Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 6 клас. Повні уроки>>Географія: '23. Внутрішні процеси, що зумовлюють зміни земної кори.

Тема 1. ЛІТОСФЕРА – КАМ’ЯНИЙ  ПАНЦИР  ПЛАНЕТИ

За час вивчення теми Ви дізнаєтеся про:
-   поняття “літосфера”, “літосферна плита”, “рівнини”, “гори”;
-    речовини, що складають земну кору та їх походження;
-    геологічне літочисленням та як можна визначити вік гірських порід;
-    гіпотези про походження сучасних материків і океанів;
-    внутрішні та зовнішні процеси, які змінюють земну кору та формують рельєф планети;
-    основні формами рельєфу материків та дна Океану.

Ви навчитеся:
-    розрізняти гори та рівнини за різними ознаками;
-    визначати абсолютну висоту й географічне положення гір та рівнин за картами;
-    працювати з контурною картою;
-    відшукувати та показувати на географічній карті сейсмічні пояси Землі, найвідоміші вулкани, гори та рівнини світу;
-    оцінювати значення відомостей про літосферу та рельєф нашої планети для господарської діяльності людини і охорони природи.  


     Чи стабільною і непорушною є земна поверхня, на якій ми живемо? Чи весь час материків на Землі було шість, а океанів чотири? Чи завжди там, де тепер тягнуться безкраї рівнини поверхня була рівною, а там, де гори, завжди злітали до неба їх гострі шпилі? Чи можна зазирнути в середину нашої планети? Які рослини і тварини в минулося заселяли Землю і чи давно виникла людина? Якщо Вас зацікавили усі ці питання, то дана тема дасть на них відповіді.
     Ми спробуємо з’ясувати, як виникли товщі гірських порід, що складають поверхню нашої планети. Дізнаємося, чому бувають землетруси і чи можна їх передбачити. Заглянемо в середину діючого вулкану і вивчимо, як він працює. Познайомимося з величезною роботою, яку на Землі виконують водні потоки, льодовики, моря, вітер. Опустимося під землю у справжню печеру та познайомимося з її неповторним чарівним світом. Дізнаємося, чому такими несхожими є рівнини та гори в світі. А може й сядемо у машину часу та здійснимо мандри у минуле нашої планети, визначимо її вік.
     І все це не лише заради простої цікавості, а щоб зрозуміти процеси, які відбуваються в надрах Землі та на її поверхні, для того, щоб не лише поставити їх на службу людині, але й не нашкодити природі, молодшою дитиною якої ми є.

§21. Землетруси – розривні рухи літосфери

    Крім повільних горизонтальних та вертикальних рухів літосфери існують раптові розривні рухи, які тривають лише кілька секунд, але іноді мають катастрофічні наслідки. Одним з проявів розривних рухів в літосфері є землетруси, які приголомшують людей своєю неочікуваністю. “З раннього дитинства ми звикли вважати стійкою поверхню, на якій стоїмо”, – писав видатний німецький природознавець ХІХ ст. Олександр Гумбольдт. “Проте, коли вона починає коливатися, перед нами зненацька постають таємничі невідомі сили природи, які рухають землю. Одна мить розбиває ілюзії всього попереднього життя...”

      Чим викликані землетруси. Землетруси – одне з найбільш грізних явищ природи, що приносять людству горе та збитки.

     Що ж викликає землетруси? Це питання поставало перед людьми ще в давнину. Вчені стародавнього світу приписували їх богам, які карають людей за гріхи. Давньогрецький вчений Аристотель (ІV ст. до н.е.) бачив причину землетрусів у вітрах, які гуляють у підземних печерах. І лише у ХVІІІ ст. вчені приходять до висновку, що коливання землі пов’язані з розривами земних шарів, що виникають на певних глибинах, та супроводжуються їх зміщенням.

     Отже, землетруси – це підземні поштовхи та коливання земної поверхні, які викликані розривами гірських порід у літосфері та подальшим їх зміщенням.

