|
|
|
| (3 промежуточные версии не показаны) | | Строка 1: |
Строка 1: |
| - | '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Географія|Географія]]>>[[Географія 6 клас. Повні уроки|Географія 6 клас. Повні уроки]]>>Географія: ''''''Робота вітру, морів та льодовиків'' | + | '''[[Гіпермаркет Знань - перший в світі!|Гіпермаркет Знань]]>>[[Географія|Географія]]>>[[Географія 6 клас. Повні уроки|Географія 6 клас. Повні уроки]]>>Географія: Робота вітру, морів та льодовиків''' |
| | | | |
| - | '''<metakeywords>Робота вітру, морів та льодовиків</metakeywords>''' | + | '''<metakeywords>Гіпермаркет Знань - перший в світі, Гіпермаркет Знань, Географія 6 клас, Повні уроки, Робота вітру, морів, льодовиків</metakeywords>''' |
| | | | |
| | + | == §24. Робота льодовиків, морів, вітру == |
| | | | |
| - | '''§20. Походження материків і океанів'''<br><br> ''' Два погляди на одну проблему'''. Як виникли сучасні материки і океани? Чи завжди вони були на своїх сучасних місцях і там же й залишаться в майбутньому? Всі ці питання ще 100 років тому вважалися б недоречними. Тоді відповідь буда однозначна: материки нікуди не пересували, а були завжди на своїх сучасних місцях. Проте протягом ХХ ст. було зібрано достатньо доказів протилежного. Вам вже відомо про існування вікових горизонтальних та вертикальних рухів літосферних плит. Тоді як можна пояснити формування сучасних материків і океанів?<br> Існує кілька гіпотез (на¬укових припущень), які намагаються розв’язують цю проблему. За однією з них, спочатку на Землі утворилася кора оке¬анічного типу. Потім, під впливом внутрішніх процесів Землі, товща земної кори поступово збільшувалася і відбулося утворення кори материкового типу.<br> До початку XX ст. панувала теорія фіксизму (з французької – закріплювати), за якою вважали, що земна поверхня впродовж історії свого розвитку не зазнавала істотних змін, тобто материків завжди було шість і вони практично не змінювали свого положення. Ця теорія визнає лише вікові вертикальні рухи окремих ділянок Землі. <br> Пізніше, з роз¬витком науки і техніки, а також накопиченням значної кількості фактів, стало очевидним, що літосфера здійснює як вертикальні, так і горизонтальні рухи. Так з'явилася те¬орія мобілізму (з латини – рухомий), яка з кожним роком збільшує кількість аргументів на свою користь. Відповідно з нею материки і океани неодноразово змінювали свої абриси та своє положення на Землі.<br> '''Гіпотеза дрейфу материків.''' Ще за часів давніх греків існувала легенда про те, що в Атлантичному океані існував величезний родючий густонаселений острів Атлантида, розміщений на захід від Європи. Через сильний землетрус острів зник під водами океану. Питання про існування й причини загибелі Атлантиди в науці так і залишаються спірними.<br> Проте у другій половині ХІХ ст. російський вчений-самоук Євген Біханов, роздивляючись карту світу, помітив, наскільки збігаються абриси континентів по обидва боки Атлантичного океану. Тоді вчений висловив припущення, що міфологічна Атлантида не зникла на дні океану, а відсунулася на захід від Європи. <br> Горизонтальні переміщення континентів знайшли своє підтвердження в гіпотезі дрейфу материків («дрейф» у перекладі з гол¬ландської – плавати). Її автором є німецький геофізик Альфред Вегенер. У 1912 р. вийшла його книжка «Поход¬ження материків і океанів», у якій він, спираючись на подібність абрисів берегової лінії Африки та Південної Америки, робить припущення, що у палеозойську та на початок мезозойської ери, кілька сот мільйонів років тому, на Землі існував єдиний масив суходолу – веле¬тенський материк Пангея (з грецької – вся земля), оточений океаном Панталасса (з грецької – все море).