Версия 14:11, 22 июня 2010

Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 7 клас: 'Особливості географічного положення. Спільні та відмінні риси в географічному положенні Індійського і Тихого океанів. Дослідження Індійського океану. Рельєф дна. Особливості природи океану: високі температура і солоність вод, система морських течій

Тихий океан не омиває берегів Європи, у якій ми живемо. Проте саме європейці дали йому таку назву. Це сталося 1520 року під час першого навколосвітнього плавання, яке очолював португалець Фернан Магеллан. Обігнувши пер­шим із європейців Південну Америку, він здійснив перехід через величезні водні простори і переконався, що це -невідомий новий океан. Позаяк погода під час плавання сприяла мандрівникам, Магеллан назвав океан Тихим.
 Географічне положення океану. Історія відкриття та освоєння. Рельєф дна
Географічне положення. Тихий океан ще називають Великим, оскільки він на планеті найбільший. Океан охоплює майже таку саму територію, як усі інші океани, разом узяті . На його площі -178,7 млн км2 - вільно розмістилися б усі материки і при цьому зали­шилося б місце ще для однієї Африки.
Північна межа Тихого океану умовно проведена через Берингову протоку від берегів Євразії до узбережжя Північної Америки. На пів­дні океан омиває узбережжя Австралії й досягає берегів Антарктиди. Тут його межі проведені умовно по меридіанах. Тихий океан лежить майже в усіх географічних поясах Землі, за винятком арктичного.
Центральні області океану лежать в екваторіальному поясі, а сам екватор поділяє океан приблизно на дві рівні частини. Тому на північ і на південь від екватора природа Тихого океану подібна. Водночас у західній і східній частинах одного й того самого географічного поясу природа океану помітно відрізняється. Ці відмінності зумовлені, зок­рема, морськими течіями.
Відмінності в природі західної та східної частин океану зумовлені також і обрисами берегової лінії материків. У Євразії вона дуже роз­членована і має численні затоки, острови та окраїнні моря. Ці затоки й моря часто глибоко врізаються в суходіл. Тому захід Тихого океану зазнає більшого впливу материків, ніж схід.
Тихий океан омиває береги Євразії, Австралії, Північної та Пів­денної Америки . І хоча вони віддалені одна від одної на тисячі кілометрів, води Тихого океану не лише розділяють материки, а водночас і єднають їх. Адже через океан пролягають найважливіші транспортні шляхи, що сполучають країни Азії, Австралії та Америки.Історія відкриття та освоєння. У 1513 році іспанський завойовник Васко ІІуньес де Бальбоа, рухаючись на захід, першим серед євро­пейців перетнув Америку і досяг берегів невідомих водних просторів. Лише через сім років потому завдяки португальцю Ф. Магеллану, який першим перетнув невідоме «море», з'явилася сучасна назва -Тихий океан Бар'єрний риф. У всіх його експедиціях брали участь природознавці, які зібрали великий науковий матеріал.
Наприкінці 1880 років водні маси Тихого океану в його північній частині успішно вивчав наш співвітчизник - адмірал і вчений С.О. Макаров. За свою роботу він був удостоєний премії Російської академії наук і золотої медалі Географічного товариства.
На початку 1930 років англійське науково-дослідне судно «Диска-вері-ІІ», вимірюючи глибини Тихого океану, виявило на його дні серединно-океанічний хребет. Продовжуючи вивчати рельєф дна Ти­хого океану, 1957 року радянське судно «Вітязь» виявило найглибшу ділянку Світового океану - Маріанський жолоб.
Рельєф дна. На дні Тихого океану є величезні гірські хребти та рівнини, височини та улоговини. Така різноманітність форм рельєфу дна океану тісно пов'язана з особливостями будови земної кори.
Однаковий тип земної кори материків та їхніх підводних окраїн зу­мовлює схожість їхнього рельєфу. На шельфі Євразії продовжуються гори й рівнини суходолу, затоплені річкові долини.
Ложе океану, що має океанічний тип земної кори, - це переважно хвилясто-горбиста рівнина. Однак і тут є численні гори, у тому числі й вулканічні. Поміж ними справжнім велетнем виглядає серединно-океанічний хребет Тихого океану, який поділяють на дві частини: Південнотихоокеанське та Східнотихоокеанське підняття. Загаль­на довжина цих двох частин перевищує 11 500 км, ширина в окремих місцях досягає 850 км.
Складним є рельєф дна Тихого океану в перехідній зоні поблизу Євразії та Австралії, де розташовані найдовші на планеті пасма ост­ровів і найглибші жолоби. Саме тут виявили максимальну глибину не лише Тихого, а й Світового океану - Маріанський жолоб (11 022 м).
Клімат і води.
Органічний світ і природні ресурси

