Мета: Ознйомлення з характерними рисами світової літератури ХХ ст. Тип уроку: навчально виховний. Література першої половини 20 ст. Історико-соціальне тло доби: падіння імперій, світова економічна криза,поява тоталітарних режимів. Перша світова війна. Вплив філософських, наукових, соціологічних концепцій на формування світобачення людини. Розкол літератури на елітарну та масову.
ХХ століття привнесло в мистецтво ноти розпаду. З'являються митці, які відображають це в своїй творчості. Період розвитку художньої культури початку XX століття отримав назву "срібного" порівняно з "золотим" пушкінським. Його прологом вважається мова Ф.М.Достоєвського на святі з приводу відкриття в Москві пам'ятника А.С.Пушкину (1880 р.), а епілогом - мова А.А.Блока "Про призначення поета" (1921 р.), також присвячена Пушкіну. Основним напрямом в "російському ренесансі ХХ століття" є символізм як нова форма романтизму, який означав пошуки духовного порядку, звертаючись до містики, до прийдешнього, до чекання незвичайних, трагічних подій. Російська література в першій половині XX століття. Пропоную вашій увазі прослухати вірш А. Ахматової:
У російській літературі цього періоду відбувається повернення до особи людини, зосередженої на складному світі власного "я", його прагненні до гармонії, краси. Ці ознаки ми просліджуємо в творах старших символістів (Д.Мережковського, З.Гиппіус, В.Брюсова, К.Бальмонта, І.Анненського). Прагнення поєднати суспільні ідеали з особистими властиве молодшому поколінню символістів (А.Блоку, А.Белому, Вяч. Іванову). Серед нових літературних течій з'являються футуризм, який в своєму прагненні створити мистецтво майбутнього заперечує традиції культури і культивує естетику урбанізму і машинної індустрії, і акмеїзм, який втілює собою вищу міру чого-небудь, квітучу силу, проголосив звільнення поезії від символічних поривів, багатозначності і текучості образів, означає повернення до матеріального значення слова. Акмеїстами були Н.Гумільов, С.Городецкий, А.Ахматова, Г.Іванов, О.Мандельштам.
Не можна не відзначити початок творчості таких російських поетів, як В.Маяковський і С.Єсенін. Скажіть будь ласка чи є спільні риси поезії В. Маяковського і А. Ахматової.
Світова література
Томас Манн писав про світову війну 1914 г.: «...це історична віха, що відзначила кінець одного світу і початок чогось абсолютно нового». «Абсолютно новим» було XX століття, що з'явилося нарешті в своїй дійсній подобі, в подобі світової катастрофи 1914-1918 рр., за якою по слідували руйнівні революції, потім друга світова війна 1939-1945 рр., що прочинила перспективу тотальної атомної війни... Пере гляньте відео і охарактеризуйте чи є спільні риси Російської Літератури 20ст. і Германїї:
Словом, нове століття з'явилося таким, яким і бачив його В.І. Ленін, — епохою «імперіалістичних воєн і пролетарських революцій», епохою соціальних утопій і глобальної кризи, що вабить людство в безодню. XIX століття не пішло в минуле під натиском проповідей Ніцше —воно відступло мало-помалу, в порівняні із закінченням минулого століття, почтком нинішнього, що склали період переходу, на передодні XX ст. У цей період ще дуже сильними були позиції «вікторіанства» і в самій Великобританії, і у Франції, де були всі ознаки «belle `epoque», і в Німеччині, що торжествувала перемогу у франко-пруській війні, і в США після перемоги буржуазної Півночі в громадянській війні 60-х років. У другій половині XIX ст раціоналізм отримав потужне підкріплення завдяки широкому поширенню позитивізму, що спирався на розвиток точних і природних наук, на видатні досягнення науки і техніки. XX століття наближалося в ореолі цих досягнень; 1900 рік сприймався як поріг, за яким послідують нові відкриття, небачені перемоги розуму, — переможний хід людини-творця оспівував в цей час Еміль Верхарн. Реалістичний засіб засвоєння дійсності, що завоювала міцні позиції в XIX ст., який спирався на досягнення науки, на принцип історизму (Флобер: «історія і природознавство»), на розуміння суспільства як якійсь об'єктивній цілісності, підвладній науковій систематизації і типізації у формах, аналогічних життю, — отримав на рубежі XIX-XX ст. нові імпульси для свого розвитку. До Франції і Англії з їх класичними школами реалізму в цей час підтягуються інші країни, і не лише «малі», не лише Італія і Іспанія, але і «романтична Німеччина», і «романтична Америка». Скрізь затверджується жанр соціального роману, а пізнавальні можливості реалізму розкриваються в багатотомних романах, в тяжінні до цивілізації, зразком якої залишалася «Людська комедія» Бальзака (Золя, Франс, Голсуорси, Р. Манн, Гальдос, Драйзер і ін.). На межі століть виникає реалістична новелістика і справжній переворот відбувається в драматургії — з'являється «нова драма» (Ібсен, Стріндберг, Шоу, Гауптман).
