Майбутня поетеса народилася 23 червня 1889 в передмісті Одеси Великий Фонтан в сім'ї відставного інженер-капітана 2-го рангу Андрія Антоновича Горенко і Інни Еразмовни. <span lang="UK" style="">В</span> сім'ї було шестеро дітей. Прабабуся Ганни по материнській лінії вела рід від татарського хана Ахмата; тому юна письменниця <span lang="UK" style="">пізніше</span> бере собі прізвище прабабусі як псевдонім. По материнській лінії, очевидно, перейшов і літературний дар: тіткою маминого батька була відома поетеса Ганна Буніна (1794--1829).
+
[[Image:t23azag.jpeg]]
-
{{#ev:youtube|DMrJ-cJqPVw}}
+
Майбутня поетеса народилася 23 червня 1889 в передмісті Одеси Великий Фонтан в сім'ї відставного інженер-капітана 2-го рангу Андрія Антоновича Горенко і Інни Еразмовни. <span lang="UK" style="">В</span> сім'ї було шестеро дітей. Прабабуся Ганни по материнській лінії вела рід від татарського хана Ахмата; тому юна письменниця <span lang="UK" style="">пізніше</span> бере собі прізвище прабабусі як псевдонім. По материнській лінії, очевидно, перейшов і літературний дар: тіткою маминого батька була відома поетеса Ганна Буніна (1794--1829).
+
+
{{#ev:youtube|DMrJ-cJqPVw}}
<span lang="UK" style="">Через рік після
<span lang="UK" style="">Через рік після
-
народження Анни сім'я переїжджає в Царське Село, де вона зростала до
+
народження Анни сім'я переїжджає в Царське Село, </span>
+
+
[[Image:t23cs.jpeg]]
+
+
<span lang="UK" style="">де вона зростала до
шістнадцяти років, кожне літо проводячи під Севастополем. Дитячі літні спогади
шістнадцяти років, кожне літо проводячи під Севастополем. Дитячі літні спогади
стали основою для її першої поеми «Біля самого моря» в 1914 році, а мотиви
стали основою для її першої поеми «Біля самого моря» в 1914 році, а мотиви
Строка 346:
Строка 354:
гімназії: «Вчилася я спочатку погано, потім набагато краще, але завжди
гімназії: «Вчилася я спочатку погано, потім набагато краще, але завжди
неохоче». У Царському Селі в святвечір 1903 роки Ганна Горенко познайомилася з
неохоче». У Царському Селі в святвечір 1903 роки Ганна Горенко познайомилася з
-
гімназистом Миколою Гумільовим, і стала постійним адресатом його віршів. Після
+
гімназистом Миколою Гумільовим,</span>
+
+
[[Image:t23ag.jpeg]]
+
+
<span lang="UK" style=""> і стала постійним адресатом його віршів. Після
розлучення батьків в 1905 Ахматова разом з матір'ю переїжджає у Євпаторію, а
розлучення батьків в 1905 Ахматова разом з матір'ю переїжджає у Євпаторію, а
пізніше до Києва. Гімназичний курс вона проходила вдома, оскільки їй загрожував
пізніше до Києва. Гімназичний курс вона проходила вдома, оскільки їй загрожував
Строка 361:
Строка 373:
<span lang="UK" style="">Весною 1910 років
<span lang="UK" style="">Весною 1910 років
-
після декількох відмов Ахматова погодилася стати дружиною Н.С.Гумільова.</span>
+
після декількох відмов Ахматова погодилася стати дружиною Н.С.Гумільова.</span>
<span lang="UK" style="">
<span lang="UK" style="">
{{#ev:youtube|O6Wgd-E1CX0}}
{{#ev:youtube|O6Wgd-E1CX0}}
-
</span>
+
</span>
+
+
<span lang="UK" style="">Подружжя повінчалося 25 квітня в церкві сіла Микільська слобідка </span>
+
+
[[Image:t23cer.jpeg]]
-
<span lang="UK" style="">Подружжя повінчалося 25 квітня в церкві сіла Микільська слобідка під Києвом.
