Версия 15:51, 8 февраля 2011

Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 7 клас. Повні уроки>> Зарубіжна література:Йоганн Крістоф Фрідріх Шіллер (1759 – 1805). «Рукавичка». Утвердження самоцінності людського життя в баладі «Рукавичка». Повні уроки.

   Тема: Йоганн Крістоф Фрідріх Шіллер (1759 – 1805). «Рукавичка». Утвердження самоцінності людського життя в баладі «Рукавичка».

   Мета: Ознайомлення з біографією та творчістю Йоганна Крістофа Фрідріха Шіллера.

   Тип уроку: урок засвоєння нових знань.


   Йоганн Крістоф Фрідріх Шіллер (10.11.1759 - 09.05.1805) - німецький поет, філософ, історик і драматург, представник романтичного напряму в літературі.
   Народився в сім'ї полкового фельдшера, що перебував на службі у вюртембергського герцога Карла Євгенія. 
   У 1773 р. за наказом 14-річний Фрідріх був направлений на вчення в тільки що створену герцогом військово-медичну академію, а його батько змушений був дати підписку, що Фрідріх «абсолютно віддається до послуг герцогського вюртембергського дому і не має права вийти з нього без здобуття на те дозволу». В академії Шіллер вивчає право і медицину, які не викликають у нього інтересу. У 1779 р. дисертація Шіллера відкидається керівництвом академії, і він змушений залишитися на другий рік. Нарешті, в кінці 1780 р. Шіллер покидає стіни академії і отримує місце полкового фельдшера в Штутгарті.
   Ще в академії Шіллер захопився літературою і філософією і, не дивлячись на заборони викладачів, вивчає Ф. Р. Клопштока, Альбрехта фон Галлера, І. В. Гете, Же. Ж. Руссо. Під впливом одного зі своїх наставників Шіллер стає членом таємного суспільства іллюмінатів, попередників німецьких якобінців. У 1776-1777 рр. декілька шіллеровських віршів було опубліковано в «Швабському журналі». У цьому ж журналі за 1775 р. Шіллер знаходить і матеріал для свого першого значного твору: за основу п'єси «Розбійники» (1781) починаючий драматург бере новелу Даніеля Шубарта «До історії людського серця».
   Проте після повернення до Штутгарту Шіллер був арештований і за наказом герцога посаджений на гауптвахту. Влітку 1782 р. драматург втік з володінь Карла Євгенія, узявши з собою рукопис свого другого значного драматичного твору - драми «Заговор Фієсько в Генуї» (поставлена в 1783 р.). На декілька років Шіллер лишається в Мангеймі, де отримує місце завідувача літературною частиною в «Національному театрі».
   У квітні 1784 р. на сцені цього театру відбулася прем'єра міщанської трагедії Шіллера «Підступність і любов». На відміну від перших драм тут центральним персонажем є дівчина: Луїза Міллер, дочка бідного музиканта. Вона закохана у Фердинанда, сина аристократа, проте забобони не дають їм з'єднатися. Міщанська гордість батька Луїзи і плани кар'єристів Президента, батька Фердинанда, зіткнення жорстоких законів абсолютистського суспільства і людських відчуттів приводять до трагічної розв'язки: попавшись в сіті інтриг, Фердинанд з ревнощів вбиває Луїзу.
   До Шіллера ніхто не наважувався трактувати звичайну для сентиментальної літератури того часу тему любові представників різних станів з такою соціальною тенденційністю. Навіть Г. Е. Лессинг в бюргерській трагедії «Емілія Гал отті», з якою очевидно перекликається п'єса Шіллера, вважав за краще перенести дію свого твору до Італії, щоб уникнути конфлікту з владою. Завдяки своєму цивільному пафосу п'єса «Підступність і любов» мала величезний успіх в публіки.
   У 1785 р. з причини фінансової скрути Шіллер змушений був залишити Мангейм. Він переїжджає до Дрезден, де, не маючи постійного будинку, живе у друзів. Не дивлячись на непрості умови, Шіллер активно працює: він пробує себе в прозаїчних жанрах (новели «Злочин із-за втраченої честі», 1786, «Гра долі», 1789, фрагмент романа «Духовидець», 1787), завершує «Філософські листи», пише драматичну поему «Дон Карлос, інфант іспанський» (1787).
   У творах дрезденського періоду намічається відхід Шіллера від колишньої бунтарської ідеології. Тепер Шіллер вважає, що для того, щоб примирити ідеал і життя, поетичний геній «повинен прагнути до розриву з дійсним світом». Переворот в світогляді поета відбувається як внаслідок розчарування в ідеалах «Бурі і натиску», так і в результаті вивчення кантівської філософії і захоплення ідеями франкмасонства.
   Після драми «Дон Карлос», написаній на матеріалі іспанській історії, Шіллер все більше занурюється у вивчення античності і кантівської філософії. Якщо раніше цінність античності для поета полягала в певних цивільних ідеалах, то тепер античність стає важливою для нього в першу чергу як естетичний феномен. Подібно І. І. Вінкельману і Гете, Шіллеру бачиться в античності «благородна простота і утихомирена велич», приборкання «хаосу». Відродивши форму античного мистецтва, можна наблизитися до втраченої назавжди гармонії безтурботного «дитинства людства». Свої думки про значення античності Шіллер виражає в двох програмних віршах: «Боги Греції» і «Художники» (обидва - 1788).
