Головним героєм роману є молодий лицар Айвенго. Це красивий, сміливий, благородний, сильний хлопець. Вперше він з'являється перед нами у вигляді провідника, який показує дорогу пріору Еймеру та храмовнику Бріану де Буагільберу шлях до палацу свого батька.<br> Але спочатку він не називає свого імені. У романі показані всі позитивні якості головного героя, проте основна його роль в романі це те, що він є своєрідною сполучною ланкою, центром роману. Всі останні образи дані як би через призму головного героя. Через образи Айвенго і Ребеки можна прослідити відношення головного героя до євреїв. Спочатку його поведінка справляє враження, що він не відчуває до них презирства, як всі інші герої роману.<br> Це можна передбачити з сцени, коли він поступається Ісааку своїм місцем біля каміну. Він благородний лицар в той час, коли вся прислуга ясно демонструє Ісааку свою зневагу. А також коли Айвенго рятує бідного єврея від вірної смерті. Але це враження брехливе. Його дійсне відношення до синів «ганебного народу» можна ясно прослідити в його взаєминах з Ребекою. Він так же як і всі благородні люди того часу відчуває до неї відразу. Це показано в сцені, коли він опритомнів поранений в палаці Реджинальда Фрон де Бефа.<br> Спочатку він бачить в ній красиву дівчину, яка врятувала йому життя. Він називає її «люб'язна», «благородна діва». Але як тільки Айвенго взнає, що вона єврейка його ставлення до неї різко змінюється: «...з яким відчуттям її вірний лицар дивився спочатку на красиві риси обличчя і блискучі очі прекрасної Ребеки... Але Айвенго був дуже щирим католиком, щоб зберегти колишні почуття до єврейки...». Потім автор говорить, що «шанобливе захоплення і навіть ніжність швидко поступилися місцем холодному і дуже глибокому почуттю вдячності».<br> Ребека повертає Айвенго гроші, які він заплатив її батьку за зброю і коня, хоча в романі дуже чітко позначена така національна межа євреїв як жадність. Це дуже яскраво прослідковується в образі Ісаака. На самому початку роману, коли Айвенго врятовує йому життя він говорить: «Яким би бідним я не був, я зумію нагородити тебе – не грошима, у мене їх немає, допоможи мені батько Аврам». Не дивлячись на ці слова, читач, безумовно, розуміє, що це неправда і єврей напевно дуже багатий і це припущення підтверджується і коштовностями його дочки й словами Локслі: «Я чудово знаю залізну скриню, в якій ти тримаєш мішки з грошима. Та це ще що! Я знаю і той великий камінь під яблунею, що приховує потайний хід в склепінчастий підвал під твоїм садом в Йорку». Ця жадність приймає просто глобальні межі: адже Айвенго врятував йому життя, найдорожче, що може бути на світі. Але Скотт пояснює той факт, чому, власне кажучи, євреїв всі вважають жадібними і це пояснення він вкладає у вуста Ісаака: «Коли ж приходять до Ісаака, стукають в його дверы і займають у нього шекелі, вони говорять з ним не так грубо. Тоді лише і чуєш: «Друг Ісаак, зроби таку послугу. Я заплачу тобі в строк.» А коли настає термін розплати і я приходжу отримати борг, тоды ынше справа - тоды я проклятий эврей...». Як тільки мова стосується життя і честі його дочки, він готовий пожертвувати для неї всім: «Якби кожен листок цього дерева був цехином і всі ці цехини були моєю власністю, я б віддав всі ці скарби, щоб лише знати, що ти жива і врятувалася від рук назареяніна».<br> Але в розумінні Скотта жадність для євреїв це не лише національна риса, але і, перш за все, засіб вижити в тих важких умовах, в які вони поставлені. Скотт також говорить нам про дивну здібність Ребеки до лікарської справи, причому вона настільки добра, що лікує не лише представників своєї нації, але і людей, що ставляться зневажливо до її народу. Скотт показує декілька вдячних їй за своє лікування людей: Айвенго, селянин, який не міг рухатися, Локслі. І всі вони дуже їй вдячні, і готові допомогти їй. Здавалося б, вона повинна зробитися жорстокою до них, але в поведінці та характері героїні немає відчуття озлоблення до людей, які так принижують і гноблять її націю. <br> В кінці роману Айвенго виконує свою обіцянку вбити Бріана. Вбивши його, герой здійснює одночасно дві справи: виконує свою обіцянку, що було для нього справою честі, і рятує свого рятівницю від загибелі. <br> З великою художньою майстерністю Скотт відтворює характерні особливості середньовічної Англії: вдачі, вчинки і представлення людей далекої від читачів епохи. Роман «Айвенго» допомагає багато взнати, зрозуміти і відчути історію.
