірно. У регіон надзвичайно різноманітними є флора і фауна, велика кількість ендемічних видів. |
| + | Основні промислові запаси нафти зосереджено у ''Венесуелі, Мексиці, Перу'', газу — у ''Болівії, Венесуелі'', вугілля - у |
| + | ''Бразилії, Венесуелі, Чилі''. Регіон багатий на рудні копалини. Найбільші запаси' кольорових металів є в ''Суринамі, Гайані, Чилі, Венесуелі, Мексиці, Перу, на Ямайці''. Родовища залізної руди залягають у надрах ''Бразилії, Венесуели, Чилі, Перу, Мексики'', марганцевої — у ''Бразилії'', мідної — у надрах ''Чилі, Перу, Мексики'', олова-у ''Болівії'', дорогоцінних металів — у ''Колумбії, Бразилії, Перу''. Запаси бокситів є у ''Суринамі, Бразилії,'' на ''Ямайці''. Світові запаси селітри зосереджено в ''Чилі''. |
| + | '''Населення.''' Етнічний склад населення Латинської Америки є надзвичайвД строкатим. Сучасні нації формувалися головним чином під впливом імміграції з Європи. До першої етнічної групи належать європейці Латинської Америки іспанського та португальського походження, мова яких має стародавні латинські корені, що й зумовило виникнення назви регіону. Другу групу утворюють метиси — нащадки змішаних шлюбів корінного населення індіанців і з європейцями. Третя група — мулати — нащадки змішаних шлюбів європейців з представниками негроїдної раси, предки яких були завезені на континент як раби. Четверта велика етнічна група — самбо — нащадки змішаних шлюбів між негроїдами і корінним населенням - індіанцями. Нащадків корінних індіанців залишилося дуже мало. Багато проживає європейців, негроїдів, азіатів, яким вдалося зберегти чистоту етносу. У Латинській Америці, в основному в ''Бразилії, Аргентині'', мешкає українська діаспора — понад 600 тис. осіб. Латинська Америка належить до регіонів зі швидким зростанням кількості населення. Для неї є характерним явище демографічного вибуху. Це зумовлено переважанням у більшості країн регіону частки молодого населення. Розміщується населення нерівномірно. Значні скупчення населення спостерігаються на узбережжі, у міжгірських долинах, низовинах. У країнах Латинської Америки — високий рівень урбанізації. У середньому він становить близько 70 %. Найбільший її рівень — в Аргентині, Уругваї і Чилі (82%). У Латинській Америці налічується близько 40 міст-мільйонерів, найбільші з них: ''Сан-Паулу, Мехіко, Ріо-де-Жанейро, Богота, Ліма, Буенос-Айрес, Сантьяго''. Для цього регіону характерним є явище псевдоурбанізації. |
| + | Панівною релігією в Латинській Америці є християнство (католицизм), у племен корінного населення — свої вірування. |
| + | '''Господарство.''' Держави Латинської Америки мають відносно низькі показники економічного рівня розвитку, але серед них |
| + | спостерігається велика контрастність. Найвищого піднесення економіки досягли ''Мексика, Бразилія, Аргентина''. |
| + | Г і р н и ч о д о б у в н а п р о м и с л о в і с т ь набула особливої значущості для зовнішнього ринку. Нафту експортують |
| + | ''Мексика, Венесуела, Тринідад і Тобаго'', залізні та мідні руди — ''Бразилія, Венесуела, Чилі'', боксити — ''Ямайка, Суринам, Гайана''. Продукція галузі забезпечує власні сировинні потреби та йде на експорт. |
| + | П а л и в н о - е н е р г е т и ч н и й к о м п л е к с розвивається на власних, але різних за кількістю в окремих країнах |
| + | ресурсах. Електроенергію виробляють потужні ГЕС та ТЕС. |
| + | Ч о р н а м е т а л у р г і я, незважаючи на достатню кількість сировини, розвинута лише у великих країнах регіону (''Бразилії, Аргентині, Венесуелі''). Кольорова металургія розвивається в ''Чилі, Болівії, Аргентині, Колумбії, Бразилії''. Металургійні комплекси цих країн базуються на власній сировині і власній дешевій енергії. |
| + | обсягом суднобудування. Дедалі більшого значення набуває виробництво швейних, пральних машин, холодильників тощо. |
| + | Х і м і ч н а п р о м и с л о в і с т ь працює на власній сировині (продуктах переробки нафти і газу), тому нафтохімічні |
| + | підприємства є в ''Бразилії, Аргентині, Мексиці''. У країнах регіону поширеним є виробництво мінеральних добрив, селітри, |
| + | фосфатів. |
| + | Набуває розвитку л е г к а п р ом и с л о в і с т ь, для якої властиве тяжіння до споживача. |
| + | Підприємства х а р ч о в о ї г а л у з і працюють в усіх країнах регіону. Для слаборозвинутих ''країн Карибського басейну, |