   У 1787 р. Шіллер переїжджає до Веймар, де спілкується з філософом І. Г. Гердером і письменником К. М. Віландом. Він завершує історичне дослідження на тему "Історія відпадання Нідерландів", яке почав ще в час роботи над "Дон Карлосом". Незабаром по клопотанню Гете Шіллер отримує кафедру професора історії в Йенському університеті. Тут він читає курс лекцій з історії Тридцятирічної війни (опублікований в 1793).
   У першій половині 1790-х рр. Шіллер не створює великих драматичних робіт, зате з'являється ряд його філософських творів: «Про трагічне в мистецтві» (1792), «Листи про естетичне виховання людини», «Про піднесене» (обидва - 1795) і так далі. Відштовхуючись від теорії Канта про мистецтво як про об'єднуючу ланку між царством природи і царством свободи, Шіллер створює свою теорію переходу від «природньої абсолютистської держави до буржуазного царства розуму» за допомогою естетичної культури і етичного перевиховання людства.
   До цих теоретичних праць впритул примикає ряд віршів 1795-1798 рр. («Поезія життя», «Сила співу», «Розділ землі», «Ідеал і життя») і балад, написаних в тісній співпраці з Гете (особливо в 1797 р., так званий «баладний рік»): «Рукавичка», «Полікратов перстень», «Геро і Леандр» і ін.
   Історичні і філософські штудії дали Шіллеру обширний матеріал для подальшої творчості: з 1794 по 1799 він працює над трилогією «Валленштейн» («Табір Валленштейна», 1798, «Пікколоміні», «Смерть Валленштейна», обидві - 1799), присвяченою одному з полководців Тридцятирічної війни (грандіозною постановкою драми на сцені придворного театру Веймарського керував Гете). У «Валленштейні» драматург звертається до критичного, поворотного моменту історії, бо, як вважав Шіллер, лише в такі моменти людина може вільно проявити себе як духовна особа, саме в кризові часи найчастіше створюється протиріччя між свободою і необхідністю, між особою і суспільством, а вирішення конфлікту між плотськими прагненнями і моральним боргом можливо лише в загибелі героя. На всіх подальших драмах Шіллера лежить відбиток подібної ідеології («Марія Стюарт», «Орлеанська діва», обидві - 1801, трагедія долі – «Мессинськая наречена», 1803).
   У 1805 р. Шіллер починає роботу над драмою «Дмитро», присвяченою «смутному часу» російської історії, але вона залишилася незавершеною.
   Поет використовує античні і середньовічні сюжети. Але їх не можна назвати історичними, вони не містять конкретних історичних фактів або подій. Це своєрідні притчі, які пропонують приклад поведінки або дають йому оцінку (балади «Рукавичка», «Кубок», «Івікови журавлі», «Полікратов перстень»). Сюжет для балади «Рукавичка» Шіллер знайшов у французькій середньовічній хроніці, де розповідалося про події при дворі французького короля Франциска І (XVI ст). Прототип героя - славний лицар Делорж, про хоробрість якого складали легенди. Одна з них і стала підставою для балади.
   Балада «Рукавичка» - це розповідь про героїчні події, високі вчинки, незвичайних людей. Ми поринаємо у старовинні лицарські часи, стоїмо поруч з королівським троном, роздивляємося чарівних дам на балконі й чекаємо на видовища. Звичайно, зараз нікого не здивуєш появою диких звірів на арені...
   Навряд чи Шіллер ставив собі за мету створення гострого сюжету, пов'язаного з приборканням звірів якимось героєм. Мабуть, німецького поета-романтика зацікавило те, що не підкорюється часу – так звані «вічні» проблеми. Одна з таких проблем - співвідношення між власним життям з усіма його принадами та суворим обов'язком, між наказом і фанатизмом щодо його виконання та здоровим глуздом.
   Звичайно, лицареві у баладі навіть не спаде на думку можливість іншого вчинку, іншої відповіді на прохання-наказ королеви:
   Рыцарь, пытать я сердца люблю,
   Если сильна так любовь у вас,
   Как вы твердите мне каждый час,
   То поднимите перчатку мою!
   Певно, читач не має сумніву, що лицар сміливо вийде на арену і принесе своїй дамі підняту ним рукавичку. Бо як можна лицареві злякатися, відступити, навіть просто подумати, що жодна рукавичка в світі не варта можливої смерті від левових та тигрячих зубів. Ніяк не можна відмовитись, бо на карту поставлено найвище - лицарська честь, добре ім'я.
   Але чи варта високого почуття ця шляхетна дама, що дозволяє собі гратися життям людини заради примхи? Невже вона не розуміє, що лицар іде на страшенне випробування не заради її прекрасних очей, а заради кодексу честі? Людським життям може ризикувати тільки власник цього життя, задля тих цінностей, що він сам вважає гідними.
   Кохання до дами серця, якщо воно й справді було, зблідло, випарувалось. Мабуть, щезла й повага, бо герой порушує правила лицарської поведінки з особою жіночої статі взагалі:
Досадой жестокой пылая в огне,
   Перчатку в лицо он ей кинул:
   «Благодарности вашей не надобно мне!» —
   И гордую тотчас покинул.
   Так, лицареві не треба доводити у дрібницях, що він лицар. Він заслуговує на довіру. Людиною не можна вихвалятися, грати — нею треба дорожити, цінувати її життя, її кохання.
   Розум, гідність і честь людини випробовуються не тільки її власним вибором, а ще й тим, перед яким вибором вона поставить іншу людину, чи будуть це правила чесної гри з чесними ставками.
   Може, саме ця ідея притягувала до цієї балади Шіллера таких поетів як Жуковський, Лєрмонтов, що переклали «Рукавичку» російською мовою.