+
Головним героєм роману є молодий лицар Айвенго. Це красивий, сміливий, благородний, сильний хлопець. Вперше він з'являється перед нами у вигляді провідника, який показує дорогу пріору Еймеру та храмовнику Бріану де Буагільберу шлях до палацу свого батька.<br> Але спочатку він не називає свого імені. У романі показані всі позитивні якості головного героя, проте основна його роль в романі це те, що він є своєрідною сполучною ланкою, центром роману. Всі останні образи дані як би через призму головного героя. Через образи Айвенго і Ребеки можна прослідити відношення головного героя до євреїв. Спочатку його поведінка справляє враження, що він не відчуває до них презирства, як всі інші герої роману. {{#ev:youtube|j7IrAacHBuE&feature}} <br> Це можна передбачити з сцени, коли він поступається Ісааку своїм місцем біля каміну. Він благородний лицар в той час, коли вся прислуга ясно демонструє Ісааку свою зневагу. А також коли Айвенго рятує бідного єврея від вірної смерті. Але це враження брехливе. Його дійсне відношення до синів «ганебного народу» можна ясно прослідити в його взаєминах з Ребекою. Він так же як і всі благородні люди того часу відчуває до неї відразу. Це показано в сцені, коли він опритомнів поранений в палаці Реджинальда Фрон де Бефа.<br> Спочатку він бачить в ній красиву дівчину, яка врятувала йому життя. Він називає її «люб'язна», «благородна діва». Але як тільки Айвенго взнає, що вона єврейка його ставлення до неї різко змінюється: «...з яким відчуттям її вірний лицар дивився спочатку на красиві риси обличчя і блискучі очі прекрасної Ребеки... Але Айвенго був дуже щирим католиком, щоб зберегти колишні почуття до єврейки...». Потім автор говорить, що «шанобливе захоплення і навіть ніжність швидко поступилися місцем холодному і дуже глибокому почуттю вдячності».<br> Ребека повертає Айвенго гроші, які він заплатив її батьку за зброю і коня, хоча в романі дуже чітко позначена така національна межа євреїв як жадність. Це дуже яскраво прослідковується в образі Ісаака. На самому початку роману, коли Айвенго врятовує йому життя він говорить: «Яким би бідним я не був, я зумію нагородити тебе – не грошима, у мене їх немає, допоможи мені батько Аврам». Не дивлячись на ці слова, читач, безумовно, розуміє, що це неправда і єврей напевно дуже багатий і це припущення підтверджується і коштовностями його дочки й словами Локслі: «Я чудово знаю залізну скриню, в якій ти тримаєш мішки з грошима. Та це ще що! Я знаю і той великий камінь під яблунею, що приховує потайний хід в склепінчастий підвал під твоїм садом в Йорку». Ця жадність приймає просто глобальні межі: адже Айвенго врятував йому життя, найдорожче, що може бути на світі. Але Скотт пояснює той факт, чому, власне кажучи, євреїв всі вважають жадібними і це пояснення він вкладає у вуста Ісаака: «Коли ж приходять до Ісаака, стукають в його дверы і займають у нього шекелі, вони говорять з ним не так грубо. Тоді лише і чуєш: «Друг Ісаак, зроби таку послугу. Я заплачу тобі в строк.» А коли настає термін розплати і я приходжу отримати борг, тоды ынше справа - тоды я проклятий эврей...». Як тільки мова стосується життя і честі його дочки, він готовий пожертвувати для неї всім: «Якби кожен листок цього дерева був цехином і всі ці цехини були моєю власністю, я б віддав всі ці скарби, щоб лише