<br> Потім, в середині мезозойської ери, приблизно 200 млн. років тому, на думку А. Вегенера, Пангея почала розколюватися, як величезна крижина, на дві частини –південну Гондвану та північну Лавразію. Між ними виник океан Тетіс, названий так вченими на честь грецької богині моря. <br> Ще пізніше, в кінці мезозойської ери, Гондвана почала розколюватися, а її уламки розповзатися в різні боки. Спочатку відокремилися Австралія з Антарктидою, як єдина ділянка суходолу й виник Індійський океан. Згодом, розійшлися Африка й Південна Америка. Так почав формуватися Атлантичний океан. На початку кайнозойської ери, близько 65-70 млн. років тому, Антарктида відійшла від Австралії і зайняла своє сучасне положення в районі Південного полюсу. В цей же час Лавразія розділилася на Північну Америку й Євразію. При цьому завершилося остаточне формування Атлантичного океану та виник Північний Льодовитий океан. Так утворилися сучасні материки й океани. Вони, як крижини на поверхні води, пересувались по поверхні астеносфери, поки не зайняли свого сучасного положення. Отже, розміщення материків – результат тривалого процесу розвитку Землі.<br> Докази дрейфу материків. Свою гіпотезу пересування материків А. Вегенер довів лише одним доказом – подібністю берегових ліній сучасний материків. Неповну їх відповідність вчений пояснював руйнуванням берегів морем та віковими вертикальними рухами в літосфері. <br> Нині гіпотеза дрейфу материків знайшла багато інших, більш вагомих доказів. Зокрема, в гірських породах мезозойського віку, що нині знаходяться на різних материках, були виявлені рештки однакових давніх рослин та тварин. Наприклад, ще на початку ХХ ст. в Африці та Південній Америці знайшли скелети однакових прісноводних динозаврів, а в кінці 60-хх рр. ХХ ст. рештки таких само тварин виявили в Антарктиді. Це беззаперечно свідчить про те, що в минулому ці материки були з’єднані, адже ці прісноводні тварини не могли долати величезні океанічні простори, що розділяють сучасні материки. Також були знайдені рештки сумчастих тварин на всіх материках, що говорить про їх вільне пересуванням великими просторами давнього суходолу. Нині ж сумчасті збереглися в Австралії. Здивували й поклади кам’яного вугілля в Антарктиді (Згадайте, як утворюється кам’яне вугілля). Ці знахідки наштовхнули на висновок, що сучасний льодовий материк не завжди був холодним, а значить він був розміщений в іншому місці. Під час формування товщ вугілля Антарктида була заселена теплолюбними та вологолюбними деревоподібними папоротями.<br> Переконливими доказами єдності в минулому материків є подібні гірські породи на різних материках. Вивчаючи дно океанів, фахівці визначили вік гірських порід на ньому. Виявилося, що наймолодші гірські породи магматичного походження знаходяться вздовж серединних океанічних хребтів, де йде розсування літосферних плит. Осадові породи тут зовсім відсутні. (Згадайте, як і де в океанах формується молода земна кора). А чим далі від цих хребтів в бік материків, тим земна кора стає більш давньою, зростає товща осадових порід. Це свідчить про поступове розсування літосферних плит та омолодження океанічного дна.<br> Спираючись на погляди А. Вегенера та на численні докази, сорок років тому з'явилася наукова теорія руху (тектоніки) літосферних плит. За цією теорією мандрують не самі материки, а літосферні плити. Материки є лише їх частинами. <br> '''Погляд у майбутнє. '''Літосферні плити продовжують свої переміщення. Тому абриси материків і океанів будуть змінюватися й в майбутньому. Завдяки сучасній техніці, зокрема лазерному вимірюванню та космічним зйомкам, вдалося встановити напрями пересування літосферних плит й скласти спеціальні географічні карти. Виходячи з них вчені вважають, що через 50 млн. років Австралія віддрейфує на північ. Середземне море звузиться і стане