Версия 16:15, 8 февраля 2011

Заглавная страницаГіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 7 клас. Повні уроки>> Зарубіжна література:Йоганн Вольфганг Ґете (1749 – 1832). «Вільшаний король». Переплетіння психологічного, фантастичного та реального в баладі.. Повні уроки.

   Тема: Йоганн Вольфганг Ґете (1749 – 1832). «Вільшаний король». Переплетіння психологічного, фантастичного та реального в баладі.

   Мета: Ознайомлення з біографією та творчістю Йоганна Вольфганга Гете.

   Тип уроку: навчально виховний, урок засвоєння нових знань.

   Йоганн Вольфганг Гете - німецький письменник, основоположник німецької літератури Нового часу, мислитель і дослідник природи, іноземний почесний член Петербурзької АН (1826 р.). Народився 28 серпня 1749 р., Франкфурт-на-Майне. Помер 22 березня 1832 р., Веймар.
   Йоганн народився в сім'ї імперського радника і дочки франкфуртського старійшини. Вузьке родинне коло і домашнє виховання (батько сам займався освітою Йоганна і його сестри) дозволяли поетові зосередитися на самому собі.
   Йоганн Гете рано проявив схильність до поетичної творчості, але погляди, що панували в будинку батька, унеможливлювали для нього професійного заняття мистецтвом. У віці 16 років Гете переїжджає до Лейпцига, де вивчає право в університеті. Незабаром із-за хвороби вимушений повернутися до Франкфурту. Він захоплюється окультною філософією, астрологією, вивчає середньовічні алхімічні трактати. У 1769 р. виходить його перша друкарська збірка віршів Гете «Нові пісні».   
   На початку 1770 р. починаючий поет вирушає до Страсбурга, щоб продовжити свої заняття юриспруденцією; крім того Гете відвідує лекції з хімії, медицини, філології. У Страсбурзі відбувається знайомство Гете з Фрідерікой Брійон, дочкою пастора в Зазенгейме. Листи у віршах, так звані «Зазенгеймськие пісні», адресовані коханій були опубліковані в 1775 р. Центральною темою Пісень (вперше в німецькій літературі) є юнацькі переживання, що складало різкий контраст попередньої літературної традиції.
   У вересні 1770 р. до Страсбурга приїжджає філософ і критик І. Г. фон Гердер, який пробуджує в Гете інтерес до готичної архітектури і до народної поезії. Гете читає Гомера, Оссіана, кельтський епос. У філософа починаючий поет переймає критичне відношення до пануючого в той час на німецькій сцені французького театру. Як противага «розумному» театру французького класицизму, Гердер вказує Гете на театр Шекспіра, який приносить классицистічні принципи побудови драматичного твору в жертву природньому, емоційному вираженню.
   Багато в чому спираючись на шекспірівську драматичну традицію, після повернення із Страсбурга до Франкфурту в листопаді 1771 р. Йоганн Гете створює свою першу значну п'єсу «Гец фон Берліхинген» (поставлена в 1774 році). Гец фон Берліхинген — реальний історичний персонаж, яким Гете зацікавився під час роботи над своєю дисертацією по питаннях історії державного права XV і XVI ст. Берліхинген, воювавший на стороні селян під час Великої селянської війни (1524-1526), втілює собою ідеального типа «благородного німця», героя-патріота, мудрого, щирого, мужнього, одержимого жаданням свободи. Гец, яким його змалював поет, був сприйнятий сучасниками як зразок для наслідування, а сама п'єса стала свого роду маніфестом «бурі і натиску», політично ангажованого руху молодих літераторів, що сформувався довкола Гердера і І. Г. Мерка. Спільно з іншими учасниками руху, Гете бере участь в написанні памфлета «Про німецький дух і мистецтво» (1773), програмний документ руху.
   У травні 1772 р. Йоганн Гете вирушає на юридичну практику в місто Вецлар, де він мав намір вивчати діяльність вищого апеляційного суду Священної Римської імперії. У Вецларі Гете знайомиться з нареченою секретаря ганноверського посольства І. К. Кестнера Шарлотою Буфф, в яку пристрасно закохується. Після безнадійних любовних терзань Гете приймає рішення покинути місто. У вересні він несподівано для всіх виїжджає з Вецлара, відіславши прощальний лист Шарлоті. Незабаром Гете з листа до нього Кестнера взнає, що у Вецларі застрелився секретар брауншвейгського посольства Ф. Ієрузалем, який був закоханий в дружину свого друга. В день самогубства Ієрузалем позичив в Кестнера пістолети.
