Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 9 клас>> Всесвітня історія: Доба Мейдзі в Японії. Крах політики самоізоляції. Реформування економічного та суспільно-політичного життя. Економічне зростання країни.

1. Становище Японії в середині XIX ст. Насильницьке «відкриття» країни. Протягом декількох століть Японія була «закритою» країною. Це означало, що японський народ практично не мав контактів з іноземцями, за винятком відвідання голландцями порту Нагасакі один раз на рік. Ізоляція консервувала феодальні відносини в японському суспільстві і заважала розвитку капіталізму. У країні панував сегунський режим, встановлений родом Токугава, який обмежив до мінімуму роль імператора.

Незважаючи на заборону, в Японії складалися паростки ринкових відносин. Першість в економічному розвитку мали південно-західні князівства. Князі прибережних районів почали встановлювати контрабандні зв'язки з європейськими торговцями. Зростала кількість японців, які знали голландську мову та цікавились європейською культурою. Згодом японська влада звернулася до голландців з проханням надати моделі машин, зразки книжок та газет, поінформувати про новітні досягнення науки і техніки.

Провідні європейські держави, які в середині XIX ст. вже проводили активну колоніальну політику, особливо Велика Британія, цікавилися Японією. Проте більш привабливими для них були країни з чисельним населенням, містким внутрішнім ринком, багатими природними ресурсами, такі як Індія та Китай. Розташована на багатьох островах, бідна на сировину, з порівняно малочисельним населенням, Японія не була «ласим шматком» для європейців. Колоніальні шляхи проходили повз неї.

Головну роль у «відкритті» країни відіграли Сполучені Штати. У1845 р. американський Конгрес уповноважив президента встановити торговельну співпрацю з Японією. Однак спроба встановлення дипломатичних відносин завершилася провалом. Тоді в липні 1853 р. американський уряд направив до японського узбережжя військову ескадру коммодора Перрі, який вручив офіційного листа від президента США з вимогою відкрити країну для торгівлі. За відповіддю американці обіцяли повернутися навесні наступного року.

Прибуття американців вкрай злякало японських посадовців, які звернулися за порадою до князів та імператорського двору. Американці повернулися за відповіддю у супроводі 9 військових кораблів. На цей раз США відкрито погрожували війною. Уряд сегуна був вимушений підписати перший японо-американський договір, за яким Японія відкривала порти Сімода та Хокадате і дозволяла створення американського консульства. Незабаром аналогічні договори були підписані з Великою Британією, Францією та Голландією.

Спробу встановлення торговельних зв'язків здійснила й Росія. Перший російсько-японський договір про кордони, торгівлю й дипломатичні відносини було підписано 1855 р. під час візиту до країни адмірала Путятіна.

2. Передумови та хід революції 1867-1868 рр. У наступні роки тиск великих держав на Японію посилився, що призвело до втрати провідних позицій сегуном та його прибічниками і зростання масового невдоволення населення країни. Цим скористалися найбільш розвинені південно-західні князівства, які заявили про необхідність повернення влади імператора.

ПОМІРКУЙТЕ!   
Як вплинуло «відкриття» Японії на внутрішньополітичну ситуацію в країні?

У 1863 р. сегун був змушений зустрітися з імператором в Кіото і погодитися санкціонувати його указ «про вигнання варварів», тобто європейців. Проте уряд сегуна не бажав розгортати боротьбу проти іноземців, які дедалі частіше у відносинах з Японією застосовували військову силу. Вбачаючи в сегунському уряді свого союзника, англійці та французи надавали йому фінансову допомогу, постачали зброю та направляли офіцерів для підготовки японських військ. Це дозволило сегуну розпочати військові дії в 1862-1864 рр. з опозиційним центром - князівством Тесю - та одержати перемогу. Проте це була короткочасна перемога. Народне невдоволення зростало, і передові князівства очолили антисегунський рух.

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ

Муцухіто (1852-1912) - японський імператор з 1867 р. Період правління Муцухіто з 1868 р. називався «Мейдзі». Був першим імператором Японії після повалення Сегунату протягом періоду «Мейдзі». Під час його правління було проведено ліберально-демократичні реформи, прийнято Конституцію 1889 р.

У 1867 р. на імператорський престол вступив п'ятнадцятирічний Муцухіто, від імені якого фактично діяли опозиційні князівства. У кінці року представники опозиції вручили сегуну меморандум з вимогою повернути владу імператору, незаконно захоплену родом Токугава. Враховуючи співвідношення сил, сегун був змушений прийняти цю вимогу, але став готуватися до збройної боротьби, яка розпочалася невдовзі.

