KNOWLEDGE HYPERMARKET


Конспект: Мандри Дон Кіхота у пошуках справедливості. Очiкувані та реальні наслідки його вчинків

Конспект уроку до предмету Зарубіжна література, 8 клас

«Мандри Дон Кіхота у пошуках справедливості. Очiкувані та реальні наслідки його вчинків»

Тема.     Похід, що триває чотири століття... (заочна подорож шляхами „Дон Кіхота”)

Мета.     Розглянути художній твір як явище світової культури, у якому органічно поєднуються  багатовіковий досвід людства з особливостями творчої манери автора; продемонструвати його взаємозв`язок з іншими видами мистецтва; формувати навички цілісного сприйняття твору, уміння висловлювати та аргументувати свою точку зору, розвивати творчу уяву та емоційну чутливість восьмикласників; виховувати свободу думки та любов до безсмертного роману Сервантеса.     
Тип уроку:     урок культурологічного аналізу роману М.Сервантеса „Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський” Наочність: видання роману, портрети Сервантеса, карта Іспанії,уривки музичних творів, ілюстрації до роману.


„Якими  пігмеями видаються всі інші книги
поруч  із цією!”
Гюстав Флобер

Хто каже, що вмер Дон Кіхот?
Цьому ви, будь ласка, не вірте!
Бо він не підвладний ні часу, ні смерті –
В новий вирушає похід!
                                                   Ю. Друніна
 
 
Структура уроку.
 
1.Вступне слово вчителя.
2.Мотивація навчальної діяльності.
3.Формування нових знань, умінь, навичок:
        - бесіда з кількома проблемними  питаннями;
        - інсценівка;
        - повідомлення учнів;
        - слово вчителя;
        - повідомлення „екскурсоводів”;
        - коментар учителя;
        - повідомлення „дослідників”;
        - виразне читання віршів;
4.Узагальнення набутих знань.


5.Домашнє завдання.
 
Don kixot zarybLIT.jpg

1. Вступне слово вчителя.

У січні 1605 року сталася знаменна подія: у крамничках Мадрида з`явився твір майже не відомого тоді Мігеля Сервантеса „Хитромудрий ідальго Дон Кіхот Ламанчський”. Романові цьому цьогоріч виповнюється 400 років.


Давно відійшли у небуття учасники і свідки тієї далекої епохи, а роман живе, множиться всіма мовами світу, ставши воістину складовою вселюдської духовної культури.


Бурхливою була не лише епоха, а й життя самого творця безсмертного „Дон Кіхота”.Потрапивши до в`язниці, замість писати листа про помилування, він намалював на папері худого недоладного рицаря в шоломі зі щитом та списом, котрий гордо сидів на худій клячі. Це був кістлявий старий, який повірив, що рицарські часи не минули, що можна лише з мечем відстояти справедливість, захистити  всіх, хто потребує допомоги.


Цей рицар і досі долає свій нелегкий шлях, тепер вже духовними дорогами людства.Одні вважають його велетнем, інші – божевільним.

2. Мотивація навчальної діяльності

- Хто він? Чому судилося йому таке довге життя? Чи поряд з нами, у наш час, є місце Дон Кіхотам?  Що мав на увазі Флобер, кажучи, що „пігмеями видаються всі інші книги поруч із цією”?


- На ці та інші питання шукатимемо відповіді упродовж нашого уроку.


- А ще я пропоную нам з вами здійснити уявну подорож..Незвичну мандрівку не стільки шляхами  Дон Кіхота, скільки подорож, яку упродовж ось уже чотири століття здійснює безсмертний твір Сервантеса, мандруючи країнами і континентами, мистецькими епохами і художніми жанрами, знайшовши своє відображення і втілення в малярстві, скульптурі, музиці, поетичному слові.


У наших мандрах пропоную вести щоденник, куди записуватимемо найважливіші моменти наших зустрічей і, можливо, відкриттів. Філософ Уолтер Релі стверджував: „Я не можу написати книгу, яка б суперничала в майстерності з Шекспіром, але я можу написати власну”. Перефразуємо сказане.Спрбуємо написати книгу про „Дон Кіхота”. Книгу про книгу... Макет її вже лежить у вас на парті, упродовж уроку ви будете робити у ній необхідні записи.Та цікава інформація, роздуми, можливо,  сенсаційні відкриття, які зробимо, знайдуть відображення на її сторінках.

