Версия 10:43, 11 сентября 2012

Гіпермаркет Знань>>Історія всесвітня>>Всесвітня історія 9 клас>>Встановлення республіки. Якобінська диктатура. Термідоріанська реакція. Франція за Директорії. Бонапартистський переворот 1799 р. Наполеон Бонапарт.

Встановлення республіки

1. Внутрішня та зовнішня політика Законодавчих зборів

Обрані «активними» громадянами, Законодавчі збори урочисто розпочали свою діяльність у жовтні 1791 р. У них переважали прихильники поміркованих буржуазних реформ і конституційної Монархії, які очолювали революцію на її початку і вважали, що з прийняттям конституції необхідні перетворення у Франції вже здійснено. Тепер вони гуртувалися навколо Клубу фельянів.

Проте з часом дедалі активнішу роль у роботі зборів почали відігравати представники середньої буржуазії - промисловці, торговці, фінансисти, які вважали проведені в країні перетворення занадто обмеженими : недостатніми. їх називали бріссотинцями - на честь лідера, відомого паризького промовця і літератора Жака Бріссо. Пізніше за ними закріпилася назва жирондисти, оскільки більшість депутатів фракції бріссотинців походила з багатих приморських департаментів Франції, зокрема Жиронди. Вони виступали за подальші реформи з метою забезпечення повної свободи підприємництва, скасування будь-яких монополій і привілеїв, а головне, вважали потрібними подальші політичні зміни в країні. Дехто з бріссотинців заявляв про необхідність заміни короля з ненависної у Франції династії Бурбонів, але більшість схилялася до ідеї проголошення республіки.

Робота зборів проходила в частих суперечках депутатів, що ускладнювало їх нормальну роботу. Більшість з прийнятих декретів не впроваджувались у життя, бо на них накладав вето (заборону) сам король. Тим часом у Франції поглиблювалась економічна криза, зростали ціни, збільшувалася кількість безробітних. Народ голодував, і у великих містах Франції почастішали виступи найбідніших верств населення. Виразники їх інтересів -священики Жак Ру і П'єр Долів'є - вимагали від депутатів безкоштовного розподілу між селянами поміщицької землі, введення твердих цін на хліб і предмети першої необхідності, жорстких заходів проти спекулянтів, що наживалися на народних бідуваннях.

Нестійке політичне становище в країні ускладнилось у зв'язку з прямою загрозою контрреволюційної інтервенції. Монархи Європи вбачали в революції заколот бунтівників, загрозу Своїм власним тронам. Австрійський імператор Леопольд II і прусський король Фрідріх Вільгельм II домовилися розпочати війну проти Франції з метою знищення революційних здобутків і поновлення необмеженої влади Людовіка XVI. До цього їх активно підбурювали також англійський і російський уряди. У 1792 р. Пруссія і Австрія підписали союзний договір, який поклав початок утворенню першої антифранцузької коаліції. Поруч із французьким кордоном у містечку Кобленц союзники сформували табір французьких дворян-емігрантів, які мали стати авангардом у боротьбі з революційною загрозою.

Історичний портрет
Фрідріх Вільгельм II(1744-1797) - прусський король з 1786 р., із династії Гогенцоллернів. У 1792 р. уклав воєнний союз з Австрією проти революційної Франції.

Вимоги Австрії і Пруссії скасувати конституцію і поновити абсолютизм Законодавчі збори сприйняли як втручання у внутрішні справи Франції. Прагнучи випередити реакційних монархів, вони оголосили війну Австрії, котру невдовзі підтримала й Пруссія. Війна для Франції складалася невдало. Королівські генерали і офіцери неохоче воювали проти пруссаків, що вдерлися на територію Франції. А королева Франції Марія Антуанетта, сестра австрійського імператора, передавала австрійцям військові плани.

Саме в цей час країну охопило могутнє патріотичне піднесення. На гасло Законодавчих зборів «Батьківщина в небезпеці!» відгукнулися десятки тисяч французів. З усіх міст до Парижа прямували загони добровольців, об'єднаних у Федерацію Національної гвардії, щоб дати відсіч арусським загарбникам. У цей час уся Франція співала «Марсельєзу» -пісню марсельського батальйону, автором якої був молодий офіцер Руже де Ліль. Пісня, що закликала до боротьби з тиранами, до повалення королівських тронів, стала гімном революції, а згодом (у 1879 р.) і національним гімном Франції.

