""Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 6 клас>>Зарубіжна література 6 клас>>Зарубіжна література:Пізнавальне значення світової літератури: зображення в ній життя, побуту, звичаїв, світогляду, духовних і моральних цінностей різних народів світу""

СВІТ, ЯКИЙ ВІДКРИВАЄ КНИГА

Сучасна людина живе в швидкоплинному часі. Усе навколо змінюється буквально на очах. У будь-який куточок землі можна потрапити за лічені дні, а то й години. А завдяки сучасним технологіям ми спостерігаємо у прямому ефірі або через мобільний зв'язок за виверженням вулкана чи цвітінням сакури в далекій Японії. Аквалангісти допомагають нам поглянути на океанське дно, а космонавти — на рідну Землю, колись таку велику й неосяжну, яка «перетворилася» на невеличку блакитну кульку, що мчить у космічному безмежжі. І все це ми бачимо, не виходячи з дому й без особливих зусиль...

Колись для того, аби побачити якесь диво, людині необхідно було опинитися безпосередньо на місці події. Скільки пригод упродовж свого життя могла пережити людина? Небагато. І вона створила книжку. Завдяки їй читач опинявся в найдивовижніших місцях, бачив життя далеких народів або здійснював мандрівку в часі. Книжка «переносила» його в ті казкові краї чи часи, що існували лише в уяві її авторів, або знайомила з надзвичайно шляхетними героями, які, швидше за все. насправді ніколи не існували.

Через художню літературу, від батьків до дітей передавалися моральні й духовні цінності, закони життя. Як ви пам'ятаєте з 5 класу, вони втілювалися в прислів'ях, наприклад, таких: «Маєш честь — ти людина, а без честі — тварина»; «Краще погоріти, ніж на чужині жити». У змісті кожного з таких висловів — напружена духовна й інтелектуальна праця багатьох поколінь. Та й казки неначе попереджали людину: твори добро, бо рано чи пізно, а воно переможе зло; працьовитість і доброзичливість будуть винагороджені, а лінощі й пихатість — покарані.

Книжка допомагала й допомагає людині краще розуміти як той світ, що поруч, так і той, що за тисячі кілометрів. Художній твір дає змогу подивитися на звичні речі іншими очима. Віками люди травневими ночами слухали чарівні співи солов'я й насолоджувалися океаном весняних пахощів — від цього чиєсь серце починало битися частіше, навіть подих перехоплювало від захвату, а хтось позіхав і йшов спати. Аж ось М. Гоголь запитав: «Чи знаєте ви українську ніч?» і розповів, як бачить її він. І тоді цю божественну красу помітили навіть не надто поетичні натури. А читачі далеких від України земель, мабуть, також мріяли колись-таки насолодитися цією диво-ніччю.

Якщо письменники допомагали відкрити такі чудеса у звичному навколишньому світі, то що казати про далекі та екзотичні краї? Можливо, навіть і не далекі, але від цього не менш таємничі. Що, наприклад, ми знаємо про світ тварин? А що таке джунглі? Як там живуть люди? І, взагалі, чи може людина вижити серед дикої природи? А чи відрізняється чимось (окрім зовнішнього вигляду, звичайно) пантера від вовка? На всі ці запитання відповіді давала та ж таки книжка Так з'явилася анімалістична література, яка зображувала світ тварин і рослин. Неперевершеними майстрами зображення природи, письменниками-анімалістами були Р. Кіплінг і Джек Лондон. Так, звірі в Кіплінговій «Книзі джунглів» постають як яскраві особистості. Автор тонко охарактеризував їх: вайлуватий Бату, швидка Багіра, мудрий і водночас страшний Каа. боягузливий і лютий Шер-Хан — не схожі один на одного. У Ракші-Сатані, якби навіть автор не сказав, хто вона, ми легко за описом упізнаємо вовчицю. Добрий і неповороткий Хаті, що стає надзвичайно небезпечним, якщо його розізлити, може бути лише слоном. Так література наближає і робить зрозумілішою дику природу.