Однак уже в січні 1868 р. війська сегуна були розбиті поблизу Кіото. У лютому капітулювала сегунська столиця Едо. Боротьба тривала ще декілька місяців, після чого Се-гунат остаточно припинив своє існування. Антисегунська коаліція перемогла завдяки підтримці селян та ремісників.

3. Реформи «Мейдзі». Період перебуваня при владі імператора Муцухіто було названо «Мейдзі» - «освічене правління». Починаючи з 60-х років XIX ст. у країні проводиться низка реформ. Насамперед було ліквідовано поділ країни на окремі князівства. У 1871 р. було видано указ про новий адміністративно-територіальний устрій: скасовувався поділ на князівства, територія Японії поділялася на префектури.

Самурайське ополчення перетворювалося на регулярну армію. У 1872 р. було видано декрет про створення збройних сил на основі загальної військової повинності. Також було видано закон про скасування станових привілеїв і формальне зрівняння в правах усіх громадян. Пізніше було ліквідовано внутрішні мита, проголошено свободу торгівлі, пересуання і перевезення товарів.

Переглядалися старі закони, вводилися нові, єдині для всієї держави і всіх груп населення. У наступні роки було проведено судову реформу: створювалися суди європейського типу.

З метою створення сприятливих умов для розвитку торгівлі й промисловості була проведена грошова реформа, вводилася єдина грошова одиниця - ієна. Оскільки довгий час політичним центром Японії було місто Едо (столиця сегуна Токугава), сюди були переведені з Кіото імператорський двір та уряд. Місто отримало назву Токіо.

Була також здійснена реформа освіти. Створювалися нові середні школи, відкрився Токійський університет. Уряд заохочував відправку японців за кордон для отримання освіти.

У 1872—1873 рр. проведено аграрну реорму. Скасовувалася власність князів і феодалів на землю, офіційно дозволялася купівля-продаж землі. Власність на землю була визнана за тими, хто фактично нею розпоряджався. Це узаконило права «нових» поміщиків і- заможних селян. У результат: реформи третя частина оброблюваної землі Е Японії була вилучена із власності селянських громад. Аграрна реформа поклала початої: розвитку капіталістичних відносин в японському селі, не ліквідувавши при цьому поміщицького землеволодіння.

ПОМІРКУЙТЕ!    
Порівняйте процеси реформування суспільно-економгчного життя в Японії Росії, які відбувалися практично в один і той же період.

Крім соціально-економічних реформ, в Японії були проведені й політичні зміни. У 1889 р. прийнято Конституцію, яка залишалася чинною до 1946 г і була однією з найконсервативніших. Зразком для неї слугувала Констиг ція Пруссії, прийнята ще до об'єднання Німеччини. Особа імператора була священною та недоторканною. За ним закріплювалися права оголошення війни і миру, призначення і звільнення всіх цивільних та військове посадовців, скликання і розпуск парламенту. Імператор був верховнії головнокомандувачем збройних сил Японії.

Конституція законодавчо закріплювала існування парламенту, що складався з двох палат - палати перів та палати представників. Більшість палати перів складали члени імператорської династії, вища титулована знать та особи, призначені імператором. Частина палати перів обиралася терміном на сім років найзаможнішими платниками податків.

Палата представників обиралася кожні чотири роки. Виборчим правом користувалися чоловіки віком від 25 років, що проживали у своєму виборчому окрузі не менше 1,5 року і сплачували високий податок (таких в країні була незначна частина). Парламент мав законодавчі права і затверджував бюджет. Проте кабінет міністрів звітувався не перед парламентом, а перед імператором.

ДОКУМЕНТИ СВІДЧАТЬ

Конституція Японії. 11 лютого 1889 р.

Японія управляється постійною на вічні часи імператорською династією. Особа імператора священна і недоторканна.
Імператор - голова держави, він володіє верховною владою і здійснює її відповідно до статей цієї Конституції.
Імператор здійснює законодавчу владу в згоді з імперським парламентом.
Імператор може у випадку нагальної необхідності підтримати громадську безпеку або усунути громадське бідування, у проміжках між сесіями парламенту видавати імператорські укази, що мають чинність законів. Ці імператорські укази мають бути подані до імперського парламенту в найближчу сесію і, якщо імперський парламент їх не схвалить, мають бути оголошені урядом недійсними на майбутнє.
Імператор видає або наказує видати укази, необхідні для виконання законів, підтримки громадської безпеки та порядку і сприяння добробуту підданих. Такі укази ні в якому випадку не повинні вносити змін до чинних законів.
Імператор встановлює організацію різних галузей державного управління, призначає і звільняє усіх цивільних і військових посадових осіб і визначає їх жаування, якщо в цій Конституції або в інших законах не передбачено особливих винятків.

