Мета: Ознайомити учнів із специфікою розвитку мистецтва XIX століття , мотивація навчальної діяльності, виховувати інтерес до творчості XIX століття та допитливість учнів.
Тип уроку: урок вивчення основ теорії та історії культури XIX століття : урок-лекція.
Культура XIX століття є культурою буржуазних стосунків, що склалися. До кінця XVIII ст капіталізм як система повністю сформувався. Він охопив всі галузі матеріального виробництва, що спричинило відповідні перетворення в невиробничій сфері (політиці, науці, філософії, мистецтві, освіті, побуті, суспільній свідомості). Духовна культура XIX століття розвивалася і функціонувала під впливом двох найважливіших чинників: успіхів в області філософії і природознавства. Провідною домінантою культури XIX століття була наука. Різні ціннісні орієнтації грунтувалися на двох вихідних позиціях: встановленні і затвердженні цінностей буржуазного способу життя, з одного боку, і критичному неприйнятті буржуазного суспільства, з іншою. Звідси -- поява настільки несхожих явищ в культурі XIX століття: романтизму, критичного реалізму,
символізму, натуралізму, позитивізму і так далі. Суспільна думка Важливим зрушенням в культурі Західної Європи стало твердження в ідеології, мистецтві, філософії принципу реалізму. Міфологічне і релігійне світосприймання заміщається визнанням дійсності, яка вимагає обліку обставин і подолання ілюзій. Затверджувалося утилітарне мислення, тісно прив'язане до потреб реального життя. У соціальному житті сформувалася автономія церкви і державно-політичної влади, встановилися стійкі буржуазні стосунки в кожному соціальному прошарку. Впродовж XIX -- XX вв. у буржуазному суспільстві відбувається вироблення спеціалізованих ціннісних орієнтації і впровадження в суспільну свідомість високого престижу підприємництва. У ідеологічних установках затверджується імідж процвітаючої людини, що втілює дух заповзятливості, рішучості, прагнення до ризику, сполученого з точним розрахунком, а з'єднання духу підприємництва з національним духом виявляється важливим засобом згуртованості суспільства. Затвердження національного означало згладжування внутрішніх відмінностей, бар'єрів, кордонів. На державному рівні здійснюються різні програми, направлені на пом'якшення наслідків соціального розшарування, на забезпечення виживання і збереження статусу малозабезпечених верств населення. Художня культура Західної Європи Для культури XIX ст характерні, боротьба різних напрямів, початок кризисних явищ. Принципово міняється характер взаємодії людини з навколишньою дійсністю: з'являється споглядальне світовідчування, прагнення до плотського контакту зі світом, причому в різних течіях це здійснюється по-різному. У натуралізмі -- через фіксацію швидкоплинного, через індивідуальне враження. У імпресіонізмі -- через передачу динамічно наповненоого життя. У символізмі – завдякивідродженню зовнішнього світу, а в модернізмі -- завдяки створенню образів духу. Найважливішим досягненням культури XIX ст. є поява мистецтва фотографії і дизайну. Розвиток фотографії привів до того, що передивляється художніх принципів графіки, живопис, скульптури, з'єднало художність і документальність, що не досяжне в інших видах мистецтва. Основу дизайну поклала Міжнародна промислова виставка в Лондоні в 1850 р. Її оформлення знаменувало зближення мистецтва і техніки і поклало початок новому вигляду творчості. XIX століття стало століттям «перманентної революції», що відбувалася у всіх сферах життя суспільства. Технічна цивілізація змінює в Європі традиційну. Сучасні дослідники називають такий процес модернізацією, включаючи в нього індустріалізацію, науково-технічний прогрес, урбанізацію, демократизацію політичних структур, секуляризацію, зростання освіти і зміну соціального статусу жінки. Індустріалізація і урбанізація змінили соціальну структуру європейських країн: суспільство усе більш чітко ділилося на два класи - що володіла засобами виробництва буржуазії і позбавлених цих засобів пролетарів, що продають свою робочу силу. Економічний і соціальний стан робочого класу був надзвичайно важким: тривалий робочий день 14-16 годин, низький рівень життя, колосальне безробіття, широке використання дешевшої дитячої і жіночої праці. У цих умови природними економічні і політичні виступи робітників, що вимагали соціальних реформ. Романтизм в літературі - складне багатогранне явище, що охоплює зовні несхожі витвори мистецтва. Для романтизму характерна невідома для того в літературі міра проникнення в глибини людської душі. Романтики часто протиставляли дійсності мрію. Зневажаючи весь буржуазний устрій життя, вони вважали його предметом нудним, вульгарним, негідним зображення і шукали великі відчуття і пристрасті. Романтизм очолював в європейській літературі багато десятиліть. Саме у цей період розцвіла лірика. Поет став романтичним героєм, що протиставляє себе смутним будням, що живуть іншим життям: життям своїх поетичних емоцій і