Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 9 клас>>Зарубіжна література: «І нудно, і сумно...». «На дорогу йду я в самотині...» Мотиви свободи і самотності, песимізм поезій Лєрмонтова.
Мотиви свободи і трагічної самотності в поезії Лєрмонтова втілено так сильно і в такій загостреній формі, як ні в кого з інших російських поетів. В надзвичайно яскравій формі вони виявили себе у віршах «І нудно і сумно...» (1840) і «На дорогу йду я в самотині...» (1841).
Вірш «І нудно і сумно...» образно ілюструє лермонтовську концепцію самотності та розчарованості світом. За жанром це романтична елегія, але, на відміну від звичайної для по-ета-романтика позиції протиставлення себе недосконалому суспільству, ліричний герой лермонтовського твору обирає іншу модель поведінки — самоізоляцію як єдино можливу форму існування в лицемірному світі. Ліричний сюжет вірша розгортається у вигляді внутрішнього монологу, сповіді героя, сповненої сумних роздумів про сенс людського життя. Композиційно вірш розпадається на три частини. У першій (вступній — два початкові рядки) визначається внутрішній душевний стан героя: І нудно і сумно, і нікому руку подать, Як горе у душу прилине...
( Переклад М. Терещенка )
У другій частині (основній — рядки 3—10) у формі риторичних запитань і лаконічних відповідей розгортаються образні аргументи на користь основної думки, заданої першим рядком вірша: Бажання!., чи варто даремно і вічно бажать?..
А роки минають — найкращі хвилини!
Кохати... кого ж бо? На час, на годину — дарма.
Кохання навік — неможливе.
Чи в себе заглянеш? — минулого й сліду нема: І радість, і мука, і все це мінливе...
Що пристрасті? — Скоро вогонь їх солодких недуг
При слові розсудку згасає...
У третій частині (заключній — два останні рядки) дається афористичний висновок, який песимістично узагальнює роздуми ліричного героя: «Й життя, як поглянеш на нього уважно навкруг, — /Лиш жарт, де ні змісту, ні глузду немає».
У вірші виразно звучать властиві багатьом поетам-романтикам мотиви «світовоїскорботи». Вони споріднюють лермонтовську елегію з байронівською поетичною декларацією «світової скорботи» («Мій дух як ніч») і водночас віддзеркалюють настрої тієї передової частки російської молоді, що критично оцінювала наявну суспільну дійсність, у якій «ні змісту, ні глузду немає!». Російський критик В. Бєлінський, який надзвичайно високо оцінив лер-монтовський вірш, писав, що це — голос нестерпного страждання й «нетутешньої муки», «реквієм усіх надій, усіх почуттів людських, усього, чим може радувати життя». Незглибима безодня людського духу, образно відтворена Лермон- 281 товим, підносить його вірш до найвищих творінь світової поезії.
Вірш «На дорогу йду я в самотині...» побудований у формі символічного ліричного заповіту. Лєрмонтов немовби підсумовує власну поетичну біографію, стверджуючи ті духовні цінності, які він вважає для себе основними. Дорога, образ якої відкриває лермонтовський вірш, виступає тут як місткий символ життєвого шляху людини в цілому і, зокрема, того самотнього шляху (у вірші він порівнюється зі шляхом крізь пустелю), яким іде поет:
Выхожу один я на дорогу; На дорогу йду я в самотині; Сквозь туман кремнистый Крем'яна в тумані путь путь блестит... блищить... (Переклад М. Рильського)
Величний у своєму врочистому спокої та в самодостатній, не залежній від людського світу гармонії, нічний пейзаж до- датково підсилює висловлену в першому рядку вірша тезу про приречену на вічну самотність життєву долю поета: В небесах торжественно Небеса прекрасні та безкраї! и чудно! Спить земля в промінні Спит земля в сиянье голубом... голубім...
Образ ліричного героя сприймається як своєрідна антитеза юнацьким уявленням Лєрмонтова про поета, символічно вираженим в образі самотнього вітрильника, який прагне свободи, сподіваючись знайти спокій у життєвій бурі. Як і раніше, поет прагне свободи, але тепер він відчуває зневіреність і втому: Уж не жду от жизни ничего я, Мрією не тішусь я пустою, И не жаль мне прошлого Днів не жаль, що більш ничуть; не розцвітуть; Я ищу свободы и покоя! Я жадаю волі та спокою! Я б хотел забыться и заснуть! Я б хотів забутись і заснуть! Неможливо здобути свободу в світі, який її сам не потребує. Тому поет прагне до іншої свободи, яка тепер уявляється йому як стан внутрішнього спокою, блаженного забуття, душевної рівноваги, такої ж самодостатньої, величної й непорушної, як картини нічної природи, де «Бога слухає пустеля, /І зоря з зорею гомонить» («Пустыня внемлет Богу, /И звезда с звездою говорит»). Тарас Шевченко, який надзвичайно шанував поезію Лєрмонтова, за .кілька днів до закінчення оренбурзького заслання записав у своєму «Щоденнику» про те, як йому згадався вірш «Выхожу один я на дорогу...»: «Ніч місячна, тиха, чарівна ніч. Як прекрасно, вірно гармоніювала ця чарівна пустинна картина з чарівними віршами Лєрмонтова, які я мимоволі прочитав кілька разів як найкращу молитву Творцеві цієї невимовної гармонії...»
Є.Волощук "Зарубіжна література 11 клас"
Вислано читачами інтернет-сайту
Онлайн бібліотека з підручниками та посібниками на скачку безкоштовно, зарубіжна література тести, планування зарубіжна література
Зміст уроку
конспект уроку і опорний каркас
презентація уроку
акселеративні методи та інтерактивні технології
закриті вправи (тільки для використання вчителями)
оцінювання
Практика
задачі та вправи,самоперевірка
практикуми, лабораторні, кейси
рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
домашнє завдання
Ілюстрації
ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
реферати
фішки для допитливих
шпаргалки
гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати
Доповнення
зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
підручники основні і допоміжні
тематичні свята, девізи
статті
національні особливості
словник термінів
інше
Тільки для вчителів
ідеальні уроки
календарний план на рік
методичні рекомендації
програми
обговорення
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
|