Текущая версия на 21:53, 29 октября 2012

Гіпермаркет Знань>>Музика>>Музика 8 клас.Повні уроки>> Музика:Народження джазу. Новий Орлеан. Повні уроки.   

Тип уроку

Комбінований

Мета

• Дослідити явище музичної культури –Джаз як стиль музики;
• Дослідити напрямоки мистецтва, як систему певних музичних та ідейно-художніх ознак;
  

Задачі уроку

• Ознайомити студентів з історією музичної культури 20 століття.
• Розвинути художньо-історичне мислення учнів;
• Показати соціально-політичну обумовленість музично-історичного руху;
• Підвищення загальноосвітнього і культурного рівня.

Хід уроку

• Вступне слово вчителя.
• Вивчення нового матеріалу. Бесіда. Розповідь. Читання матеріалу класом. Перегляд відео та прослузовування музичних творів.
• Дискусія, робота по групам. Висновок по темі

Учень повинен знати

• Окремі художні явища у соціокультурному просторі;
• Досягнення видатних композиторів та їх місце в історії музики.

Учень повинен вміти

Вміти розбиратися в музичних стилях і в засобах музичної виразності.

Привітання вчителя, вступне слово, оголошення теми уроку (1-2 хв)

Короткий вступ. Пояснення цілі матеріалу, його значення в світовому надбанні.

Новий Орлеан - батьківщина джазу

Чому батьківщиною джазу став Новий Орлеан? Марширують оркестри грали всюди. По всій країні виконувалися і регтайми. Весь американський Південь співав блюзи. Можна було б назвати більше десятка міст, де були всі ті складові елементи, з яких склалася джазова музика. Справді, в деяких записах, зроблених ще в 1914 році, можна відчути і певну пружинистість ритму, і ефект «розгойдування», який у майбутньому стане однією з найяскравіших рис джазу.Цілком можливо, що, постійно розвиваючись, регтайм перетнув ту межу, за якою починався джаз, не тільки в Новому Орлеані. Але першими цей крок зробили саме новоорлеанских музиканти.

Можливо, саме переконливе свідчення на користь того, що батьківщина джазу - Новий Орлеан, полягає в характері міста. Новий Орлеан не схожий ні на одне місто США. Заснований в 1718 році Жаном-Батистом Ле Муан, з перших своїх днів він став великим містом американського Півдня, несучи в собі значно більшою мірою риси франко-іспанської, ніж англосаксонської культури. Його духовною батьківщиною була Франція. Для міста був характерний дух свободи, що виражалася, крім іншого, в любові до розваг і веселощів. Новий Орлеан часто називали Парижем-на-Міссісіпі, і він всім стилем свого життя підтверджував цю назву.

Народження джазу в Новому Орлеані

Отже, в період між 1895 і 1910 роками в Новому Орлеані склалася велика група музикантів, що грали саму різну музику - блюзи, регтайми, марші, популярні в побуті пісні, попурі на теми з оперних увертюр та арій, власні оригінальні п'єси.Армстронг згодом часто включав у свої імпровізації фрагменти популярних оперних мелодій. Як правило, кольорові креоли не грали блюзи, віддаючи перевагу класичну музику, а негрів, навпаки, спричиняла музика «груба», насичена рег-ритмами і синкопами, близькими їх рідного фольклору. Ці два напрямки поступово зливалися: марш, регтайм, уорк-сонг, блюз - європеїзована африканська музика і афріканізірованная європейська музика - все варилося в одному котлі. І ось одного разу з цієї мішанини виникла музика, досі невідома, ні на що не схожа, - музика, якої за три наступних десятиліття належало покинути вулиці Нового Орлеана, розважальні заклади і танцзали і завоювати весь світ.

Ця епохальна подія відбулася в 1902 році.Але навряд чи дату народження джазу можна назвати з такою дивовижною точністю. Вірніше буде сказати, що між 1900 і 1905 роками в Новому Орлеані дійсно відбувалися події, які могли сприяти народженню джазу. Ось одне з них: після закінчення американо-іспанської війни в 1898 році на ринку з'явилася маса старих оркестрових інструментів, розпродавати після демобілізації військ. Новий Орлеан був одним з найближчих до Куби американських портів, і багато армійські підрозділи розпускалися по домівках саме там. Починаючи з 1900 року всі крамнички міста були завалені кларнет, тромбон, корнета, барабанами, які за безцінь міг придбати навіть негр. Після Громадянської війни негри на Півдні жили в крайній бідності, вони і мріяти не могли про придбання музичного інструменту. Луї Армстронг свій перший інструмент отримав в чотирнадцять років у дитячій колонії; багато років по тому, в 1944 році, сім'я Орнетту Коулмена витратила всі свої скромні заощадження на покупку старого саксофона. Більшість негрів на Півдні самі робили собі музичні інструменти: гітари - з сигарних коробок і дроту, барабани - з каністр, контрабаси - з корит і палиць.Потік армійських музичних інструментів, що заповнив місто на рубежі століть, дозволив багатьом негритянським хлопчакам спробувати пограти на справжніх корнета і тромбонах.

