Текущая версия на 11:58, 18 сентября 2012

Гіпермаркет Знань>>Географія>>Географія 9 клас>> Географія: Українські історичні землі

Пригадаймо

1. Де і коли вперше зародилася українська державність?
2. Що вам відомо про Козацько-гетьманську державу?
3. Що вам відомо про Українську Народну Республіку?
4. Яких змін зазнала територія України у 1924, 1939, 1940 та 1945 роках?
5. У якому році остаточно завершилось формування території України?
6. Що вам відомо про українські історичні землі та їх розташування?

Коротко про історію української державності. Першою слов'янською державою на теренах України можна вважати ранньодержавне об'єднання антів, яке існувало з IV століття. Воно займало велику територію на північ від Чорного моря, між Дністром і Доном. Під ударами аварів держава антів після 602 року перестала існувати.

Українська державність утвердилася в IX ст. з утворенням Давньоруської держави. У часи найбільшого розквіту Київська Русь охоплювала всі території, заселені українцями між верхів'ям Сяну та Сіверським Дінцем, а також землі інших народів. її площа становила близько 1 млн км².

У другій третині XII ст. Київська Русь розпалася на самостійні землі — князівства, а Київ, знищений і пограбований володимиро-суздальським князем Андрієм Боголюбським (1169 р.), занепав і не міг сформувати навколо себе міцну державу. Остаточно зруйнували Київську Русь у 1239-1240 роках монголо-татари. Лише могутнє Галицько-Волинське князівство на чолі з королем. Данилом Галицьким, формально визнавши верховенство монгольського хана, зуміло зберегти українську державність, яка проіснувала до 1349 року.

Після 1349 року землі Галичини та Холмщини були захоплені Польщею, а Волинь, Поділля, Київщина, Чернігово-Сіверщина перейшли під владу Литви. Пізніше Литва утворила з Польщею єдину державу, і майже на всій українській землі поширилося польське панування. Воно було дуже важким для українців і призвело до занепаду українського народу. У XVI ст. виникла Запорізька Січ, яка стала опорою для відновлення української державності.

Чи знаєте ви, що...
Позитивним у часи панування Литовської держави на території України в ХІV-ХVІ ст. було те, що литовці звільнили українські землі від татарського ярма, добре ставилися до українців, перейнявши в них віру і деякі звичаї. Державні органи управління послуговувались українською мовою.

Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, спрямована проти польського панування, сприяла утворенню в 1649 р. Козацько-гетьманської держави у складі Брацлавського, Чернігівського і Київського воєводств (близько 300 тис. км²). Гетьманською столицею стало місто Чигирин.

Однак Українська держава не змогла самостійно відстояти свою незалежність, і в 1654 р. Богдан Хмельницький уклав союз із московським царем Олексієм. Невдовзі Москва домовилася з Польщею про поділ українських земель, який відбувся в 1667 р. Перед смертю український гетьман, зрозумівши свою помилку, уклав союз зі Швецією і Семигородцям, але Україні не вдалося звільнитися від московського гніту. Не змогли визволити її й наступники Богдана Хмельницького: ні гетьман Виговський, який ущент розгромив московське військо під Конотопом, ні Іван Мазепа в союзі зі шведами. Петро І жорстоко помстився за спробу гетьмана Мазепи визволити Україну з ярма. За його наказом усі жителі Батурина — тодішньої гетьманської столиці — були винищені від старого до немовляти.

У 1764 р. Росія ліквідувала навіть формальну українську державність, примусивши останнього гетьмана України Кирила Розумовського зректися влади. У 1775 р. Катерина II підступно знищила українську вольницю — Запорізьку Січ, а від 1782 р. в Україні було запроваджено суто російську адміністрацію.

Після ослаблення Польщі до складу Росії увійшла й більша частина Правобережної України. Галичина, Буковина і Закарпаття (західна частина України) після 1772 р. потрапили під владу Австрії, де українці мали значно більше прав і свобод, ніж у Росії.

Лише під час Першої світової війни виникли передумови до визволення України й утворення самостійної держави. Наш народ скористався сприятливою ситуацією. У листопаді 1917 р. третім Універсалом Центральної Ради було проголошено утворення Української Народної Республіки. 22 січня 1918 р. УНР стала самостійною державою. У листопаді 1918 року на уламках Австро-Угорщини утворено Західноукраїнську Народну Республіку. 22 січня 1919 року на Трудовому Конгресі в Києві проголошено Акт злуки обох республік в одну — Українську Народну Республіку. Ця Українська держава займала територію, площа якої — 630 тис. км².