Але художнє слово робило ближчою до читачів не лише природу, воно зближало й самих людей. Скільки конфліктів і воєн виникало через непорозуміння між ними. А книжка допомагає поглянути на світ очима людини іншого віросповідання чи нації і зрозуміти, що ми — єдине ціле, що ми однієї крові. Адже є речі, які сприймаються однаково протягом чи не всієї історії людства: грек Алкман тисячоліття тому, а німець Ґете і росіянин Лєрмонтов понад півтора століття тому, так само, як і ми сьогодні, милувалися гірським пейзажем. Однак споглядання природи в, скажімо, європейця й японця абсолютно різне.
 
Якщо перший захоплюється пишністю й розмаїттям природи, то іншого вражає її витонченість і простота:
Над морем сутінки.
І тільки голос качки,
Як тьмяний проблиск.

Книжка допомагає нам відкривати не лише навколишній світ, а й самих себе. Так, людство споконвіку переймається проблемою реальних і уявлюваних життєвих цінностей, зокрема: хто володарює — людина над золотом чи золото над людиною. У V ст. зникла одна з найвеличніших давніх держав — Римська імперія. І не в останню чергу через шалене прагнення римлян до розкошів, коли всі інші цінності — патріотизм, родинні стосунки, порядність, дружба — відступили на другий план. Ось як побачив це лихо римський поет Клавдій Рутілій Намаціан: «...Золото, лихо жахливе, біду та пороки приносить»...

А поет Ф. Кеведо (XVII ст.) зрозумів, що рідна Іспанія захворіла на ту саму недугу, від якої колись сконав Рим: усі чесноти в Мадриді затьмарив блиск золотого дуката. Отож він сумно продовжив думку свого римського попередника:
Що король і що магнат?
Найможніший — пан Дукат!

Вирішення проблеми вибору справжніх, а не фальшивих життєвих цінностей запропонував видатний шотландський поет Р. Берне: найголовніше в житті не великі статки й висока посада, а чесність і шляхетність духу, розум і людяність — «людини праведної сан». Ці ідеали поет сповідував не тільки в творчості, а й у житті.

Та художня література може не лише розповісти про якісь дива чи дати відповіді на найскладніші запитання. Вона здатна ще й зобразити життя пересічної людини і зберегти його для нащадків. Коли вперше вийшла друком повість Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра», жителі тисяч маленьких містечок США, слідом за мешканцями міста Ганнібал, почали стверджувати, що письменник розповів саме про них. їм було цікаво подивитися на себе збоку, пригадати дитинство, а тому краще зрозуміти власних дітей. Сучасні ж читачі, для яких XIX ст. давно стало історією, у цій повісті можуть безпосередньо ознайомитися з побутом і звичаями провінційного американського містечка позаминулого століття.


Художня література — це безмежний світ, у якому постає і вирішується безліч проблем. Цей світ має багато призначень. Так, читанням насолоджуються, а знання літератури є важливою ознакою освіченої, культурної, інтелігентної людини. Водночас, художні твори містять своєрідну шкалу духовних і моральних цінностей, накопичених людством упродовж тисячоліть, ознайомлюють нас із життям, побутом, звичаями, світоглядом і культурою різних народів. Ось як багато може Книга!

СВІТ, ЯКИЙ ВІДКРИВАЄ КНИГА

Сучасна людина живе в швидкоплинному часі. Усе навколо змінюється буквально на очах. У будь-який куточок землі можна потрапити за лічені дні, а то й години. А завдяки сучасним технологіям ми спостерігаємо у прямому ефірі або через мобільний зв'язок за виверженням вулкана чи цвітінням сакури в далекій Японії. Аквалангісти допомагають нам поглянути на океанське дно, а космонавти — на рідну Землю, колись таку велику й неосяжну, яка «перетворилася» на невеличку блакитну кульку, що мчить у космічному безмежжі. І все це ми бачимо, не виходячи з дому й без особливих зусиль...