Ornettu Coleman

Було і ще одна обставина, позначилося на характері нової музики, - створення в Новому Орлеані великого району розважальних закладів. Місто і раніше мав славу злачного місця. Будучи єдиним великим центром у великому регіоні, він протягом двох століть притягував до себе мисливців, лісорубів, рибаків, які прагнуть продати свій товар і весело провести час. Оскільки Новий Орлеан був великим портом, туди прибувало багато моряків; пізніше тут же була побудована і військово-морська база США. Весь цей строкатий людський потік жадав задоволень - і місто пропонувало їм повій, спиртні напої, азартні ігри і наркотики. У 1897 році батьки міста, щоб упорядкувати цей содом, вирішили зосередити всі публічні будинки в одному районі, який городяни тут нарекли Сторивилля - по імені Джозефа Сторі, члена муніципалітету, який запропонував відповідний законопроект. На мій погляд, роль Сторивилля в народженні джазу дослідники часто перебільшують. І Беше, і Мортон стверджували, що в публічних будинках працювали, як правило, піаністи; оркестри в Сторивилля грали вкрай рідко, більшість з них виступало у великих кабаре. Перші джазові музиканти найчастіше грали на парадах, пікніках, вечірках, похоронах і т. п. Але значення Сторивилля не слід і применшувати: тут музиканти отримали роботу, мали можливість вдосконалювати свою майстерність, а отже, і свій стиль гри.

І все ж відкриття Сторивилля, лавина музичних інструментів, заполонила місто, - це лише другорядні фактори в народженні джазу. Вирішальне значення мало зближення і взаємовплив культур негрів і кольорових креолів. У негритянської середовищі зберігалися традиції афроамериканського музичного фольклору, і перш за все блюзів. Креоли, для яких було характерним європейське музичне мислення, часто мали власні музичні інструменти, були обізнані в теорії музики.До 1900 року більша частина негритянської музики у Новому Орлеані, цілком ймовірно, була вокальної або ж виконувалася на саморобних інструментах, хоча в місті, безсумнівно, існували негритянські оркестри, що виконували музику в європейському стилі. Однак на вулицях, у танцзалі і на пікніках грали в основному креольські оркестри. У процесі зближення креоли і негри поступово змішувалися один з одним в оркестрах і серед слухачів. Таким чином створилися передумови до взаємодії музичних культур.

Сторивилля для чорних

Коли готувався законопроект про Окрузі, визначав його межі, було передбачено створення всередині нього ще одного Сторивилля для чорних. Він розмістився неподалік від білого Сторивилля, зайнявши чотири квартали між вулицями Пердідо і Греві з одного боку і Локаст і Франклін - з іншого. Протягом якогось часу ці квартали були неофіційно визнаним центром негритянської проституції, де чорні дівчата обслуговували чорних, а іноді і білих чоловіків. Чорний Сторивилля і район навколо нього фактично стали негритянським гетто. У спогадах піонерів джазу він фігурує як «верхня частина міста» - на відміну від «нижньої частини», де жили головним чином креоли. Чорний Сторивилля був бандитським районом з дешевими борделями, всілякими кублами, галасливими танцзалами, такими, як знаменитий «Фанкі-Бат-хол», де грав легендарний корнетист «Бадді» Болден. Раз у раз там відбувалася поножовщина або стрільба, а то й вбивство. Тутешніх пияцтва, наркотиків, хвороб, божевільних витівок вистачило б на кілька гетто. Ось цей-то район, швидше за все, і став справжньою колискою джазу. Саме там Болден і його товариші на вимогу повій та їх клієнтів виконували блюзи, під сумну мелодію яких можна було танцювати ледь пересуваючи ноги. У такому оточенні виріс Луї Армстронг. Тут він навчився грати джазову музику.

1918 р Причини занепаду Нового Орлеана

У світі індустрії розваг постійні тільки зміни. Симпатії публіки - недовговічні.Війни і депресії, технічні нововведення нерідко повністю перекроюють шоу-бізнес. Багато хто з тих, хто десятиліттями був улюбленцем публіки, раптом забувають. У 1920-х роках у культурному житті Америки почалися разючі зміни.Замкнутий світ новоорлеанского джазу теж став жертвою непостійності публіки і примх долі. Після недовгого плавання по бурхливому морю корабель джазу потрапив в тиху заводь.