Українська незалежність не подобалася ні Польщі, ні Росії, уряди яких формально визнали існування суверенної УНР. У 1921 році Росія і Польща підписали Ризький договір, поділивши між собою українські землі по річці Збруч. Підросійська частина України стала складовою частиною Радянського Союзу під назвою Українська Радянська Соціалістична Республіка. Наприкінці 1930-х - у першій половині 1940-х рр. СРСР приєднав до тодішньої УРСР і західноукраїнські землі. Українську незалежну державу було відновлено лише в серпні 1991 року.

Особливості українських історичних земель. У різні історичні періоди окремі території українських етнічних земель мали певні власні назви, які інколи використовують в історичних, географічних чи етнографічних дослідженнях. Їх називають історичними землями, або історико-географічними областями чи краями.

На відміну від одиниць адміністративно-територіального устрою, історичні землі не мають чітких меж. Оскільки вони виникли в різні часи, то їхні сучасні контури не є чіткими, часто накладаються одні на одні. Інколи до одних земель цілком чи частково входять декілька інших. На сьогодні в межах етнічної території України виділяють чотири великі регіони — Центральну Україну (або Середню Наддніпрянщину), Західну Україну, Південну (або Степову) Україну і Східну Україну. Саме ці регіони були осередками формування української нації та державності за часів Київської Русі та Козацько-гетьманської держави.

Середня Наддніпрянщина за результатом договору між Московією і Польщею 1667 року була поділена по Дніпру на Правобережну Україну (чи Правобережжя) і Лівобережну Україну (Лівобережжя), які відійшли відповідно до Польщі й Росії. Цей поділ вплинув на подальше формування історичних земель. У Правобережній частині виділяють такі історичні землі, як Київщина, Поділля і Брацлавщина.

Історична Київщина охоплює правобережні частини сучасних Київської та Черкаської областей і східну половину Житомирської області. Саме тут у другій половині І тисячоліття сформувалося ядро Давньоруської княжої держави, а сьогодні розміщена столиця нашої держави — Київ. Такі поселення, як Коростень, Овруч, Житомир, також виникли ще у княжу добу.

Чи знаєте ви, що...
Міста й містечка південної Київщини славні своєю козацькою історією — перша гетьманська столиця Трахтемирів, полкові міста Канів, Черкаси, Корсунь, Біла Церква, Умань, Чигирин. У Моринцях Черкаської обл. народився Тарас Шевченко, а в Каневі на Чернечій горі він похований. Місто Новоград-Волинський — батьківщина Лесі Українки.

Історична земля Поділля відома із середини XIV ст. Тоді Західне Поділля (південь нинішньої Тернопільщини і Хмельниччини) з містами Скала-Подільська, Кам'янець-Подільський тощо відійшло до Польського королівства, а Східне Поділля (нинішня Вінниччина) з містами Бар, Брацлав, Вінниця тощо — до Литви. Згодом Поділля було воєводством у Польщі, губернією в Росії. Адміністративним центром Поділля був Кам'янець-Подільський. Землі історичного Поділля охоплюють територію між середньою течією Дністра і верхньою та середньою течіями Південного Бугу.

Брацлавщина займає східну частину Подільської височини, її історія починається з Брацлавського воєводства, що існувало в Польській державі ХVІ-ХVІІІ ст. Назва землі походить від невеликого містечка Брацлав, що й досі стоїть над Південним Бугом. Однак адміністративним центром воєводства воно було лише 20 років. Пізніше цю роль почало відігравати місто Вінниця.

Лівобережну частину Середньої Наддніпрянщини називають ще Гетьманщиною, оскільки саме тут до 1782 р. формально зберігалися ознаки Гетьманської держави у складі Росії. Оскільки в північно-східній частині Лівобережжя з давніх докиївських часів проживали сіверяни, то її ще називають Сіверщиною. Найпівнічніша історична земля в межах Гетьманщини — Стародубщина — зараз розташована за межами України, у Росії. Південну частину Лівобережжя ще називають Полтавщиною. За етнографічним підходом територію Середньої Надніпрянщини в межах Житомирської, північних частин Київської та Чернігівської областей виділяють як історико-етнографічну землю Полісся.

