Версия 09:35, 26 октября 2010

Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 11 клас. Повні уроки>>Зарубіжна література:Франц Кафка. Повні уроки

Тема: Франц Кафка життєвий і творчій шлях.

Мета: ознайомити учнів з основними біографічними відомостями про життя і творчість Ф. Кафки, характерними ознаками експресіонізму як модерністської течії, змістом оповіданнь письменника, концепцією світу і людини в них; розвивати навички аналізу художнього тексту,

Тип уроку:вивчення нової теми.

Франц Кафка, 1883–1924

Австрійський письменник, лауреат премії ім. Т. Фонтане, один із фундаторів модерністської прози. Завдяки самобутній образності, оригінальній манері письма, глибині осмислення стрижневих проблем духовного життя творчість Кафки справила величезний вплив на літературу та культуру XX ст.

Незвичайну, складну, суперечливу особливість письменника створило саме життя. Він був свідком страшних, руйнівних світових подій. У своєму короткому житті він встиг стати очевидцем першої світової війни, краху Австро-угорської імперії, виразно відчув підземні поштовхи революцій. "Війна, революція в Росії і біди всього світу представляються мені повноводдям зла. Війна відкрила шлюзи хаосу".

Він зумів заснувати свою власну справу в Празі (торгівля галантерейним товаром). Сам Кафка вважав себе спадкоємцем по материнській лінії, яку представляв талмудисти, рабини, викрести і божевільні. У 1893-1901 рр. він відвідує гімназію.

У 1901 р. вступає до Празького університету, спочатку вивчає хімію і германістику, потім - за наполяганням батька – переключається  на юриспруденцію.

Після університету займається страхуванням від нещасних випадків, працюючи в приватному страховому бюро. Служба, що закінчується о 14 годині, давала можливість займатися літературою. Не випадково початок діяльності Кафки-чиновника практично збігається з дебютом Кафки-письменника. "Вільним художником" він так ніколи і не стане, хоча мріяти про це буде постійно. "Письменництво і все що з ним пов'язане - суть моєї невеликої спроби стати самостійним, це проба втечі... .

Я пишу ночами, - признавався він, - коли страх не дає мені заснути". Чи не тому такі понурі, настільки похмурі, настільки темні його твори? "Я завжди вселятиму жах людям, а більш всього - собі самому" - таке страшне визнання письменника.

11 грудня 1912 р. він тримав в руках свою першу книгу, збірку оповідань, яку він з присвяченням подарував" своїй нареченій Феліциі Бауер.

Відомий літературознавець Б.Л. Сучков так визначав місце ранніх творів автора в його творчості: "Вже перші його твори... несли в собі зародки тих, що незмінно турбували і терзали його уяву важливих і дорогих для нього) тим, які в своїх творах зрілої пори він лише варіював, зберігаючи постійну прихильність проблематиці своєї творчості, яка рано позначилася.

Перші його новели і притчі виявили прагнення Кафки додавати неправдоподібним ситуаціям зовнішню правдоподібність, вдягати парадоксальний вміст в нарочито прозаїчну, буденну форму з тим, щоб випадок або спостереження, непіддатливе реальному обгрунтуванню, виглядав достовірнішим і правдоподібнішим, ніж справжня правда життя".

Кафка звертається до жанру романа. Він намагається змалювати життя сучасного йому американського мегаполісу, хоча ніколи не був в Америці, жахливу технізацію життя, втрачену і занедбаність людини на цьому світі. Роман "Америка" залишиться незавершеним, але буде виданий через три роки після смерті письменника. Паралельно з роботою над романом писалися його знамениті новели "Перетворення", "Вирок", "У виправній колонії".

У 1914 році він починає роботу над романом "Процес",

який теж залишиться незавершеним, як відзначає В.Н. Нікіфоров, "програмно незавершеним", тому що процес, по усному зауваженню самого автора, взагалі не міг досягти вищих інстанцій. Таким чином, роман як би переходить в нескінченність. І цей твір також буде опублікований після смерті письменника. До речі, цікаво знати, що багато дослідників Кафки бачать в процесі" ремінісценції "Злочину і покарання" Достоєвського.

Кафка в "Процесі" застосовує такий самий прийом, що і в першому романі "Америка": погляд на світ виключно через свідомість героя. Кількість версій в тлумаченні романа величезне. Але повноцінної відповіді немає і на сьогоднішній день. Чи є роман передбаченням нацистського терору концтаборів, вбивства? Чи сповіщає "Процес" тугу по втраченому душевному спокою, бажання звільнитися від відчуття провини?

Можливо, "Процес" - це лише сон, кошмарне бачення? Абсурдність ситуації і в тому, що герой сам собі призначає термін явки до суду і суддя саме до цього часу чекає його і так далі. Можливо, персонаж страждає манією переслідування. Жодна версія не охоплює весь роман цілком; не обіймає всього прихованого сенсу.

Після роману в світ виходять маленькі розповіді: "Звіт для академії", "Шакали і араби", Біля воріт закону" та інші. Герман Гессе дає наступне тлумачення притчам і маленьким новелам Кафки: "Вся його трагедія - а він вельми і вельми трагічний поет - є трагедія нерозуміння, вірніше, помилкового розуміння людини людиною, особи - суспільством, бога - людиною. Його розповіді цих років - свідоцтво інтересу Кафки, що виріс, до параболічної форми. 1917 рік був насичений подіями в особистому житті письменника: другі заручини з Феліцией Бауер (Кафка не закінчив жоден роман - ні в літературі, ні в житті), заняття філософією, захоплення, зокрема, К’еркегором, робота над призмами. 4 вересня у нього встановили туберкульоз, і з цієї миті Кафка братиме довгострокові відпустки в бюро і багато часу проводити в санаторіях і лікарнях.