У центральних областях температура води на поверхні океану впродовж року висока - від +26 до +29 °С, на півночі й півдні вона опускається до -0,5 °С. Вордочас температура ворд і повітря навіть у межах ордого гео­графічного поясу не буває однаковою. Наприклад, у помірних ши­ротах біля берегів Євразії температура повітря взимку становить від -20 до -22 °С, а біля берегів Північної Америки опускається лише до 0 °С. Причиною таких явищ є постійно існуюча тут область зниже­ного тиску - Алеутський мінімум, або циклон. У цій області на заході помірного поясу океану повітряні й водні маси рухаються переважно з півночі, а отже, вони холодні. На сході помірного поясу спостері­гається протилежний рух. Тому повітряні й водні маси тут порівняно теплі.
Зональний розподіл температур порушується також у тропічних широтах Тихого океану. Проте тут, на відміну від помірного поясу, на сході океану холодніше, ніж на заході. Причиною цього є області підвищеного тиску. У Північній півкулі це Північнотихоокеанський максимум, а в Південній - Південнотихоокеанський максимум, або антициклон.
Як і температура, кількість опадів над Тихим океаном також змінюється з півночі на південь. Водночас існують помітні відмін­ності між західною та східною частинами океану. Так, на сході тропічних широт, в областях переважання антициклонів,  повітря.
У розподілі солоності в Тихому
Щ понад 20 °С    океані є певні закономірності. Мінімальна солоність (менше 32 %о) . Середньорічна температура  спостерігається у високих широтах поверхневих вод океану,    що пояснюється малим випаровуванням, переважанням опадів над випаровуванням і частково таненням криги. З наближенням до тропічних широт солоність зростає, досягаючи тут максимуму (понад 36 %о).
Течії Тихого океану. Найпо­тужнішою течією не лише Тихого, а й усього Світового океану є течія Західних Вітрів. Щороку вона переносить води у 200 разів більше, ніж усі річки земної кулі. Це єдина течія, що огинає всю нашу планету. Довжина її становить близько ЗО 000 км, ширина - при­близно 1000 км. У багатьох місцях потужний потік охоплює всю товщу вод. Утворення такої течії поясню­ється тим, що материки не перешко­джають її рухові. З цієї самої причини вітри, які породжують течію, набувають надзвичайної сили, особливо південніше 40-ї паралелі. Тому ці широти Світового океану й називають «ревучими сороковими».
Течія Західних Вітрів - це лише південна гілка велетенського колообігу морських течій, у якому беруть участь також Перуанська і Південна Пасатна течії. Усі вони відповідно до циркуляції повітря рухаються проти годинникової стрілки.