   На Гете ця звістка справила сильне враження. Він довго роздумує про самогубство, у нього виникає думка накласти на себе руки. Але в цей же час Йоганн переживає нове захоплення. Предметом його поклоніння стала заміжня жінка Максиміліана Брентано, дочка його знайомої. Гете доводиться зробити колосальне зусилля над собою, щоб позбавитися від відчуття до неї. Весной 1774 р., повністю відгородившись від зовнішнього світу, за 4 тижні, Гете пише «Страждання юного Вертера», перший значний твір нової німецької літератури. Роман Гете продовжував традиції сентиментального романа в листах, що набув поширення в другій половині XVIII ст.. (зразковим твором епістолярного жанру у той час вважався роман Же.-Ж. Руссо «Юлія, або Нова Елоїза»). Але якщо багатотомні епістолярні романи складало листування відразу всіх героїв, то в «Вертері» провідна роль належить одній людині. Більш того, в «Вертері» опис внутрішнього життя однієї людини поєднується з картинами буденного бюргерського життя. Гете революційним чином сполучає дві літературні традиції, адже романи, що описували повсякденне життя, складали традицію іншу, ніж романи, що розповідали історію душі. У першому романі Гете буття «внутрішньої людини», його духовний розвиток, трагедія його любові і смерті, розвертаються на тлі повсякденного життя провінційного містечка.
   Створений в епоху Просвітлення, коли верховенство розуму над відчуттям не ставилося під сумнів, роман Йоганна Гете став свого роду відкровенням. Головною темою «Вертера» є любов у всіх її проявах. Заголовок романа очевидним чином посилав читачів до літургійної формули, вживаної до страждань Ісуса Христа. Любов простої людини набуває в романі релігійного значення, допомагає йому усвідомити свою індивідуальність, знайти внутрішню свободу. Але усвідомлення власної індивідуальності, а значить, і певної обмеженності, і приводить Вертера до самогубства: у смерті герой долає обмеженість фізичного світу, обмеженість своєї любові, розчиняється в нескінченній природі.
   Опублікований в кінці літа 1774 р. «Вертер» мав феноменальний успіх в Германії і за її межами. Роман відразу ж був переведений на багато європейських мов. Його захоплено прийняло нове покоління європейської молоді, проте він викликав запеклу критику з боку просвітителів і церковних служителів, які сприйняли твір молодого автора апологією самогубства.
   Влітку 1775 р. Йоганн Гете знайомиться з наслідним принцом, герцогом Саксонії-Веймара Карлом Августом. У листопаді того ж року Гете переїжджає до Веймар, де майже безвиїзно проведе другу половину свого життя. Перші десять років перебування у Веймарі Гете бере активну участь в політичному житті герцогства, він управляє військовою колегією, керує дорожнім будівництвом. До цього часу відноситься робота Гете над драмами «Егмонт» і «Іфігенія в Тавриді», а також початок роботи над «Фаустом». Найбільш значними ліричними творами цього періоду є т. з. «Вірші до Ліди» і балади, в яких переважають мотиви таємничої суті природи, що приносить щастя і одночасно згубною.
   Реакцією на бурхливі політичні події епохи (Велика французька революція, франко-пруські війни) стають спроби Гете усунутися від літературної діяльності: він все більше часу приділяє вивченню природних наук, займається фізикою, ботанікою (трактат «Досвід метаморфози рослин», 1790) анатомією. У 1784 р. Гете відкриває міжщелепну кістку у людини.
   Восени 1786 р., втомившись від обов'язків при дворі і двозначних стосунків з дружиною одного з веймарських чиновників Шарлотою фон Штейн, яка не могла поступитися своїм суспільним положенням заради любові до поета, Йоганн Гете таємно покинув Веймар. Узявши з собою рукописи деяких творів, він прямує до Італії. Результатом дворічного перебування в Італії, під час якого Гете вдається до вивчення античного і класичного мистецтва, стає перелом в світогляді поета: Гете приходить до висновку про необхідність гармонійного з'єднання відчуття і розуму в рамках строгої завершеної форми. У Римі Гете переробляє драми «Іфігенія в Тавриді» (1779-1786), «Торквато Тассо» (1780-1789) і «Егмонт» (1788) відповідно до своїх нових художніх принципів.
   З італійської подорожі Йоганна Гете починається епоха т.з. «веймарського класицизму» (1786-1805) в німецькій літературі. Після того, як Гете з 1788 р. повертається з Італії до Веймар, Карл-Август звільняє поета від більшої частини придворних обов'язків, надавши йому повну свободу діяльності. У тому ж році Гете бере в свій будинок юну робітницю квіткової майстерні Х. Вульпіус, з якою живе, не укладаючи шлюбу, чим шокує веймарськую громадськість. У 1789 р. вона народила йому сина. І лише в 1806 р. Гете наважується офіційно вступити з нею в шлюб.
