Тема: Олександр Пушкін — видатний російський поет Мета: Ознайомити учнів із життям та творчістю О. С. Пушкіна. Тип уроку: урок вивчення основ теорії та історії літератури.
Хід уроку: Олександр Сергійович Пушкін -- один з яскравих поетів «золотого століття», яке залишило незгладимий слід в російській літературі. Світ пушкінської поезії -- це світлий, добрий, радісний світ любові, дружби і творення. Він незвичайно широкий і тому включає все: зльоти і падіння, успіх і розчарування, радість і печаль, любов і дружбу, зраду і зраду. Поет виливає свої відчуття і переживання у віршах. Він живе в них. Кожен його вірш можна порівняти з коштовним каменем, з янтарем, усередині якого знаходиться жучок. Так і в пушкінських віршах. У кожному з них є своя серцевина, ядро, в якому і закладена основна думка.
О.С.Пушкин народився в Москві 26 травня 1799 року. Батько поета, відставний майор Сергій Львович, належав до старовинного, але збіднілого роду. Мати Надія Осипівна, була внучкою Ібрагима Ганнібала, вихідця з Північної Абіссінії. Пушкін зростав задумливим і розсіяним, що викликало у батьків дивування. А тим часом ці риси свідчили про внутрішню зосередженість хлопчика, його повне занурення в свій особливий, ще дитячий, але вже поетичний світ. Згодом, проте, все змінилося: Пушкін став жвавою, грайливою дитиною, що приголомшувала батьків своєю «палкою вдачею, незвичайною пам'яттю і, особливо, спостережливим не по роках розумом».
Батьки читали дітям французькі книги і розмовляли удома лише французькою. Дітям вони дали французьке виховання. У ранньому дитинстві поет майже не говорив російською і не знав російської мови. Його вчителями рідної мови були бабуся Марія Олексіївна, що прекрасно володіла російською мовою, няня Аріна Родіонівна, казкарка яка дуже любила співати, і дядько Микита Козлов, який був поряд з Пушкіним все його творче життя.
У 1811 році Пушкін поступив в ліцей У Царському селі, на який покладалися великі надії: він повинен був готувати вихованців для державної діяльності і прирівнювався до російських університетів. Ліцей був заснований в грізну для Росії пору: величезна французька армія стояла біля західних кордонів країни. Незабаром почалася Вітчизняна війна 1812 років. У вільні від уроків години вихованці разом з педагогами квапилися в газетну кімнату, щоб дізнатися свіжі новини про пересування ворога. А.С. Пушкін відрізнявся в ліцеї веселістю і жартівливістю. Він любив жартувати над ліцеїстами, але його жарт ніколи не зачіпав честь і достоїнство товаришів. Лірика періоду навчання в ліцеї відобразила складний період народження геніального поета.
Ліцейний період запам'ятався Пушкіну і патріотичним підйомом 1812 роки, тісною ліцейною дружбою, першими хвилюваннями серця, волелюбними мріями, і початком його поетичної слави. Повним творчих задумів поет вступив в нову пору свого життя. Видні російські літератори і поети: Карамзін, Жуковський, Батюшков, Вяземський, - пророкували Пушкіну поетичну славу.
Служба в колегії закордонних справ, куди був зарахований молодий колезький секретар Пушкін після виходу з ліцею, не обтяжувала його. Спочатку поет виїхав в Михайлівське, але в Серпні 1817 повернувся до Петербургу і оселився з батьками на околиці столиці. Поет відчув повноту життя, насолоджувався молодістю, здоров'ям надлишком душевних сил. Круг знайомих Пушкіна розширювався: тут і друзі-ліцеїсти, і нові шанувальники його таланту. Пушкін зближувався з самими передовими людьми свого часу, увійшов до кола вільно думаючої молоді, яка мріяла про обмеження влади пануючи конституцією.
Загроза для Пушкін вибухнула раптово. Олександр I докорив директорові ліцею Енгельгардту в тому, що колишній царськосільський вихованець «заполонив Росію обурливими віршами», і наказав генерал-губернатору Мілорадовичу заарештувати поета. Мілорадович просив царя пробачити молодого поета. Але цар був невблаганний. Олександр I вагався, куди заслати або - до Сибіру або в Соколовський монастир. Друзі доклали немало зусиль щоб полегшити долю поета. У результаті Пушкіна направили в Південну губернію під начальство генерала І.Н. Інзова. У травні 1820 Пушкін виїхав на південне заслання.