Колись для того, аби побачити якесь диво, людині необхідно було опинитися безпосередньо на місці події. Скільки пригод упродовж свого життя могла пережити людина? Небагато. І вона створила книжку. Завдяки їй читач опинявся в найдивовижніших місцях, бачив життя далеких народів або здійснював мандрівку в часі. Книжка «переносила» його в ті казкові краї чи часи, що існували лише в уяві її авторів, або знайомила з надзвичайно шляхетними героями, які, швидше за все. насправді ніколи не існували.

Через художню літературу, від батьків до дітей передавалися моральні й духовні цінності, закони життя. Як ви пам'ятаєте з 5 класу, вони втілювалися в прислів'ях, наприклад, таких: «Маєш честь — ти людина, а без честі — тварина»; «Краще погоріти, ніж на чужині жити». У змісті кожного з таких висловів — напружена духовна й інтелектуальна праця багатьох поколінь. Та й казки неначе попереджали людину: твори добро, бо рано чи пізно, а воно переможе зло; працьовитість і доброзичливість будуть винагороджені, а лінощі й пихатість — покарані.

Книжка допомагала й допомагає людині краще розуміти як той світ, що поруч, так і той, що за тисячі кілометрів. Художній твір дає змогу подивитися на звичні речі іншими очима. Віками люди травневими ночами слухали чарівні співи солов'я й насолоджувалися океаном весняних пахощів — від цього чиєсь серце починало битися частіше, навіть подих перехоплювало від захвату, а хтось позіхав і йшов спати. Аж ось М. Гоголь запитав: «Чи знаєте ви українську ніч?» і розповів, як бачить її він. І тоді цю божественну красу помітили навіть не надто поетичні натури. А читачі далеких від України земель, мабуть, також мріяли колись-таки насолодитися цією диво-ніччю.

Якщо письменники допомагали відкрити такі чудеса у звичному навколишньому світі, то що казати про далекі та екзотичні краї? Можливо, навіть і не далекі, але від цього не менш таємничі. Що, наприклад, ми знаємо про світ тварин? А що таке джунглі? Як там живуть люди? І, взагалі, чи може людина вижити серед дикої природи? А чи відрізняється чимось (окрім зовнішнього вигляду, звичайно) пантера від вовка? На всі ці запитання відповіді давала та ж таки книжка Так з'явилася анімалістична література, яка зображувала світ тварин і рослин. Неперевершеними майстрами зображення природи, письменниками-анімалістами були Р. Кіплінг і Джек Лондон. Так, звірі в Кіплінговій «Книзі джунглів» постають як яскраві особистості. Автор тонко охарактеризував їх: вайлуватий Бату, швидка Багіра, мудрий і водночас страшний Каа. боягузливий і лютий Шер-Хан — не схожі один на одного. У Ракші-Сатані, якби навіть автор не сказав, хто вона, ми легко за описом упізнаємо вовчицю. Добрий і неповороткий Хаті, що стає надзвичайно небезпечним, якщо його розізлити, може бути лише слоном. Так література наближає і робить зрозумілішою дику природу.




Але художнє слово робило ближчою до читачів не лише природу, воно зближало й самих людей. Скільки конфліктів і воєн виникало через непорозуміння між ними. А книжка допомагає поглянути на світ очима людини іншого віросповідання чи нації і зрозуміти, що ми — єдине ціле, що ми однієї крові. Адже є речі, які сприймаються однаково протягом чи не всієї історії людства: грек Алкман тисячоліття тому, а німець Ґете і росіянин Лєрмонтов понад півтора століття тому, так само, як і ми сьогодні, милувалися гірським пейзажем. Однак споглядання природи в, скажімо, європейця й японця абсолютно різне.
 
Якщо перший захоплюється пишністю й розмаїттям природи, то іншого вражає її витонченість і простота:
Над морем сутінки.
І тільки голос качки,
Як тьмяний проблиск.