знати, що ти жива і врятувалася від рук назареяніна». {{#ev:youtube|jietzMgWKp8&feature}} <br> Але в розумінні Скотта жадність для євреїв це не лише національна риса, але і, перш за все, засіб вижити в тих важких умовах, в які вони поставлені. Скотт також говорить нам про дивну здібність Ребеки до лікарської справи, причому вона настільки добра, що лікує не лише представників своєї нації, але і людей, що ставляться зневажливо до її народу. Скотт показує декілька вдячних їй за своє лікування людей: Айвенго, селянин, який не міг рухатися, Локслі. І всі вони дуже їй вдячні, і готові допомогти їй. Здавалося б, вона повинна зробитися жорстокою до них, але в поведінці та характері героїні немає відчуття озлоблення до людей, які так принижують і гноблять її націю. <br> В кінці роману Айвенго виконує свою обіцянку вбити Бріана. Вбивши його, герой здійснює одночасно дві справи: виконує свою обіцянку, що було для нього справою честі, і рятує свого рятівницю від загибелі. <br> З великою художньою майстерністю Скотт відтворює характерні особливості середньовічної Англії: вдачі, вчинки і представлення людей далекої від читачів епохи. Роман «Айвенго» допомагає багато взнати, зрозуміти і відчути історію. {{#ev:youtube|AqUmB_zAqJA&feature}}
знайомлення зі Скоттом як з творцем історичного роману
Вивчення образу головного героя Айвенго
Задачі уроку
Визначити роль Скотта в історичному романтизмі свого часу
Дати характеристику образу Айвенго
План уроку
Вальтер Скотт у світовій літературі
Історичний роман «Айвенго»
Образ головного героя
Творець історичного роману
У світову літературу Вальтер Скотт увійшов як творець історичного роману. Головне в його романах – не зображення побуту або вдач, а рух історії і людей в різні епохи його існування. Від своїх попередників в літературі Скотт відрізняється прагненням пояснити психологію і поведінку героїв того історичного періоду, в якому вони живуть. Один із знаменитих романів Скотта, що принесли йому світову популярність, – це його роман «Айвенго», написаний в 1820 році. На сторінках роману виведені всі шари середньовічної Англії: і саксонська знать, і норманські лицарі, і духівництво, і селяни, і лихвар Ісаак зі своєю дочкою Ребекою, що зазнають переслідування і гоніння, і король Річард Левове Серце. Всі вони включені в загальну панораму подій, і кожен з них описаний детально і виразно. Кожному зі своїх героїв Скотт дає багатогранну характеристику, детально описує його зовнішність, житло, властиву йому манеру говорити. Він використовує будь-яку деталь, щоб чітко і яскраво передати своєрідність історичної епохи.
Образ Айвенго
Головним героєм роману є молодий лицар Айвенго. Це красивий, сміливий, благородний, сильний хлопець. Вперше він з'являється перед нами у вигляді провідника, який показує дорогу пріору Еймеру та храмовнику Бріану де Буагільберу шлях до палацу свого батька. Але спочатку він не називає свого імені. У романі показані всі позитивні якості головного героя, проте основна його роль в романі це те, що він є своєрідною сполучною ланкою, центром роману. Всі останні образи дані як би через призму головного героя. Через образи Айвенго і Ребеки можна прослідити відношення головного героя до євреїв. Спочатку його поведінка справляє враження, що він не відчуває до них презирства, як всі інші герої роману.