Документи свідчать

Декрет Законодавчих зборів «Батьківщина в небезпеці!». 11 липня 1792 р.

Громадяни, Батьківщина в небезпеці! Хай всі, хто першими виявить бажання піднятися на захист того, що в них є найдорожчого, завжди пам'ятають, що вони французи і що вони вільні, хай їхні співгромадяни підтримають безпеку особистості й майна на місцях, хай посадові особи ревно пильнують і хай всі зі спокійною відвагою, що означає істинну силу, очікують заклику, щоби почати діяти, і тоді Вітчизну буде врятовано.

Що Законодавчі збори вважали найголовнішим в момент гострої небезпеки для Франції?

Загроза вторгнення прусських військ, злидні й голод в Парижі викликали дедалі більше невдоволення мешканців столиці та національних гвардійців. Жирондисти і лідери міської бідноти відкрито звинувачували Людовіка XVI у зраді й закликали до повалення королівської влади. Оскільки мерія Парижа контролювалась фельянами, у тривожні серпневі дні 1792 р. жителі найбідніших районів міста обрали власний орган міського самоврядування - Комуну Парижа, яка і стала осередком підготовки нового повстання.

У ніч на 10 серпня 1792 р. по дзвону на сполох озброєні парижани і національні гвардійці почали збиратися біля будинку ратуші. На світанку понад 20 тис. повстанців штурмували королівський палац Тюїльрі. Короля і членів його сім'ї заарештували. Відразу після повстання Законодавчі збори, які керувалися вже жирондистами, ввели в дію всі декрети, які раніше заборонялися королем. Поділ громадян на «активних» і «пасивних» було скасовано, що означало введення у Франції загального виборчого права. Тоді ж скасовувалися дворянські звання і титули. Ставало очевидним, що країні потрібна нова конституція. Стара, 1791 р., вже не могла діяти: монархію у Франції було ліквідовано.

Документи свідчать

Максиміліан Робесп'єр про повстання 10 серпня 1792 р.

Беззаперечно, повстання 10 серпня 1792 р. має вагоміше значення, аніж повстання 14 липня 1789 р. ... У 1789 р. парижани стихійно піднялися до боротьби з метою відбити атаку двору й звільнитися від старого деспотизму, а не для того, щоб завоювати свободу, ідея якої була сумнівною, а принципи невідомими... У 1792 р. народ повстав, щоб покарати за порушення основних законів свободи, притягти до відповідальності всіх тиранів, які плели змови проти цих законів, усіх безчесних уповноважених народу, що прагнули ще раз поховати беззаперечні права людства. Народ дотримувався принципів, проголошених ще за три роки до цього попередніми представниками; він... виявив свою міць та справедливість, щоби забезпечити собі спасіння та щастя.

Чому Максиміліан Робесп'єр вважав, що повстання 10 серпня 1792 р. «має вагоміше значення, аніж повстання 14 липня 1789 р.»?

Проте ворогами революції тепер ставали ті діячі, які власне її розпочали. Люди, які підняли народ проти абсолютизму, штурмували Бастилію, приймали Декларацію прав людини і громадянина, тепер вважалися ворогами нації, бо залишалися прибічниками нехай обмеженої, але все-таки монархії. Багатьох з них ув'язнили, а решта змушена була рятуватися втечею за кордон.

2. Діяльність Конвенту. Після повстання 10 серпня Законодавчі збори розпустилися й оголосили про вибори до Установчого конвенту (зборів), який мав прийняти нову конституцію вже республіканської Франції. Одночасно національні гвардійці поповнювали лави регулярної армії. 20 вересня 1792 р. вона нанесла прусським військам першу серйозну поразку під м. Вальмі. У цей же день в урочистій обстановці було відкрито перше засідання Установчого конвенту. Наступного дня Конвент скасував у країні монархію, а 22 вересня Франція вперше у своїй історії була проголошена республікою.

