Тема: Поезія А.Фета та Ф.Тютчева Мета: Ознайомити учнів із життям та творчістю Ф. М. Достоєвського, мотивація навчальної діяльності, виховувати інтерес до творчості письменника та допитливість учнів Тип уроку: урок поезії А.Фета та Ф.Тютчева: урок-лекція, читання віршів. Перший вірш Ф. Тютчева був надрукований в 1819 р., коли йому ще не виповнилося 16 років. З другої половини 20-х років настає творчій взлет його таланту. Російський і західноєвропейський романтизм був свого роду поетичною школою Ф. Тютчева. І не лише поетичною, але і філософською. Романтизм, як літературний напрям, розвивався в естетичній атмосфері, насиченим ідеалістичними філософськими виставами.
Багато хто з них був сприйнятий Ф. Тютчевим, але це не означає, що його лірика перетворилася на віршований виклад якоїсь чужої або своєї філософської системи. Вірші Ф. Тютчева - це, перш за все, найповніше вираження внутрішньому життю поета, невтомної роботи його думки, складного протиборства відчуттів, що хвилювали його. Все передумане і відчуте ним самим незмінно відбилося в його віршах в художній образ і підіймалося на висоту філософського узагальнення. Юнацькі вірші Тютчева належать до поезії російського перед романтизму. Перші роки в Мюнхені його творчість продовжує ранню поезію.
На чужині Тютчев продовжує багато перекладати: від Горація, Шиллера і Ламартіна він тепер звертається до Гете і німецьких романтиків. Першим з російських поетів Тютчев перекладає вірші Генріха Гейне, з яким у свій час він підтримував дружні взаємини. Проте, по словах Б. Я. Бухштаба, «оцінити Тютчева - поета його німецькі друзі, зрозуміло, не могли; вони, можливо навіть не знали про те, що він поет»
Ф. Тютчев - автор “Весенней природы” и “Весенних вод” Весенние воды Еще в полях белеет снег, А воды уж весной шумят - Бегут и будят сонный брег, Бегут, и блещут, и гласят...
Они гласят во все концы: "Весна идет, весна идет, Мы молодой весны гонцы, Она нас выслала вперед!
Весна идет, весна идет, И тихих, теплых майских дней Румяный, светлый хоровод Толпится весело за ней! був якнайтоншим майстром віршованих пейзажів.
Але в його натхненних віршах, оспівуючої картини і явища природи, немає бездушного милування. Природа викликає у поета роздуми про загадки всесвіту, про віковічні запитання людського буття. Ідея тотожності природи і людини пронизує собою лірику Ф. Тютчева, визначаючи деякі основні особливості його поезії. Для нього природа - така ж душевна, “розумна” істота, що і людина. В ней есть душа, в ней есть свобода, В ней есть любовь, в ней есть язык. Поезія Тютчева належить до кращих творінь російського поетичного генія. Нам близький Тютчев, натхненний споглядальник природи; нам дорогий Тютчев, чуйний знавець людського серця. Читаючи вірші Тютчева, ми знов і знов приголомшуємося невичерпному багатству російської мови. Вимогливе відношення до віршованої майстерності відрізняє Тютчева. Благоговійному відношенню до поетичного слова учать нас вірші Тютчева. "Він не жартує з музою", - говорив про нього Толстой, - вчитися цьому умінню гармонійно поєднувати зміст і форму закликав Толстой молодих письменників, коли він сказав початківцеві Горькому: "Треба вчитися віршами в Пушкіна, Тютчева, Шеншина". З часом лірика Тютчева насичується все більшою зображальністю і конкретністю. Досвід російського реалізму не пройшов для поета безслідно. Завершувач російського романтизму, Тютчев виходить вже за його межі. Його творчість стає передвістям художнього перебігу рубежу 19-20-ого століть символізму.
Поезія А. Фета багатогранна, основний її жанр - ліричний вірш.