| + | Центральної Америки, Болівії, Парагваю'' вона традиційно залишається провідною галуззю господарства. |
| + | С і л ь с ь к е г о с п о д а р с т в о характеризується багатоукладністю. Більша частина земель належить латифундистам. |
| + | Латифундії — це великі земельні володіння, притаманні слаборозвинутому сільському господарству країн Латинської Америки. |
| + | Аграрний сектор має яскраво виражену експортну спрямованість. |
| + | У структурі сільського господарства переважає рослинництво. Найбільш поширеною зерновою культурою є кукурудза. Культивують |
| + | також пшеницю (''Аргентина''), рис (''Бразилія''), сою (''Мексика, Аргентина, Чилі''), цукрову тростину (''Куба, Бразилія''). Серед олійних найбільше значення мають соя, соняшник, бавовник. Вирощують картоплю, різноманітні овочі та фрукти: томати, квасолю, банани, кокоси, ананаси, апельсини. Центральну Америку і Вест-Індію називають «продовольчим ринком світу». Цьому сприяють природне середовище, зручність транспортних під'їздів, наявність дешевої робочої сили і ринків збуту. На світові ринки постачають різноманітні сорти кави і какао Бразилія, Колумбія, Еквадор. «Банановими республіками» називають ''Коста-Рику, Гондурас, Гватемалу, Панаму, Еквадор, а Куба'' здобула назву «цукорниці світу». |
| + | Тваринництво в основному має м'ясне спрямування. Розводять робочу і продуктивну худобу: коней, мулів, віслюків, корів, биків, овець, кіз, свиней; в Андах — лам і альпака, які забезпечують вовняною сировиною текстильну галузь (''Чилі, Перу''). Майже в усіх країнах Латинської Америки на високому рівні розвинуто рибальство. Переробні галузі виготовляють риб'яче борошно і риб'ячий жир (''Чилі, Перу''). ''Мексика'' — відомий експортер креветок. Місцеве населення традиційно вживає в їжу переважно продукти рослинного походження та рибу. |
| + | У зовнішніх перевезеннях переважає морський, у внутрішніх — автомобільний т р а н с п о р т. Практично немає внутрішнього водного та трубопровідного видів транспорту. Залізничний — відносно молодий. Перші залізниці почали будувати в першій половині XX ст. Трансконтинентальні залізниці з'єднують країни: ''Мексику, Гватемалу, Коста-Рику, Панаму, Бразилію, Болівію, Чилі'' та ''Аргентину''. Великі країни регіону мають власні авіакомпанії та морські порти, але основні пасажиро- та вантажоперевезення здійснюють іноземні компанії. Особливе місце посідає морський флот Панами — він подібний до морського флоту ''Ліберії'', де застосовують принцип «зручного (дешевого) прапора». Розвиток транспортної мережі регіону є незадовільним. |
| + | '''Зовнішньоекономічні зв'язки.'' Країни Латинської Америки експортують переважно мінеральну сировину — залізну руду, мідь, боксити. Традиційною статтею експорту є продукція сільського господарства: кава, какао, кукурудза, цукор, фрукти, овочі, м'ясо, вовна. Країни регіону імпортують паливо, споживчі товари, машини, устаткування для галузей промисловості. Основними торговими партнерами є ''США'', країни ''Західної Європи, Японія''. |
| <br> | | <br> |
| <br> | | <br> |
Версия 08:47, 24 июня 2010
Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 10 клас>> Географія: Країни Латинської Америки. Центральна та Південна Америка. ЕГП та склад території. Різноманітність країн (за територією, кількістю населення, адміністративно-територіальним устроєм, формами правління, рівнем економічного розвитку тощо). Особливості населення латиноамериканських держав. Темпи економічного розвитку, структура економіки, участь регіону в міжнародному географічному поділі праці
Загальні відомості. До Латинської Америки належать країни, що розташовані в Америці на обох материках на південь від США. Цей регіон, відокремлений від Старого Світу, має величезну доколумбову історію розвитку людських цивілізацій. Його населяли різні племена індіанців. У XV — XVI ст. він був колоніальною територією Португалії та Іспанії. Поступово його території відійшли до Великої Британії, Франції, Нідерландів. Місцеве населення знищували, пригнічували і витісняли на несприятливі для життя землі. Перші визвольні рухи зародилися в XIX ст., а повне визволення завершилося лише в 50-х роках XX ст. Нині в регіоні — 33 незалежні держави і 13 територій, що залишаються володіннями США, Великої Британії, Франції і Нідерландів.