8 серпня 1824 року Пушкін приїхав в Михайлівське. Йому заборонили виїжджати з Михайлівського. Тут він знаходився в повній самоті, далеко від друзів, від культури. Пригнічений душевний стан Пушкіна в Михайлівському ще більш поглибився унаслідок сварки з батьком.
Довгі осінні і зимові вечори він проводив з Аріною Родіонівною. Перша пушкінська творчість в Михайлівському пронизана глибокою печаллю Останні дні в Михайлівському він насилу доживав. Він дізнався про розгром повстання декабристів в Петербурзі. Його знайомі і друзі були занесені в списки державних злочинців, їх чекало суворе покарання, а п'ятеро з них було страчено. Пушкін не забуде їх. На сторінках його рукописів виникнуть згодом невеличкі малюнки п'яти повішених. Він присвятить декабристам немало віршованих рядків....
У листопаді 1830 року Пушкін переїздить із Болдіно до Москви, де 18 лютого 1831 відбулося вінчання його з Гончаровою.
Незабаром з дружиною він переїхав до Петербургу. Уряд в 30-і роки продовжував пильно стежити за пушкінською творчістю, за способом життя поета. У 1833 році, коли Пушкін відправився до Оренбургу і Казані, слідом за ним йшов папір,в я кому була вказівка місцевим властям стежити за його поведінкою. Пушкін вимушений був служити, щоб утримувати сім'ю. Його пригноблювало світське оточення, але придворне звання зобов'язувало відвідувати бали і вечори. Влітку 1834 роки він подав прохання про відставку, але йому довелося забрати його назад, оскільки йому забороняли працювати в архівах.
Пушкіна труїли чорною заздрістю, наклепом, плітками, і це вело до кривавої розв'язки. Поет це знав. Молодий француз Дантес, усиновлений бароном Геккерном, взимку 1836 років став виказувати Наталії Миколаївні знаки уваги, Пушкін був оскаженілий. На початку листопада поет отримав поштою цинічний пасквіль, що ображав його честь, а також честь Наталії Миколаївни. Пушкін прийшов до висновку, що пасквіль посланий Геккерном. Він відправив Дантесу виклик на дуель, але той заявив, про свою любов до сестри Наталії Миколаївни Катерині і одружився з нею. Дуель відбулася 27 січня 1837 року в декількох кілометрах від Петербургу. Секундантом Пушкіна був його ліцейний товариш Данзас. Дантес вистрілив першим, Пушкін впав, але знайшов в собі сили зробити у відповідь постріл, що досяг мети. Поет вигукнув: «Браво!», проте Дантес був лише легко поранений. Пушкіна, що спливає кров'ю, поклали в карету. Рана виявилася смертельною. Доктори не приховували від нього трагічного результату.
28 січня Пушкін попрощався з дружиною, дітьми, близькими друзями. У передсмертну годину він просив пробачити свого секунданта. Його останні слова були: «Життя закінчено». 29 січня 1837 року о 2 годині 45 хвилин о півдні Пушкіна не стало.
Список використаних джерел: Урок на тему : Безсмертна поезія О. С. Пушкіна, Корчик Н. Д. учителя світової літератури, сш №1, м Запоріжжя. Урок на тему : Життєвий і творчий шлях О.С. Пушкіна, Олійник А. Б, учителя світової літератури, сш №10, м Рівне. Андронников И.Л. А.С.Пушкин. Новые разыскания. - М., 1948. Анненский И.Ф. Книги отражений (об эстетическом отношении Пушкина к природе). - М., 2009. Афанасьев В.В. А.С.Пушкин. - М., 2001. Белинский В.Г. Статьи о Пушкине.- Саратов. 2000. Бердяев Н.А. Русская идея // Русская литература. - 1990. № 2. Вацуро В.Э. Ранняя лирика Пушкина и поэтическая традиция 20-х годов // Русская литература. -. №3. Виноградов М.И. По живому следу. Духовные искания русской классики. - М., 2007. Григорян К.Н. Пушкин и классика. - М., 2004. Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.
Если у вас есть исправления или предложения к данному уроку, напишите нам. Если вы хотите увидеть другие корректировки и пожелания к урокам, смотрите здесь - Образовательный форум.