3. Формування нових знань, умінь, навичок.
 – Для багатьох дослідників роману Сервантеса дуже цікавою видається проблема співвідношення автора і героя в образі Дон Кіхота. Деякі митці інколи називають образ Дон Кіхота дзеркальним відображенням особистості Сервантеса.


Звернімося до портретних зображень. Порівняймо портрети Сервантеса й ілюстрації до твору, на яких зображений Дон Кіхот.


Не важко помітити, що в уяві художників письменник був подібний до свого героя. Оскільки прижиттєвих портретів Сервантеса не збереглося, то написані після його смерті, вони роблять дуже близькими автора і героя.


Привід для такої близькості, можливо, дав сам Сервантес, стверджуючи в  епілозі роману: „Для мене одного народився Дон  Кіхот, а я народився для нього, йому судилося діяти, мені – описувати, ми  з ним надзвичайно дружна пара”.


Один з найкращих дослідників творчості Сервантеса, О.І.Цомакіон у біографічному нарисі так пише про Сервантеса: „ У двадцять років це був молодий ідальго, що дорожив знатністю свого імені та славою предків. Незважаючи на свою бідність, гордий, із загартованим у боротьбі з матеріальними нестатками характером, незалежний, волелюбний, сміливий, він пристрасно  прагнув корисної та самовідданої діяльності.Його мужня краса гармоніювала з внутрішнім змістом.На його портретах бачимо людину з обличчям енергійним та виразним... огняні, проникливі, широко відкриті очі з легким відтінком іронії у погляді – все це різке, виразне і викриває натуру пряму та цілісну, людину діяльну та позитивну”.


А Рамон Леон Майнец, біограф Сервантеса, дивуючись, як багато з власних переконань, свого бачення і розуміння світу, своїх мрій і почувань автор передав улюбленому героєві, захоплено сказав: „Чи не сам він був у житті найдосконалішим рицарем, чи не сам він жертвував собою заради людського блага, чи не сам він проявляв відважний героїзм, боровся з усіма перешкодами, з усіма впливами, всіма суспільними станами, обстоюючи правду?”


Як бачимо, дійсно,  -  „надзвичайно дружна пара”. А хіба могло бути інакше?


 Ось і вони завітали до нас.

(інсценівка)
-    Запишемо перший висновок, що напрошується сам собою: Сервантес і Дон Кіхот, автор і герой, зовнішньо і внутрішньо близькі один одному.   
-    Що спонукало Сервантеса до написання роману про мандрівного рицаря?


Сам автор зводив свій намір лише до пародії на рицарський роман: „Я не мав іншого бажання, як тільки викликати у людей оскому до брехливих і несвітських історі, у рицарських книгах приточуваних; і от хай моя історія про достеменні подвиги Дон Кіхота побиває і поб`є ці книги, так що невдовзі буде вже, безперечно, по них”.


-    Чи здійснився задум письменника?
„...Перо генія завжди більше за самого генія, воно завжди сягає набагато далі, ніж це було передбачено в його задумах, обумовлених епохою...”- писав Генріх  Гейне.


Вже чотириста років, як людство читає цю геніальну книгу, і сміється, і плаче над нею.І незважаючи на чотири століття пристрасного та вдумливого читання, „Дон Кіхот” залишається одним із найзагадковіших творів світової літератури.


- У чому ж загадка „Дон Кіхота”? Чи вдасться людству розкрити таємниці твору?


„В якомусь селі Ламанчському, назву якого у мене немає бажання пригадувати, не так давно жив – був  один з тих ідальго, чиє майно міститься в фамільному списі, щиті, худющій клячі і борзій...”- вже перше речення роману довгих чотири століття непокоїло вчених і дослідників творчості Сервантеса. І ось, нарешті, наприкінці минулого року сталося  сенсаційне відкриття, про яке повідомили усі інформагенства світу: „Іспанські вчені розгадали одну з загадок „Дон Кіхота”.
         