В естетиці реалістичної драматургії, у формулі «ми самі в наших власних обставинах» (Б. Шоу) отримав адекватне вираження пафос достовірності, націленість на сучасність, рух від виняткового до буденного, «кожному». Апофеоз реалістичної життєво подібності — театральна естетика «четвертої стіни», «система Станіславського» з ідеєю того, що «уживається» актора в образ. Самою крайньою мірою реалізації властивих реалізму XIX ст. принципів представляється натуралізм кінця століття. Бальзаківська зорієнтованість на науку, на «дослідників» природи, флоберівська «об'єктивна манера», закон детермінізму, ставка на буденне, «життєву подібність» — все це готувало натуралізм, і все це натуралізмом було перетворено на принцип, що зазіхав на «святая святих» реалізму, на соціологію і психологію. «Натуралізація» реалізму в другій половині XIX ст. знаменувала процес «загибелі цілісного людського образу» (Н. Бердяєв), характерний для XX ст. Флобер в тій мірі, в якій він наполягав на необхідності «лише описувати», безпристрасно описувати ненависний йому, позбавлений естетичного початку буржуазний світ, схилявся до того, щоб художнє від буржуазного відокремлювати стилістично, створювати твір «з одного лише стилю».
Із загального реалістичного комплексу до кінця століття помітно виділяється суб'єктивно-художницький, «романтичний» початок. Як письменник XIX ст. Генрі Джеймс «вищою гідністю роману» вважав «повітря реальності (вірність типізації)», а також «ілюзію життя», але як письменник того, що починається XX — «вищий сенс» убачав в «безмежній свободі» «всіляких експериментів», «авторській суб'єктивності». Таким був відгук на реальність, що змінювалась. Бальзак — по його визнанню — творив «при світлі двох великих істин: релігії і монархії». Які великі істини освітлювали дорогу художника в XX ст., з кінця століття XIX, коли Ніцше оголосив про смерть Бога як про факт, що відбувся, коли все очевидніше ставала нестабільність, хаотичність світу, деградація і занепад? Деградація і занепад знаходили собі і конкретно-історичне, соціологічне пояснення як процес перетворення «Робесп'єра в крамарів» (А. Герцен), процес деградації буржуазного ідеалу з просвітницького в підприємницький. На рубежі століть в прозі і драматургії поширилася сатира, яка увічнила появу нового героя, — «антігероя», «крамаря» безпринципного політикана, безпардонного ділка (Франс, Шоу, Г. Манн і багато інших).
Список використаних джерел:
Урок на тему: РАЗРАБОТКА УРОКА ПО ЛИТЕРАТУРЕ - "МОДЕРНИЗМ" учитель литературы гимназии №11 (г. Анжеро-Судженск) Синявская Т.С.
Зарубіжна проза першої половини ХХ сторіччя: новели, повісті, притчі: Посібник для 11 класу/ Укл. Бігун Б.Я.- К: Навчальна книга, 2002.- 319с.- Шалагінов, Борис Борисович Зарубіжна література. Від античності до першої половини XIX століття: Історико-естетичний нарис: Навч. посіб. для студ. вузів.- К: Вид. дім. "КМ Академія", 2004.- 360с Моренець Володимир Національні шляхи поетичного модерну першої половини ХХ ст.: Україна і Польща.- К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2002.- 328с. Урок на тему :Модернізм в Українській летературі Федорова, О. М., учителя української мови та літератури, м. Лубни, сш №4
Над уроком працювали
Федорова О. М.
Синявська Т.С.
Пилипенко В.В.
Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.
