Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 5 клас. Повні уроки>>Зарубіжна література:Федір Тютчев (1803-1873). Повні уроки

Тема: Федір Тютчев (1803-1873) «Я знаю в праосені пору...». Тонкий ліризм поезії Тютчева, Замилування осінньою природою і майстерність поетичного вислову.
Мета: розширити знання учнів про творчысть Тютчєва.
 - розвиток аналітичного мислення учнів;
  - виховання інтересу до творчості письменника, пошани до культурної спадщини.
Тип уроку: навчально - виховний
Хід уроку:
Не то, что мните вы, природа:
Не слепок, не бездушный лик -
В ней есть душа, в ней есть свобода,
В ней есть любовь, в ней есть язык…

Особливості долі і характеру Ф. І. Тютчева (1803 - 1873гг.) визначили неправомірний сповільнене поширення його популярності не лише серед публіки, що широко читає, але і серед літераторів-сучасників. Лев Толстой згадував, як в 1855 році «...Тургенев, Некрасов ледве могли умовити мене прочитати Тютчева. Та зате коли я прочитав, то просто обімлів від величини його творчого таланту».
Адже Тютчев на той час вже чверть століття друкувався. І, проте, честь «відкриття» Тютчева належить Н. А. Некрасову, в 1850 році що звернув увагу читачів «Сучасника» на вірші вже немолодого поета, які він в своїй статті прирівнював до кращих зразків «російського поетичного генія».
Дійсна велич Тютчева виявляється в його ліриці. Геніальний художник, глибокий мислитель, тонкий психолог -- таким представляється він у віршах, теми яких вічні: сенс буття людського, життя природи, зв'язок людини з цим життям, любов. Емоційне забарвлення більшості тютчевських віршів визначається його мятущимся, трагічним світовідчуванням.

• Цікаво: У Росії канцелярії і казарми. Все рухається довкола батога і чину.

Как жесточайшее бедствие и тяжкий грех ощущал поэт самовластье «человеческого Я» -- проявление индивидуализма, холодного и разрушительного. Отсюда бессильные порывы Тютчева к христианству, особенно к православию с его выраженной идеей «соборности», смирением и покорностью судьбе. Якщо для пантеїстичного світогляду А. К. Толстого характерний оптимізм, викликаний упевненістю, що «в одну любов ми всі зіл’ємось незабаром...», то Тютчеву перспектива «злиття» малюється вельми безрадісно. У вірші «Смотри как на речном просторе...» «человеческое Я» уподібнюється танучим крижинам, які
Все вместе -- малые, большие,
Утратив прежний образ свой,
Все -- безразличны, как стихия,--
Сольются с бездной роковой!
Переважання пейзажів - одна з прикмет його лірики. При цьому зображення природи і думка про природу споєднанні в Тютчева воєдино: його пейзажі отримують символічний філософський сенс, а думка знаходить виразність.  У відношенні до природи Тютчев виявляє як би дві іпостасі: побутову, споглядальну, сприймаючу навколишній світ «за допомогою п'яти органів чуття», - і духовну, мислячу, прагнучу за видимим покривом вгадати велику таємницю природи.

• Треба знати: Весна - єдина революція на цьому світі, гідна бути сприйнятою серйозно, єдина, яка принаймні завжди має успіх.

Радість буття, щаслива згода з природою, безтурботна захопленість нею характерні переважно для віршів Тютчева, присвячених весні, і в цьому є своя закономірність. Постійні думки про крихкість життя були невідступними супутниками поета. «Відчуття туги і жаху вже багато років як стали звичайними моїм душевним станом» -- такого роду визнання нерідкі в його листах.

Незмінний відвідувач світських салонів, блискучий і дотепний співбесідник, «чарівний балакун», за визначенням П. А. Вяземського, Тютчев був вимушений «избегать, во что бы то ни стало, в течение восемнадцати часов из двадцати четырех всякой серьезной встречи с самим собой».І мало хто міг осягнути його складний внутрішній світ. Ось яким бачила батька дочка Тютчева Ганна: «Он мне представляется одним из тех изначальных духов, таких тонких, умных и пламенных, которые не имеют ничего общего с материей, но у которых нет, однако, и души. Он совершенно вне всяких законов и правил. Он поражает воображение, но в нем есть что-то жуткое и беспокойное».

Весняна природа, що прокидається, володіла чудодійною властивістю заглушати це постійне занепокоєння, утихомирювати тривожну душу поета.  Могутність весни пояснюється її торжеством над минулим і майбутнім, повним забуттям колишнього і грядущого знищення і розпаду:
И страх кончины неизбежной
Не свеет с древа ни листа:
Их жизнь, как океан безбрежный,
Вся в настоящем разлита.

«Вечный строй» природи то захоплюють, то викликають смуток поета:
Природа знать не знает о былом,
Ей чужды наши призрачные годы,
И перед ней мы смутно сознаем
Себя самих -- лишь грезою природы.

Тютчев володіє даром відтворювати фарби і звучання в нероздільності стаорюваного ним враження. Так виникають в його поезії і «чуйні зірки», і сонячний промінь, що уривається у вікно «рум'яним гучним вигуком», повідомляючи динаміку і експресію поетичної фантазії Тютчева, допомагаючи перетворити поетичні етюди з натури в такі «пейзажі у віршах», де зрітельно0конкретниє образи пройняті думкою, відчуттям, настроєм, роздумом.

• Завдання на закріплення нової теми:

Назвіть роки життя поета.
Назвіть назву віршів про природу Ф. Тютчєва.

• Домашнє завдання:

Вивчити на пам’ять вірш Ф. Тютчєва.
Список використаної літератури:
Урок на тему : Пейзажність поезії Тютчєва, Колісник  Н. М., викладача світової літератури Сш. №  7 , м. Канів.
Урок на тему : Поезія Тютчєва, Колісніченко В. Д., викладача світової літератури Сш. № 12 ,м. Харків.
Ф. И. Тютчев «Избранная лирика»; Москва, 1986 год
А. Григорьев «Эстетика и критика»; Москва, 1980 год
А. А. Фет «Сочинения»; Москва, 1982 год
Литература, Справочник школьника; Слово, 1995 год
Ю. М. Лотман «О поэтах и поэзии»; Искусство, 1996 год
В. И. Коровин «Русская поэзия 19 века»; Москва, 1983 год
Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.