Книжка допомагає нам відкривати не лише навколишній світ, а й самих себе. Так, людство споконвіку переймається проблемою реальних і уявлюваних життєвих цінностей, зокрема: хто володарює — людина над золотом чи золото над людиною. У V ст. зникла одна з найвеличніших давніх держав — Римська імперія. І не в останню чергу через шалене прагнення римлян до розкошів, коли всі інші цінності — патріотизм, родинні стосунки, порядність, дружба — відступили на другий план. Ось як побачив це лихо римський поет Клавдій Рутілій Намаціан: «...Золото, лихо жахливе, біду та пороки приносить»...

А поет Ф. Кеведо (XVII ст.) зрозумів, що рідна Іспанія захворіла на ту саму недугу, від якої колись сконав Рим: усі чесноти в Мадриді затьмарив блиск золотого дуката. Отож він сумно продовжив думку свого римського попередника:
Що король і що магнат?
Найможніший — пан Дукат!

Вирішення проблеми вибору справжніх, а не фальшивих життєвих цінностей запропонував видатний шотландський поет Р. Берне: найголовніше в житті не великі статки й висока посада, а чесність і шляхетність духу, розум і людяність — «людини праведної сан». Ці ідеали поет сповідував не тільки в творчості, а й у житті.

Та художня література може не лише розповісти про якісь дива чи дати відповіді на найскладніші запитання. Вона здатна ще й зобразити життя пересічної людини і зберегти його для нащадків. Коли вперше вийшла друком повість Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра», жителі тисяч маленьких містечок США, слідом за мешканцями міста Ганнібал, почали стверджувати, що письменник розповів саме про них. їм було цікаво подивитися на себе збоку, пригадати дитинство, а тому краще зрозуміти власних дітей. Сучасні ж читачі, для яких XIX ст. давно стало історією, у цій повісті можуть безпосередньо ознайомитися з побутом і звичаями провінційного американського містечка позаминулого століття.


Художня література — це безмежний світ, у якому постає і вирішується безліч проблем. Цей світ має багато призначень. Так, читанням насолоджуються, а знання літератури є важливою ознакою освіченої, культурної, інтелігентної людини. Водночас, художні твори містять своєрідну шкалу духовних і моральних цінностей, накопичених людством упродовж тисячоліть, ознайомлюють нас із життям, побутом, звичаями, світоглядом і культурою різних народів. Ось як багато може Книга!

СВІТ, ЯКИЙ ВІДКРИВАЄ КНИГА

Сучасна людина живе в швидкоплинному часі. Усе навколо змінюється буквально на очах. У будь-який куточок землі можна потрапити за лічені дні, а то й години. А завдяки сучасним технологіям ми спостерігаємо у прямому ефірі або через мобільний зв'язок за виверженням вулкана чи цвітінням сакури в далекій Японії. Аквалангісти допомагають нам поглянути на океанське дно, а космонавти — на рідну Землю, колись таку велику й неосяжну, яка «перетворилася» на невеличку блакитну кульку, що мчить у космічному безмежжі. І все це ми бачимо, не виходячи з дому й без особливих зусиль...

Колись для того, аби побачити якесь диво, людині необхідно було опинитися безпосередньо на місці події. Скільки пригод упродовж свого життя могла пережити людина? Небагато. І вона створила книжку. Завдяки їй читач опинявся в найдивовижніших місцях, бачив життя далеких народів або здійснював мандрівку в часі. Книжка «переносила» його в ті казкові краї чи часи, що існували лише в уяві її авторів, або знайомила з надзвичайно шляхетними героями, які, швидше за все. насправді ніколи не існували.

Через художню літературу, від батьків до дітей передавалися моральні й духовні цінності, закони життя. Як ви пам'ятаєте з 5 класу, вони втілювалися в прислів'ях, наприклад, таких: «Маєш честь — ти людина, а без честі — тварина»; «Краще погоріти, ніж на чужині жити». У змісті кожного з таких висловів — напружена духовна й інтелектуальна праця багатьох поколінь. Та й казки неначе попереджали людину: твори добро, бо рано чи пізно, а воно переможе зло; працьовитість і доброзичливість будуть винагороджені, а лінощі й пихатість — покарані.

