Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 10 клас>> Зарубіжна література: Естетично натхненне переживання, злиття людини зі світом природи, замріяність і схвильованість-характерні риси ліричного героя

ПОЕТ БЕЗ НАТХНЕННЯ, НАРЕЧЕНИЙ БЕЗ КОХАННЯ, ПОМІЩИК БЕЗ ДВОРЯНСТВА...
1853 року Фета переводять в інший полк, який взимку квартирує в Новгородській губернії, зате влітку — під Петербургом! Тут митець швидко зав'язує літературні знайомства. Іван Тургенєв погодився упорядкувати збірку нових віршів поета. При найменшій можливості Фет з Тургенєвим багато спілкуються, говорячи лише про літературу, взимку — інтенсивно листуються, обмінюючись враженнями про новинки не лише російської, а й німецької та французької поезії, яку обидва читають в оригіналі. «Що ви мені пишете про Гейне? Ви вищий за Гейне, тому що ви ширший і вільніший за нього'» -вигукує Тургенєв в одному з тодішніх своїх листів до Фета. Результатом тургенєвського редагування поезій Фета стала третя фетівська збірка — «Вірші» (1856).
Про це видання сам поет говорив, що воно «вийшло настільки ж очищеним, наскільки й скаліченим», однак у перевиданнях ніколи не намагався відновити первісні тексти своїх поезій, рукописи яких він не зберіг.
Ні Тургенєву, ні Льву Толстому, який також у цей час подружився з Фетом, так і не вдалося переконати поета, що він є одним із провідних ліриків Європи, тому має належно цінувати й берегти свій дар. Ставши популярним, Фет почав писати заради грошей, нещадно експлуатувати свій талант пейзажиста, «тиражувати» красиві, але все менш змістовні «замальовки». Один з сучасників повідомляв Толстому, що Фет усіх . переконує, що бідує і мусить писати заради грошей. Слід сказати, що такі поборники «суспільно-корисної» літератури, як Флобер і Тургенєв, були певні: писання заради грошей смерть для літератора. Водночас письменники, які вважали «метою краси саму красу», не бачили нічого поганого в тому, щоб краса продавалася й купувалася.

Після виходу третьої книги поета було опубліковано новий царський указ стосовно дворянства. Тепер уже офіцеру-недво-рянину, щоб отримати дворянство, треба було дослужитися до полковника. У відчаї Фет кидає військову службу, одружується з двадцятидев'ятирічною дівчиною М.Боткиною, купує маленький невлаштовании маєток Степанівка на Орловщині і   стає поміщиком без дворянства. Подружжя Фетів прекрасно господарювало, тож Стенанівка незабаром скидалася на квітучий рай, який до того ж почав приносити солідні прибутки.
Сільським господарством Афанасій Афанасійович займався охоче й завзято. Він непогано знався на сільськогосподарській техніці і навіть здійснив винахід: зерносушарку. Після запровадження у Росії земств Фет став одним із провідних земських діячів, згодом був обраний повітовим суддею. Тургенєв, завітавши до друга-поета, не впізнав його. «Він зробився тепер агрономом, — скаржився Тургенєв у листі до поета Якова По-лонського у травні 1861 року. — Про літературу не хоче нічого чути, а журнали лає із завзяттям».
Однак друкуватися в журналах Фет не перестав. Хоча це не тішило друзів-письменників, адже друкував він... статті на політико-економічні теми. У них він переконливо доводив, що селяни в Росії по-справжньому працювати не вміють і не люблять, тому їм треба надавати не землю та пільги, а роботу за системою найманої праці: за чесну працю чесно платити... І тільки дбайливий господар-підприємець (Фет посилався на власний досвід) може виховати в Росії справжнього селянина-трудівника...
За ці ідеї (до речі, актуальні й нині) від Афанасія Афанасійо-вича відвернулися всі його друзі-«ліберали», і Тургенєв — одним із перших. А черговий парадокс долі (фетівської зокрема) полягає у тому, що в наш час ліберальними називають саме ті ідеї, які в минулому столітті висловлював Фет.

«В БОРНІ ЖИТЕЙСЬКІЙ ЗГУБИВШИ НАДІЮ...»
Попри розчарування у Феті колишніх літературних друзів, він продовжував віршувати. Більше того: залишився вірним «чистій поезії», античному ідеалу краси. Щоправда, світосприйняття Фета з класичного грецького змінилося на класичне римське. Тепер поетові близькими стали «сільський мудрець» Горацій або безнадійно закоханий у неіснуючий ідеал Катулл... Численні переклади поезій римських авторів принесли Фетові славу одного з найкращих перекладачів.
З 1879 року Фет систематично перекладає праці свого улюбленого філософа Артура Шопенгауера і до його сторічного ювілею (1888) завершує роботу над російським виданням головної книги видатного німця «Світ як воля і уявлення».
Твори Шопенгауера — своєрідний ключ до медитативної лірики Фета. Так, до свого вірша «В борні житейській згубивши надію...», написаного в середині 60-х років, Фет добирає епіграф з Шопенгауера: «Рівномірність течії часу в усіх умах більше, ніж щось інше, доводить, що ми всі занурені в один і   той самий сон; більше того, всі, хто бачить цей сон, є Єдиною Істотою».
Роздуми (медитація) про зміст певної філософської тези, близької душі поета, — характерна ознака пізньої фетівської лірики, взагалі жанру ліричної медитації, успадкованого від романтиків і поширеного в європейській поезії другої половини XIX — початку XX століть. Ліричні медитації Фета відрізняються від більшості філософських вірш;в сучасників виваженою переконливістю суджень щодо початкової філософської тези та психологічним обґрунтуванням.
Адже, як слушно зауважує сучасний український літературознавець А.Ткаченко, «словесне називання (номінація) почуттів ще ко означає, що вони «автоматично» присутні у художньому тексті та визначають його тональність: потрібен образ почуття, а не його назва». Автори ліричних медитацій рідко доходять до «образу почуття», зупиняючись на «образі ліричної задуми з приводу... ґерцю супротивних почуттів». До речі, саме з цього починає вірш-медитацію і Фет:

