Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 10 клас>> Географія: Міжнародний географічний поділ та інтеграція праці. Етапи формування світового господарства. Поняття "НТР" та її основні риси. Світове господарство в період НТР, вплив на галузеву структуру та територіальну організацію виробництва

Поділ праці. Поділ праці виник у результаті розвитку людського суспільства. Під час його формування між людьми виникали певні трудові зобов'язання, стосунки. Люди, займаючись індивідуальною трудовою діяльністю, розподіляли між собою обов'язки щодо виконання тієї чи іншої роботи спочатку в землеробстві, потім у скотарстві і, нарешті, у промисловості. В процесі розвитку продуктивних сил та формування виробничих відносин розподіл обов'язків трансформувався у с у с п і л ь н и й    п о д і л     п р а ц і.

Г е о г р а ф і ч н и й, або т е р и т о р і а л ь н и й, поділ праці є формою суспільного розподілу праці і виявляється: а) у формуванні господарської спеціалізації територій — виробництві певної продукції, призначеної для вивозу (при цьому за певними територіями «закріплюються» ті галузі спеціалізації, для яких є найкращі природні та соціально-економічні умови); б) у товарному обміні результатами господарської діяльності — вивозі продукції галузей спеціалізації і ввозі продукції інших галузей (завозять продукцію, виробництво якої наданій території або взагалі є неможливим у зв'язку з її природними особливостями, або недостатнім для власних потреб, або ж недоцільним з погляду вартості, ніж ввіз з інших територій). Господарську спеціалізацію територій визначають як готова продукція (наприклад, автомобілі), так і її частини (деталі, вузли, агрегати), а також сировина й напівфабрикати (залізна руда, кокс, чавун, сталь тощо).

М і ж н а р о д н и й     г е о г р а ф і ч н и й    п о д і л    п р а ц і — це найвища форма суспільного поділу праці. Чинниками міжнародного поділу праці можуть бути: 1) географічне положення країн (наприклад, приморські країни спеціалізуються на морському рибальстві, обслуговуванні світової морської торгівлі (Сінгапур, Кіпр, Панама, Греція) внутрішньоконтинентальні країни — на міжнародних транзитних перевезеннях сухопутним транспортом); 2) природно-ресурсна база, яка визначає спеціалізацію країн на галузях добувної промисловості, сільського, лісового та лікувально-санаторного господарства, відпочинку і туризму; 3) соціально-економічні умови (коли різноманітні галузі спеціалізації форсуються під впливом історичних особливостей розвитку країн, національних і релігійних традицій населення, наявності значних або висококваліфікованих трудових ресурсів, нагромадження капіталів, науково-технічного прогресу, впровадження новітніх технологій тощо). Особливістю географічного поділу праці є те, що він дає змогу зменшити або й зовсім зняти деякі проблеми, пов'язані, наприклад, з нестачею ресурсів у будь-якому районі країни. Чим більший вибір взаємодіючих чинників і передумов має та чи інша територія або країна, тим більші в неї можливості брати участь у міжнародному географічному поділі праці. Щоб подібна спеціалізація могла виникнути взагалі, необхідні певні умови: країна, яка виходить на світовий ринок, повинна мати переваги бодай над частиною інших виробників продукції, що вона пропонує. Наприклад, мати дешеву сировину або володіти секретами новітніх технологій. Водночас на світовому ринку має бути попит на цю продукцію, і, нарешті, затрати на транспортування мають бути обопільно вигідними і для країни-виробника, і споживача. Міжнародною спеціалізацією визначається господарська діяльність багатьох країн. Японія, наприклад, стала крупним експортером автомобілів, морських суден, продукції радіоелектроніки та роботобудування. Болгарія спеціалізується на продукції агропромислового комплексу. Замбія — експортер мідної руди та рафінованої міді. Канада посідає одне з перших місць у світі зі збирання і експорту зернових культур, тобто зернове господарство — галузь її міжнародної спеціалізації. На ступінь участі країни в міжнародному поділі праці впливає рівень розвитку продуктивних сил. Кожна країна, яка має абсолютні переваги у виробництві будь-яких товарів і послуг, має змогу експортувати їх в обмін на товари, що вона не виробляє. Наприклад, країні, яка спеціалізується на виробництві наукомісткої продукції, недоцільно виробляти просту та дешеву продукцію. Інколи країна пропонує на світовий ринок лише сировину, наприклад нафту, газ чи ліс. Проте і географічне положення, і природні ресурси є тільки первинними чинниками міжнародного поділу праці. Вирішальну роль тут відіграють соціально-економічні умови: рівень розвитку продуктивних сил, особливості структури господарства, організація зовнішньоекономічної діяльності, рівень розвитку зовнішньоекономічного менеджменту в країні, вибір стратегії і тактики зовнішньоекономічного маркетингу. Історичні реалії свідчать, що існує потреба в розвитку міжнародних економічних відносин, сприянні укладанню зовнішньополітичних і зовнішньоторговельних угод як між окремими підприємствами, так і на урядовому рівні між країнами і блоками країн.