Країни цього регіону відносять до країн, що розвиваються, хоча рівень їх економічного розвитку значно вищий, ніж у країнах
Африки та Азії. Це зумовлено сусідством із США, що позитивно впливає на стан економіки регіону.
Найбільша країна за площею і кількістю населення — Бразилія (8,5 млн квадратних кілометрів; 176 млн осіб), найменша — Суринам (163,8 тис. квадратних кілометрів; 436 тис. осіб).
Географічне положення. Країни Латинської Америки займають південь Північної Америки і всю Південну Америку з прилеглими до неї островами. На заході їх І омивають води Тихого океану, на сході — Атлантичного. Океани з'єднані штучним Панамським каналом. Майже всі країни регіону мають вихід до моря.
Природні умови і ресурси. У рельєфі Латинської Америки переважають гори (Кордильєри, Анди, Мексиканське нагір'я) та плоскогір'я (Бразильське і Гвіанське). Є великі рівнини — Амазонська, Ла-Платська, Орінокська.
Територія Латинської Америки лежить у межах різних кліматичних поясів — екваторіального, субекваторіального, тропічного,
субтропічного, помірного. Велика кількість тепла і вологи на значних територіях створює сприятливі умови для цілорічної
вегетації рослин. На низовинах поширені родючі чорноземні ґрунти, у Бразилії— фералітні та ін. Країни Латинської Америки мають значні лісові, гідренергетичні (могутні водні системи і Амазонки, Оріноко, Парани та інших річок) ресурси, але на території регіону воньї розташовані нерівномірно. У регіон надзвичайно різноманітними є флора і фауна, велика кількість ендемічних видів.
Основні промислові запаси нафти зосереджено у Венесуелі, Мексиці, Перу, газу — у Болівії, Венесуелі, вугілля - у
Бразилії, Венесуелі, Чилі. Регіон багатий на рудні копалини. Найбільші запаси' кольорових металів є в Суринамі, Гайані, Чилі, Венесуелі, Мексиці, Перу, на Ямайці. Родовища залізної руди залягають у надрах Бразилії, Венесуели, Чилі, Перу, Мексики, марганцевої — у Бразилії, мідної — у надрах Чилі, Перу, Мексики, олова-у Болівії, дорогоцінних металів — у Колумбії, Бразилії, Перу. Запаси бокситів є у Суринамі, Бразилії, на Ямайці. Світові запаси селітри зосереджено в Чилі.
Населення. Етнічний склад населення Латинської Америки є надзвичайвД строкатим. Сучасні нації формувалися головним чином під впливом імміграції з Європи. До першої етнічної групи належать європейці Латинської Америки іспанського та португальського походження, мова яких має стародавні латинські корені, що й зумовило виникнення назви регіону. Другу групу утворюють метиси — нащадки змішаних шлюбів корінного населення індіанців і з європейцями. Третя група — мулати — нащадки змішаних шлюбів європейців з представниками негроїдної раси, предки яких були завезені на континент як раби. Четверта велика етнічна група — самбо — нащадки змішаних шлюбів між негроїдами і корінним населенням - індіанцями. Нащадків корінних індіанців залишилося дуже мало. Багато проживає європейців, негроїдів, азіатів, яким вдалося зберегти чистоту етносу. У Латинській Америці, в основному в Бразилії, Аргентині, мешкає українська діаспора — понад 600 тис. осіб. Латинська Америка належить до регіонів зі швидким зростанням кількості населення. Для неї є характерним явище демографічного вибуху. Це зумовлено переважанням у більшості країн регіону частки молодого населення. Розміщується населення нерівномірно. Значні скупчення населення спостерігаються на узбережжі, у міжгірських долинах, низовинах. У країнах Латинської Америки — високий рівень урбанізації. У середньому він становить близько 70 %. Найбільший її рівень — в Аргентині, Уругваї і Чилі (82%). У Латинській Америці налічується близько 40 міст-мільйонерів, найбільші з них: Сан-Паулу, Мехіко, Ріо-де-Жанейро, Богота, Ліма, Буенос-Айрес, Сантьяго. Для цього регіону характерним є явище псевдоурбанізації.
Панівною релігією в Латинській Америці є християнство (католицизм), у племен корінного населення — свої вірування.
Господарство. Держави Латинської Америки мають відносно низькі показники економічного рівня розвитку, але серед них
спостерігається велика контрастність. Найвищого піднесення економіки досягли Мексика, Бразилія, Аргентина.