Західна Україна охоплює ті українські етнічні землі, які в результаті підписання Ризького договору в 1921 р. не ввійшли до складу радянської України. Частина з них у період 1939-1945 рр. була приєднана до радянської України і зараз розміщена в межах нашої держави. До історичних земель сучасної Західної України належать Волинь, Галичина, Закарпаття та Буковина.

Чи знаєте ви, що...
До найдавніших міст Західної України належать Галич, Володимир-Волинський, Буськ, Белз, Теребовля, Перемишль, Луцьк, Шумськ, Кременець, Дубровиця, Берестя (Брест), а також засновані за правління Данила Галицького нові столиці держави Холм і Львів.

Історичною Волинню називають ті землі, де існувало Волинське князівство після роздробленості Київської Русі. Згодом воно стало північною частиною Галицько-Волинської держави. Із середини XIV століття Волинь відійшла до складу Литви і ще певний час зберігала в ній свою автономію, але згодом увійшла до складу Польщі, а відтак — Росії. У межах сучасної України Волинь охоплює Волинську та Рівненську області, західну частину Житомирської та північну частину Тернопільської й Хмельницької областей. Також до історичної Волині можна віднести південну частину Берестейської області Білорусі та східну частину Люблінського воєводства Польщі.

Галичина отримала свою назву від міста Галич, яке було столицею Галицького князівства, а з кінця XII ст. — об'єднаної могутньої Галицько-Волинської держави. Після втрати незалежності Галичина, на відміну від Волині, потрапила до складу Польщі. Після першого поділу Польщі 1772 р. Галичина стала провінцією Австро-Угорської імперії, а Волинь — губернією Російської імперії. У межах сучасної України історична Галичина займає території Львівської, Івано-Франківської та значної частини Тернопільської областей.

У межах Західної України на основі певних відмінностей у культурі й побуті жителів виділяють доволі чітко ще дрібніші історико-етнографічні утворення. Серед них Бойківщина та Гуцульщина — у гірській частині Карпат, а також Опілля, Підгір'я, Покуття — на рівнинних і підгірських теренах.

Закарпаття, історичним центром якого є Ужгород, охоплює південно-західну частину Українських Карпат і Закарпатську низовину. Ця земля впродовж сотень років перебувала у складі Київської Русі, Угорщини, а між І і II світовими війнами — Чехословаччини, де був виділений автономний край Підкарпатська Русь.

Чи знаєте ви, що..
Після окупації фашистською Німеччиною Чехо-Словаччини на землях Закарпаття 15 березня 1939 року виникла незалежна держава — Карпатська Україна зі столицею в Хусті. Однак через кілька днів вона була потоплена в крові й перетворена на руїну хортистською Угорщиною.

Буковина («територія, покрита буковими лісами») з кінця XIV до середини XX ст. перебувала під владою різних держав: Угорщини, Молдови, Австрії, Румунії. Зараз це територія Чернівецької області.

Чимало історичних земель Західної України перебуває поза межами нашої держави: у складі Білорусі (Берестейщина), Польщі (Більщина, Підляшшя, Холмщина, Надсяння, Лемківщина), Словаччини (історичний край Пряшівщина), Румунії (Мармарощина) тощо.

Південна (Степова) Україна є регіоном, де вперше на території нашої країни виникли найдавніші держави і політичні об'єднання (що існували за кілька століть до нашої ери). Вони були сформовані прийшлими народами — греками, скіфами та ін. Із середини XV ст. Крим став державною територією Кримського ханства зі столицею в Бахчисараї. Воно було залежним від Туреччини і спільно з нею поступово поширило свій вплив на значну частину тоді майже не заселеної Причорноморської низовини. Просування українського населення на цю територію пов'язане передусім з виникненням і розвитком Запорізької Січі. Тому значна частина історичних земель у межах Степової України отримала назву Запоріжжя.

Територію Криму і прилеглої частини Причорноморської низовини називають Таврією (так стародавні греки називали країну таврів). Таврійська губернія з центром у Сімферополі була утворена після ліквідації Кримського ханства та приєднання цих територій до складу Російської імперії.