Провідне становище у Конвенті посідали жирондисти, які головуваи на засіданнях і визначали їх порядок денний. Більшість із 750 депутатів не мала власних політичних доглядів і підтримувала всі рішення жирондистів. Парижани призирливо їх називали «жабами біля болота» або просто «болотом». Менш численну фракцію становило ліворадикальне угруповання монтаньярів (депутати цієї фракції розташовувалися на верхніх лавах залу засідань, звідси їхнє пріз-зисько «монтань» - у перекладі з французької «гора»). їх очолювали Марат, Дантон і один з найвизначніших діячів революції, палкий прихильник республіки, адвокат з Арраса - Максиміліан Робесп'єр. Поступово монтаньяри перетворилися на впливову політичну силу і домоглися переваги над жи рондистами в Якобінському клубі (з якого жирондистів виключили в грудні 1792 р.). Після цього назви монтаньяр і якобінець стали синонімами).

Історичний портрет

Дантон Жорж Жак (1759-1794) - діяч Французької революції, один з керівників якобінців. З вересня 1792 р. - депутат Конвенту, монтаньяр. У 1793 р., будучи членом Комітету громадського порятунку, обстоював компроміс із жирондистами. У 1794 р. разом з однодумцями, що виражали інтереси «нової буржуазії», виступив проти максимуму цін, революційного терору. Був страчений.

Монтаньяри поділяли республіканські погляди жирондистів, їхні прагнення забезпечити повну свободу підприємництва в країні, але рішуче виступали проти спроб перетворити Францію на федерацію департаментів. Захищаючи загалом принцип приватної власності, дехто з монтаньярів припускав можливість її обмеження і навіть перерозподілу майна багатих на користь незаможних громадян. Саме під тиском монтаньярів, всупереч позиції жирондистів, Людовіка XVI віддали під суд трибуналу Конвенту, і після тривалих дебатів більшість депутатів проголосувала за страту короля. 21 січня 1793 р. Людовіка XVI було страчено.

Після битви під Вальмі революційна армія здобула низку перемог над прусськими і австрійськими військами. Вона підкинула окупантів за межі Франції та зайняла територію Бельгії, західного берегу Рейну, Ніццу і Савойю. Підставою просування армії було ухвалене Конвентом гасло про допомогу народам, що прагнуть скинути тиранів. Прикордонні з Францією території приєднувалися до республіки, на них здійснювались буржуазні перетворення.

Проте успіхи республіканської Франції викликали дедалі більшу тривогу європейських монархів. Після страти Людовіка XVI до антифран-цузької коаліції долучилися Англія, Іспанія, Сардинське королівство, Неаполь і більшість малих німецьких держав. Офіційно приєдналася до коаліції і Російська імперія. Під натиском переважаючих сил коаліції французька армія знову почала відступати, залишила зайняті раніше території, і в країну знову вступили інтервенти. З англійською допомогою і на англійські гроші спалахнули роялістські (монархічні) повстання на заході Франції - у Вандеї і Бретані. Нова загроза інтервенції ускладнювалася через гостру нестачу продовольства у великих містах, зростаюче невдоволення владою міської і сільської бідноти.

Якобінська диктатура

1. Встановлення якобінської диктатури

Жирондисти були неспроможні врегулювати ситуацію в країні, чим активно користувалися монтаньяри-якобінці, звинувачуючи їх у нездатності врятувати республіку. Розуміючи це, лідери жирондистів були змушені вдатися до надзвичайних заходів. На вимогу голодуючих було встановлено тверді ціни на хліб, а для захисту республіки створено Комітет громадського порятунку. Але, незважаючи на це, їх авторитет продовжував неухильно падати.

Скориставшись народним невдоволенням, спираючись на віддане керівництво Національної гвардії і підтримку Ради Комуни Парижа, 2 червня 1793 р. якобінці здійснили державний переворот і захопили владу в країні. Бріссо, Верньо та інші лідери-жирондисти були заарештовані й ув'язнені. Бажаючи уникнути звинувачення в узурпації влади, якобінці насамперед прискорили прийняття нової конституції. Конституція 1793 р. гарантувала громадянам набагато ширші права, ніж попередня. Законодавчу діяльність мали здійснювати не лише депутати - обранці народу, а й безпосередньо самі громадяни. Передбачалось, що уряд буде повністю контролюватися парламентом. Проте в умовах інтервенції й громадянської війни нова конституція так і не набула чинності, а проголошені демократичні принципи не були виконані й потонули в крові диктаторського режиму якобінців.