   Останнє десятиліття XVIII і перші роки XIX ст.. проходят під знаком тісної співпраці Гете і Фрідріха Шіллера, яка продовжилася аж до смерті Шіллера в 1805 р. За порадою Шіллера Гете завершує роботу над першим романом про Вільгельма Мейстера («Роки вчення Вільгельма Мейстера», 1793-1796), відновлює роботу над «Фаустом». Разом вони пишуть цикл епіграм «Ксенії», працюють над баладами (шіллеровські балади «Івікови журавлі», «Кільце Полікрата», «наречена Корінфа» Гете).
   У 1808 р. Йоганн Гете знов переживає важку душевну кризу, причиною якої стало захоплення юною Мінною Херцліб. Гете ненадовго покидає Веймар і вирушає до Карлсбад, де диктує перші глави романа «Виборча спорідненість» (1809), який можна вважати передвісником німецької інтелектуальної прози XX ст. Гете переносить хімічний термін «виборчої спорідненості» (явища випадкового тяжіння елементів) на сферу людських відносин з тим, щоб показати дієвість і єдність стихійних законів природи не лише в області хімічних наук, але і в «царстві розуму», а також в світі любові. У цьому творі виняткова філософська глибина поєднується з простотою і ясністю оповідання, а кожна, навіть сама незначна, деталь опису має символічний сенс, адже і в буденному житті (так стверджує Гете) все просте наповнене символічним значенням, яке не завжди можна зрозуміти.
   У 1811 Йоганн Гете публікує книгу своїх спогадів «Поезія і правда». У 1819 р. на світ з'являється «західно-східний диван», унікальна поетична збірка, в якому Гете робить спробу синтезу культурних традицій Заходу і Сходу, а в 1829 р. виходить друга частина гетевського романа про Вільгельма Мейстера.
   Якщо в першому романі про Мейстера, що продовжував традиції «виховного романа» К. М. Віланда, герой отримує освіту через поступове пізнання навколишнього світу, мистецтво і любов, то в романі «Роки мандр» Вільгельма Мейстера, ідеал всестороннього розвитку особи відкидається. Головним визнається практичний внесок окремої особи у загальний розвиток цивілізації (так Вільгельм відмовляється від ідеї стати актором і вивчає хірургію). Роман «Роки мандр» цікавий тим, що в ньому майже відсутній послідовний розвиток сюжету; він складається з безлічі фрагментів, зовні різнорідних, але зв'язаних між собою складною системою внутрішніх смислових стосунків.
   Всі ми - діти природи. Творчі люди особливо добре відчувають і знають природу, її таємне життя. Гете - один з поетів, який умів "бачити", а для того, щоб «бачити», потрібна світла і чиста душа дитини. Саме діти здатні сприймати світ зі всіма його потойбічними страхами, бачити те, що недоступно дорослій людині.
   «Вільшаний король» - страшна казка, побудована на баченнях, відчуттях, красі і страху дитини.
   Лісового царя (вільшаного короля) зачарувала краса хлопчика. Володареві лісу належить все прекрасне: побережжя із строкатими кольорами, перлові струмені, золотий одяг, сиві верби; його вражала краса хлопчика, яка йому не належить, тому лісовий цар пропонує дитині всі спокуси, які лише може.
   Балада «Вільшаний король» побудована на репліках трьох дійових осіб - батька, його сина і самого лісового царя.
   Батько - впевнений, сильний, реальний, зігріваючий. Син - невпевнений, вірить батьку, сподівається на його захист. Лісовий цар - таємнича сила, яка для батька виглядає туманом, для хлопчика – «в темній короні з густою бородою». Батько чує лише як «вітер, прокинувшись, колисав листи», хлопчик - шепіт лісового царя; батько бачить, як «верби сиві стоять осторонь», хлопчик – «лісовий цар скликав дочок». Дитина не може собі уявити, що батько нічого не бачить і не чує, він весь час просить підтвердження, щоб батько дав йому правильну і зрозумілу відповідь. Для нього все, що відбувається, - життя. Для батька все, чого боїться його син, нереально. Лісовий цар для батька - хвороблива вигадка дитини, для сина - видима, відчутна, тривожна і лякаюча істота. У баладі лісовий цар - це сила, якою не може протистояти людина. Він забирає собі хлопчика, як би швидко батько не гнав свого коня. Страшний дитячий сон або марення обернулося дійсністю. Можливо, хлопчик помер від страху перед вибором або від сили любові? Важко сказати.
   Бачення Гете охоплює все життя. Воно реальне та ірреальне, красиве і заворожуюче, вабить і лякає. Від нього захоплює дух і виходить велика сила, якою пронизана балада.