Південні частини теперішніх Одеської, Миколаївської та Херсонської областей, що лежать між Дністром і Дніпром, називають Північним Причорномор'ям. Тут у давні часи існували осередки грецької колонізації, згодом — слов'янської.

До складу території України входить частина історичної Бессарабії. Більша частина цієї землі, що простягається на південь від Буковини і лежить між Дністром і Прутом, входить до складу Молдови. Невелика територія південної Бессарабії між Дністром і гирлом Дунаю входить до складу Одеської області.

Невелика територія поблизу пригирлової частини течії Дунаю в Одеській області відома як історична земля Буджак. Назва походить з турецької мови і означає «кут». У минулому Буджак був прикордонною провінцією Османської імперії. На території Румунії південніше гирла Дунаю розташована Задунайщина. Це українська етнічна земля, заселена нащадками запорізьких козаків, які створили Задунайську Січ.

Східна Україна включає три історичні землі — Слобожанщину, Донщину і Кубань. Зараз території перших двох з них частково, а Кубані повністю перебувають у складі Росії.

Слобожанщина у межах України займає частину Сумської області, всю Харківську і північну частину Луганської. Цю територію на межі Московської держави і Криму з першої половини XVII ст. почали заселяти українські козаки із Запоріжжя, переселенці з Волині, Київщини, Полтавщини. Вони селилися слободами, від чого і пішла назва землі. У 1650 - 1765 рр. Слобожанщина мала своє самоврядування у складі Росії й була організована відповідно до козацьких військових традицій, на кшталт Запорізької Січі. Згодом Слобожанщина стала звичайною провінцією Російської імперії з центром у Харкові. Більшість її території в 1835 р. було перейменовано на Харківську губернію, менша — північна — частина увійшла до складу Воронезької та Курської губерній. Дуже недовго майже вся територія Слобожанщини перебувала у складі УНР, а пізніше увійшла до складу УРСР та РРФСР.

Донщина — історична земля, розташована в басейні нижнього Дону та його притоки Сіверського Дінця. Активне заселення краю почалося у зв'язку з визвольною війною українського народу 1648-1657 рр. Численні російсько-турецькі війни XVIII ст. сприяли активному заселенню Донщини селянами з Правобережної України, Слобожанщини, Росії, а також сербами. У другій половині XIX ст. - на початку XX ст., завдяки природним багатствам і вільному допуску західноєвропейського капіталу і будівництву залізних доріг, Донщина поступово перетворилася на центр гірничодобувної, металургійної, машинобудівної промисловості.

Кубань українці, передусім запорізькі козаки, почали заселяти лише з останньої чверті XVIII ст. У 1918 р. Законодавча Рада проголосила Кубанську Народну Республіку, а за кілька днів після закінчення сесії нарада членів Ради ухвалює резолюцію «Про прилучення Кубані на федеративних умовах до України». Волю кубанців була проігноровано, і після громадянської війни Кубань стала частиною Російської Федерації. До 1920-х років, коли навчання в школах Кубані було переведене на російську мову, тут розмовляли українською. В усному мовленні жителів Кубані, особливо в станицях, досі чимало українізмів.

Чи знаєте ви, що...
Поряд зі специфічними рисами, набутими внаслідок спілкування з іншими народами, українське населення Кубані зберегло етно-культурні традиції нашого народу, які проявляються в мові, піснях, танцях, побуті.

Закріплюємо та узагальнюємо

1. Яку державу на теренах сучасної України вважають першою слов'янською?
2. Коли виникла перша Українська держава? Яка доля давньоруської державності?
3. Яка доля українських земель у ХІV-ХVІІ ст.? Як і коли виникла й занепала Козацько-гетьманська держава?
4. Коли виникла УНР і яку територію вона займала? У результаті яких подій УНР припинила своє існування?
5. Що таке українські історичні землі? До яких чотирьох регіонів їх відносять?
6. Охарактеризуйте основні історичні землі в межах української етнічної території та сучасної території України.

Набуваємо практичних навичок

1. Позначте на контурній карті українські історичні землі, відображені на тематичній карті шкільного атласу.
2. Користуючись додатковою літературою або джерелами мережі Інтернет, знайдіть інформацію про одну чи кілька історичних земель України. Складіть і запишіть на основі цієї інформації коротке повідомлення.