Поміркуйте!

Чому якобінці, що встановили жорстку диктатуру, в Конституції 1793 р. обіцяли громадянам набагато ширші права, ніж попередня влада? Чи знаєте ви, хто в майбутньому скористався досвідом якобінців?

Посилаючись на тяжке становище країни, якобінці встановили жорстку диктатуру. Верховним органом залишався Конвент, який володів усією повнотою законодавчої і виконавчої влади. Представники Конвенту в армії і провінціях - комісари - мали необмежені права. Неабиякі повноваження здобув Комітет громадського порятунку, який з липня 1793 р. очолив М. Робесп'єр. Невдовзі він навіть почав контролювати діяльність самого Конвенту. Каральними органами диктатури стали Комітет громадської безпеки і революційні трибунали.

Історичний портрет

Робєсп'єр Максиміліан (1758-1794) - діяч Французької революції. Навчався на юридичному факультеті Паризького університету (1780). Депутат Конвенту, один із головних керівників якобінців. З липня 1793 р. очолював Комітет громадського порятунку, що фактично виконував функції уряду. Після Термідоріанського превороту 1794 р. його було заарештовано та гільйотиновано.

Документи свідчать

Максиміліан Робєсп'єр про становище в країні

Нашу країну оточила армія ворога; варто чекати зрадників на наших теренах; вогні повстань не згасли всередині республіки, й потрібно слідкувати, щоб вони не спалахнули ще з більшою силою. І справді, зверніть увагу, що діється: у Марселі - контрреволюція, те ж відбувається в Бордо; в Леоні аристократія розстріляла кращих громадян. Ми бачимо, що нині панує та ж коаліція, про яку так часто попереджували, яка довгий час порушує спокій народу, допомагаючи контрреволюціонерам, - потрібно зупинити цей розбрат. Те, що відбувається у великих містах, про які я згадував, сталося б і в Парижі. Коли б не спільне повстання широких народних мас, аристократія залила б кров'ю і Париж.

Про яку загрозу попереджає М. Робесп 'єр у своєму зверненні?

Якобінська диктатура - період найвищого піднесення революції, найбільш глибоких перетворень в країні, але водночас і період масових репресій і кривавих розправ із справжніми та вигаданими ворогами республіки. Вже в липні 1793 р. якобінці ввели смертну кару за спекуляцію продовольством, а в жовтні встановили тверді ціни на всі товари першої необхідності. 17 липня 1793 р. Конвент прийняв декрет про повну і безоплатну ліквідацію всіх феодальних повинностей, завдяки чому французьке селянство, єдине в Європі, безкоштовно отримало землю, що раніше належала дворянам. Вершиною соціального законодавства якобінців стали так звані Вантозькі декрети 1794р. («вантоз» за революційним календарем -лютий-березень), за якими частина майна «ворогів революції» розподілялася між найбіднішими громадянами. Таким чином, було порушено принцип недоторканності приватної власності, який так відстоювала буржуазія ще з початку революції.

Документи свідчать

Декрет про безоплатне скасування феодальних прав. 17 липня 1793 р.

Національний конвент задекларував: усі попередні сеньйореальні податки та чинші (оброки), пов'язані з феодальним правом, як постійні, так і тимчасові, враховуючи й визначені Декретом 25 серпня того року, скасовуються без грошових відшкодувань.

Які верстви населення найбільше виграли від цього декрету?

Задля чого ви відтяли голову тирану та знищували тиранію, коли щодень вас повільно поглинають спекулянти й монополісти? У своїх магазинах вони накопичують їстівні припаси та сирий матеріал, що потім перепродують за лихварськими цінами голодному люду та ремісникам, останні потребують цього задля власного виробництва, - вовну, шкіру, мило, залізо. Й супроти них також необхідно повстати... яка в цьому потреба, якщо вони підтримують революцію й розтягують національне майно, коли в безмежних володіннях учорашніх монастирів вони нагромаджують скуплені товари!