переживань. Романтики відкрили різноманіття поетичних форм, багатство інновацій; відмовившись від правил класицизму, вони змогли передати справжні людські відчуття. Джордж Байрон (1788-1842) був яскравим типом художника - романтика, давши назву цілому художньому напряму - байронізму. Саме життя Байрона стало легендою. Народившись в аристократичній сім'ї, він зв'язує свої устремління, як з літературою, так і з політикою. Найвідомішим героєм Байрона став Чайльд Гарольд, герой поеми « Паломництво Чайльда Гарольда» (1812г.). Саме цей твір зробив Байрона знаменитим. Образ Чайльда Гарольда - це образ англійського аристократа що відправився в подорож по далеких країнах. Поема стала еталоном романтичного життя. У поемі Байрона присутній цілий ряд деталей його біографії, що дало підставу для отожествленія автора і його героя. Спочатку Байрон протестував, а потім і сам став вести оповідання від першої особи. Другом Байрона був Перси Біши Шеллі (1792-1822), що походив так само з аристократичної сім'ї. Шеллі покинув батьківщину, провів багато років в Італії. З великим співчуттям відносився до ідей Французької революції. Творча спадщина Шеллі, не дивлячись на його коротке життя, була досить всілякою. Його перу належать вірші, поеми, оди. Особливу популярність здобула лірична драма « Звільнений Прометей». Шеллі романтизував і саму поезію як вигляд творчості, вважаючи, що вона є не просто уявою але створює образи вічності. Шотландський письменник Вальтер Скотт(1771-1832) відкрив новий жанр в літературі - історичний роман. На минуле письменник дивився очима романтика, бачить в нім ту яскравість подій і переживань, якої не діставало в буденній течії життю. Для своїх романів В. Скотт вибирав історично переломні моменти, коли вирішувалися долі цілих народів. Найвідомішими його творами стали: "Пуритани", "Айвенго", "Квентін Дорвард". Англійський письменник Чарльз Діккенс (1812-1870) представляє реалістичний напрям в літературі. У його романах показано життя Англії XIX ст. з її конфліктами і протиріччями. Особливості творчості Діккенса багато в чому визначалися рисами особистої біографії письменника. Ще один майстер реалістичного роману Уильям Мейкпис Теккерей (1811-1863). Найзначнішим твором письменника став роман "Ярмарок марнославства". У нім представлено англійське суспільство, яке письменник уподібнює ярмарку, : усі його персонажі одержимі лише жаданням наживи, усе продається і усе купується. На відміну від Діккенса, що часто удавався до ідеалізації, Теккерей уїдливий і саркастичний. Ернст Теодор Амадей Гофман (1776-1822) - видатний діяч німецької культури епохи романтизму. Дарування його було багатостороннє: він був і композитором, і диригентом, і театральним критиком, і письменником. Здобувши юридичну освіту, він майже усе життя пропрацював в канцеляріях, але увесь вільний час присвячував мистецтву. Багатогранною була і творчість Генріха Гейне (1797-1856). Подібно до Гофману він здобув юридичну освіту і рано захопився мистецтвом, почавши публікувати вірші, а потім випустивши "Книгу пісень". Поезія Гейне стала вищим вираженням німецького романтизму. Він говорив про свої почуття без патетики, просто і природно, часом навіть іронічно. У поетичній творчості Гейне тісно сплетені літературна майстерність і задушевність, що йде від традицій народної німецької поезії. Вірші поета ставали навіть народними піснями. Як і в німецькій пісні, вірші Гейне є ліричним монологом, в якому перекликаються почуття і явища природи. Архітектура Стилі декоративно-прикладного мистецтва в XIX столітті мінялися з тією ж швидкістю, з якою мінялися уряди і політичні переконання. Франція залишалася як і раніше центром художніх змін. "Революційний стиль" відмовився від розкоші, властивої старому політичному устрою, "старому порядку". Ампір, як декоративний стиль, також орієнтувався на античний світ: копіювалися меблі і посуд, знайдені при розкопках, античні предмети колекціонувалися. Франція залишалася як і раніше центром художніх змін. " законодавцем смаків і після падіння імперії Наполеона. Декоративне мистецтво в XIX столітті поступово перетворюється на галузь промисловості : художник замислював лише образ майбутньої речі, виготовляв же її ремісник. Список використаних джерел:
Урок на тему : Світова лутературна культура., Колісник Т. Ф. учителя російської мови та літератури, сш №14, м Донецьк. Урок на тему : Головні риси мистецтва 19ст., В. Моренець учителя зарубіжної літератури, м. Харків, сш №116
Урок на тему : ХІХст. розвиток культури та мистецтва., Колісніченко О. Ф. учителя історії, сш №15, м. Канів.
Мєднікова Галина Сергіївна Українська і зарубіжна культура ХХ століття.- К.: Знання, 2002.- 214с. Горелов А.А. Культурология: Учеб. пособие. - М.: Юрайт-М 2001. - 399 c. Греченко В. А. Чорний І. В. Кушнерук В. А. Режко В. А.Історія світової та української культури: Підруч. для вищ. закл. освіти. - К.: Літера 2000. - 431 с. Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