протокою. Індійський та Атлантичний океани розширяться. З’являться й нові океани, проте не зразу вони будуть такими широкими, як сучасні. Їх появу прогнозують на місці сучасного озера Байкал в Євразії та озер на сході Африки. Ці водойми є глибокими рифтами, в межах яких вже розпочалося розсування літосферних плит. <br><br>'''Висновки: '''<br>1. Існують різні гіпотези про походження материків і оке¬анів. Найбільш достовірною та аргументованою вважають гіпотезу дрейфу материків Альфреда Вегенера, за якою всі сучасні материки утворилися з єдиного давнього материка Пангея. <br>2. Теорія руху літосферних плит пояснює сучасний розви¬ток материків та океанів і дає можливість передбачити їх зміни у майбутньому.<br><br>'''Питання для самоконтролю:'''<br>1. Які існують гіпотези про походження сучасних материків і океанів?<br>2. Розкажіть, як формувалися сучасні материки й океани за гіпотезою дрейфу материків Альфреда Вегенера.<br>3. Які наводять докази горизонтальному переміщенню літосферних плит?<br>4. Чому абриси материків і океанів й надалі змінюватимуться?<br>5. Поміркуйте, яке практичне значення має вивчення питання про походження материків і океанів.<br><br><br>Загальна географія, 6 клас.<br><br>Надіслано викладачами Міжнародного ліцею Гранд<br><br>С.Г. Кобернік, Р.Р. Коваленко
| + | === Робота льодовиків === |
| | + | |
| | + | '''[http://xvatit.com/vuzi/ Вчені]''' стверджують, що в історії Землі не раз були льодовикові періоди, коли з півночі насувалися потужні маси криги, товщиною до 2 км. Як же фахівці дізналися про це? Які є тому докази? Виявляється докази залишали самі давні льодовики у вигляді відкладів морени – обкочених подряпаних камінців різних розмірів: від невеликого гравію до величезних валунів. Але як довести, що їх принесли саме давні льодовики? Правило просте: слід простежити, яку роботу виконують сучасні льодовики, що сповзають з гір. Їх діяльність така ж сама, як і їх давніх попередників. <br><br>'''[[Робота вітру, морів та льодовиків|Льодовики]]''' під дією сили тяжіння постійно рухаються. Вони, як і всі '''[[26. Зовнішні процеси, що зумовлюють зміну земної кори: вивітрювання, текучих і підземних вод|зовнішні процеси]]''', руйнують, переносять і відкладають гірські породи. Руйнівна робота льодовиків починається в горах, коли вони поволі сповзають. При цьому льодовик, як бульдозер, виорює пухкі гірські породи, згладжуючи поверхню. Переносячи уламки більш твердих гірських порід, льодовик їх тре об поверхню, наче майстер шліфує, стираючи гострі краї. Так формується морена, або льодовикові відклади. У горах, звідки сповзають давні та сучасні льодовики утворюються баранячі лоби та кучеряві скелі. Вони являють собою останці скель, оброблені кригою, з великою кількістю подряпин, залишених гострими краями порід, які переносив з собою льодовик. Якщо льодовик рухається руслом річки, утворюються троги – широкі коритоподібні річкові долини. |
| | + | |
| | + | [[Image:As59.jpg|320px|Давнє зледеніння]]<br><br>При виході на рівнину, де починається танення льоду, відбувається відкладання морени у вигляді різних льодовикових форми рельєфу. Так формуються ози – довгі, висотою у кілька десятків метрів пасма; ками (з нім. – гребінь) – округли вали, висотою 6-12 м; величезні пагорби (до 45 м заввишки) друмліни тощо. |
| | + | |
| | + | [[Image:As60.jpg|320px|Льодовикові форми рельєфу]]<br><br>Тала вода льодовиків переносить дрібніші частинки гірських порід на великі відстані (пісок, глину, пил) та відкладає їх. Так утворюються зандри (з ісландської – пісок) – піщані рівнини. В Україні після льодовикової епохи утворилася особлива суглиниста порода лес, на якій сформувалися родючі чорноземні ґрунти. <br><br>Вивчення льодовикових відкладів та створених ним форм рельєфу дозволяє відновити геологічну історію планети. |