Головне в цьому розділі

Після підтвердження на Всеукраїнському референдумі 1 грудня Акту про незалежність України, прийнятого 24 серпня 1991 року, світ сприйняв появу нової суверенної демократичної держави. Приєднавшись на початку 1992 року до Заключного Акту, підписаного у 1975 році європейськими державами в Гельсінкі на Нараді з питань безпеки і співробітництва у Європі, Україна визнала непорушність встановлених на момент підписання документу державних кордонів у Європі. Сучасна Українська держава (площа — 603,7 тис. км²) за розмірами території є більшою за всі ті європейські країни, що всією своєю територією лежать у межах Європи. За чисельністю населення вона поступається чотирьом європейським державам.

Україна розміщена в центральній частині Європи. Сусідами України, які мають безпосередній сухопутний кордон з нею, є сім держав, що досягли середнього ступеня соціально-економічного розвитку. Дуже сприятливою рисою ЕГП України є вихід до Чорного й Азовського морів, а також те, що територію України перетинає багато шляхів сполучення міжнародного значення. Позитивно впливають на перспективи соціально-економічного розвитку України все тісніші зв'язки сусідніх держав — членів ЄС з іншими країнами ЄС.

Глобальне геополітичне положення України визначається передусім тим, що вона розміщена в помірному поясі, де найбільшого розвитку досягла сучасна людська цивілізація, де перетинаються транспортні артерії, що простягаються із Західної Європи в Центральну та Східну Азію. Суттєво позначається на ГПП й та обставина, що територією України проходять так звані цивілізаційні кордони між західно-християнським, східно-християнським та ісламським релігійними угрупованнями держав.

Основними ознаками регіонального ГПП України є перебування її на Євразійському континенті й особливо розташування на геополітичній осі цього континенту, яка з'єднує європейську та азіатську цивілізаційні системи, безпосереднє сусідство з державами — членами НАТО. Україна як важлива складова політико-географічного регіону Центрально-Східної Європи, беручи безпосередню участь у процесі європейського та регіонального співробітництва, розглядає поглиблення європейських інтеграційних процесів як один із пріоритетних напрямків геополітики, прагне посісти гідне місце у своєму геополітичному оточенні та сприяти зміцненню його безпеки.

У різні часи української історії окремі території українських етнічних земель отримали певні власні назви. Зараз виділяють чотири великі регіони історичних земель — Центральну Україну, Західну Україну, Південну Україну і Східну Україну. Корінний український етнос формувався у межах історичних земель: Київської, Чернігівської, Галицької та Волинської.

На початку 1920-х років українські землі були поділені на 12 губерній. У 1932 році уведено триступеневу систему управління (центр, область, район). Територія сучасної України охоплює Автономну Республіку Крим, 24 області, а також два міста державного підпорядкування — Київ і Севастополь.

Перевіряємо свої знання

1. Назвіть періоди існування незалежних українських держав.
2. Пригадайте, які міста були столицями українських держав у минулому.
3. Як і чому відрізняються етнічні межі та державні кордони України?
4. Назви яких областей не збігаються з назвами їхніх обласних центрів?
5. Які зміни відбулися в ЕГП та ГПП України за роки державності?
6. Які українські історичні землі в різні періоди були осередками становлення української державності?

Працюємо творчо

1. За даними тексту розділу розрахуйте, у скільки разів відрізняються площі територій українських держав, що існували в різні історичні періоди, від площі національної (етнічної) території українців.
2. Користуючись довідковою літературою, знайдіть площі п'яти найбільших європейських країн і зобразіть їх у формі квадратів в одному масштабі.

Книжкова полиця

1. Блій Г. де, Муллер П. Географія: світи, регіони, концепти/ Пер. з англ.; Передмова та розділ «Україна» О. Шаблія. — К: Либідь, 2004.
2. Географічна енциклопедія України. Т. 1-3. — К: Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1993.
3. Дністрянський М. С. Україна в політико-географічному вимірі. — Львів: Світ, 2000.

Йосип Гілецький, Географія, 9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайтів

_{Підручники та книги по всім предметам, домашня робота, онлайн бібліотеки книжок, плани конспектів уроків з географії, реферати та конспекти уроків з географії для 9 класу}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.