+
<span lang="UK" style="">під Києвом.
Медовий місяць провели в Парижі, де поетеса познайомилася з художником Амадео
Медовий місяць провели в Парижі, де поетеса познайомилася з художником Амадео
Модільяні, що зберіг її подобу в олівцевому портреті. Виїжджаючи з Парижу,
Модільяні, що зберіг її подобу в олівцевому портреті. Виїжджаючи з Парижу,
Ахматова кидала у вікно його майстерні прощальні червоні квіти.</span>
Ахматова кидала у вікно його майстерні прощальні червоні квіти.</span>
післявоєнні роки Ахматова накликає на себе гнів Сталіна, що дізнався про візит
післявоєнні роки Ахматова накликає на себе гнів Сталіна, що дізнався про візит
до неї англійського історика І. Берліна. Постанова ЦК ВКП(б) «Про журнали
до неї англійського історика І. Берліна. Постанова ЦК ВКП(б) «Про журнали
-
«Зірка» і «Ленінград» за 1946 було направлено проти Ахматової і Зощенко.</span>
+
«Зірка» і «Ленінград» за 1946 було направлено проти Ахматової і Зощенко.</span>
<span lang="UK" style="">
<span lang="UK" style="">
{{#ev:youtube|VZA6UmLaF4U}}
{{#ev:youtube|VZA6UmLaF4U}}
-
</span>
+
</span>
-
<span lang="UK" style="" />Знову виникла заборона на публікації. Виключення було зроблене в 1950 році, коли<br>
+
<span lang="UK" style="" />Знову виникла заборона на публікації. Виключення було зроблене в 1950 році, коли<br>
Ахматова написала вірші до ювілею Сталіна у відчайдушній спробі допомогти синові, заарештованому в черговий раз.
Ахматова написала вірші до ювілею Сталіна у відчайдушній спробі допомогти синові, заарештованому в черговий раз.
Строка 475:
Строка 507:
життям мого народу. Коли я писала їх, я жила тими ритмами, які звучали в
життям мого народу. Коли я писала їх, я жила тими ритмами, які звучали в
героїчній історії моєї країни. Я щаслива, що жила в ці роки і бачила події,
героїчній історії моєї країни. Я щаслива, що жила в ці роки і бачила події,
-
яким не було рівних».</span>
+
яким не було рівних».</span>
{{#ev:youtube|Y-crWk9s6Cs&feature}}<br> Список використаних джерел:<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br> Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].
{{#ev:youtube|Y-crWk9s6Cs&feature}}<br> Список використаних джерел:<br>Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.<br> Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, [http://xvatit.com/index.php?do=feedback напишите нам].
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - [http://xvatit.com/forum/ Образовательный форум].
Майбутня поетеса народилася 23 червня 1889 в передмісті Одеси Великий Фонтан в сім'ї відставного інженер-капітана 2-го рангу Андрія Антоновича Горенко і Інни Еразмовни. В сім'ї було шестеро дітей. Прабабуся Ганни по материнській лінії вела рід від татарського хана Ахмата; тому юна письменниця пізніше бере собі прізвище прабабусі як псевдонім. По материнській лінії, очевидно, перейшов і літературний дар: тіткою маминого батька була відома поетеса Ганна Буніна (1794--1829).
Через рік після
народження Анни сім'я переїжджає в Царське Село,
де вона зростала до
шістнадцяти років, кожне літо проводячи під Севастополем. Дитячі літні спогади
стали основою для її першої поеми «Біля самого моря» в 1914 році, а мотиви
Царського села і Пушкіна були творчою основою, а частенько і опорою впродовж
всього життя.