   Запитання:
   1. В якому віці Шіллер був направлений в військово-медичну академію?
   2. Куди подався Фрідріх після закінчення академії?
   3. Коли саме Шіллер захопився літературою і філософією?
   4. Членом якого таємного суспільства стає Йоганн?
   5. Як Шіллер став завідувачем літературної частини «Національного театру»?
   6. Прем’єра якого з його творів відбулась в цьому театрі?
   7. Що вплинуло на переворот світогляду Фрідріха в Дрездені?
   8. Після якого свого твору Шіллер занурився у вивчення античності та кантівської філософії?
   9. Завдяки кому Шіллер професором кафедри історії в Йенському університеті?
  10. Назвіть твори, які увійшли в трилогію «Валленштейн».
  11. Як Ви зрозуміли баладу «Рукавичка»? Що б Ви зробили на місці лицаря?

   Домашнє завдання:
   Прочитайте ще кілька віршів Міллера (на власний вибір) і поясніть свій вибір. Як Ви їх зрозуміли?

   Список використаних джерел:
   1. Урок на тему: Біографія Йоганна Крістофа Фрідріха Шіллера, Прокопік П.В., учитель зарубіжної літератури, сш №3, м.Канів.
   2. Урок на тему: Творче життя Йоганна Шіллера, Санін В.І., учитель української та зарубіжної літератури, сш №2, м.Канів.
   3. http://www.shiller.org.ru
   4. http://wikipedia.org

   Відредаговано і надіслано Запорожець Н.В.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.