Світове господарство. Численні міжнародні зв'язки об'єднують країни світу в тісну систему — світове співтовариство, а їх національні економіки — у світове господарство. Світове господарство охоплює всі країни, тому воно — неоднорідне та суперечливе. У табл. 4 наведено головні етапи і стадії його формування. Основою всесвітніх економічних відносин є світовий ринок, що забезпечує обмін товарами. Виникнення світового господарства має історичне значення. Зі встановленням регулярних торгово-фінансових і виробничих зв'язків між різними країнами, регіонами та цілими континентами зникла їх багаторічна національно-господарська відокремленість, що гальмувала соціально-економічний прогрес у світі.

Цей процес розпочався ще на мануфактурній стадії розвитку капіталізму (XVI -XVIII ст.) і завершився на рубежі XIX- XX ст. Умовою формування світового господарства був бурхливий розвиток галузей промисловості в окремих країнах, транспорту, широких міжконтинентальних зв'язків світового ринку. Економічні зв'язки між країнами ставали дедалі різнобічними (торгівля, будівництво спільних підприємств, нау-ково-технічні зв'язки тощо).

Світове господарство — це складна система, яка функціонує і розвивається на основі конкуренції і співробітництва, міжнародних погоджень, валютної системи і діяльності певних міжнародних організацій — Міжнародного валютного фонду (МВФ), Міжнародного банку реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародної торговельної організації (МТО). Світове господарство розвивається під впливом могутніх транснаціональних компаній чи корпорацій (ТНК), які контролюють понад третину світового виробництва і торгівлі, впливають на обсяг, структуру і спрямованість міжнародних товарних потоків та послуг. ТНК прискорюють розвиток світового господарства, сприяють його прозорості, впровадженню новітніх технологій у багатьох країнах завдяки концентрації капіталу і сучасній науково-технічній базі. Створення регіональних міжнаціональних господарських комплексів, зближення і взаємодія господарств країн сприяють розвитку економічної інтеграції. Світове господарство — складна система, в якій розрізняють галузеву та територіальну структуру.

Г а л у з е в а    с т р у к т у р а — це сукупність споріднених груп галузей, які виробляють однорідну продукцію, надають різноманітні послуги і здійснюють суспільно корисну діяльність різних видів. Нині в усіх країнах відбувається формування міжгалузевих комплексів і систем, що зумовлено технологічними зв'язками, інвестиціями, вимогами менеджменту і маркетингу. Так, утворилися світові міжгалузеві системи енергетики, виробництва матеріалів, машинобудування, агровиробництва, транспорту. А в економічно розвинутих країнах — і військово-промисловий (США, Німеччина, Франція, Росія), науково-виробничий (США, Японія, Німеччина, Велика Британія), аерокосмічний (США, Росія, Японія, Франція, Китай), індустріально-екологічний (ПАР, США) комплекси. Особливості галузевої структури в країнах різних типів наведено в табл.5. Із 6 млрд населення світу економічно активне населення становить 2,7 млрд осіб, які зайняті у різних галузях господарства і продукують ВВП.