Перший вірш
Ахматова написала, коли їй було одинадцять років, і всього в юні роки створила
їх близько двохсот. Вчилася вона в Царськосільській Маріїнський жіночої
гімназії: «Вчилася я спочатку погано, потім набагато краще, але завжди
неохоче». У Царському Селі в святвечір 1903 роки Ганна Горенко познайомилася з
гімназистом Миколою Гумільовим,
і стала постійним адресатом його віршів. Після
розлучення батьків в 1905 Ахматова разом з матір'ю переїжджає у Євпаторію, а
пізніше до Києва. Гімназичний курс вона проходила вдома, оскільки їй загрожував
туберкульоз, але останній клас закінчила у Фундуклеївській гімназії в Києві,
після чого поступила на юридичне відділення Київських вищих жіночих курсів.
В цей час вона
переписувалася з Гумільовим, що виїхав до Парижу. У 1907 році в Парижі, в
журналі, що видавався, Гумільовим «Сіріус» поетеса опублікувала перший вірш «На
руці його багато блискучих кілець» під ініціалами «А. Р.». Сама Ахматова
згадувала про це так: «Мені тому прийшло на розум узяти собі псевдонім, що
папа, дізнавшись про мої вірші, сказав: «Не сором моє ім'я».-- «І не треба мені
твого імені!»-- сказала я...»
Весною 1910 років
після декількох відмов Ахматова погодилася стати дружиною Н.С.Гумільова.
Подружжя повінчалося 25 квітня в церкві сіла Микільська слобідка
під Києвом.
Медовий місяць провели в Парижі, де поетеса познайомилася з художником Амадео
Модільяні, що зберіг її подобу в олівцевому портреті. Виїжджаючи з Парижу,
Ахматова кидала у вікно його майстерні прощальні червоні квіти.
Пoртрет А .Ахматової та А. Модільяні.
Восени 1910
Ахматова робить спробу друкуватися самостійно і посилає вірші в «Російську
думку» Ст. Я. Брюсову, запитуючи, чи варто їй займатися поезією. Отримавши
негативний відгук, юна поетеса віддає вірші в журнали «Gaudeamus», «Загальний
журнал», «Аполлон», які їх публікують. В цей час вона і стає Ахматової,
публікуючи під цим псевдонімом вірш «Старий портрет». У тому ж році відбувся її
перший виступ зі своїми віршами і вона вперше дістала від чоловіка схвалення
своєї творчості. Наступного року Ахматова поступила на петербурзькі Жіночі
історико-літературні курси. Перша збірка віршів «Вечір», яка вийшла навесні
1912 роки, не дивлячись на скромний тираж в триста екземплярів, приніс
Ахматової миттєву славу. Збірка була випущена «Цехом поетів» - об'єднанням
поетів-акмеїстів, секретарем якого вибрали Ахматову.
Першого жовтня
1912 року в пари народжується син Лев,
майбутній історик і географ, автор
етнологічної теорії. У тому ж році Ахматова знайомиться з Маяковським. Поет,
якого прийнято вважати самим «голосноголосим» в російській поезії, захоплено
відзивався про особову лірику поетеси: «Вірші Ахматової монолітні і витримають
тиск будь-якого голосу, не давши тріщини».
Не дивлячись на
популярність, Ахматова все ще не може повірити, що її талант визнаний.
Сімнадцятого липня 1914 року вона пише чоловікові: «З недобрим відчуттям чекаю
липневу «Російську думку». Найімовірніше, там відбудеться моя страшна страта,
Валерій» (мався на увазі Валерій Брюсов). Але збірка «Чотки» 1914 роки
приносить Ахматової всеросійську славу і затверджує в літературі поняття
«Ахматовські рядки».
1921 рік пройшов
важкою ходою по життю поетеси. Ще в лютому вона головує на вечері пам'яті
Пушкіна, де виступає Блок з мовою «Про призначення поета» і на якому присутній
Н.С.Гумільов. В ніч з третього на четверте серпня Гумільова заарештовують,
трьома днями пізніше вмирає Блок, ще за два тижні Гумільова розстріляють. Тоді
ж Ахматова розлучається з Шилейко. На противагу трагедії особистого життя, яку
вона потім буде оплакувати в «Реквіємі», цього року поетеса випускає дві
збірки, «Подорожник» (у квітні, ще до трагічних подій) і «Anno Domini» - в
жовтні; у жовтні ж вона повертається до активної діяльності, бере участь в
літературних вечорах, в роботі письменницьких організацій, публікується в
періодиці. У січні 1922 Ахматова знайомиться з Пастернаком, трохи пізніше - з
Булгаковим.