( повідомлення учнів)

Слово вчителя.
Майже в кожній літературі  є письменник, ім`я якого незмінно виринає в пам`яті, ледве зайде мова про цю літературу. Скажімо, літературу українську репрезентує Шевченко, польську – Адам Міцкевич, російську - Пушкін, англійську – Вільям Шекспір. А в літературі іспанській це, безумовно, Сервантес.
Іспанці вміють шанувати свого земляка: на засіданнях Академії наук в Мадриді, присвячених великому твору Сервантеса, зазвичай промовляють про Дон Кіхота стоячи... А всі місця, пов`язані з його ім`ям, сьогодні є маршрутами туристичних подорожей гостей з усього світу.
Спробуємо здійснити уявну мандрівку дорогами Іспанії...


(повідомлення  „екскурсоводів” )

Коментар учителя
Так, „нашою Біблією” називають іспанці твір Сервантеса. А чи знаєте ви, що після Біблії „Дон Кіхот” Сервантеса – друга книга, перекладена найбільшою кількістю мов світу?


І ще... Ф. Достоєвський, великий російський письменник, сказав пророчі слова: „Якби скінчилася земля і спитали б людей, десь там: „Ну, як, чи збагнули ви своє життя на землі і що ви про нього думаєте?” – то людина могла би мовчки подати „Дон Кіхота”: „Ось мій висновок про життя і чи можете ви мене за нього осудити?”


До думки Достоєвського приєднується іспанський філософ і літературознавець Хосе-Ортега-і-Гассет: „Дон Кіхот” – єдина,  найостанніша книга, яку будуть читати й тоді, коли решта буде вже знищена. Коли за Добою Математики, Добою Числа – обминувши Добу Ідеї – людство доплентається до агонії, Доби Смутку, -    меланхоліки тритисячного року зберуться навколо топографа, з якого долине напівстертий голос, котрий читатиме нашу знамениту книгу. І навіть тоді вона їх охопить вогнем”.


Ось як високо оцінили цей твір видатні діячі культури – як найвищий прояв людського генія. І вони не помилилися!


У 2002 році твір Сервантеса визнано найкращим романом тисячоліття в усій світовій літературі.

( повідомлення „ дослідників”)

Коментар учителя.
 „Найкращий твір світової літератури”! Погодьтеся, вищої оцінки годі чекати!            

          
І як справді великий твір, роман Сервантеса ось уже 400 років змушує говорити про себе.І про Сервантеса, і про Дон Кіхота написано в різні часи, різними мовами стільки, що лише перелік імен авторів цих праць складе не один том!


І це ще одна загадка роману! Герой його знову і знову оживає на картинах відомих художників, будить натхнення і уяву геніальних композиторів, поетів і письменників.


Феномен успіху Дон Кіхота ще довго будуть розгадувати дослідники, а ми з вами пройдемо „дорогами”, якими безсмертний твір увійшов у нашу рідну, українську літературу.


( повідомлення учнів про „шлях” „Дон Кіхота” до українського читача )

Успішно долаючи мовні кордони і бар`єри, геніальний твір Сервантеса  торує шлях до людських сердець усіма можливими шляхами й дорогами. Цікаво, що сам Сервантес вустами Санчо Панси провістив долю свого  героя : „Закладаюся, що незабаром не зостанеться жодної корчми, гостиниці, заїзду або ж голярні, де не висітиме картин, ващим діянням присвячених”.
Пройдемо шляхом, торованим „Дон Кіхотом” у музиці та образотворчому мистецтві.

( повідомленя учнів)

-    А зараз пропоную нам зробити зупинку. І прочитати поезії тих, зумів дуже тонко, душевно зрозуміти героя Сервантеса. Свої рядки Дон Кіхотові присвячували Дж. Байрон і Поль Верлен, В. Брюсов і Д. Мережковський, Борис Грінченко і С. Маршак, Ю. Друніна і Б. Окуджава, Л. Первомайський і Ф. Кривін та ще багато – багато інших...

(виразне читання поезій)

4. Узагальнення набутих знань.