| | + | |
| | + | === Робота морів === |
| | + | |
| | + | Морський беріг, де зустрічають суходіл і море, поступово змінює свої абриси під дією хвиль, що накочуються та відступають. Навіть при незначному коливанні хвилі вдарять в берег з силою декілька тон на квадратний метр. А під час сильного шторму удари хвиль сягають сили понад 15 т/м2. |
| | + | |
| | + | [[Image:As61.jpg|640px|Морена та руйнівна робота моря]]<br><br>Морські хвилі як руйнують берег, так і весь час переміщують гірські породи з одних місць та відкладають їх в інших. В результаті всіх цих видів '''[[Презентація до теми «Робота вітру, морів та льодовиків»|роботи моря]]''' виникають різні берегові форми рельєфу. На узбережжях виникають кліфи – берегові урвища з плоскою поверхнею. До підніжжя кліфу приєднується вирівняна морем тераса, зверху вкрита нанесеними хвилями піском та галькою – пляж. Біля основи кліфу формується заглиблення – хвилеприбійна ніша. Хвилі, атакуючи берег, весь час заглиблюють нішу, тому з часом передня стінка кліфу осипається і берег відступає далі. Деякі ж породи узбережжя (вапняк, крейда) вода зовсім розчиняє. <br><br>У зв’язку з тим, що пухкі породи розмиваються водою швидше, ніж тверді, берег руйнується нерівномірно і узбережжя виглядає досить мальовничо: тут виникають бухти, складені твердими породами миси, арки, печери.<br><br>Хвилі нерідко переносять пісок, гальку, черепашки молюсків вздовж краю суходолу й відкладають їх. Так виникають коси, низькі й вузенькі намивні смуги суші, приєднані одним кінцем до берега, а іншим виступають у бік моря. Довгі коси називають стрілками, зокрема Арабатська стрілка в Криму, яка тягнеться з півночі на південь на 113 км. Коли коса досягає протилежного берега і відокремлює від моря лагуну, виникає перейма. Якщо морські відклади накопичуються на певній відстані від берега і йдуть паралельно ньому утворюють бари. <br><br>Море виконує велику роботу не лише біля берега, але й на глибинах. На дні відкладаються різні осадові гірські породи, як органічного походження (вапняки, фосфорити), так і уламкового (пісок, галька) й хімічного (кухонна сіль). <br><br>'''Завдання.''' Пригадайте, як виникають різні за походженням осадові породи? Поміркуйте, чому вони формуються на морському дні.<br><br>Часто морські відклади містять залізні й марганцеві руди органічного походження, які мають форму кульок – конкрецій (з лат. – згущення). |
| | + | |
| | + | === Робота вітру === |
| | + | |
| | + | Те що вітер здатний руйнувати та переносити відомо всім. А чи може він щось створити? Виявляється, що так. Не даремно давні греки вітер уособлювали з богом Еолом. Вітер – видатний творець і скульптор. Мільйони років поспіль він створює неповторний рельєф пісків.<br><br>Отже, вітер, як і будь-який зовнішній процес, виконує такі види роботи: руйнування, перенесення та відкладання. Наслідками його діяльності є певні форм рельєфу та деякі природні явища.<br><br>Вітер здатний виконувати два види руйнівної роботи: видування та обточування. Видування полягає у підхопленні та перенесенні пухких гірських порід. В результаті цього виникають ніші видування, здіймаються пилові та чорні бурі, які руйнують поверхневий шар земної кори та ґрунту. Такі явища спостерігаються й на півдні України. Для запобігання ним закріплюють ґрунти рослинністю, облаштовують ґрунтозахисні лісосмуги, використовують поливання поверхні, обробку її деякими хімічними речовинами.<br><br>Обточування відбувається під час тертя та шліфування твердих порід дрібними піщинками під час їх пересування у повітрі. При цьому в деяких районах Землі виникають фігурні скелі – химерні витвори вітру, які нагадують то фігуру людини, то тварину, то казкові палаци. Якщо поверхня складена різними за твердістю гірськими породами, деякі з них, більш податливі, вітер “висвердлює”, створюючи дивовижні арки. Більшість з фігурних скель охороняються законом, як унікальні об’єкти природи.