     Те місце, де в надрах землі відбувається розрив та зміщення шарів гірських порід називають гіпоцентром (з грецької – знизу), або осередком землетрусу. Від нього в різні боки по колу розходяться пружні коливання земної кори – сейсмічні хвилі (з грецької “сейсмос” – землетрус), так само як виникають хвилі на воді від кинутого камінця. Найчастіше гіпоцентри землетрусів виникають на глибині від 5 до 50 км, хоча відомі випадки зародження поштовхів на глибині 500-700 км, тобто навіть під астеносферою. Від глибини осередку залежить й сила коливань. Неглибокі поштовхи відчутні на невеликій площі, проте є досить сильними. Від глибоких поштовхів навпаки: відбуваються помірні коливання, але на значно більшій площі. У сильних землетрусів гіпоцентр може бути розміром 100-1000 км².

     На земній поверхні прямо над гіпоцентром знаходиться епіцентр (з грецької – над, зверху) землетрусу. Тут відчуваються найсильніші поштовхи й відзначаються найбільші руйнування. Під час дуже сильних землетрусів в епіцентрі розтріскується земна поверхня, річки міняють напрям своєї течії, а предмети підкидаються у повітря. Сейсмічні хвилі від епіцентру землетрусу також поширюються в різні боки по колу, тому чим далі від нього, тим менш відчутні поштовхи.

     Під час підводних землетрусів у товщі океану утворяться хвилі цунамі, що розходяться колами від гіпоцентру землетрусу з величезною швидкістю: від 50 до 1000 км/год. У відкритому океані зовні їх не відрізнити від звичайних хвиль. Але, досягши прибережної обмілини, вони перетворюються у велетенський вал висотою 20-60 м. Така хвиля здатна змести все на своєму шляху. Наприклад, цунамі, що обрушилося в 1933 році на береги Японії, повністю спустошило й зрівняло із землею всі будівлі на узбережжя, а жертви цунамі 2004 року в Індійському океані обчислювалися сотнями тисяч людей.

     Як визначають силу землетрусу. Щороку на планеті прилади фіксують від 300 тис. до 2 млн. поштовхів. Причому більша їхня частина проходить непомітно для людей й фіксується лише спеціальними приладами. Відчутних коливань нараховується до 100 тис. на рік, з них сильних – до десяти, а катастрофічних – як правило, не більше одного. Силу землетрусів оцінюють за допомогою шкали Ріхтера або 12-бальної сейсмічної шкали інтенсивності (див. таблицю   ). Вона була запропонована у 1935 році американських вченим Ч. Ріхтером, ім’ям якого й названа. 

Таблиця

= Шкала сили землетрусів =

 окремими тваринами (риби, собаки, коти, коні, ведмеді). Лю­диною відчуваються
 слабо

 відчутні в приміщеннях. Б'ється або дзвенить посуд, тріска­ють шибки у
 вікнах. Надворі майже не відчутні

 старі будови. Зміщують­ся важкі меблі. Обсипається шту­катурка

 фабричні димарі, частко­во руйнуються кам'яні будови. Змі­нюється рівень води
 в криницях

 більшість споруд. Роз­риваються підземні трубопроводи. Великі тріщини на
 земній поверхні

 залізничні рейки. Безліч тріщин на поверхні. Вода водойм затоплює береги

 мости. З'являються широкі тріщини на поверхні. Підземні трубопроводи і всі
 будин­ки повністю руйнуються

 підкидаються у повітря.

 поверхні Землі утворюються хвилі. Дуже змінюється рельєф місцевості

     Поширення землетрусів на планеті. Землетрусами охоплена 1/10 частина поверхні материків. Лише в Антарктиді поки не зареєстровано жодного поштовху. Проте, великі землетруси відбуваються лише в певних районах нашої планети – на краях літосферних плит, у так званих сейсмічних поясах. Надпотужні землетруси тут повторюються раз на 150-300 років.

     На Землі виділяють три великих сейсмічних пояси: Тихоокеанський, який проходить кільцем вздовж берегів Тихого океану; Альпійсько-Гімалайський, що тягнеться крізь південь Європи та Азії; а також Серединно-океанічний, який охоплює систему розломів вздовж серединно-океанічних хребтів у Світовому океані.