Книжка допомагала й допомагає людині краще розуміти як той світ, що поруч, так і той, що за тисячі кілометрів. Художній твір дає змогу подивитися на звичні речі іншими очима. Віками люди травневими ночами слухали чарівні співи солов'я й насолоджувалися океаном весняних пахощів — від цього чиєсь серце починало битися частіше, навіть подих перехоплювало від захвату, а хтось позіхав і йшов спати. Аж ось М. Гоголь запитав: «Чи знаєте ви українську ніч?» і розповів, як бачить її він. І тоді цю божественну красу помітили навіть не надто поетичні натури. А читачі далеких від України земель, мабуть, також мріяли колись-таки насолодитися цією диво-ніччю.

Якщо письменники допомагали відкрити такі чудеса у звичному навколишньому світі, то що казати про далекі та екзотичні краї? Можливо, навіть і не далекі, але від цього не менш таємничі. Що, наприклад, ми знаємо про світ тварин? А що таке джунглі? Як там живуть люди? І, взагалі, чи може людина вижити серед дикої природи? А чи відрізняється чимось (окрім зовнішнього вигляду, звичайно) пантера від вовка? На всі ці запитання відповіді давала та ж таки книжка Так з'явилася анімалістична література, яка зображувала світ тварин і рослин. Неперевершеними майстрами зображення природи, письменниками-анімалістами були Р. Кіплінг і Джек Лондон. Так, звірі в Кіплінговій «Книзі джунглів» постають як яскраві особистості. Автор тонко охарактеризував їх: вайлуватий Бату, швидка Багіра, мудрий і водночас страшний Каа. боягузливий і лютий Шер-Хан — не схожі один на одного. У Ракші-Сатані, якби навіть автор не сказав, хто вона, ми легко за описом упізнаємо вовчицю. Добрий і неповороткий Хаті, що стає надзвичайно небезпечним, якщо його розізлити, може бути лише слоном. Так література наближає і робить зрозумілішою дику природу.




Але художнє слово робило ближчою до читачів не лише природу, воно зближало й самих людей. Скільки конфліктів і воєн виникало через непорозуміння між ними. А книжка допомагає поглянути на світ очима людини іншого віросповідання чи нації і зрозуміти, що ми — єдине ціле, що ми однієї крові. Адже є речі, які сприймаються однаково протягом чи не всієї історії людства: грек Алкман тисячоліття тому, а німець Ґете і росіянин Лєрмонтов понад півтора століття тому, так само, як і ми сьогодні, милувалися гірським пейзажем. Однак споглядання природи в, скажімо, європейця й японця абсолютно різне.
 
Якщо перший захоплюється пишністю й розмаїттям природи, то іншого вражає її витонченість і простота:
Над морем сутінки.
І тільки голос качки,
Як тьмяний проблиск.

Книжка допомагає нам відкривати не лише навколишній світ, а й самих себе. Так, людство споконвіку переймається проблемою реальних і уявлюваних життєвих цінностей, зокрема: хто володарює — людина над золотом чи золото над людиною. У V ст. зникла одна з найвеличніших давніх держав — Римська імперія. І не в останню чергу через шалене прагнення римлян до розкошів, коли всі інші цінності — патріотизм, родинні стосунки, порядність, дружба — відступили на другий план. Ось як побачив це лихо римський поет Клавдій Рутілій Намаціан: «...Золото, лихо жахливе, біду та пороки приносить»...

А поет Ф. Кеведо (XVII ст.) зрозумів, що рідна Іспанія захворіла на ту саму недугу, від якої колись сконав Рим: усі чесноти в Мадриді затьмарив блиск золотого дуката. Отож він сумно продовжив думку свого римського попередника:
Що король і що магнат?
Найможніший — пан Дукат!

Вирішення проблеми вибору справжніх, а не фальшивих життєвих цінностей запропонував видатний шотландський поет Р. Берне: найголовніше в житті не великі статки й висока посада, а чесність і шляхетність духу, розум і людяність — «людини праведної сан». Ці ідеали поет сповідував не тільки в творчості, а й у житті.