Одна з найпотужніших теплих течій Тихого океану - Куросіо. Тем­пература води на поверхні коливається від +12 до +28 °С, тому ця течія робить клімат японського узбережжя теплішим. Течія Куросіо разом із Каліфорнійською і Північною Пасатною течіями утворюють величезний колообіг морських течій у північному тропічному поясі. Водні маси у цьому колообігові течій під впливом циркуляції повітря рухаються за годинниковою стрілкою.
Дивовижні об'єкти і явища
Течія-«хлопчик» і течія-«дівчинка». У східній частині Тихого океану, в прибережній зоні Південної Америки, спостерігають незви­чайні течії, які називають іспанськими словами - Ель-Ніньо («маля-хлопчик») і Ла-Нінья («маля-дівчинка»). Під час Ель-Ніньо зазвичай холодна вода біля берегів екваторіальної зони стає на 4-5 °С теплішою. Це спричинює масову загибель риби, морських тварин, птахів. Водночас починаються зливи і повені на суходолі та шторми на морі. Однак щойно настає Ла-Нінья, усі ці природні негаразди рап­тово припиняються так само, як і розпочалися.
Органічний світ і природні ресурси Тихого океану надзвичайно різноманітні. Особливо багатий органічний світ в екваторіальних і тропічних широтах. В океані мешкає понад 2000 видів риб, зокрема це тунець, скумбрія, акули; налічують понад 6000 видів молюсків:мідії, гребінці, каракатиці, восьминоги та ін. Трапляється тут і найбільший двостулковий молюск тридакна, масою близько 300 кг. Численні в океані морські ссавці, як-от: дельфіни, тюлені, моржі, морські леви та котики. Велика кількість планктону приваблює найбільших тварин на Землі - китів.
Особливо бурхливо розвивається життя поблизу берегів материків і в приповерхневих водах океану. Це пояснюється багатством тут поживних речовин, винесених із суходолу в океан річками.
Біля узбережжя Північної Америки трапляється велетенська во­дорість макроцистіс, що сягає завдовжки 200 м. Щодня вона виростає на 30-60 см. Такі водорості часто утворюють цілі плавучі острови.
Тихий океан дуже багатий на біологічні ресурси. Саме звідси людство отримує понад половину світового вилову риби та інших морепродуктів . Серед них майже повсюдно відомі минтай, оселедець, лососі, скумбрія, сайра та ін. Популярні також кальмари, креветки, краби, устриці, криль тощо. На спеціальних морських фермах вирощують морські водорості , з яких добувають йод, бром, солі калію, виробляють добрива тощо.
На дні океану виявлені значні поклади мінеральних ресурсів. Тут залягають цілі поклади своєрідних металевих концентратів -залізо-марганцевих конкрецій. А на шельфі відомі багаті родовища нафти й газу.

Тихим океаном пролягають життєво важливі морські транспортні шляхи сполучення між чотирма материками. Через активне викорис­тання ресурсів океану його води дуже забруднені.

ПРАКТИЧНА РОБОТА : 5 (початок)
Позначення на контурній карті географічних об'єктів Тихого океану
Позначте на контурній карті моря: Берингове, Охотське, Японське, Південнокитайське, Філіппінське; Берингову протоку; канали: Панамський; острови: Гавайські, Маріанські, Японські, Філіппінські, Великі Зондські; глибоководні жолоби: Маріанський, Філіппінський; течії: Північну і Південну Пасатні, Куросіо, Західних Вітрів, Каліфорнійську, Перуанську.


Географічне положення. Історія відкриття
та освоєння. Рельєф дна Індійського океану