     Історія людства довела, що більшість землетрусів, що стали справжніми трагедіями, трапилися в межах перших двох сейсмічних поясів: землетруси у Китаї 1556 року; в Лісабоні (Португалія) 1755 року; в Каліфорнії (США), Колумбії та Еквадорі 1906 року; в Японії 1933 та 1996 років; на півночі Індії 1955 року, в Чилі 1960 року; в Ірані 1990 року, в Індонезії 2004 року.

     Вкрай рідко трапляються відчутні поштовхи й в центрі літосферних плит, на платформах. Сюди вони доходять відголосками з епіцентрів землетрусів, які формуються на краях плит. В середньому це буває раз на 500-700 років. В Україні можливі землетруси силою 6-8 балів у Карпатах та Кримських горах (Спробуйте, пояснити чому).

     Як вивчають землетруси. Нажаль, напевно передбачити наближення землетрусу та попередити про це людей ще й досі залишається справою складною та практично неможливою.

     Землетруси та пов’язані з ними явищі вивчає наука сейсмологія. Спостереження за землетрусами та обробку первинної інформації про них ведуть на сейсмічних станціях. В світі їх створено понад 2000. На них “прослуховують” пульс нашої планети за допомогою спеціальних приладів – сейсмографів. Вони являють собою маятники з вагою на кінці, перед якими прокручується барабан. Прилад фіксує найменші коливання, які записуються на барабані у вигляді сейсмограм. Сейсмографи встановлюють під землею на глибині до 30 метрів. Їх ховають від протягів та накривають важкими скляними ковпаками, щоб запобігти впливу на прилади зовнішніх чинників. Головна мета сейсмостанцій передбачити та попередити наслідки землетрусів. Хоча ця задача дуже складна.

     Тому для передбачення поштовхів також користуються іншими способами. Зокрема, вивчають поведінку тварин, які більш чутливі до коливань, ніж люди. Наприклад неспокійними стають під час слабких поштовхів акваріумі рибки, собаки, коти, коні, ведмеді. А слабкі землетруси часто є попередниками більш сильних.

     Крім того вчені слідкують за температурою надр. Доведено, що під землею перед поштовхами в районі розлому зростає температура. Це призводить до нагрівання підземних джерел та свердловин. Перед землетрусом також змінюється режим роботи підземних вод. У зв’язку зі зміщенням підземних товщ гірських порід, деякі джерела зовсім перестають викидати воду на поверхню, інші – навпаки, починають діяти активніше, з’являються й нові. Вода в підземних водах перед землетрусом зазвичай міняє й всій хімічний склад: насичується різними речовинами, що надходять розломами з великих глибин.

     Найбільш точне передбачення поштовхів дають дослідження завдяки лазеру, надчутливому приладу, який дозволяє фіксувати найменші зрушення на поверхні. Завдяки цьому помічено, що за кілька днів до землетрусу починають розгойдуватися гори. Вони зміщуються всього на кілька міліметрів, але лазер фіксує ці зміни.

     Не зважаючи на всі досягнення сучасної науки передбачення землетрусів й нині залишається великою проблемою.

Висновки:

1.    Землетруси – розривні рухи літосфери, які зароджуються в надрах Землі, де виникають розломи, які супроводжуються зміщенням шарів гірських порід.

2.    Силу землетрусів визначають за шкалою Ріхтера від 1 до 12 балів.

3.    Поширені на планеті землетруси переважно в трьох сейсмічних поясах, що лежать на краях літосферних плит: Тихоокеанському, Альпійсько-Гімалайському та Серединно-океанічному.

4.    Вивчають землетруси на сейсмічних станціях.  

Питання для самоконтролю:

1.    Яка причина землетрусів? Чому їх відносять до розривних рухів літосфери?

2.    Що таке гіпоцентр та епіцентр землетрусу?

3.    Що визначають за допомогою шкали Ріхтера?

4.    Де на Землі переважно відбуваються сильні землетруси? З чим це пов’язано?

5.    Як працюють на сейсмічній станції?

6.    Якими способами намагаються передбачати землетруси?

Загальна географія, 6 клас.

Надіслано викладачами Міжнародного ліцею Гранд

С.Г. Кобернік, Р.Р. Коваленко

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.