Заключне слово вчителя.
„Дон Кіхот” – вічний.Як вічний цей світ.І роки невладні над ним.На думку Раміро де Маесту, іспанського філософа і публіциста, Дон Кіхот є символом і „прототипом любові, найвищої космічної любові,  любові на всі часи”.


Сам Дон Кіхот наприкінці роману пояснює свої вчинки: „ Я допомагав стражденним, виправляв кривду, карав зухвальства, завойовував велетнів...Наміри всіх моїх поривань благосні; а саме: чинити всім добро і нікого не кривдити”.


Над усе Дон Кіхот цінує і прославляє свободу: „ Вольність... то один з найдорогоцінніших дарів, що небеса послали людям... за вольність, як і за честь, можна й треба життям своїм важити...”


Проспер Меріме стверджував : „Лихо тому, хто ніколи не переймався хоча б деякими думками Дон Кіхота, хто ніколи не наражався на насмішки та удари долі за те, що намагався відновити справедливість”.


А Іван Дзюба вважає, що „ Дон Кіхот назрівав ще з тих незнаних, загублених у  темряві праісторії часів, коли людина вперше, може, невміло, але чесно стала супроти тріумфуючої неправди.І не скінчиться він доти, доки не зітреться різниця між добром і злом ...”


Отже, як бачимо, вічними є ідеї і прагнення, якими живе герой Сервантеса. Він будить добрі почуття у душах  небайдужих, кращих представників людства на самовіддане служіння ідеалам гуманізму та духовного прогресу.


Створений Сервантесом образ увібрав у себе багатовіковий досвід людства і яскраво відобразив вічні істини, які  залишаються актуальними і в наші дні.


Прислухаймося:


Росинанта зморені копита
Цокотять пустелями доби ...
Похід триває...
Похід, що триває
чотири століття...
(заочна подорож шляхами “Дон Кіхота”)

Дон Кіхот войовничо потрясає списом. Сервантес у задумі дивиться на нього. Санчо Панса, задкуючи, хреститься.


Санчо Панса. О бідний мій сеньйоре!
Дон Кіхот.Хто божевільний?
Той, хто любить світ?
Хто божевільний? Той, хто прагне волі?
Невже розумний той, хто у неволі
Неволю славить, щоб спасти живіт?
Скажи, мій Санчо, де ж ота земля,
Яку обіцяною кличуть від Мойсея?!
Я—божевільний, блазень, дурень я,
Тому я вірю: буде зустріч з нею!
Санчо Панса. А Дульсінея?
Що вам та земля?
Нема кохання там! Нема й багатства…
Там все для всіх, а в нас одне життя,
Я хочу все! А не жебрацьке братство,
Ви обіцяли острів і палац
Тому, хто мав лише дірявий шеляг.
Якщо ви —мудрість, я тоді паяц.
Якщо — безумець, мусять мудрагелем
Мене вважати...
Дон Кіхот. Санчо, милий брате,
Не божевільний я і не мудрець.
(показуючи рукою на Сервантеса)
Я — він! Він — мій святий отець!
Санчо Панса. А я? Хто ж я?
Примара чи селюк?
(ображено)
Невже... фантом, як каже, бідний лицар?
У вас є Росінант —у мене є віслюк.
Вони справжнісінькі, як борошно, як криця...
Сервантес. Не ображайся, Санчо.
Образ — ти, який переживе мене і книгу,
Яку задумав я, яку, мов кригу,
Мороз плекає й творить на віки.
Весна — натхнення, а зима — це труд.
Якщо замолоду ми маєм мрію,
У зрілі дні ми славимо надію,
І втілюєм, й виносимо на суд
Отих людців, які тортури чинять,
Які лоскочуть чорні язики...
А ми прощаєм.
Хто ще нас зупинить?
Невже оті безславні вітряки?
О Дон Кіхоте, о обачний Санчо,
Хай огортає сонце помаранчею
Красу земну й людський страждальний рід!
(Дон Кіхот і Санчо Панса, виконуючи волю Сервантеса, виходять)
Я сам один. Я — бранець. Я — невільник.
І все ж здобуду волю і перо!
О Дон Кіхоте, мій дивак і спільник,
Йди до людей! Я ставлю на зеро!

