Текущая версия на 12:36, 30 августа 2012

Гіпермаркет Знань>>Зарубіжна література>>Зарубіжна література 10 клас. Повні уроки>> Зарубіжна література:Лев ТОЛСТÓЙ (1828–1910). Повні уроки

Тема уроку: Лев ТОЛСТÓЙ (1828–1910).

Мета: Ознайомити учнів із життям та творчістю Л. М. Толстого, аналіз філософської думки в творчості письменика.
Тип уроку: урок засвоєння нових знань, вивчення життя та творчості псьменника: урок-лекція

      Художня література - криниця самобутньої російської філософії. В прозаїчних вигадуваннях Жуковського і Гоголя, в творіннях Тютчева, Фета, Толстого, Достоєвського, Горького часто розробляються основні філософські проблеми, само собою в їх специфічно російській, виключно практичній, орієнтованій на життя формі.
Лев Миколайович Толстой (1828 - 1910 рр.), тонкий прозаїк, російський письменник, граф. На сьогоднішній день Садиба Ясна Поляна 

тісно пов’язана, з ім’ям письменника, він  там народився і прожив велику частину життя. Серед родичів письменника - сподвижник Петра I - П. А. Толстой, який був нагороджений , одним з перших в Росії графським титулом.
Батько письменника Н. І. Толстой був учасником Вітчизняної війни 1812 р..
По материнській лінії Толстой належав до роду князів Болконських, зв'язаних спорідненістю з князями Трубецькими, Голіциними, Одоєвськими, Ликовими і іншими знатними сім'ями. По матері Толстой  був родичем А. С. Пушкіна.
      Батько вперше повіз Толстого до Москви, коли Толстому виповнювався дев'ятий рік, ТОлстой був вражений  цим містом, і ці враження він яскраво змальовані в дитячому творі "Кремль".
Рано ставши сиротою, з братами і сестрою юний Толстой їде до Казані.  У Казані Толстой вчився з 1844 р. на східному, а потім на юридичному факультеті університету. Бувши високоосвідченною людиною письменник вільно володіє мовами :англійською, французькою і німецькою; читав на італійській, польській, чеській і сербській; знав грецьку, латинську, українську, татарську, церковнославянську; вивчав староєврейську, турецьку, голландську, болгарську і інші мови.

      Толстой захопився самостійним вивченням історичної теми , залишає університет, переїжджає  з Казані до  Ясної Поляни. Потім він відправився до Москви.. Його письменницька діяльність розпочалася  в кінці 1850 р : незавершена повість з циганського побуту (рукопис не зберігся) і опис одного прожитого дня ("Історія вчорашнього дня"). Тоді ж була почата повість "Дитинство".
Незабаром Толстой їде на Кавказ. Там його старший брат, Микола Миколайович, офіцер-артилерист, служив в діючій армії. "Набіг" (1853), "Вирубування лісу" (1855), "Розжалуваний" (1856), в повсіті "Козаки" (1852-1863) ці твори передають враження від Кавказької війни. На Кавказі він  завершує повість "Дитинство", в 1852 р. яку пізніше надрукують в журналі "Сучасник".
Під час Крим, сякої війни Толстой їде з Кавказу в Дунайську армію, а потім у Севастополь. Толстой нагороджений орденом Ганни і медалями "За захист Севастополя" і "В пам'ять війни 1853-1856 рр.". Не раз Толстого представляли до винагороди бойовим Георгіївським хрестом. Восени1856 р. вийшов у відставку і відправився у піврічну закордонну подорож, відвідавши Францію, Швейцарію, Італію і Німеччину.

  У 1859 р. Толстой відкрив в Ясній Поляні школу для  сільських дітей, а потім допоміг відкрити більше 20 шкіл в навколишніх селах. Щоб направити їх діяльність на вірну, із його точки зору, дорогу, він видавав педагогічний журнал "Ясна Поляна" (1862).