У грудні другі заручини були також розірвані. Тепер була вагома причина - надірване здоров'я. У 1918-1919 рр. творча робота практично зведена на нівець. Виключенням є лише "Лист до батька", лист, що не дійшов до свого адресату. Критики Кафки відносять цей документ до спроби автобіографічного спадкоємства.

Двадцятий рік - це робота над романом "Замок",

який теж, і це вже зрозуміло, залишиться незавершеним.

Роман цей є абсолютно антиісторичним, тут немає натяку на якийсь час і місце, згадка про Іспанію або Південну Америку звучить дисонансом до всього твору, стає нонсенсом.

Здоров'я Кафки погіршується, в 1921 році він пише перший заповіт, де просить М. Броду, свого душоприказника, знищити всі рукописи. Мілені  Єсенській, другу і останній безнадійній любові Франца Кафки, він віддає щоденники, які вона повинна знищити після смерті автора.

У 1923-1924 рр. його остання наречена спалить на вимогу Кафки у нього на очах частину рукописів.

Ф. Бауер виїде на початку другої світової війни до Америки і відвезе з собою понад 500 листів Кафки, довго відмовлятиметься їх друкувати, а потім продасть в дні убогості за 5 тисяч доларів.

Остання збірка, над якою працював Кафка перед смертю, називатиметься "Голодар". Письменник читав коректури цієї збірки, але за життя його не побачив. Остання збірка - це своєрідне підведення підсумків, центральна тема розповідей - роздуми про місце і роль художника в житті, про суть мистецтва. У листі до роду він говорить про своє письменство як про "служіння дияволові", оскільки в основі його лежать "суєтність" і "жадання насолод".

Ще одна сторона творчості Кафки - створення афоризмів.

Всього їх, кінець кінцем, виявилося 109.

Публікувати їх він не збирається, але Брід збирає всі афоризми, нумерує, дає заголовок "Роздуму про гріх, страждання, надії і про дійсну дорогу" і публікує вперше в 1931 році. Огляд творчості автора буде неповним, якщо не сказати про його щоденники. Писав він їх, правда, нерегулярно, протягом 10 років. Багато записів цікаві тим, що є майже готовими новелами. Франц Кафка помер 3 червня, 1924 року в санаторії під Віднем, похований в Празі, на єврейському кладовищі.

Франц Кафка - письменник чудовий, лише дуже дивний. Можливо, найдивніший з тих, що творили в 20-му столітті. І дивний він в останню чергу не тим, що його доля за життя і посмертна доля не повсякденністю своєю анітрохи не поступається його ж вигадуванням. Хтось бачить в ньому іудейського віровчителя, а хтось - пророка екзистенціаліста, хтось - авангардиста, а хтось - консерватора, хтось шукає ключ до його таємниць в психоаналізі, а хтось - в аналізі семіотичному або структуральному.

Багаточисельні літературні школи змінювали один одного, змагалися між собою - це був час незліченних "ізмов". Зрілі роки Кафки припали на період становлення мистецтва експресіонізму - яскравого, галасливого, кричущого, протестуючого. Як і експресіоністи, Кафка в своїй творчості руйнував традиційні художні вистави і структури.

Але його творчість не можна віднести ні до одного "із мов", швидше він стикається з літературою абсурду, але теж чисто зовні. Стиль Кафки абсолютно не збігається з експресіонізмом, оскільки його вклад підкреслений сухувато, аскетично, в нім відсутні які-небудь метафори і стежки.

У зв'язку з цим так багато точок зору на його твори, так багато способів прочитання і так мало грунтовних монографій, присвячених його творчості, так мало дослідників, які не побоялися б зануритися в складний, метафізичний світ його вигадувань.

Жоден з дослідників не згадує про прийом метаметафори відносно творчості Кафки, але кожен говорить про якусь " кафкіаду", яка належить "високому" стилю, оскільки в ній яскраво виражена метафізична природа сміху, метафізична природа абсурду.

Метаметафора в творчості Франца Кафки є не окремо взятим тропом, а прийомом, за допомогою якого відбувається організація того або іншого тексту. Метаметафора поміщена в самій ідеї твору, тобто в перетворенні Грегора Замзи на комаху. За допомогою метаметафори художник добивається незвичайного ефекту: якоюсь абсурдністю, безглуздістю він заставляє замислюватися над головними законами буття, над трагічністю людської долі, над існуванням якихось вищих сил, які керують життям людей.

Метаметафора виявляється в співставленні двох світів, в зіткненні чогось неприродного з реальним, тобто в абсурдній ситуації. Але усвідомити наявність цих двох світів - означає вже почати розгадувати їх таємні зв'язки. У Ф. Кафки ці два світи - світ повсякденного життя і фантастичний.

Список використаних джерел:

Урок на тему : Образи Ф. Кафки Федотова, О. П.., учителя зарубіжної літератури, м. Ніжин, сш №11

Кафка Франц Щоденники.1910-1923р.р..- К.: Всесвіт, 2000.- 414с.
Беньямин Вальтер Франц Кафка.- М.: Ad Marginem, 2000.- 320c.

Зарубіжна література XIX століття. Хрестоматія.- К: "Педагогічна преса", 2001.- 512с.Зарубіжна проза першої половини ХХ сторіччя: новели, повісті, притчі: Посібник для 11 класу/ Укл. Бігун Б.Я.- К: Навчальна книга, 2002.- 319с.-
Шалагінов, Борис Борисович Зарубіжна література. Від античності до першої половини XIX століття: Історико-естетичний нарис: Навч. посіб. для студ. вузів.- К: Вид. дім. "КМ Академія", 2004.- 360с

Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.