Учень 1. Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі почав свої мандри з селища Аргамасілья-де-Альба тому, в’їжджаючи до нього, можна побачити покажчик "Серце Ламанчі поряд з яким стоять двометрові бляшані фігури Дон Кіхота верхи на Росінанті та Санчо Панси на віслюкові. У Аргамасільї-де-Альба багато місць нагадують про твір Сервантеса: невеличкий готель "Дон Кіхот", площа Алонсо Кіхани, будинок бакалавра Самсона Карраско, з яким Дон Кіхот бесідував на філософські теми. Є у селищі й відомий "будинок Медрано": у його погребі за доносом у вересні 1597 року перебував Сервантес, який саме там і почав писати славетний роман.


Учень 2. Як відомо, першу подорож Дон Кіхот здійснив до венти (так в Ламанчі називають корчму), що була розташована біля містечка Пуерто-Ляпіс  і хоч до нашого часу не збереглася жодна корчма XVI століття, проте господар кожного заїжджого двору (а їх у Ламанчі чимало) стверджує, що саме в нього зупинявся герой роману і висвятився на рицаря. Більша частина цих дворів має назву "Дон Кіхот"


Учень 3 . Вітряки вважаються символом Іспанії. Сьогодні їх у країні можна налічити не більше сотні. В одному з них поблизу Кампо-де-Криптано іспанці створили музей, де дібрано скромні експонати; збруя, шолом і спис, які начебто належали мандрівному рицарю, і навіть зуб Росінанта. Є у музеї кілька гравюр: епізоди бою Дон Кіхота з "крилатими, потворними велетнями", тобто з вітряками.


Учень 4. Селище Тобосо неподалік від Мадрида згадується в романі близько 150 разів. Тепер у ньому будинок музей Дульсінеї. Створюючи його, місцева влада віддала  данину подяки Сервантесу, який, сам того не відаючи, вря¬тував їхнє місто від руйнівного артилерійського обстрілу. Відбулося це на початку XIX століття, коли армія Наполеона вторглася до Іспанії. Війська французького генерала Дюпона підійшли до Тобосо й приготувалися до штурму. Проте коли Дюпон дізнався, що перед ним той самий Тобосо, де жила кохана Дон Кіхота, то відмовився від обстрілу, оскільки не побажав увійти до історії полководцем, який зруйнував рідне місто легендарної літературної героїні.


Музей Дульсінеї — показний двоповерховий будинок з Просторим двором. У будинку — зал, кухня, спальня дами серця Дон Кіхота. Унизу — винний погріб, у дворі — колобязь: звідси вона набирала воду. До музею прекрасної Альдонси Лоренсо ведуть керамічні покажчики з цитатами з роману, що оспівують вроду Дульсінеї та кохання її рицаря.


У XVI столітті у будинку-музеї жила донья Ана Мартінес де Сарко, котра, як вважають літературознавці, була прообразом Дульсінеї Тобоської.
На центральній плоші Тобосо вже багато років у серпні проводиться веселе свято "Міс Тобосо". Разом зі званням "міс Тобосо" красуня-переможниця отримує й титул “міс Дульцінея”. У Тобосо також функціонує відома бібліотека імені Сервантеса. У ній зібрано понад 25 тисяч книг, серед них близько 400 рідкісних видань "Дон Кіхота" 45 мовами.


Учень 5. У німецькому містечку Кнітлінген у 1983 році відкрився музей Фауста. А от музею Рицаря Сумного Образу, хоч це і дивно, тривалий час в Іспанії не було. І ось на початку 2002 року в Сьюдад-Реалі, що розташоване в самому центрі Ламанчі, відкрито музей Дон Кіхота. Мер цього іспанського містечка Франсіско Хіль перерізав стрічку на церемонії відкриття музею Дон Кіхота і такими словами: "Рицар Сумного Образу і його вірний зброєносець Санчо Панса тривалий час мандрували нашим краєм і чесно заслужили місце для відпочинку". Місцева влада не пошкодувала понад мільйон євро на обладнання старовинного двоповерхового будинку й віднайдення експонатів для вшанування одного з “вічних” образів світової літератури. Нещодавно у Сьюдад-Реалі встановлено і рідкісний пам'ятник: на п'єдесталі — бронзовий Санчо Панса зі своїм улюбленим віслюком.