<br><br>В наслідок нагромадження вітром величезних мас піску у пустелях формується цілий океан “піщаних хвиль”. Це бархани – великі пагорби серпоподібної форми. За напрямком вітру формується пологий і довгий схил бархану, а з іншого боку – стрімкий і короткий, який переходить у “ріжки”. Пологим схилом вітер жене пісок на вершину бархану, яка досягає 150-500 м, а потім зсипає його вниз по стрімкому схилу. Так, бархан пересувається зі швидкістю кількох сот метрів на рік. |
| | + | |
| | + | [[Image:As62.jpg|320px|Бархани]]<br><br>Подібні за формою та способом пересування до барханів дюни. Але вони значно менші за висотою: від кількох метрів до 100 м. Це пояснюється тим, що дюни формуються на піщаних узбережжях морів, озер та річок, де маси піску незрівнянно менші, ніж у пустелях. Тай пересуваються дюни значно повільніше: лише кілька метрів за рік. Багато дюн існує на узбережжі Балтійського моря. Давні дюни, які вже не пересуваються, є в Україні на Поліссі. Вони виникли з піску, принесеного талими водами давнього льодовика. <br><br>Бархани та дюни, рухаючись, здатні завдавати вели¬ких збитків. Вони засипають дороги, сади, поля, житло людей. Щоб припинити їх пересування на пологих схилах садять дерева чи чагарники. |
| | + | |
| | + | [[Image:As63.jpg|640px|Пересування бархана]] |
| | + | |
| | + | == Висновки == |
| | + | |
| | + | <br>1.Давні та сучасні льодовики виконують подібну роботу. В наслідок їх діяльності відкладається морена та утворюються певні форми рельєфу: баранячі лоби, кучеряві скелі, ози, ками, друмліни. <br>2.Завдяки роботі моря весь час змінюються абриси узбережжя. Тут виникають берегові урвища (кліфи), пляж, а також коси, стрілки, перейми, бари. На дні морів відкладаються різноманітні осадові породи. <br>3.Вітер – потужна зовнішня сила. В наслідок його роботи утворюються фігурні скелі, бархани, дюни. Часто робота вітру шкодить господарській діяльності людини. Слід вести боротьбу з наступом барханів та дюн, пиловими та чорними бурями.<br> |
| | + | |
| | + | == Питання для самоконтролю == |
| | + | |
| | + | <br>''1.Які види роботи здійснює льодовик та які їх наслідки?<br>2.Що таке морена? Як вона утворюється?<br>3.Порівняйте роботу льодовиків з роботою поверхневих текучих вод.<br>4.Розкажіть про роботу моря у прибережній смузі.<br>5.Які види руйнівної та творчої роботи виконує вітер?<br>6.Поміркуйте, яке позитивне та негативне значення для людини мають результати роботи зовнішніх процесів. ''<br> |
| | + | |
| | + | ---- |
| | + | |
| | + | <br>'''''Загальна географія, 6 клас.''<br>''' |
| | + | |
| | + | ''Надіслано викладачами Міжнародного ліцею Гранд ''<br> |
| | + | |
| | + | ''С.Г. Кобернік, Р.Р. Коваленко''<br> |
| | + | |
| | + | <br> |
| | + | |
| | + | ---- |
| | | | |
| | <br> | | <br> |
Текущая версия на 19:45, 11 сентября 2012
Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 6 клас. Повні уроки>>Географія: Робота вітру, морів та льодовиків
§24. Робота льодовиків, морів, вітру
Робота льодовиків
Вчені стверджують, що в історії Землі не раз були льодовикові періоди, коли з півночі насувалися потужні маси криги, товщиною до 2 км. Як же фахівці дізналися про це? Які є тому докази? Виявляється докази залишали самі давні льодовики у вигляді відкладів морени – обкочених подряпаних камінців різних розмірів: від невеликого гравію до величезних валунів. Але як довести, що їх принесли саме давні льодовики? Правило просте: слід простежити, яку роботу виконують сучасні льодовики, що сповзають з гір. Їх діяльність така ж сама, як і їх давніх попередників.