Головною причиною цього була масова міграція джазменів в різні міста Сполучених Штатів. Ще в 1911 році Кеппард і деякі інші музиканти виявили, що не тільки в Новому Орлеані є бажаючі слухати їхню музику, що не мала тоді навіть назви, але фактично представляла вдосконалений варіант регтайму.Трохи пізніше й інші виконавці, серед них були Сідней Беше і «Джеллі Ролл» Мортон, переїхали в сусідні з Луїзіаною штати, в тому числі до Каліфорнії, а також в Сент-Луїс, Чикаго та інші міста Америки. На початку 1917 року оркестр, який носив до цього часу назва «Original Dixieland Jass Band», виступив у нью-йоркському ресторані «Рейзенуебер» з програмою нової музики і зробив справжню сенсацію. Фірма звукозапису «Victor» уклала з оркестром ангажемент і випустила платівки, які, на превеликий подив, мали неймовірний успіх. Записи розходилися мільйонними тиражами. Так Америка, а за нею весь світ вперше почули джаз.

Країна відкрила для себе джаз, і відразу ж різко підскочив попит на джазових виконавців. У ті ж роки десятки тисяч негрів мігрували з Півдня в міста північних штатів. Причин для такого повального втечі було багато.

Зростання чисельності негритянського населення в містах північних штатів створив величезний, постійно зростаючий попит на негритянську музику, особливо на блюзи, а також на регтайм і джаз. Як ми побачимо пізніше, і серед білих виявилося набагато більше любителів джазу, ніж вважають багато його дослідники. Ансамблі Кеппарда, Брауна, Стейна та інших перебралися на Північ, щоб виступати саме перед білою публікою. Починався бум негритянської естради. Чорні музиканти користувалися на Півночі великим успіхом, а деякі - наприклад, Ернест Хоган, Берт Вільямс, Джеймс Різ Юроуп - придбали загальнонаціональну популярність. Для негрів-виконавців Північ став свого роду «музичним Клондайком».

Додатковою причиною втечі джазменів з Нового Орлеана став занепад, а потім і повне зникнення Сторивилля. Різко впала кількість «працюючих» там жінок. У 1917 році міністерство військово-морського флоту, яке заборонило проституцію на території своїх баз, зажадало, щоб міські власті закрили заклади кварталів «червоних ліхтарів». Це був кінець цілої епохи в історії міста. Працюючі в Сторивилля музиканти, хоча їх налічувалося не так вже й багато, втратили свій заробіток.

До 1918 року в Новому Орлеані обстановка склалася так, що піонерам джазу тут робити було нічого. Звичайно, виїхали не всі. Залишилися самі ледачі і обережні, яким не вистачало духу знятися з насидженого місця, залишилися ті, хто не виносив холодного клімату. Поїхав до Каліфорнії «Бадді» Пти, але йому там не сподобалося, і він скоро повернувся назад. До 1940-х років залишався в місті й «Банк» Джонсон. Але всі провідні виконавці до 1920 року практично покинули Новий Орлеан. Серед них були корнетиста Олівер, Кеппард і «Шугар» Джоні Сміт, піаністи Мортон і дивно точно копіювали його манеру гри знаменитий Тоні Джексон, а також Кларенс Вільямс, Річард Мікнею Джонс; тромбоніст Орі і Оноре Дютру; Кларнетисти Джонні Доддс, Джиммі Нун і багатоінші музиканти. Період розквіту новоорлеанского джазу закінчився.

Джоні Сміт

Morton

Tony Jackson

Johnny Dodds

Список використаної літератури

• Урок на тему "Народження джазу. Новий Орлеан" учителя музичної школи № 1 Козубської В.М. з м. Луцька Волинська область
• Урок на тему "Народження джазу. Новий Орлеан" учителя музичної літератури та сольфеджіо музичної школи № 1 Парфенюк А.М. з м.Луцька Волинська область
• Методичні вказівки по проведенню уроку учителя Ширкової Світлани Анатоліївни
• Кривцун О. Эстетика : учебник для гуманит. вузов и факультетов / О. Кривцун. – М. : Аспект Пресс, 2003. – 447 с.
• Холопова В.Н. Три стороны музыкального содержания / В.Н. Холопова // Музыкальное содержание: наука и педагогика : материалы Первой Рос. науч.-практ. конф. (4 – 5 декабря 2000 г., г. Москва). – М. – Уфа : РИЦ УГИИ, 2002. – С. 55 – 76.
• В. Писигин. Очерки об англо-американской музыке пятидесятых и шестидесятых годов ХХвека.Том 2. – Эпицентр, Москва,2004.
• С.Коротков.История современной музики.К,2006.
• Сучасна музика/Гордійчук.М.М. – Вип.1,К. – 2003 -335 с.
• youtube. com

Над уроком працювали: учитель Козубська В.М., учитель Парфенюк А.М., дипломований спеціаліст Муха О.М

Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, а и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.