   Запитання:
   1. Що дозволило Гете з дитинства зосередитись на самому собі?
   2. Що заважало малому Гете займатись творчістю?
   3. Що він вивчає, будучи в Страсбурзі?
   4. Як звали першу кохану Гете і як називається збірка віршів, присвячена їй?
   5. Як вплинув на Гете філософ і критик І. Г. фон Гердер?
   6. Як називається перша значна п'єса Гете?
   7. Як звали друге кохання Гете? Ким вона була?
   8. Що стало причиною написання «Страждання юного Вертера»?
   9. Чому після повернення до Веймар Гете відходить від літературної діяльності на певний час?
  10. Як змінився світогляд Гете в Італії?
  11. який період часу Гете тісно співпрацював з Шіллером?
  12. Чим цікавий роман «Виборча спорідненість» (1809)?
  13. Чим відрізняються «Вільгельм Майстер» і «Роки мандр»?
  14. Яка суть «Вільшаного короля»?

   Домашнє завдання:
   1. Перечисліть найвідоміші твори Йоганна Вольфганга Гете.
   2. Прочитайте (окрім «Вільшаного короля») ще одну з робіт Гете (на вибір вчителя). Поділіться своїми враженнями.

   Список використаних джерел:
   1. Урок на тему: Життя та творчість Гете, Даниленко О.С., вчитель української та зарубіжної літератури, сш №2, м.Чернівці.
   2. Урок на тему: Творчий шлях Йоганна Вольфганга Гете, Прокопік П.В., учитель зарубіжної літератури, сш №3, м.Канів
   3. http://wikipedia.org
   4. http://letter.com.ua/autor/goethe.php
   5. http://www.stihi-xix-xx-vekov.ru

   Відредаговано і надіслано Запорожець Н.В.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.