Це можна передбачити з сцени, коли він поступається Ісааку своїм місцем біля каміну. Він благородний лицар в той час, коли вся прислуга ясно демонструє Ісааку свою зневагу. А також коли Айвенго рятує бідного єврея від вірної смерті. Але це враження брехливе. Його дійсне відношення до синів «ганебного народу» можна ясно прослідити в його взаєминах з Ребекою. Він так же як і всі благородні люди того часу відчуває до неї відразу. Це показано в сцені, коли він опритомнів поранений в палаці Реджинальда Фрон де Бефа. Спочатку він бачить в ній красиву дівчину, яка врятувала йому життя. Він називає її «люб'язна», «благородна діва». Але як тільки Айвенго взнає, що вона єврейка його ставлення до неї різко змінюється: «...з яким відчуттям її вірний лицар дивився спочатку на красиві риси обличчя і блискучі очі прекрасної Ребеки... Але Айвенго був дуже щирим католиком, щоб зберегти колишні почуття до єврейки...». Потім автор говорить, що «шанобливе захоплення і навіть ніжність швидко поступилися місцем холодному і дуже глибокому почуттю вдячності». Ребека повертає Айвенго гроші, які він заплатив її батьку за зброю і коня, хоча в романі дуже чітко позначена така національна межа євреїв як жадність. Це дуже яскраво прослідковується в образі Ісаака. На самому початку роману, коли Айвенго врятовує йому життя він говорить: «Яким би бідним я не був, я зумію нагородити тебе – не грошима, у мене їх немає, допоможи мені батько Аврам». Не дивлячись на ці слова, читач, безумовно, розуміє, що це неправда і єврей напевно дуже багатий і це припущення підтверджується і коштовностями його дочки й словами Локслі: «Я чудово знаю залізну скриню, в якій ти тримаєш мішки з грошима. Та це ще що! Я знаю і той великий камінь під яблунею, що приховує потайний хід в склепінчастий підвал під твоїм садом в Йорку». Ця жадність приймає просто глобальні межі: адже Айвенго врятував йому життя, найдорожче, що може бути на світі. Але Скотт пояснює той факт, чому, власне кажучи, євреїв всі вважають жадібними і це пояснення він вкладає у вуста Ісаака: «Коли ж приходять до Ісаака, стукають в його дверы і займають у нього шекелі, вони говорять з ним не так грубо. Тоді лише і чуєш: «Друг Ісаак, зроби таку послугу. Я заплачу тобі в строк.» А коли настає термін розплати і я приходжу отримати борг, тоды ынше справа - тоды я проклятий эврей...». Як тільки мова стосується життя і честі його дочки, він готовий пожертвувати для неї всім: «Якби кожен листок цього дерева був цехином і всі ці цехини були моєю власністю, я б віддав всі ці скарби, щоб лише знати, що ти жива і врятувалася від рук назареяніна».
Але в розумінні Скотта жадність для євреїв це не лише національна риса, але і, перш за все, засіб вижити в тих важких умовах, в які вони поставлені. Скотт також говорить нам про дивну здібність Ребеки до лікарської справи, причому вона настільки добра, що лікує не лише представників своєї нації, але і людей, що ставляться зневажливо до її народу. Скотт показує декілька вдячних їй за своє лікування людей: Айвенго, селянин, який не міг рухатися, Локслі. І всі вони дуже їй вдячні, і готові допомогти їй. Здавалося б, вона повинна зробитися жорстокою до них, але в поведінці та характері героїні немає відчуття озлоблення до людей, які так принижують і гноблять її націю. В кінці роману Айвенго виконує свою обіцянку вбити Бріана. Вбивши його, герой здійснює одночасно дві справи: виконує свою обіцянку, що було для нього справою честі, і рятує свого рятівницю від загибелі. З великою художньою майстерністю Скотт відтворює характерні особливості середньовічної Англії: вдачі, вчинки і представлення людей далекої від читачів епохи. Роман «Айвенго» допомагає багато взнати, зрозуміти і відчути історію.
Запитання
Що найголовніше в романах Скотта?
В якому році було написано «Айвенго»?
Яку історичну епоху описано в романі?
Опишіть в кількох словах образ Айвенго.
Як Айвенго ставиться до євреїв?
Як головний герой ставиться до Ребеки, коли дізнається що вона єврейка?
Як вбивство Бріана розкриває Айвенго?
Список використаних джерел
Урок на тему: Місце Вальтера Скотта у світовій літературі, Станішевський І.В., учитель української та зарубіжної літератури, сш №8, м.Львів.
Урок на тему: Історичний роман В.Скотта «Айвенго», Панченко В.В., учитель зарубіжної літератури, сш №15, м.Львів
Анікст А. / Історія англійської літератури/ А. Анікст - М.: Держлітвид, 2006
Самарін Р. / Вальтер Скотт і його роман "Айвенго" / Р. Самарін. - М., 2005
Відредаговано і надіслано Запорожець Н.В.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