До чого закликав Жак Ру?

Загроза смертної кари не зупиняла спекуляції хлібом у великих містах. Населення дедалі більше бідувало. Почастішали виступи голодної бідноти - «шалених» на чолі з Ру, Варле і Леклерком. «Шалені» вимагали конфіскації і поділу власності нових багатіїв, вилучення майна і продовольства для допомоги голодуючим і постачання армії. Проте, коли лідери «шалених» почали критикувати якобінців, Робесп'єр без жалю розправився з ними. У вересні 1793 р. було прийнято декрет про «підозрілих», який став сигналом до масового терору. «Підозрілими» оголошувалися не лише колишні дворяни, священики, чиновники, а й колишні фельяни і жирондисти - будь-які противники диктатури. Виявлені «підозрілі» підлягали негайному арешту та страті. Звичайно, що при пошуках «підозрілих» припускалися зловживання владою і часто-густо зводились особисті рахунки.

Протягом жовтня 1793 р. стратили королеву Марію Антуанетту та лідерів жирондистів, тисячі ув'язнених людей. У провінції лютували комісари Конвенту. Подібних кривавих розправ Франція у своїй історії ще не знала.
 
Перевірте себе!

1. Охарактеризуйте роботу Законодавчих зборів Франції в 1791 р.
2. Визначте ставлення Австрії та Пруссії до подій, що відбувались у Франції.
3. Які події передували виборам до нового Установчого конвенту?
4. Проаналізуйте склад депутатів Установчого конвенту, визначте лідерів та їхні ідейні погляди.
5. Які держави та з якою метою утворили першу антифранцузьку коаліцію?
6. Порівняйте зміст Конституцій 1791 та 1793 рр.
7. Висловіть свою думку щодо якобінської диктатури.
8. Заповніть порівняльну таблицю діяльності правлячих сил.

9. Висловіть свою думку щодо страти короля та королеви.

Дати і події

22 вересня 1792 р. - проголошення у Франції рео публіки.
1793-1794 рр. - якобінська диктатура.

Термідоріанська реакція. Франція за директорії

1. Внутрішня політика термідоріанців

Терор якобінців виклик дедалі більше невдоволення буржуазії. Проти Робесп'ера та його прибі ників виникла змова. Активну роль серед змовників відігравали Фуше Баррас. Вони залучили на свій бік багатьох депутатів Конвенту. 9 терм дора II року Республіки (27 липня 1794 р.) Робесп'ера під час виступу Конвенті було заарештовано, а на другий день разом із Сен-Жюстом і Ку тоном страчено. Якобінську диктатуру було повалено.

Документи свідчать

Розгул контрреволюційного терору після термідоріанського перевороту

...75 осіб було скинуто з Тарасконської вежі, що підноситься на горі заввишки 200 футів. Опісля їхні знівечені та розбиті тіла були кинуті в Рону. Численні глядачі аплодували, споглядаючи падіння кожного з ці нещасних.
Кількість осіб, що померли за різних обставин (в Тарасконській фортеці та Енській в'язниці), приблизно 350.

З кого, на вашу думку, складався натовп, ЯКИЙ «аплодував» розправі над якобінцями?

Термідоріанський переворот не означав повернення до «старого порядку» - відновлення монархії й дворянських привілеїв. Його організатори були прихильниками республіки і кревно зацікавлені в зміцненні нового громадянського устрою та збереженні нажитих у роки революції багатств. Водночас Баррас і його спільники прагнули покласти край народному руху в містах і селах, викорінити в суспільстві саму думку про можливість поділу їіайна серед бідних.

Нова влада продовжила практику терору проти своїх політичних супротивників. Сотні якобінців було гільйотиновано або жорстоко забито. У містах Франції лютували банди головорізів з так званої «золотої молоді» - дітей нових багатіїв. Вони громили революційні клуби, редакції якобінських газет, нещадно розправлялися з колишніми революціонерами. Якобінський клуб і Комуну Парижа - оплоти радикалів - було закрито. Із заслання повернуто жирондистів, а учасникам роялістських заколотів надано амністію.