З класичних жанрів зустрічаються елегії, думи, балади, послання. Як “оригінальний фетовський жанр” можна розглядати “мелодії'- вірші, які є відгуком на музичні враження. Один з ранніх і найпопулярніших віршів А. Фета - “Я пришёл к тебе с приветом”: Я пришёл к тебе с приветом, Рассказать, что солнце встало, что оно горячим светом По листам затрепетало; Рассказать, что лес проснулся, Весь проснулся, веткой каждой, Каждой птицей встрепенулся И весенней полон жаждой… Поетичну манеру Фета, як вона виявлена в вірші «Шепот, робкое дыханье...», інколи називають імпресіоністською. Поет оспівував красу там, де бачив її, а знаходив він її всюди. Він був художником з виключно розвиненим відчуттям краси, напевно, тому такі прекрасні в його віршах картини природи, яку він брав такій, яка вона є, не допускаючи жодних прикрас дійсності. У його віршах просліджується пейзаж середньої смуги Россі. У всіх описах природи А. Фет бездоганно вірний її найдрібнішим рискам, відтінкам, настроям. Саме завдяки цьому поет і створив дивовижні твори, що ось вже стільки років приголомшують нас психологічною точністю, філігранною точністю. Краса, природність, щирість його поезії досягають повної досконалості, вірш його дивовижно виразний, образний, музичний. Недаремно до його поезії зверталися і Чайковський, і Римський Корсаков, і Балакірєв, і Рахманінов, та інші композитори. «Це не просто поет, а більше поет - музикант...»- говорив про нього Чайковський. На вірші Фета було написане безліч романсів, які швидко завоювали широку популярність. Проте у віршах Ф. Тютчева думка ніколи не оберталася брехнею. Ось чому його вірші служать кращим доказом не безсмертя, а могутності слова. При цьому, необхідно відзначити, що і в А. Фета нічна природа і людина повні чекання сокровенного, яке виявляється доступним всьому живому лише вночі. Ніч, любов, спілкування із стихійним життям всесвіту, пізнання щастя і вищих істин в його віршах, як правило, об'єднуються. Творчістю А. Фета є апофеоз ночі. Для Фета-філософа ніч є основою світового буття, вона джерело життя і хранителька таємниці “подвійного буття”, спорідненості людини зі всесвітом, вона у нього вузол всіх живих і духовних зв'язків. Тепер уже А. Фета неможливо назвати тільки поетом відчуттів. Його споглядання природи виконане філософської глибокодумності, поетичні прозріння направлені на виявлення таємниць буття. В полуночной тиши бессонницы моей В полуночной тиши бессонницы моей Встают пред напряженным взором Былые божества, кумиры прежних дней, С их вызывающим укором.
И снова я люблю, и снова я любим, Несусь вослед мечтам любимым, А сердце грешное томит меня своим Неправосудьем нестерпимым.
Богини предо мной, давнишние друзья, То соблазнительны, то строги, Но тщетно алтарей ищу пред ними я: Они - развенчанные боги.
Пред ними сердце вновь в тревоге и в огне, Но пламень тот с былым несхожий; Как будто, смертному потворствуя, оне Сошли с божественных подножий.
И лишь надменные, назло живой мечте, Не зная милости и битвы, Стоят владычицы на прежней высоте Под шепот презренной молитвы.
Их снова ищет взор из-под усталых вежд, Мольба к ним тщетная стремится, И прежний фимиам несбыточных надежд У ног их всё еще дымится.
Список використаних джерел: Урок на тему : Поезія Ф.І. Тютчєва., Валик Н. Р. світової літератури, сш №11, м. Кривий Ріг. Урок на тему : Життєвий і творчий шлях Ф.І. Тютчєва, Вонсович А. Б, учителя світової літератури, сш №12, м Тернопіль Урок на тему : Творчість А. Фета ., Корчик Н. Д. учителя російської мови та літератури, сш №1, м Запоріжжя. Урок на тему : Філософія поезії А Фета Олійник А. Б, учителя світової літератури, сш №10, м Рівне. Російські поети другої полоини XIX ст М., 2005. Касаткина В.Н. Поетичний світогляд Ф.Й.Тютчева: Саратовський ун-т, 2006.
Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам.
Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