 Індійський океан розташований переваж­но у Південній півкулі, має площу 76,2 млн км2 і посідає за розмірами третє місце серед інших океанів планети. Його природними межами є узбережжя Євразії, Африки, Австралії і Антарктиди . Найбільше на океан впливає величезний материк Євразія, «дихання» якого поширюється на всю його північну частину. Сприяють цьому й величезні затоки та окраїнні моря, які утворив океан біля євразій­ських берегів. На півночі Індійського океану пролягли головні морські шляхи, які сполучають морські порти Атлантичного і Тихого океанів.
Історія відкриття та освоєння. Індійський океан був відомий ще фінікійцям. Наприкінці VI ст. до н. е. вони здійснили плавання навколо Африки, розпочавши свою подорож з Червоного моря, подо­лавши далі води Індійського океану на шляху до Атлантики.
Першими дослідниками рельєфу дна Індійського океану були капітани суден, які прокладали телеграфні кабелі у середині XIX ст. Упродовж першої половини XX ст. завдяки дослідженням німецьких, датських, британських та інших учених був відкритий найглиб­ший жолоб Індійського океану - Зондський. Крім того, було виявлено частини величезного серединно-океанічного хребта океану.
Порівняно з іншими океанами Індійському вчені приділяли менше уваги. Тому 1960 року за ініціативою ООН розпочала роботу Міжна­родна індоокеанська експедиція, що тривала шість років. У ній взяло участь понад 20 країн. Учені завершили дослідження серединно-океанічного хребта океану, завдяки чому довели існування у Світовому океані єдиної системи серединних хребтів. Крім складання карт рельєфу дна Індійського океану, учені також вивчали складну систему його морських поверхневих течій.
Рельєф дна0 Попри порівняно невеликі розміри океану, рельєф його дна досить різноманітний. На півночі чітко виражена підводна окраїна материка. Тут, біля Євразії, вона постійно збільшується зав­дяки великій кількості осадового матеріалу, винесеного потужними річками.
У Бенгальській затоці материковий схил опускається до ложа під кутом понад 45°. Такого стрімкого материкового схилу немає більше ніде у Світовому океані. Тільки у районі Зондських островів матери­ковий схил відокремлений від ложа океану перехідною зоною. В ній багато підводних хребтів, які виходять на поверхню у вигляді острівних дуг вулканічного походження. Тут налічують більш як 300 вулканів, з яких понад 100 діючі. Уздовж острівних дуг простя­гаються глибоководні жолоби. Наприклад, Зондський жолоб є най­глибшою ділянкою дна Індійського океану і має глибину 7729 м.
Найбільшою формою рельєфу дна Індійського океану є серединно-океанічний хребет. Він складається з трьох гілок, які розходяться від центру в різні боки. На півдні океану частини хребта сполучаються з такими самими хребтами Атлантичного та Тихого океанів.
У північній частині серединно-океанічного хребта існує рифт, розчленований глибокими поперечними розколинами. Неподалік від Червоного моря зона розколин розгалужується. Одна гілка продов­жується на сході Африки у вигляді складної системи розломів (Вели­кого Африканського розлому), інша пролягає по дну Червоного моря та по території Євразії (через дно Мертвого моря і далі на північ).
Зона розколин серединно-океанічного хребта Індійського океану є «живою» ділянкою земної кори. Про це свідчать наявність тут гарячих джерел і часті землетруси.
Факти сьогодення
Неспокій Індійського океану. У грудні 2004 рокустазг» «-тастрофічний землетрус, епіцентр якого був розташований в і-лйсхг-кому океані, за 250 км від північної окраїни Суматри. Постргхл&п» люди в Індонезії, у Шрі-Ланці, Індії, Таїланді, в Малайзії, Бірни, Ъшшг-ладеш і на Мальдівських островах. Лихо торкнулося й деякжжрв**-Африки - Сейшельських островів, Сомалі, Танзанії, Кенії.

ПРАКТИЧНА РОБОТА : 5 (продовження)
Позначення на контурній карті географічних об'єктів Індійського океану
Позначте на контурній карті Аравійське море; затоки: Бенгальську -Перську; Суецький канал; острів Шрі-Ланка; Зондський глпбоо водний жолоб; підводні хребти: Західноіндійський, Аравійське-Індійський, Центральноіндійський; течії: Мусонну, Мадагаскарську.

Клімат і води. Для клімату Індійського океану характерна широт­на зональність. З віддаленням від екватора і тропіків до високих широт клімат і води океану стають дедалі холоднішими. Проте темпе­ратура води на більшій частині поверхні океану перевищує +20 °С. Прибережні тропічні води на півночі Індійського океану найтепліші у Світовому океані. Наприклад, температура вод у Чер­воному морі становить +34...35 °С. По-справжньому холодно лише на крайньому півдні, де температура опускається нижче 0 °С. Температура вод океану
Широтна зональність чітко про­стежується і в розподілі атмосферних опадів над океаном. В екваторіаль­них широтах за рік тут випадає близько 3000 мм опадів. У районі тропіків - у Червоному морі, Перській затоці, на півночі Аравійсько­го моря — їхня кількість не перевищує 100 мм на рік.
Співвідношення опадів і випаровування впливає на солоність вод Індійського океану. Якщо на екваторі вона становить 34 %о, то у тропіч­ному поясі ^37 %о. У Червоному морі зареєстровано найвищу у світі солоність океанічних вод - близько 42 %о, адже в нього не впадає жод­на річка, а опадів щорічно випадає лише 25 мм. Водночас сухі гарячі вітри з материка зумовлюють надзвичайно високу випаровуваність.
На клімат Індійського океану впливає величезний материк Євразія, з яким пов'язана мусонна циркуляція. Взимку материк значно охолоджується і тут формується область високого атмосферно­го тиску. Звідси потужний потік повітря рухається на південь, де над теплим океаном тиск знижений. Так утворюються зимові мусони, які переносять в океан сухе і прохолодне повітря. Влітку суходіл швидко прогрівається і атмосферний тиск над ним відповідно знижується. Ви­никає літній мусон, який переносить з океану на материк тепле вологе морське повітря.
Під дією атмосферної циркуляції водні маси на півночі Індійського океану також змінюють напрямки свого руху двічі на рік. Морські те­чії — Південна Пасатна, Сомалійська, що біля берегів Африки, і Мусонна течія, що прямує вздовж узбережжя Євразії, - утворюють тут так званий мусонний колообіг. Півроку води у такому колообігу рухаються за
У південній частині Індійського океану циркуляція повітряних і водних мас майже така сама, як і на півдні Атлантичного та Тихого оке­анів. Морські течії тут рухаються проти годинникової стрілки, утворюючи величезний колообіг.