Поміркуйте!

Чиї інтереси захищала нова термідоріанська влада?

Документи свідчать

Становище народу в період Термідоріанської реакції та Директорії

23 поліцейських інспектори доповіли, що зменшення хліба протягом останніх кількох днів посилило ремствування й викликало відчай, усі скаржаться, що неможливо прожити на 3 унції хліба, та ще й доволі сумнівної якості. Незважаючи на такі обмеження в постачанні хліба, більшість громадян узагалі його позбавлені, матері родин, вагітні жінки, які сповнені печалі й падають від запаморочення, також скаржаться на те, що хліб видають дуже пізно.

Назвіть причини голоду й ремствування народу, які висвітлені в даному документі.

Конвент зберігав усю повноту влади, проте служив винятково інтересам нової буржуазії. У грудні 1794 р. були скасовані тверді ціни на продовольство, і у Франції почалася нестримна інфляція. Дорожнеча і голод стали причинами повстань у Парижі навесні 1795 р., проте вони були придушені військами, а їх керівників -останніх якобінців - було засуджено до страти. Ствердивши свою владу, у серпні 1795 р. термідоріанський Конвент прийняв Конституцію. Згідно з новим Основним Законом для виборців знову запроваджувався майновий ценз, віковий зростав до 25 років, а вибори ставали двоступеневими. Вища влада надавалася Законодавчому корпусу, який складався з двох палат: Ради п'ятисот і Ради старійшин. Виконавча влада мала належати Директорії у складі 5 осіб, що обирались Законодавчим корпусом. Самоврядування в містах скасовувалось. Звикнувши за три роки до влади, депутати Конвенту не збиралися відмовлятися від неї. Вони закріпили за собою без усяких виборів дві третини місць у новому парламенті.

Невдоволенням узурпацією влади скористалися монархісти. Озброївши понад 20 тис. чол., вони готувалися здійснити державний переворот. Директорію врятував енергійний та рішучий генерал Наполеон Бонапарт. За його наказом на підступах до Конвенту було поставлено гармати, і заколотники були просто розігнані залпами картечі. Саме розгром роялістів поклав початок стрімкій військовій кар'єрі Бонапарта.

2. Франція в період Директори

Період Директорії став часом стрімкого збагачення нової французької буржуазії - багатих промисловців, купців і фінансистів, що наживалися на спекуляціях землею, цінними паперами і постачанні армії. Самі члени Директорії на чолі з Баррасом були типовими представниками нових багатіїв, тісно пов'язаними з підприємницькими колами Франції. їх називали нуворишами, або «жирними котами». А тим часом в країні посилювалися злидні і нестатки народних мас. Дорожнеча, знецінення паперових грошей і спекуляція різко погіршили становище
незаможних верств населення.

У 1795 р. у Парижі виникло таємне «Товариство рівних» на чолі з Франсуа Бабефом, яке ставило за мету повалення режиму Директорії, запровадження Конституції 1793 р., обмеження великої власності та здійснення «фактичної рівності». Деякі із змовників, зокрема сам Бабеф, сподівалися після перевороту утворити «національну комуну», передати їй необроблювані землі й конфісковане у ворогів революції майно і встановити на них суспільну власність. Проте у травні 1796 р. їх було викрито, а Бабефа та інших керівників товариства страчено.

Термідоріанський переворот зумовив істотні зміни і в зовнішній політиці Французької республіки. На відміну від якобінців, що виступали проти завойовницьких війн, лідери Термідоріанського режиму і Директорії прагнули до територіальних загарбань та панування над сусідніми державами. Справедливі війни, що вела з 1792 р. республіканська Франція проти європейських монархічних держав, почали поступово перетворюватися на загарбницькі. Французька буржуазія, слабша за англійську і північноіталійську, прагнула використати силу армії для нав'язування сусідам вигідних митних і торговельних угод та відвертого грабунку «визволених» народів.

