Гіпермаркет Знань>>Історія України>>Історія України 9 клас. Повні уроки>> Історія України: Москвофільство і малоросійство.Повні уроки.

Тема

Москвофільство і малоросійство

Мета уроку

пояснити причини появи старорусинства москвофільства і малоросійство в українському русі

Завдання уроку

• навчитися критично і творчо мислити;
• самостійно здобувати знання;
• розвивати пізнавальний інтерес до матеріалу.

Тип уроку

комбінований

План уроку

• Викладка нового матеріалу
• Підсумки
• Домашнє завдання
• Теми для обговорення у групі
• Основні дати та терміни
• Література

Хід уроку

• Вступне слово вчителя.
• Опитування домашнього завдання
• Вивчення нового матеріалу. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео.
• Дискусія, робота по групам. Висновок по темі
• Домашнє завдання

У 50–70-х рр. ХІХ ст. в українському русі Галичини різко посилювався старорусинський напрямок, відгалуженням якого стало москофільство, або русофільство. Започатковано цей напрямок було ще в 40-х рр. У його лавах опинилася майже вся стара українська інтелігенція, в тому числі Яків Головацький. Соціальну базу течії становили духівництво, поміщики, чиновники, інтелігенція. Визнаними лідерами москвофілів у різні часи були: в Галичині – Денис Зубрицький, Богдан Дідицький, Іван Наумович та Михайло Качковський; на Буковині – Касіян Богатирець; у Закарпатті – Адольф Добрянський та ін. Значну роль у становленні ідей старорусинства відіграло греко-католицьке духовенство, яке в роки реакції стало на захист староукраїнських звичаїв, виступило проти латинізації церковної та світської культури, зокрема проти спроб перевести «руську мову» на латинський алфавіт, замінити юліанський календар григоріанським.

Яків Головацький

Адольф Добрянський

Причинами домінування цього напрямку були:

• посилення польських позицій у Галичині, зневіра українців у справедливості австрійського цісаря;

• зневіра у власних силах, пошук надійної опори в суспільно-політичному житті. Такою опорою вбачалася Росія;

• поширення серед значної частини галицьких селян у 60-80-х рр. наївної віри в російського царя, який буцімто вижене євреїв, покарає поляків, відбере землю в панів і роздасть селянам;

• консервативний характер українського суспільства в Галичині;

• допомога російських військ Австрії у придушенні угорської революції 1848–1849 рр.

Як писав один із дослідників: «У тій армії було стільки своїх, зрозумілих населенню людей, а то просто українських братів. Галичани бачили, яка могутня то була сила, перед якою один їх національний ворог (мадяри) без бою склали зброю. Другий національний ворог (поляки) пробували бунтуватися у Варшаві 1830 р., але грізна російська сила... тільки здавила спротив»;  поширення ідей панславізму (теорія про особливу роль слов’ян та необхідність їх об’єднання в єдиній державі); • падіння авторитету імперської влади після поразок у війнах 1859 і 1866 рр.;

• загострення відносин Австро-Угорщини з Росією.

Перший раз політичного значення старорусинська течія набрала в 1866 р., коли Австрія програла війну проти Пруссії. Тоді пішов поголос, що рано чи пізно Австрію спіткає доля Речі Посполитої, а Галичина відійде до Росії. Старорусини чітко висловили свою позицію, заявивши, що окремого українського народу не існує, а галицькі русини є представниками «единого великорусского народу», який проживає на території «від Карпат до Уралу». Також вони заперечували самостійність української мови; вона, без жодних на то підстав, проголошувалась однією з вимов єдиної російської мови. На хвилі зростання антипольських настроїв старорусини перейняли керівництво у громадсько-культурних установах Львова – Ставропігійному інституті, Народному домі та Галицько-руській матиці, а також у відкритій 1861 р. «Руській бесіді».

Для поширення своїх ідей старорусини розгорнули широку культурно-просвітницьку діяльність. По селах і містах створювалися читальні, бібліотеки, школи, кооперативи, різноманітні товариства. Важливим напрямком їхньої діяльності стала боротьба проти пияцтва. Старорусини започаткували видання серії популярних книжок для селян штучно створеною мовою, яку назвали «язичієм». То була жахлива мішанина російської, української, польської та церковнослов’янської мов. Поступово на цей суржик переходили й періодичні видання, що друкували етнографічні, наукові матеріали, твори російських і місцевих письменників.

Таку проросійську позицію не могли не помітити в Санкт-Петербурзі. Царський уряд на підтримку старорусинів спрямував значні субсидії. За проросійську позицію старорусинську течію стали називати москвофільською. Проте старорусинство було ширшим явищем і мало солідну опору в галицькому суспільстві. Головною ознакою старорусинства була чітка антипольська спрямованість, опір будь-яким проникненням західних модерних впливів. Маючи сумніви у спроможності самостійно обстояти свою культуру, а тим більше політичне існування, вони заявляли: «Якщо нам судилося потонути, то краще зробити це в російському морі, ніж у польському болоті». Така позиція зближувала їх з російським царизмом і російськими консервативними слов’янофільськими колами.

У 1870 р. старорусини заснували політичну організацію – Руську раду, що мала продовжити справу Головної руської ради 1848–1851 рр. стосовно захисту прав та інтересів населення. Було створено потужну видавничу базу. Органами Руської ради були журнал «Слово»(1861–1887 рр.), газети «Руська рада»(1871–1912 рр.), «Наука»(1874–1900 рр.) та ін. І все ж, попри такий розмах і підтримку ззовні, від 80-х рр. старорусинство в Галичині починало занепадати. Проте на Буковині, а надто в Закарпатті, цей напрям домінував аж до середини ХХ ст.

Питання для обговорення та дискусії

Ваше ставлення до руху москвофілів, та яка б була ваша позиція?

Запитання і завдання

1. З’ясуйте причини появи старорусинства в українському русі на західноукраїнських землях та його домінування в 60 80-ті рр.

2. Які успіхи в розбудові національного життя Галичини ви можете назвати?

Список використаної літератури

• За основу взятий  тематичний план вчителя історії м.Луцька ЗОШ №1 Супрун Л.С

• За основу взятий план уроку по історії України вчителя Голец О.О. ЗОШ м. Чернівці 

• Гісем О. В., Мартинюк О. О. Історія України. 6—9 класи: Наочний довідник. — Х.: Вид-во «Ранок», 2009

• Омсльченко І. Соціально-політична ситуація в Україні в першій половині XIX ст. // Нова політика. -2000

• Малик Я. та ін. Історія української державності. - Львів,2005

• Довідник з історії України. Т. 2. — К.: Генеза, 2003

• О. К. Струкевич, Історія України, 9 клас, 2008

• Історія України. Документи і матеріали . – Укладач Король. – К., 2001

• youtube. com

Скомпоновано та відредактовано Муха О.