Льодовики під дією сили тяжіння постійно рухаються. Вони, як і всі зовнішні процеси, руйнують, переносять і відкладають гірські породи. Руйнівна робота льодовиків починається в горах, коли вони поволі сповзають. При цьому льодовик, як бульдозер, виорює пухкі гірські породи, згладжуючи поверхню. Переносячи уламки більш твердих гірських порід, льодовик їх тре об поверхню, наче майстер шліфує, стираючи гострі краї. Так формується морена, або льодовикові відклади. У горах, звідки сповзають давні та сучасні льодовики утворюються баранячі лоби та кучеряві скелі. Вони являють собою останці скель, оброблені кригою, з великою кількістю подряпин, залишених гострими краями порід, які переносив з собою льодовик. Якщо льодовик рухається руслом річки, утворюються троги – широкі коритоподібні річкові долини.
При виході на рівнину, де починається танення льоду, відбувається відкладання морени у вигляді різних льодовикових форми рельєфу. Так формуються ози – довгі, висотою у кілька десятків метрів пасма; ками (з нім. – гребінь) – округли вали, висотою 6-12 м; величезні пагорби (до 45 м заввишки) друмліни тощо.
Тала вода льодовиків переносить дрібніші частинки гірських порід на великі відстані (пісок, глину, пил) та відкладає їх. Так утворюються зандри (з ісландської – пісок) – піщані рівнини. В Україні після льодовикової епохи утворилася особлива суглиниста порода лес, на якій сформувалися родючі чорноземні ґрунти.
Вивчення льодовикових відкладів та створених ним форм рельєфу дозволяє відновити геологічну історію планети.
Робота морів
Морський беріг, де зустрічають суходіл і море, поступово змінює свої абриси під дією хвиль, що накочуються та відступають. Навіть при незначному коливанні хвилі вдарять в берег з силою декілька тон на квадратний метр. А під час сильного шторму удари хвиль сягають сили понад 15 т/м2.
Морські хвилі як руйнують берег, так і весь час переміщують гірські породи з одних місць та відкладають їх в інших. В результаті всіх цих видів роботи моря виникають різні берегові форми рельєфу. На узбережжях виникають кліфи – берегові урвища з плоскою поверхнею. До підніжжя кліфу приєднується вирівняна морем тераса, зверху вкрита нанесеними хвилями піском та галькою – пляж. Біля основи кліфу формується заглиблення – хвилеприбійна ніша. Хвилі, атакуючи берег, весь час заглиблюють нішу, тому з часом передня стінка кліфу осипається і берег відступає далі. Деякі ж породи узбережжя (вапняк, крейда) вода зовсім розчиняє.
У зв’язку з тим, що пухкі породи розмиваються водою швидше, ніж тверді, берег руйнується нерівномірно і узбережжя виглядає досить мальовничо: тут виникають бухти, складені твердими породами миси, арки, печери.
Хвилі нерідко переносять пісок, гальку, черепашки молюсків вздовж краю суходолу й відкладають їх. Так виникають коси, низькі й вузенькі намивні смуги суші, приєднані одним кінцем до берега, а іншим виступають у бік моря. Довгі коси називають стрілками, зокрема Арабатська стрілка в Криму, яка тягнеться з півночі на південь на 113 км. Коли коса досягає протилежного берега і відокремлює від моря лагуну, виникає перейма. Якщо морські відклади накопичуються на певній відстані від берега і йдуть паралельно ньому утворюють бари.
Море виконує велику роботу не лише біля берега, але й на глибинах. На дні відкладаються різні осадові гірські породи, як органічного походження (вапняки, фосфорити), так і уламкового (пісок, галька) й хімічного (кухонна сіль).
Завдання. Пригадайте, як виникають різні за походженням осадові породи? Поміркуйте, чому вони формуються на морському дні.
Часто морські відклади містять залізні й марганцеві руди органічного походження, які мають форму кульок – конкрецій (з лат. – згущення).