Наука стверджує

Течія здатна змінювати температуру. До холодних течій зазвичай належать ті, що рухаються з високих широт до екваторіаль­ного поясу. І навпаки, течії, що прямують від екватора до високих широт, мають бути теплими. Однак на карті Індійського океану біля берегів Африки можна побачити холодну течію, що прямує... з ек­ваторіальних широт. Це не помилка - ця течія (Сомалійська) влітку потрапляє під дію мусонів. А вони настільки потужні, що зганяють поверхневі теплі води. На їхньому місці опиняються порівняно холодні води, які піднімаються з глибин океану. Ось чому Сома­лійська течія влітку холодна. Підводний світ Індійського океану
Органічний світ і природні ресурси. Найбагатший органічний світ на півночі Індійського океану, де разом з річковими водами в океан потрапляє велика кількість поживних речовин. Унаслідок бурхливо­го розмноження планктону вода іноді навіть починає «цвісти», змінюючи при цьому свій колір (звідси й назва Червоного моря).

В океані відомі численні види риб - сардинела, нототенія, тунець, риба-їжак, летючі риби, велика кількість акул, скатів. На шельфі багато коралів, трапляються морські зірки, змії, черепахи .

У помірних і полярних широтах Індійського океану живе багато кальмарів, водяться численні ссавці, зокрема кити, ластоногі, дельфіни. Серед птахів трапляються альбатроси, фрегати, пінгвіни.
Дивовижні об'єкти і явища

Живі викопні, У першій половині XX ст. неподалік тропічних берегів Африки виловили рибу, яка створила справжню сенсацію у науковому світі. Йдеться про доісто­ричну рибу целакант (латимерію), що, як вважалося, вимерла ще 70 млн років тому. З часом ученим вдалося виловити ще кілька десятків рибин. Проте всі вони, опинившись у неволі, швидко гинули.
Індійський океан відомий своїми міне- Мал. 44. Латимерія ральнимиресурсами, серед яких виділяються передусім запаси нафти й газу. Найбільшим у світі постачальником нафти є район шельфу Перської затоки. Останнім часом і в Бенгальській затоці було відкрито паливні скарби. У рифтових зонах виявлені поклади залізних, мар­ганцевих і мідних руд.
У зв'язку з інтенсивним видобутком нафти й газу на півночі Індійського океану його води часто забруднюються нафтопродукта­ми. Це створює серйозну загрозу для всього живого в океані, а також для населення узбережних районів.

Содержание урока
 конспект уроку и опорный каркас                      
 презентация урока 
 акселеративные методы и интерактивные технологии
 закрытые упражнения (только для использования учителями)
 оценивание 

Практика
 задачи и упражнения,самопроверка 
 практикумы, лабораторные, кейсы
 уровень сложности задач: обычный, высокий, олимпиадный
 домашнее задание 

Иллюстрации
 иллюстрации: видеоклипы, аудио, фотографии, графики, таблицы, комикси, мультимедиа
 рефераты
 фишки для любознательных
 шпаргалки
 юмор, притчи, приколы, присказки, кроссворды, цитаты

Дополнения
 внешнее независимое тестирование (ВНТ)
 учебники основные и дополнительные 
 тематические праздники, слоганы 
 статьи 
 национальные особенности
 словарь терминов                          
 прочие 

Только для учителей
 идеальные уроки 
 календарный план на год 
 методические рекомендации 
 программы
 обсуждения

_{Географія материків і океанів. 7 клас. В. Ю. Пестушко, Г. Ш. Уварова}

_{Планування уроків з Географії, відповіді на тести, завдання та відповіді по класам, домашнє завадання та робота з географії 7 клас}

_{Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.}

_{Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.}