Та художня література може не лише розповісти про якісь дива чи дати відповіді на найскладніші запитання. Вона здатна ще й зобразити життя пересічної людини і зберегти його для нащадків. Коли вперше вийшла друком повість Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра», жителі тисяч маленьких містечок США, слідом за мешканцями міста Ганнібал, почали стверджувати, що письменник розповів саме про них. їм було цікаво подивитися на себе збоку, пригадати дитинство, а тому краще зрозуміти власних дітей. Сучасні ж читачі, для яких XIX ст. давно стало історією, у цій повісті можуть безпосередньо ознайомитися з побутом і звичаями провінційного американського містечка позаминулого століття.


Художня література — це безмежний світ, у якому постає і вирішується безліч проблем. Цей світ має багато призначень. Так, читанням насолоджуються, а знання літератури є важливою ознакою освіченої, культурної, інтелігентної людини. Водночас, художні твори містять своєрідну шкалу духовних і моральних цінностей, накопичених людством упродовж тисячоліть, ознайомлюють нас із життям, побутом, звичаями, світоглядом і культурою різних народів. Ось як багато може Книга!

СВІТ, ЯКИЙ ВІДКРИВАЄ КНИГА

Сучасна людина живе в швидкоплинному часі. Усе навколо змінюється буквально на очах. У будь-який куточок землі можна потрапити за лічені дні, а то й години. А завдяки сучасним технологіям ми спостерігаємо у прямому ефірі або через мобільний зв'язок за виверженням вулкана чи цвітінням сакури в далекій Японії. Аквалангісти допомагають нам поглянути на океанське дно, а космонавти — на рідну Землю, колись таку велику й неосяжну, яка «перетворилася» на невеличку блакитну кульку, що мчить у космічному безмежжі. І все це ми бачимо, не виходячи з дому й без особливих зусиль...

Колись для того, аби побачити якесь диво, людині необхідно було опинитися безпосередньо на місці події. Скільки пригод упродовж свого життя могла пережити людина? Небагато. І вона створила книжку. Завдяки їй читач опинявся в найдивовижніших місцях, бачив життя далеких народів або здійснював мандрівку в часі. Книжка «переносила» його в ті казкові краї чи часи, що існували лише в уяві її авторів, або знайомила з надзвичайно шляхетними героями, які, швидше за все. насправді ніколи не існували.

Через художню літературу, від батьків до дітей передавалися моральні й духовні цінності, закони життя. Як ви пам'ятаєте з 5 класу, вони втілювалися в прислів'ях, наприклад, таких: «Маєш честь — ти людина, а без честі — тварина»; «Краще погоріти, ніж на чужині жити». У змісті кожного з таких висловів — напружена духовна й інтелектуальна праця багатьох поколінь. Та й казки неначе попереджали людину: твори добро, бо рано чи пізно, а воно переможе зло; працьовитість і доброзичливість будуть винагороджені, а лінощі й пихатість — покарані.

Книжка допомагала й допомагає людині краще розуміти як той світ, що поруч, так і той, що за тисячі кілометрів. Художній твір дає змогу подивитися на звичні речі іншими очима. Віками люди травневими ночами слухали чарівні співи солов'я й насолоджувалися океаном весняних пахощів — від цього чиєсь серце починало битися частіше, навіть подих перехоплювало від захвату, а хтось позіхав і йшов спати. Аж ось М. Гоголь запитав: «Чи знаєте ви українську ніч?» і розповів, як бачить її він. І тоді цю божественну красу помітили навіть не надто поетичні натури. А читачі далеких від України земель, мабуть, також мріяли колись-таки насолодитися цією диво-ніччю.