Г і р н и ч о д о б у в н а п р о м и с л о в і с т ь набула особливої значущості для зовнішнього ринку. Нафту експортують
Мексика, Венесуела, Тринідад і Тобаго, залізні та мідні руди — Бразилія, Венесуела, Чилі, боксити — Ямайка, Суринам, Гайана. Продукція галузі забезпечує власні сировинні потреби та йде на експорт.
П а л и в н о - е н е р г е т и ч н и й к о м п л е к с розвивається на власних, але різних за кількістю в окремих країнах
ресурсах. Електроенергію виробляють потужні ГЕС та ТЕС.
Ч о р н а м е т а л у р г і я, незважаючи на достатню кількість сировини, розвинута лише у великих країнах регіону (Бразилії, Аргентині, Венесуелі). Кольорова металургія розвивається в Чилі, Болівії, Аргентині, Колумбії, Бразилії. Металургійні комплекси цих країн базуються на власній сировині і власній дешевій енергії.
обсягом суднобудування. Дедалі більшого значення набуває виробництво швейних, пральних машин, холодильників тощо.
Х і м і ч н а п р о м и с л о в і с т ь працює на власній сировині (продуктах переробки нафти і газу), тому нафтохімічні
підприємства є в Бразилії, Аргентині, Мексиці. У країнах регіону поширеним є виробництво мінеральних добрив, селітри,
фосфатів.
Набуває розвитку л е г к а п р ом и с л о в і с т ь, для якої властиве тяжіння до споживача.
Підприємства х а р ч о в о ї г а л у з і працюють в усіх країнах регіону. Для слаборозвинутих країн Карибського басейну,
Центральної Америки, Болівії, Парагваю вона традиційно залишається провідною галуззю господарства.
С і л ь с ь к е г о с п о д а р с т в о характеризується багатоукладністю. Більша частина земель належить латифундистам.
Латифундії — це великі земельні володіння, притаманні слаборозвинутому сільському господарству країн Латинської Америки.
Аграрний сектор має яскраво виражену експортну спрямованість.
У структурі сільського господарства переважає рослинництво. Найбільш поширеною зерновою культурою є кукурудза. Культивують
також пшеницю (Аргентина), рис (Бразилія), сою (Мексика, Аргентина, Чилі), цукрову тростину (Куба, Бразилія). Серед олійних найбільше значення мають соя, соняшник, бавовник. Вирощують картоплю, різноманітні овочі та фрукти: томати, квасолю, банани, кокоси, ананаси, апельсини. Центральну Америку і Вест-Індію називають «продовольчим ринком світу». Цьому сприяють природне середовище, зручність транспортних під'їздів, наявність дешевої робочої сили і ринків збуту. На світові ринки постачають різноманітні сорти кави і какао Бразилія, Колумбія, Еквадор. «Банановими республіками» називають Коста-Рику, Гондурас, Гватемалу, Панаму, Еквадор, а Куба здобула назву «цукорниці світу».
Тваринництво в основному має м'ясне спрямування. Розводять робочу і продуктивну худобу: коней, мулів, віслюків, корів, биків, овець, кіз, свиней; в Андах — лам і альпака, які забезпечують вовняною сировиною текстильну галузь (Чилі, Перу). Майже в усіх країнах Латинської Америки на високому рівні розвинуто рибальство. Переробні галузі виготовляють риб'яче борошно і риб'ячий жир (Чилі, Перу). Мексика — відомий експортер креветок. Місцеве населення традиційно вживає в їжу переважно продукти рослинного походження та рибу.
У зовнішніх перевезеннях переважає морський, у внутрішніх — автомобільний т р а н с п о р т. Практично немає внутрішнього водного та трубопровідного видів транспорту. Залізничний — відносно молодий. Перші залізниці почали будувати в першій половині XX ст. Трансконтинентальні залізниці з'єднують країни: Мексику, Гватемалу, Коста-Рику, Панаму, Бразилію, Болівію, Чилі та Аргентину. Великі країни регіону мають власні авіакомпанії та морські порти, але основні пасажиро- та вантажоперевезення здійснюють іноземні компанії. Особливе місце посідає морський флот Панами — він подібний до морського флоту Ліберії, де застосовують принцип «зручного (дешевого) прапора». Розвиток транспортної мережі регіону є незадовільним.
'Зовнішньоекономічні зв'язки. Країни Латинської Америки експортують переважно мінеральну сировину — залізну руду, мідь, боксити. Традиційною статтею експорту є продукція сільського господарства: кава, какао, кукурудза, цукор, фрукти, овочі, м'ясо, вовна. Країни регіону імпортують паливо, споживчі товари, машини, устаткування для галузей промисловості. Основними торговими партнерами є США, країни Західної Європи, Японія.
Економічна і соціальна географія світу: Підручник для 10 кл. О.М. Топузов, Л.В. Тименко
Зміст уроку
конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|