Т е р и т о р і а л ь н а     с т р у к т у р а світового господарства — це розміщення і розподіл галузей господарства по країнах, регіонах, континентах. Важливою закономірністю розміщення сучасного світового господарства є утворення територіальних груп країн, що мають високі показники економічного розвитку. Розвинуті країни утворюють «центр» світового господарства, володіють великими капіталами, значними ресурсами, впроваджують новітні технології. До «периферії» належать менш розвинуті країни Європи, Азії, Африки і Латинської Америки. Вирізняють три економічно розвинутих світових блоки: 1) Європейський, на чолі якого стоїть економічно розвинута Німеччина (до нього входять і колишні соціалістичні країни); 2) Американський, в якому провідна роль належить США і Канаді (до нього відносять і нові індустріальні країни Америки); 3) Азіатсько-Тихоокеанський, де керівну роль відіграє Японія (до цього блоку належать країни Південно-Східної та Східної Азії, Китай та нафтодобувні країни Азії). Усі блоки пов'язані між собою різноманітними економічними відносинами, які відіграють найважливішу роль у об'єднанні країн у світову господарську систему. Ці відносини виражено в обміні товарами, послугами, капіталами, робочою силою, інформацією між країнами й регіонами світу. Національні господарства взаємодіють у системі світового господарства за законами міжнародного географічного поділу праці.

Науково-технічна революція. Постійний науковий і технічний пошук завжди супроводжує розвиток людства. Поступальний рух у розвитку науки та техніки називають науково-технічним прогресом (НТП), а якісні стрибки - науково-технічною революцією (НТР), яка докорінно змінює продуктивні сили суспільства. Продовженням науково-технічної є інформаційно-технічна революція. Визначальною особливістю НТР є бурхливий розвиток науки й перетвореная в безпосередню продуктивну силу. Сучасна НТР припадає на середину XX ст. Її досягнення позначилася на всіх сферах і видах людської дяльності. Сучасна наука стала індустріеш відкриттів, потужним стимулом до розвитку техніки. Виникли системи наука — виробництво» та «освіта — наука — виробництво». Виробництво стало більш наукомістким. Наука не може існувати без сучасної системи освіти. Капіталовкладення в освіту й науку «працюють» на майбутнє. Значні досягнення у цих сферах мають Японія, Велика Британія, США, Німеччина, Франція.

Під впливом НТР відбулися докорінні зміни в технічній базі виробництва? І широко використовуються електронно-обчислювальна техніка та рoботи, нові хімічні матеріали, нові види і джерела енергії. Відбулося ускладнення виробничих процесів, які потребують висококваліфікованої робочої сили. НТР охопила й сферу побуту і послуг: людина може за одну хвилину розрахуватись в магазині без грошей електронною кредитною карткою, з'явилися електроприлади, які допомагають господиням швидко приготувати обід, випрати і випрасувати білизну.

Завдяки НТР відбулися прогресивні зрушення в галузевій структурі господарства. З одного боку, завдяки електронізації і автоматизації вивільнилася частина трудових ресурсів з галузей матеріального виробництва, з іншого боку, збільшується кількість людей, зайнятих у науці, освіті, банківсько-фінансовій і менеджерській діяльності тощо. НТР має могутній вплив на територіальну організацію виробництва. На географію промисловості, що склалася на початку XX ст., вплинули такі чинники, як: 1) територіальний; 2) економіко-географічного положення (як правило, чим більші розміри території, тим багатші й різноманітніші її природні ресурси, тим більше є можливостей для розміщення населення і виробництва); 3) природно-ресурсний (головний для розміщення галузей промисловості); 4) транспортний (сприяє збуту продукції спеціалізованих підприємств, руху населення, наближенню природних ресурсів, формуванню районів нового освоєння). Тепер почали діяти й чинники тяжіння до центрів науки та освіти, де готують кадри і проводять фундаментальні наукові дослідження (що визначає географію наукомістких галузей) і тяжіння до кваліфікованої робочої сили. В останні роки важливого значення набуває екологічний чинник. Врахування його під час спорудження господарських об'єктів у багатьох країнах світу стало обов'язковим. НТР триває і прогресивно впливає на світове господарство, заохочуючи людину до нових відкриттів, досягнень і прагнень.

Економічна і соціальна географія світу: Підручник для 10 кл. О.М. Топузов, Л.В. Тименко

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.