Подумайте, чому Японія взяла за зразок саме Конституцію Пруссії. Що схожого було в цих двох країнах?

Велику роль в управлінні державою відігравала таємна рада - консультативний орган при імператорові, до якої входили вищі посадові особи. Жодне з важливих рішень не приймалося без санкції ради.

Конституція 1889 р. була новим кроком на шляху перетворення японської монархії з напівфеодальної в буржуазну.

4. Економічне зростання країни. Завдяки економічним реформам темпи розвитку країни в останній третині XIX ст. значно зросли. Збільшилися товарність сільськогосподарського виробництва, посівні площі, експорт шовку та чаю.

У 70-80-х роках XIX ст. розгорнулось інтенсивне промислове будівництво. Наприклад, у 1868-1877 рр. було створено 489 нових промислових підприємств, а в 1878-1885 рр. - 800.

Проте капітал для створення фабрично-заводських підприємств мали лише багаті купецькі родини, що виникли ще у феодальну епоху і мали тісні зв'язки з владою. їх називали дзайбацу. Найбільшими серед них були Міцуї, Мітсубісі, Фурукава, Ясуда.

На початку дзайбацу воліли займатися кредитною та торговельно-лихварською діяльністю, що приносила найбільші прибутки. За цих умов важливу роль в індустріалізації Японії відіграла держава. Значні кошти, зібрані з платників податків, уряд вкладав у будівництво промислових об'єктів. Особливо це стосувалося підприємств військово-промислового комплексу, оскільки влада прагнула створити сучасну армію і військово-морський флот. Уряд будував військові заводи й арсенали, великі суднобудівні верфі, металургійні підприємства. В інших галузях створювалися так звані «зразкові підприємства»: великі текстильні і сірникові фабрики, заводи з виготовлення скла, цементу, пива та ін. У 80-х роках XIX ст. більшість цих «зразкових підприємств» за дуже низькою ціною було продано в приватні руки, в першу чергу дзайбацу. Це призвело до скорочення бюрократичного апарату при управлінні ними, більш раціонального їх використання, збільшення продуктивності.

ПОМІРКУЙТЕ!    
Проаналізуйте причини швидкого економічного зростання Японії в останній третині XIX ст., роль держави в цьому процесі.

Як і в інших передових країнах, в Японії відбувається процес концентрації промисловості та капіталу, створюються перші моноолістичні об'єднання - концерни. Характерним було те, що перші концерни дзайбацу -фінансово-промислові угруповання.

Незважаючи на досить швидкі темпи розвитку економіки у порівнянні із західними державами, рівень та обсяг промислового виробництва Японії був нижчим. Розвиток промисловості стримувався феодальними пережитками на селі, нерівноправним становищем Японії на міжнародній арені та слабким використанням новітніх технічних досягнень. Витримати конкуренцію японські товари могли лише завдяки низькій собівартості, що створювалася за рахунок дешевої робочої сили. Нещадна експлуатація робітників призвела до розгортання робітничого руху, який поступово набував організованого характеру.

Наслідком проведення реформ «Мейдзі» та швидкого економічного зростання було перетворення Японії на передову державу Азії, змінилося також її міжнародне становище. Японія поступово позбулася залежності від європейських країн, які на початку XX ст. скасували нерівноправні договори. Велика Британія навіть у 1902 р. підписала союзний договір. Поступово Японія стала на шлях колоніального загарбання сусідніх держав.

Перевірте себе!

1. Чому Японія не могла продовжувати курс самоізоляції в середині XIX ст.?
2. Хто і за яких умов «відкрив» Японію? Які це мало наслідки?
3. Чому революцію 1867-1868 рр. та період реформ після неї називають добою «Мейдзі»?
4. Чому Японія стала єдиною країною Сходу, яка не потрапила в колоніальну залежність від великих держав? Які внутрішні та міжнародні фактори сприяли цьому?
5. Використовуючи інші джерела, напишіть повідомлення про ментальність або культуру японського народу в означений період, можливо, це допоможе вам краще зрозуміти історію і сьогодення цієї унікальної країни.

ДАТИ І ПОДІЇ

1867 р. - імператором Японії стає Муцухіто.
1868 р. - початок доби «Мейдзі».
1889 р. - прийняття Конституції Японії.

С.О. Осмоловський, Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія 9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Реферати з всесвітньої історії, повний перелік тем по класам, тести історія всесвітня, розробка уроків, все для учителя та школяра на допомогу у підготовці до уроків}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - форум.