Після низки поразок у 1795 р. Пруссія й Іспанія уклали з Французькою республікою сепаратні (окремі) мирні угоди. За Францією визнавалися права на німецький лівий берег Рейну, частину Бельгії, а на території Голландії створювалася залежна від Франції Батавська республіка. Проте війна з Англією і Австрією тривала. Головні сили австрійців зосереджувалися в Західній Німеччині та Італії. Командувачем французької армії у Італії в квітні 1796 р. було призначено генерала Наполеона Бонапарта.

Бонапатртський переворот 1799 р. Наполеон Бонапарт

1. Наполеон Бонапарт

Наполеон Бонапарт народився в сім'ї небагатого дворянина на о. Корсика, що лише незадовго до цього був приєднаний до Франції. Освіту здобув у Брієннській і Паризькій військових школах. Майбутній полководець захоплювався історією, географією, правом, літературою. Людина великих здібностей, він мав феноменальну пам'ять, тув надзвичайно працьовитим. У 16 років розпочав військову службу в чині молодшого лейтенанта артилерії. Проте без зв'язків при дворі ніяких надій у молодого офіцера на успішну кар'єру не було. Шлях до швидкого просунення по службі йому відкрила революція. Ставши бригадним генералом за часів якобінської диктатури, Бонапарт ледве не поплатився за це толовою після Термідоріанського перевороту. Проте розум, витримка, честолюбство і готовність ризикувати дозволили йому повернути командуван-зя, а успішне придушення монархічного заколоту зробило його справжнім тероєм в очах французької буржуазії.

Історичний портрет

Наполеон І Бонапарт (1769-1821) -французький полководець, політичний діяч, імператор французів (1804-1814 і 1815). У 1785 р. почав службу в армії. За часів якобінської диктатури - бригадний генерал, за Директорії - командувач армії. 18 брюмера (9 листопада 1799 р.) здійснив державний переворот і встановив режим особистої влади у формі консульства. З 18 травня 1804 р. - імператор. Запровадив Цивільний кодекс, здійснив низку реформ. У результаті воєн Наполеона під владу Франції перейшла велика частина Західної Європи. Розгром французької армії в Росії (1812) був початком краху імперії Наполеона І. Вступ у квітні 1814 р. військ антифранцузької коаліції до Парижа змусив Наполеона І зректися престолу. Він був відправлений на о. Ельба. У 1815 р. знову посів французький престол («Сто днів»). Після поразки під Ватерлоо вдруге зрікся престолу (22 червня 1815 p.). Помер у засланні на о. Св. Єлени. У 1840 р. прах Наполеона І було перевезено до Парижа.

Французька армія в Італії налічувала 30 тис. напівголодних і погано споряджених солдатів. їй протистояло 80 тис. добре озброєних австрійців. Незважаючи на це, у квітні 1796 р. французи рушили на ворога. Поєднуючи швидкість наступу з навальністю ударів, Бонапарт громив ворога частинами, азартно ризикуючи всім, навіть власним життям. За тиждень зін розгромив сардинську й австрійську армії - Сардинське королівство змушене було визнати себе васалом Франції. Невдовзі Бонапарт завдав поразки австрійцям у битвах при Арколе і Риволі. У жовтні 1797 р. Австрія Зула змушена підписати в Кампо-Форміо мирний договір, визнавши за Францією права на лівий берег Рейну, Бельгію та Іонічні острови. Перша гштифранцузька коаліція перестала існувати. Після італійського походу про генерала Бонапарта заговорила вся Європа.

Італійці радо зустрічали французів як своїх визволителів, вітали здійсню-зані ними буржуазні перетворення. В Італії скасовувалися привілеї дворян і духівництва, внутрішні мита, пільги цехів і окремі селянські повинності. Проте французька буржуазія від війн очікувала загарбання нових земель і отримання багатств. На «визволені» міста Бонапарт накладав мільйонні контрибуції. Постачання армії велося переважно за рахунок конфіскованого майна і місцевого населення. Французи не зупинялись і перед відвертим грабунком, вивозячи до Парижа церковні цінності та витвори мистецтва. Австрійське панування в Італії було фактично замінене французьким. За договором з австрійцями на території Італії утворили декілька залежних від Франції республік.