В двадцятих роках
виходять дві книги про Ахматову,
авторами яких були В. Віноградова і Б.
Ейхенбаум. Другій книзі було призначено стати роковою в долі поетеси.
Літературна енциклопедія цих років дала опис Ахматової вирваними з контексту її
власними рядками: «не то черниця, не то блудниця», - узятими разом із
спотвореним аналізом з книги Ейхенбаума. У 1924 нові вірші Ахматової
публікуються востаннє перед п'ятнадцятирічною перервою. Її виключають з Союзу
письменників. Новий спалах туберкульозу привів її в санаторій Царського Села,
де вона лікується разом з дружиною Мандельштама.
Не маючи
можливості друкувати свої вірші, Ахматова позбавилася коштів для існування.
Переведення листів Рубенса, виданий в 1937 році, приніс їй перший за багато
років заробіток. При крайній бідності дивним чином зберігалася головна риса
Ахматовського постаті:
царствена, позбавлена зарозумілості, але повна
достоїнства. Л.К. Чуковський згадував: «Прийшла - в старому пальті, в
розплющеному капелюсі, що вилиняв, в грубих панчохах. Статна, прекрасна, як
завжди». Зберігався і характер, і бажання допомогти. Так, в кінці тридцятих
років по сусідству з Ахматової жила молода жінка з двома маленькими хлопчиками.
Вдень, коли вона була на роботі, Ахматова наглядала за дітьми.
У 1939 після
напівзацікавленої репліки Сталіна наважуються видати її збірку «З шести книг»,
що включала поряд з тими що пройшли цензурний відбір старими віршами і нові
вигадування. Пастернак писав Ахматової, яка в черговий раз лежала в лікарні, що
черги за її книгою розтягувалися на дві вулиці. Незабаром книга попала під
заборону і була вилучена з бібліотек.
У перші місяці
Великої Вітчизняної війни Ахматова пише плакатні вірші. По розпорядженню
властей її евакуювали з Ленінграду до першої блокадної зими, два з половиною
роки вона проводить в Ташкенті. Пише багато віршів, працює над «Поемою без
героя», епосом про Петербург початку століття.
<span lang="UK" style="" />
У перші
післявоєнні роки Ахматова накликає на себе гнів Сталіна, що дізнався про візит
до неї англійського історика І. Берліна. Постанова ЦК ВКП(б) «Про журнали
«Зірка» і «Ленінград» за 1946 було направлено проти Ахматової і Зощенко.
<span lang="UK" style="" />Знову виникла заборона на публікації. Виключення було зроблене в 1950 році, коли
Ахматова написала вірші до ювілею Сталіна у відчайдушній спробі допомогти синові, заарештованому в черговий раз.
В останнє
десятиліття життя Ахматової її вірші поступово прийшли до нового читача. У 1965
видана підсумкова збірка «Біг часу». В останні дні Ахматової було дозволено
прийняти італійську літературну премію Етна-Таорміна в 1964 і звання почесного
доктора Оксфордського університету в 1965. 5 березня 1966 року в Домодедово
Ганна Андріївна Ахматова померла. Її відспівували в Морському соборі.
Складна, така, що
доходить до бажання божевілля, щоб не відчувати болі, життя. І, проте, підсумок
всіх страждань і суть всього існування Ахматова виразила одним рядком автобіографії:
«Я не переставала писати вірші». «Для мене в них - зв'язок мій з часом, з новим
життям мого народу. Коли я писала їх, я жила тими ритмами, які звучали в
героїчній історії моєї країни. Я щаслива, що жила в ці роки і бачила події,
яким не було рівних».
Список використаних джерел: Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В. Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.