      Вже на початку творчої дороги Толстой стає піднаглядним письменником. Одними з перших творів письменника стали повісті "Дитинство", "Отроцтво" і "Юність". У 1862 р. він одружився на дочці московської лікарки Софії Андріївні Берс.  Письменник починає роботу над романом "Війна і мир" (1863-1869). Коли він закінчив писати  "Війну і мир", Толстой декілька років вивчає  матеріали про Петра I і його час. Проте, Толстой  написав лише декілька глав роману,  письменник відмовився від свого задуму.

     Письменника захопила педагогіка на початку 1870-х рр. Кропіткою працею було  створення "Абетки", а потім і "Нової абетки". Тоді ж письменником були створені "Книги для читання", куди він включає багато своїх розповідей. Навесні 1873 р. Толстой починає роботу над епічним романом про сучасність, його назвою стало ім’я головної героїні - "Анна Кареніна".До перелому у світогляді призвела криза, пережита Толстим в кінці 1870, - на поч. 1880 рр.. У "Сповіді" (1879-1882) письменник говорить про переворот в своїх поглядах, де сенс якого він бачив в розриві з ідеологією дворянського класу і переході на сторону "простого трудового народу".
На початку 1880 рр. Толстой переїхав з сім'єю з Ясної Поляни до Москви, піклуючись про те, щоб його діти отримали достойну освіту.

      Толстой бере  участь в переписі населення, після чого він написав трактат "Так що ж нам робити?" (1882-1886). В них письменник зробив основний висновок: "...Так не можна жити, не можна так жити, не можна!". Подальша діяльність письменника виражається у написанні релігійно-філософських вигадуваннь: "Критика догматичного богослов’я", "В чому моя віра?", "З'єднання, переклад і дослідження чотирьох Євангелій", "Царство боже у середині вас". Тут письменник не лише показав зміну в своїх релігійно-етичних переконаннях, але і піддав тому, що критичному передивляється головні догмати і принципи учення офіційної церкви.
В Москві в середині 1880 рр. Толстой і його однодумці створили видавництво "Посередник", що друкувало книги і картини саме для народу.

      Перший твір  Л. Толстой адресував для "простого" народу, це розповідь "Чим люди живі". У 1880 рр. з'являються повісті Толстого "Смерть Івана Ілліча" і "Холстомер" ("Історія коня"), "Крейцерова соната" (1887-1889). У ній, а також в розповіді "Диявол" (1889-1890) і повісті "О. Сергій" (1890-1898)  в них висвітлюються  проблеми любові і браку, чистота родинних стосунків. Основою соціального і психологічного контрасту є повість Толстого "Господар і працівник" (1895), стилістично пов'язана з циклом його народних розповідей, написаних в 80 рр.
Суспільний  підйом, що настав в Росії після Кримської війни і смерті Миколи I, участь Толстого в історичних подіях, спостереження над життям солдатів, над життям народу -- все це викликало у молодого письменника роздуму про долі країни, що покріпачила.  Толстой виразно бачить, «що головне зло полягає в найжалюгіднішому, тяжчому положенні мужиків». Все його думки про те, як врятувати народ від зубожіння, від загибелі фізичної і етичної.

      Духовно близький Толстому герой його розповіді «Ранок поміщика» (1856) --Дмитро Нехлюдов. Молодий пан вважає, що його покликання -- «бажати робити добро і любити його». Він вирішив присвятити своє життя благородній меті: позбавити селян від бідності, «дати достаток, передати їм освіту... виправити їх пороки, породжені неуцтвом, забобоном, розвинути їх етично, змусити полюбити добро...» Але ця висока мета виявляється недосяжною.