У 1798-1799 рр. Бонапарт здійснив похід у Єгипет, сподіваючись згодом дістатись Індії - найбагатшої колонії Англії. Проте, здобувши декілька перемог у Єгипті, він призупинив наступ при облозі турецьких фортець у Сирії. Армія слабшала від безперервних боїв, нищівної спеки і хвороб. У той же час англійський адмірал Гораціо Нельсон знищив французький флот біля мису Абукір (дельта Нілу). Шлях французам додому було фактично відрізано.

Захоплення французами о. Мальти і вторгнення до Єгипту привели до утворення в 1798 р. другої антифранцузької коаліції у складі Англії, Росії, Австрії і Туреччини. У 1799 р. російська армія під командуванням О. Суворова розгромила французів під Треббією і Нові та змусила їх залишити Північну Італію, російська ескадра Ф. Ушакова звільнила Іонічні острови. Англійці адмірала Нельсона в цей час здобули Мальту і разом з російськими моряками визволили Неаполь.

2. Бонапартистський переворот

Воєнні поразки підірвали і без того хитке становище Директорії. її режим тримався лише на військовій силі. Він не був здатний навіть навести порядок у Франції. В управлінні державою панувало цілковите безладдя, податки надходили нерегулярно. У країні частішали монархічні заколоти, а дороги контролювалися зграями розбійників. Своєю слабкістю і нездатністю навести лад у країні Директорія дискредитувала себе навіть в очах великої буржуазії, якій була потрібна міцна влада для захисту своїх інтересів.

У правлячих колах Франції виник план державного перевороту і встановлення військової диктатури. Найкращим претендентом на роль майбутнього диктатора вважався генерал Бонапарт, який, кинувши напризволяще свою армію в Єгипті, терміново з'явився в Парижі. 18 брюмера VIII року Республіки (9 листопада 1799 р.), спираючись на відданих солдатів, Бонапарт фактично розігнав Раду п'ятисот, скасував режим Директорії і змусив колишніх депутатів ухвалити закон про передачу влади трьом консулам (правителям).

Повновладним правителем Франції із званням першого консула ставав 30-річний генерал Бонапарт (інші консули значної ролі не відігравали).

Перевірте себе!

1. Яку політику проводили термідоріанці щодо своїх супротивників?
2. Проаналізуйте Конституцію 1795 р., порівняйте її з попередніми основними законами Франції.
3. Чому, на вашу думку, відбулася зміна зовнішньополітичного курсу Франції за Директорії?
4. Використавши додаткові джерела, складіть історичний портрет Наполеона Бонапарта. Висловіть ставлення до цього діяча.
5. Покажіть на карті основні події італійського та єгипетського походів.
6. Охарактеризуйте причини бонапартистського перевороту 1799 р.

Дати і події

1798р. - створення другої антифранцузької коаліції.
9 листопада 1799 р. - бонапартистський переворот.

С.О. Осмоловський, Т.В. Ладиченко. Всесвітня історія 9 клас
Вислано читачами з інтернет-сайту

_{Всесвітня історія підручники скачати безкоштовно, онлайн уроки, реферати, домашнє завдання запитання та відповіді, матеріал для підготовки до уроку з історії всесвітньої}

Зміст уроку
 конспект уроку і опорний каркас                      
 презентація уроку 
 акселеративні методи та інтерактивні технології
 закриті вправи (тільки для використання вчителями)
 оцінювання 

Практика
 задачі та вправи,самоперевірка 
 практикуми, лабораторні, кейси
 рівень складності задач: звичайний, високий, олімпійський
 домашнє завдання 

Ілюстрації
 ілюстрації: відеокліпи, аудіо, фотографії, графіки, таблиці, комікси, мультимедіа
 реферати
 фішки для допитливих
 шпаргалки
 гумор, притчі, приколи, приказки, кросворди, цитати

Доповнення
 зовнішнє незалежне тестування (ЗНТ)
 підручники основні і допоміжні 
 тематичні свята, девізи 
 статті 
 національні особливості
 словник термінів                          
 інше 

Тільки для вчителів
 ідеальні уроки 
 календарний план на рік 
 методичні рекомендації 
 програми
 обговорення

Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.

Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.