Якщо письменники допомагали відкрити такі чудеса у звичному навколишньому світі, то що казати про далекі та екзотичні краї? Можливо, навіть і не далекі, але від цього не менш таємничі. Що, наприклад, ми знаємо про світ тварин? А що таке джунглі? Як там живуть люди? І, взагалі, чи може людина вижити серед дикої природи? А чи відрізняється чимось (окрім зовнішнього вигляду, звичайно) пантера від вовка? На всі ці запитання відповіді давала та ж таки книжка Так з'явилася анімалістична література, яка зображувала світ тварин і рослин. Неперевершеними майстрами зображення природи, письменниками-анімалістами були Р. Кіплінг і Джек Лондон. Так, звірі в Кіплінговій «Книзі джунглів» постають як яскраві особистості. Автор тонко охарактеризував їх: вайлуватий Бату, швидка Багіра, мудрий і водночас страшний Каа. боягузливий і лютий Шер-Хан — не схожі один на одного. У Ракші-Сатані, якби навіть автор не сказав, хто вона, ми легко за описом упізнаємо вовчицю. Добрий і неповороткий Хаті, що стає надзвичайно небезпечним, якщо його розізлити, може бути лише слоном. Так література наближає і робить зрозумілішою дику природу.




Але художнє слово робило ближчою до читачів не лише природу, воно зближало й самих людей. Скільки конфліктів і воєн виникало через непорозуміння між ними. А книжка допомагає поглянути на світ очима людини іншого віросповідання чи нації і зрозуміти, що ми — єдине ціле, що ми однієї крові. Адже є речі, які сприймаються однаково протягом чи не всієї історії людства: грек Алкман тисячоліття тому, а німець Ґете і росіянин Лєрмонтов понад півтора століття тому, так само, як і ми сьогодні, милувалися гірським пейзажем. Однак споглядання природи в, скажімо, європейця й японця абсолютно різне.
 
Якщо перший захоплюється пишністю й розмаїттям природи, то іншого вражає її витонченість і простота:
Над морем сутінки.
І тільки голос качки,
Як тьмяний проблиск.

Книжка допомагає нам відкривати не лише навколишній світ, а й самих себе. Так, людство споконвіку переймається проблемою реальних і уявлюваних життєвих цінностей, зокрема: хто володарює — людина над золотом чи золото над людиною. У V ст. зникла одна з найвеличніших давніх держав — Римська імперія. І не в останню чергу через шалене прагнення римлян до розкошів, коли всі інші цінності — патріотизм, родинні стосунки, порядність, дружба — відступили на другий план. Ось як побачив це лихо римський поет Клавдій Рутілій Намаціан: «...Золото, лихо жахливе, біду та пороки приносить»...

А поет Ф. Кеведо (XVII ст.) зрозумів, що рідна Іспанія захворіла на ту саму недугу, від якої колись сконав Рим: усі чесноти в Мадриді затьмарив блиск золотого дуката. Отож він сумно продовжив думку свого римського попередника:
Що король і що магнат?
Найможніший — пан Дукат!

Вирішення проблеми вибору справжніх, а не фальшивих життєвих цінностей запропонував видатний шотландський поет Р. Берне: найголовніше в житті не великі статки й висока посада, а чесність і шляхетність духу, розум і людяність — «людини праведної сан». Ці ідеали поет сповідував не тільки в творчості, а й у житті.

Та художня література може не лише розповісти про якісь дива чи дати відповіді на найскладніші запитання. Вона здатна ще й зобразити життя пересічної людини і зберегти його для нащадків. Коли вперше вийшла друком повість Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра», жителі тисяч маленьких містечок США, слідом за мешканцями міста Ганнібал, почали стверджувати, що письменник розповів саме про них. їм було цікаво подивитися на себе збоку, пригадати дитинство, а тому краще зрозуміти власних дітей. Сучасні ж читачі, для яких XIX ст. давно стало історією, у цій повісті можуть безпосередньо ознайомитися з побутом і звичаями провінційного американського містечка позаминулого століття.


Художня література — це безмежний світ, у якому постає і вирішується безліч проблем. Цей світ має багато призначень. Так, читанням насолоджуються, а знання літератури є важливою ознакою освіченої, культурної, інтелігентної людини. Водночас, художні твори містять своєрідну шкалу духовних і моральних цінностей, накопичених людством упродовж тисячоліть, ознайомлюють нас із життям, побутом, звичаями, світоглядом і культурою різних народів. Ось як багато може Книга!

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь- форум.