Біля входу до будинку-музею гостей вітають дерев'яні скульптури Дон Кіхота і Санчо Панси. Рицар у лівій руці тримає спис, а в правій — рукопис. Навпроти нього стоїть Санчо Панса, підперши руками боки, й дивиться на хазяїна.


У музеї зібрано близько 3 тисяч видань "Дон Кіхота" багатьма мовами світу, а в одному із залів реконструйовано старовинну друкарню, подібну до тієї, у якій було вперше надруковано роман Сервантеса. За задумом організаторів музею його експонати мали викликати у відвідувачів зацікавлення книгою, яку в Іспанії називають "нашою Біблією".


Образ Дон Кіхота в літературі
Образ Дон Кіхота надихав багатьох поетів і прозаїків. Важко знайти країну, в якій би майстри слова залишилися байдужими до героя Сервантеса. Йому присвячували свої вірші Джордж Байрон, Ципріян Норвід, Поль Верлен, Балерій Брюсов, Борис Грінченко, Самуїл Маршак, Юлія Друніна та багато інших видатних митців. Українським читачам близькі думки земляка Бориса Грінченка, висловлені ним у поезії "Дон Кіхот":

В уламках од
зброї з іржавим мечем
Він гордою їде ходою,
І погляд у нього сіяє вогнем,
І серце аж рветься до бою.
Меча не пускає він з лицарських рук
І страху ніколи не знає,
Життя його — низка і горя, і мук,
Та іншого він не бажає.
На діло лицарське себе він оддав —
Ставать за малих, в обороні,
Ї де він неправду і зло зустрічав,
Там сміло він брався до броні.
Що нині не те, як колись, він не знав,
У дивні закоханий мрії,
Ї давні страшила по світу шукав,
Дракони, і велетні, й змії.
Не відав, що тії страшила в наш час
Вже нашу придбали подобу.
І в сяєві злота, і пишних окрас
Мордують людей, мов худобу...

Віддали данину цьому образу й прозаїки, скажімо, російського письменника Федора Достосвськопі раз Дон Кіхота надихнув на створення неповторного героя роману "Ідіот" — князя Мишкіна, про що письменник згадував у листах, начерках до роману, до речі, про мандрівного лицаря йдеться і в романі. А інший геніальний митець уже XX століття, аргентинський  письменник Хорхе Луїс Борхес, написав два блискучі твори — "Притчу про Сервантеса і Дон Кіхота" і "Приховану магію в "Дон Кіхоті".


Найактуальнішим є вірш російської поетеси Юлії Друніної, теж митця XX століття, в якому є такі оптимістичні рядки:

Хто каже, що вмер Дон Кіхот?
Цьому ви, будь ласка, не вірте!
Бо він не підвладний ні часу, ні смерті –
в новий вирушає похід


Вічний образ
Образ Дон Кіхота належить до таких образів світової літератури, які називають вічними. Класичними прикладами вічних образів є Прометей, Гамлет, Фауст. Як тлумачать поняття "вічний образ" літературознавці? У словнику "Літературознавчі терміни”.Василя Лесина є таке визначення: "Вічні образи — ті визначні художні образи, які, виникнувши за певних історичних обставин, мають велике загальнолюдське значення, продовжують зберігати пізнавальну, виховну й естетичну силу". А "Словник літературознавчих термінів" за редакцією ДТимофесва та С.Тураєва дає таке тлумачення: "Вічні образи — образи, узагальнююче художнє значення яких далеко сягнуло за межі їх конкретно-історичного змісту та доби, яка їх породила".


І справді, якщо взяти образ Дон Кіхота, то він уже не сприймається сучасними читачами, як звичайний бідний гідальго з Ламанчі, котрий прибрав собі ім'я мандрівного лицаря і дивує земляків своїми неперед-бачуваними вчинками, а сприймається як образ, у котрому постає ймовірний у будь-які часи трагічний конфлікт між шляхетними намірами, високою ідеєю і неспроможністю досягти мети в реальних умовах, за певних історичних обставин. Комічна спрямованість Дон Кіхота в минуле, давно вже відступила на задній план, а на авансцену критичної думки висунулись риси Дон Кіхота, які притаманні безкорисливим і самовідданим борцям за справедливість, за краще прийдешнє.