      Убогість народну настільки без -  гранична, що з допомогою приватної добродійності її неможливо здолати.
До кінця життя все болісніше ставав для письменника розлад в його душі: порвавши з поглядами привілейованих класів, він продовжував жити в обстановці панського будинку, поміщицькій садибі, сім'я його володіла землею. Сам Толстой відмовився від прав на маєток, відмовився і від власності на свої твори. Але свідомість навіть відносного благополуччя серед безпросвітної народної убогості було для нього нестерпним.
Прийшовши з сусіднього села, де знову, в тисячний раз, бачив він людське горе -- до знемоги працюючого восьмидесятилітнього  старого, селянку, в якої замерзнув муж, вмирає з голоду дитя, Толстой пише: «Кричу від болю» -- і просить смерті. «Заплутався, повгрузав, ненавиджу себе і своє життя». Не раз ще в 80-і роки Толстой поривався піти з дому, але жалів дружину і дітей. 28 жовтня 1910 року вісьмидесяти двохрічний письменник все-таки знайшов в собі сили покинути Ясну Поляну.

      Він сподівався пожити в природній трудовій обстановці, знайти духовну опору і, можливо, перед кінцем глибше зрозуміти себе і світ. У прощальному листі Толстой звертався до дружини: «...зрозумій  повір, що я не міг поступити інакше... Дякую тобі за твоє чесне 48-річне життя зі мною і прошу пробачити мене у всьому чим я був винен перед тобою».

      В дорозі Толстой захворів запаленням легенів. Довелося зупинитися  на станції Остапово Рязанської залізниці (сьогодні -- станція «Лев Толстой»). Протягом тижня це глухе містечко було воістину центром духовних інтересів світу. Там, в будинку начальника станції, вмирав Толстой. Мільйони людей свої помисли і надії зосередили на тому, щоб продовжилося його життя. А царський уряд в цей час терміново переправляв  в Остапово жандармів і війська. Серед бюлетенів про стан здоров'я Толстого, тривожних запитів зі всіх кінців Землі залізничний телеграф передавав і такі розпорядження: «Прибути в Остапово із зброєю і патронами...»
7 листопада 1910 року Толстой помер.
Толстой глибоко національний, він з дивовижною повнотою втілює в своїй душі всі особливості складної російською психіки...
Толстой -- це цілий світ. Людина глибоко правдива, він ще тому цінний для нас, що його художні твори, написані із страшною, майже дивною силою-- всі його романи і повісті -- в корні заперечують його релігійну філософію... 
Ця людина зробила воістину величезну справу: дав підсумок пережитому за ціле століття, і дав його з дивовижною правдивістю і красою.
Не знаючи Толстого, не можна вважати себе таким, що знає свою країну, не можна вважати себе культурною людиною».

 Список використаних джерел:

Відкритий урок, на тему: Філософія творчості Л. Толстого.   Кандроник А.В. учителя російської мови та літератури, сш №4, м Херсон.
Урок на тему : Л. Толстой глибина його літератури, Власенко Н.М. учителя російської мови та літератури, сш №1, м Калуш.
Урок на тему : Вічний пошук – Л. Толстой. Олійник А. Б.,  учителя світової літератури, сш №10, м Рівне.
 Л. Н. Толстой в російській критиці: Збірка статей.-- М., 2006.
 Л. Н. Толстой в спогадах сучасників: У 2 т.-- М., 2008. 
 Л. Н. Толстой і його близькі.-- М., 2006.
Інтерв'ю і бесіди з Л. Толстим.-- М., 2006.
Відредаговано і надіслано Пилипенко В.В.


----

Над уроком працювали

Пилипенко В.В.

Олійник А. Б.

Кандроник А.В.

Власенко Н.М.

Поставить вопрос о современном образовании, выразить идею или решить назревшую проблему Вы можете на Образовательном форуме, где на международном уровне собирается образовательный совет свежей мысли и действия. Создав блог, Вы не только повысите свой статус, как компетентного преподавателя, но и сделаете весомый вклад в развитие школы будущего. Гильдия Лидеров Образования открывает двери для специалистов  высшего ранга и приглашает к сотрудничеству в направлении создания лучших в мире школ.