Робота вітру
Те що вітер здатний руйнувати та переносити відомо всім. А чи може він щось створити? Виявляється, що так. Не даремно давні греки вітер уособлювали з богом Еолом. Вітер – видатний творець і скульптор. Мільйони років поспіль він створює неповторний рельєф пісків.
Отже, вітер, як і будь-який зовнішній процес, виконує такі види роботи: руйнування, перенесення та відкладання. Наслідками його діяльності є певні форм рельєфу та деякі природні явища.
Вітер здатний виконувати два види руйнівної роботи: видування та обточування. Видування полягає у підхопленні та перенесенні пухких гірських порід. В результаті цього виникають ніші видування, здіймаються пилові та чорні бурі, які руйнують поверхневий шар земної кори та ґрунту. Такі явища спостерігаються й на півдні України. Для запобігання ним закріплюють ґрунти рослинністю, облаштовують ґрунтозахисні лісосмуги, використовують поливання поверхні, обробку її деякими хімічними речовинами.
Обточування відбувається під час тертя та шліфування твердих порід дрібними піщинками під час їх пересування у повітрі. При цьому в деяких районах Землі виникають фігурні скелі – химерні витвори вітру, які нагадують то фігуру людини, то тварину, то казкові палаци. Якщо поверхня складена різними за твердістю гірськими породами, деякі з них, більш податливі, вітер “висвердлює”, створюючи дивовижні арки. Більшість з фігурних скель охороняються законом, як унікальні об’єкти природи.
В наслідок нагромадження вітром величезних мас піску у пустелях формується цілий океан “піщаних хвиль”. Це бархани – великі пагорби серпоподібної форми. За напрямком вітру формується пологий і довгий схил бархану, а з іншого боку – стрімкий і короткий, який переходить у “ріжки”. Пологим схилом вітер жене пісок на вершину бархану, яка досягає 150-500 м, а потім зсипає його вниз по стрімкому схилу. Так, бархан пересувається зі швидкістю кількох сот метрів на рік.
Подібні за формою та способом пересування до барханів дюни. Але вони значно менші за висотою: від кількох метрів до 100 м. Це пояснюється тим, що дюни формуються на піщаних узбережжях морів, озер та річок, де маси піску незрівнянно менші, ніж у пустелях. Тай пересуваються дюни значно повільніше: лише кілька метрів за рік. Багато дюн існує на узбережжі Балтійського моря. Давні дюни, які вже не пересуваються, є в Україні на Поліссі. Вони виникли з піску, принесеного талими водами давнього льодовика.
Бархани та дюни, рухаючись, здатні завдавати вели¬ких збитків. Вони засипають дороги, сади, поля, житло людей. Щоб припинити їх пересування на пологих схилах садять дерева чи чагарники.
Висновки
1.Давні та сучасні льодовики виконують подібну роботу. В наслідок їх діяльності відкладається морена та утворюються певні форми рельєфу: баранячі лоби, кучеряві скелі, ози, ками, друмліни.
2.Завдяки роботі моря весь час змінюються абриси узбережжя. Тут виникають берегові урвища (кліфи), пляж, а також коси, стрілки, перейми, бари. На дні морів відкладаються різноманітні осадові породи.
3.Вітер – потужна зовнішня сила. В наслідок його роботи утворюються фігурні скелі, бархани, дюни. Часто робота вітру шкодить господарській діяльності людини. Слід вести боротьбу з наступом барханів та дюн, пиловими та чорними бурями.
Питання для самоконтролю
1.Які види роботи здійснює льодовик та які їх наслідки?
2.Що таке морена? Як вона утворюється?
3.Порівняйте роботу льодовиків з роботою поверхневих текучих вод.
4.Розкажіть про роботу моря у прибережній смузі.
5.Які види руйнівної та творчої роботи виконує вітер?
6.Поміркуйте, яке позитивне та негативне значення для людини мають результати роботи зовнішніх процесів.
Загальна географія, 6 клас.
Надіслано викладачами Міжнародного ліцею Гранд
С.Г. Кобернік, Р.Р. Коваленко
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
Предмети > Географія > Географія 6 клас
|