Так що тоді "донкіхотство”? Кого називають "донкіхотами"? Найчастіше донкіхотами називають доволі шляхетних, чесних і безкорисливих людей, які самовіддано, жертовно обстоюють ідеали добра і справедливості, попри всі, часто нездоланні перепони; при цьому ці люди являють собою взірець непохитності, стійкості, мужності, хоча й певною мірою наївності.Називають донкіхотами інколи й невиправних мрійників, сподівання яких змінити світ на краще, заплутавшись в ілюзіях, розбиваються, натрапивши на світ реальний, а ці мрійники потрапляють у смішні ситуації, котрі викликають більше глуму, ніж співчуття.


Слід зазначити, що в останні десятиліття переважає перше значення цього поняття, саме тому цей образ і надихає сучасних митців.


Переклади  роману


Роман Сервантеса "Дон Кіхот" перекладений усіма європейськими мовами та багатьма мовами інших континентів — Азії, Америки, Африки. Український читач познайомився з романом Сервантеса в переказі рідною мовою, який зробив Іван Франко і назвав свій віршований переказ "Пригоди Дон Кіхота" (1891). Пі¬зніше роман переклав В.Самійленко, але, на жаль, він загубився в буремний 1919 рік. Згодом був здійснений неповний переклад твору М,Івановим. А по війні, в 1955 році, з'явився переклад Б.Козаченка та Є.Кротевича, котрий мав певні вади, бо орієнтиром для перекладачів був відповідний переклад роману російською. І нарешті, мрія українського читача здійснилась: 1995 року вийшов у світ роман Сервантеса "Дон Кіхот" у блискучому перекладі майстра перекладацької справи Миколи Лукаша, якому вдалося всіма засобами української мови передати неповторність мови і стилю іспанського класика.


"Дон Кіхот” у музиці, образотворчому мистецтві


Образ Рицаря Сумного Образу надихав на створення музичних, малярських, скульптурних та інших творів митців різних країн. Музикознавці стверджують, що за мотивами роману Сервантеса "Дон Кіхот" написано музику для майже сотні творів, серед яких — опери, балети, симфонічні поеми, мюзикли, музич¬ні картини тощо. Але шедеврами "Донкіхотіани" вважають передовсім: балет Людвіга Мінкуса (1827 -1907) "Дон Кіхот Ламанчський" у постановці балетмейстера Маріуса Петіпа (прем'єра відбулася в 1869), а також опера Поля Массне (1842 - 1912) "Дон Кіхот", постановка і прем'єра якої відбулася 1910 року в Монте-Карло. Цікаво, що арії Дон Кіхота співав видатний бас Федір Шаляпін, котрий був у захваті від образу мандрівного лицаря і власноручно виготовив собі грим і зробив ескізи костюма Дон Кіхота. Користуються популярністю балети за мотивами роману Сервантеса, музику до яких написали композитори Р.Герхард і Я.Доубрава; музичні картини для оркестру А.Рубінштейна; "Фантастичні варіації на лицарську тему" для симфонічного оркестру Р.Штрауса.


У малярстві до образів роману звертались Іспанські корифеї пензля Франціско Гойя, Пабло Пікассо, Сальвадор Далі, французькі графіки Постав Доре та Оноре Домьс, французький художник-романтик Ежен Делакруа, російський живописець Валентин Сєров, українець Борис Крюков та багато інших.


Роман Сервантеса мав і драматичні (театральні) версії, а також кіноверсії, включаючи 9-серійний телесеріал, який зробив іспанський режисер А.Угрія


Надіслано вчителем міжнародного ліцею „Гранд” Машовець М.П.

Предмети > Зарубіжна література > Зарубіжна література 8 клас > Мандри Дон Кіхота у пошуках справедливості. Очiкувані та реальні наслідки його вчинків > Мандри Дон Кіхота у пошуках справедливості. Очiкувані та реальні наслідки його вчинків. Конспект уроку і опорний каркас