В борні житейській згубивши надію,
Стомивши душу на ґерці нерівнім,
Так часом дивно я очі закрию
І прозріваю у захваті дивнім.
Як тьма осіння, де сполох погасне,
Буденний морок ще глибше чорніє,
І тільки в небі, мов заклик прекрасний,
Сіяють зір озолочені вії...
(Переклад М. Рильського)

Одразу зринає у пам'яті уже знайомий нам тютчевський образ нічних зірок — марних і прекрасних, «і недосяжних, і незгасних». Хоча Тютчев орієнтувався на іншу, ніж Фет, філософську традицію, пов'язану з іменем Імануїла Канта і його вченням про непізнанність речей («річ у собі»).
Однак поезія є не переказом філософських тез, а словесним виразом думок і почуттів сучасника. Фет у листі до Полонсь-кого писав, що поет випромінює життя, незалежно від власної волі. Саме тому ми читаємо вірші Тютчева і Фета з радістю і вдячністю.
Шопенгауерівська філософія, виходячи з кантівського уявлення про світ як «річ у собі», знаходить свій об'єкт у природженій волі людини до життя, яка насправді є виявом Вищої Волі.

Ось як поетично тлумачить цю ідею Фет через світосприйняття ліричного героя:
Крізь повів мрій підіймаюсь я димом, І тану, і вію, й пливу мимоволі,

І все невловиме стає мені зримим, І легко жить, і втишаються болі. (Переклад М. Рильського)

Такої розради своїй душі не знаходив Тютчев, для якого «діалог із зорями» неможливий у принципі. Фет же такий уявний діалог з небесами веде, пізнаючи (бодай уві сні!) і простір, і час. Його епітети яскраві й прозорі, як світло в кінці довжелезного тунелю:
Огні безмежні так зрозумілі, Така прозора безодня струмиста, Що вічність я бачу крізь роки і хвилі 1 сонце світів пізнаю променисте.
(Переклад М. Рильського)

«ЩО СМЕРТЬ, 2КИТТЯ? ШКОДА ТОГО ВОГНЮ...»
У 1873 році нарешті збулася мрія Фета: він став Шеншиним.
Дворянство, яке так і не вдалося здобути на військовій службі, цар дарував видатному підприємцеві та суспільному діячеві. Щоб раз і назавжди покінчити з ненависним німецьким прізвищем, поет продає виплекану власними руками й оспівану в поетичних рядках Степанівну і купує в Курській губернії розкішний аристократичний маєток Воробиовку.
Однак очікувана душевна гармонія до багатого поміщика Шеншина так і не прийшла. Ні перемогти, ні вбити в собі поета Фета йому так і не вдалося. Одна за одною побачили світ п'ять нових поетичних збірок під спільною назвою «Вечірні вогні» (автор називав їх випусками, останній випуск він підготував до друку, але видати не встиг, книгу було опубліковано вже після його смерті).
1889 року поміщику й впливовому суспільному діячеві Шеншину спала на думку блискуча ідея: він пригадав, що півстоліття тому написав свій перший вірш, і вирішив відсвяткувати «золотий ювілей» своєї поетичної творчості. Святкування ювілею було досить гучним. Шеншин-Фет отримав найвище придворне звання камергера, був представлений царю і нарешті здобув офіційне визнання.
Однак усе це не мало ніякого стосунку до справжньої літературної слави Фета. Все гучнішу славу дарувало Фетові його напрочуд довге поетичне дихання. Він і в старості невтомно створював ліричні шедеври, залишаючись вірним своїм поетичним принципам, відчуваючи себе щасливим у реальності минулого.
В останній період творчості поет усе частіше звертається до традиційного жанру ліричного послання. У віршованих посланнях друзям юності він запрошує їх пригадати з ним найважливіші події минулого, навіть підтвердити реальність цих спогадів.
«З тобою спогади цвітуть в душі», — пише він у поетичному посланні «А.Л.Бржеській» (1879). Із пані Бржеською були пов'язані спомини поета про короткий, проте насичений український період життя і творчості. Приятелька Фета, очевидно, була одним з небагатьох свідків трагедії, що розбила серце закоханого... Вірний філософській тезі «життя є сон», Фет проте не має сили не оплакувати цей сон:
Не жизни жаль с томительньїм дьіханьем, Что жизнь и смерть? А жаль того огня, Что просиял над цельїм мирозданьем И в ночь идет, и плачет уходя...

1.    Що таке, за Фетом, «чиста краса»? Яким повинно бути мистецтво, яке могло б відтворити «чисту красу»? Чи може мистецтво взагалі
не торкатися проблем особи і суспільства? Доведіть свою думку на матеріалі лірики Фета.
2.    Чи може людина цілком злитися зі світом природи? (Наведіть  приклади подібних спроб, здійснених ліричним героєм Фета.)
3.    Чим зумовлена національна своєрідність поета: його походженням чи обставинами життя? (Свою відповідь аргументуйте факта
ми з біографії Фета.)
4.* Що таке лірична медитація? Чим поетична медитація відрізняється від медитації філософської? Продемонструйте цю різницю, зіставивши епіграф до поезії «В борні житейській...» і текст самого вірша.
 

Зарубіжна література 10 клас. За заг. ред. В.Я. Звиняцьковського

Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Повний перелік тем з зарубіжної літератури по класам, календарний план по всім предметам згідно шкільної програми, курси та завдання для 10 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.